В с.БАХМУТКА НОВОАЙДАРСЬКОГО РАЙОНУ ВІДКРИЛИ НОВУ ТЕЛЕВЕЖУ, ЯКА МАЛА Б ПОКРИТИ СИГНАЛОМ ВСЮ ЛУГАНСЬКУ ОБЛАСТЬ
22 серпня біля села Бахмутка Новоайдарського району відкрили нову телевежу висотою 134 метри. На відкритті був присутній президент П.Порошенко. По каналу ЛОТ сказали, що радіус дії телесигналу складає 60 км. Та, що цікаво, зазначили також, що це дозволить повністю покрити телесигналом всю територію Луганської області, в т.ч. і тимчасово непідконтрольні (окуповані Росією) території. Але, якщо подивитись на мапу, то виявляється, що радіус 60 км лише покриває середину області, а майже всі прикордонні райони для неї недосяжні. Принаймні, до селища Білокуракине сигнал з цієї телевежі не дістає, а відстань від с.Бахмутка до нас лише 70-75 км. Виходить, що людей знову розвели та надурили!.. Та ще й при цьому був присутній сам президент України!
Для білокуракинців було б добре, якби хоча б зі Старобільської телевежі сигнал був нормальним, бо із обіцяних 32-х каналів цифрового телебачення формату Т2 працюють нормально коли 8, а коли 16 каналів. А інші канали, мабуть, працюють в залежності від погодних умов - то є, то немає сигналу. Навіть при гарних антенах з підсилювачами. І це при тому, що відстань від Білокуракине до Старобільської телевежі близько 30-35 км.
Зато москальскі канали і в самому селищі Білокуракине і, тим більше, в селах Білокуракинського району поблизу кордону з Росією приймаються досить нормально - і в аналоговому форматі, і в цифровому. І ніякі "глушилки" сигналу з території Росії, про які розповідають нам в ЗМІ, на українській території чомусь не спрацьовують.
Якщо сигнал з телевежі в с.Бахмутка не доходить навіть до Білокуракине, то його навряд чи зможуть сприймати південніше Луганська, хоч саме на це і було розраховано цю телевежу. Так що витратили кілька мільйонів, а ефект поки що - мінімальний!
ПРО ДЕМОНТАЖ РАДЯНСЬКО-КОМУНІСТИЧНИХ СИМВОЛІВ ТА ПРАВДИВУ ІСТОРІЮ
Шановні білокуракинці!
На сайті "Білокуракинський портал" та в однойменних спільнотах в соц.мережах (Вконтакте, Одноклассники.ру, Фейсбук) розміщено ЛИСТ Білокуракинської районної організації ВО "Свобода" до голови РДА, голови громади та начальника райвідділу поліції з вимогою щодо демонтажу табличок з радянсько-комуністичною символікою та написом про подарунок Росії, які розміщені в центральному парку селища Білокуракине.
Якщо уважно почитати листа, то там чітко сказано про вимоги і на чому вони ґрунтуються, зокрема, на Законі України №317-VIII від 09.04.2015 року (із змінами і доповненнями) «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», а також про "подарунок Росії" у вигляді бюстів Героїв-земляків Другої світової війни.
Вимога білокуракинських свободівців зводиться до демонтажу саме цих табличок, але не самих бюстів чи якихось пам'ятників воїнів. І в листі все чітко про це написано! Демонтувати бюсти та пам'ятники ніхто не вимагає і не збирається (принаймні поки що). Але Закон єдиний для всіх! Його треба виконувати. За час дії Законів про декомунізацію (а таких кілька) вже давно можна було навести порядок в районі з символікою радянсько-комуністичного режиму, але це, завдяки потуранню місцевої влади, не було виконано своєчасно, і по сьогоднішній день ще не всі символи тоталітарної епохи в Білокуракинському районі демонтовані та знищені.
Щодо подарунків Росії у вигляді бюстів - то цей факт теж зрозумілий. Можливо, не всі в Білокуракине знають і пам'ятають, як ці бюсти встановлювались. До речі, приблизно так само ставились і бюсти Героїв соц.праці на площі Шевченка. А ставились вони як звичайна піар-акція для розкрутки тодішнього голови Луганської обласної ради Віктора Тихонова, який потім був кандидатом в депутати за списком Партії регіонів - №8 (2006) та №19 (2007). Місцева влада на чолі із паном Діденком О.І, який з 04.2004 по 03.2005 року був головою Білокуракинської РДА, а потім його змінив пан Іванюченко С.І. (голова РДА з 07.2005 по 04.2010) робили все для того, щоб кандидат в депутати В.Тихонов та його Партія регіонів стали якомога популярнішими в Білокуракинському районі. Встановлення в центральному парку селища Білокуракине спочатку меморіального комплексу загиблим воїнам в Другій світовій війні, бюстів героїв-земляків на Алеї Слави і пізніше бюстів Героїв Соціалістичної Праці на площі Т.Шевченка - і все це, начебто, за сприяння та спонсорування самого Віктора Тихонова, тодішньго голови Луганської обласної ради. Але такі "подарунки" для нашого району не були безкоштовними. Як стало відомо і зрозуміло вже зараз - Донбас (а по суті - всю територію Луганської області та Донецької областей) Янукович та його кишенькова Партія регіонів збирались приєднати до Росії вже найближчими роками. І фінансувалось все це за рахунок самих білокуракинців, бо більша частина всіх сільськогосподарських земель в Білокуракинському районі також фактично були (і частково залишаються досі) у власності керівників та прислужників колишньої Партії регіонів і, відповідно всі прибутки від діяльності на землі отримують саме вони.
І нині недобитки Партії регіонів ще не всі притягнуті до відповідальності і піднімають свої голови, лізуть та рвуться до влади, створюючи нові кишенькові партії, політичні чи громадські проекти, організації і т.ін. Все це - боротьба за владу, за гроші і можливості. Їх зовсім не цікавить життя і добробут простих людей, їм не потрібні упорядкований парк, дитячі або спортивні майданчики, зони відпочинку, нормальні дороги та пішохідні доріжки. Будь-яка ініціатива з їхнього боку - це лише свого роду піар-акція задля розкрутки, популяризації своїх ідей, своїх людей та задумок, які зводяться до одного - прийти до влади та дорватись до бюджетних коштів.
Історію не можна переробити чи переписати. І ніхто не збирається зносити і ліквідовувати пам'ятники, монументи чи якісь історичні споруди в Білокуракинському районі. Але у будь-якого пам'ятника має бути правдива історія і доцільність його існування в реаліях сьогодення.
ІДІОТИЗМ - ЗВИЧАЙНЕ ЯВИЩЕ В БІЛОКУРАКИНСЬКОМУ РАЙОНІ
Нещодавно біля Білокуракинського райавтодору сталася якась аварія на електролінії - замкнуло дроти на стовпах. Це помітили працівники райавтодору і зателефонували в наш Білокуракинський РЕМ, повідомивши про дану ситуацію. За кілька хвилин ті відключили лінію від електропостачання, а коли автодорівці запитали, коли ремонтники приїдуть, щоб відремонтувати лінію та ліквідувати аварію, то працівники РЕМу відповіли, що у них немає бензину для виїзду ремонтної бригади. В результаті райавтодор та елеватор, який підключений до тієї ж самої лінії, залишились без електрики. Вся робота на цих підприємствах повністю зупинилась. В той час, коли йде активна робота по збору урожаю. І це - лише із-за відсутності бензину в РЕМі!
Ось такий ідіотизм буває на наших підприємствах та організаціях... І це - вже стало звичайним явищем!..
ПРО СПОРТ НА СТАДІОНІ "ЗДОРОВ'Я" АБО З КОГО БЕРУТЬ ПРИКЛАД ДІТИ
Приходжу вчора на стадіон "Здоров'я", а там двоє дорослих - молоді чоловік і жінка - сидять на лаві, а поруч з ними дитина - хлопчик років 6-7. Але вони явно прийшли туди не займатись спортом. У дорослих в руках були відкорковані пляшки з пивом, яке вони час від часу відхльобували прямо з горличка. А дитина бігала поруч, гралась сама з собою та іноді поглядала на дорослих, на те, як вони п'ють пиво... Жінка - мати хлопчика - була повністю поглинута розмовою із своїм супутником, який не був батьком дитини, але явним другом по пляшці для його матері. Дорослі не звертали особливої уваги на дитину - їм було не до того. Вони попивали пивце та весело розмовляли про свої дорослі справи.
Ось так дорослі проводили своє дозвілля і показували приклад дитині, як треба "займатись спортом" на стадіоні... А потім ще хтось і дивується, чому молоде покоління таке ліниве, малоактивне і нічим не цікавиться, крім просиджування за комп'ютером чи іншими гаджетами, не займається спортом, має проблеми в спілкуванні з однолітками та рано отримує пристрасть і залежність від шкідливих звичок. Бо все просто - діти беруть приклад з дорослих - і в першу чергу - з батьків! І тут навряд чи допоможе школа чи якісь психологи...
ЛИСТ районної організації ВО "Свобода" про Демонтаж символів радянсько-комуністичного режиму в Білокуракине
Білокуракинська районна державна адміністрація ІВАНЮЧЕНКО С.І.
Білокуракинська об’єднана територіальна громада СІРИК С.І.
Білокуракинський районний відділ національної поліції ШУВАЄВ Р.Ю.
Білокуракинська районна партійна організація Всеукраїнського об'єднання «Свобода», керуючись Законом України №317-VIII від 09.04.2015 року (із змінами і доповненнями) «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»
ВИМАГАЄ від Білокуракинської районної державної адміністрації, Білокуракинської об’єднаної територіальної громади провести в центральному парку смт Білокуракине роботи щодо демонтажу символіки радянсько-комуністичного режиму, зокрема:
- таблички з написом: «Вечная память героям, павшим в борьбе за советскую власть отстоявшим честь свободу и независимость нашей родины», що знаходиться поруч з меморіальним комплексом пам'яті загиблим воїнам у Другій Світовій війні і підпадає під дію Законів про декомунізацію;
- таблички з написом «Бюсты изготовлены и подарены Россией в честь 60-летия Победы в Великой Отечественной войне. Скульптор: Шептухин Н.Ф.», що знаходиться на Алеї Слави Героїв-земляків Другої Світової війни, як подарунок від держави-агресора.
Враховуючи нинішню ситуацію на Сході України, окупацію частини території України російськими терористичними військами, бойові дії, в яких майже щодня гинуть та отримують поранення українські військові та мирні жителі, Білокуракинська районна партійна організація ВО «Свобода» вважає недоречним наявність на території центрального парку селища Білокуракине символіки радянсько-комуністичного режиму та подібних «подарунків» Росії, влада якої в попередні роки фактично готувалась до вторгнення в Україну і окупації її території. Війна Росії проти України триває, тому будь-які символи радянсько-комуністичного режиму та Росії на території України викликають негативну реакцію в суспільстві і підбурюють до радикальних дій, що може мати непередбачувані наслідки.
Також Білокуракинська районна партійна організація ВО «Свобода» вимагає від районного відділу поліції вжити заходів щодо контролю і забеспечення правопорядку під час демонтажу символіки радянсько-комуністичного режиму та «подарунку» Росії і впорядкування території центрального парку селища.
У разі не вжиття заходів щодо демонтажу вищезгаданих споруд, які фактично є пропагандою радянсько-комуністичної ідеології або держави Росія, ми вимагаємо негайного притягнення до відповідальності осіб, що порушують законодавство України.
Голова Білокуракинської районної партійної організації ВО «Свобода» СУПРУН Р.М.
ЧОМУ В БІЛОКУРАКИНЕ ВАЖКО ЗНАЙТИ ВІДЕО-ОПЕРАТОРІВ?
Час від часу в білокуракинських спільнотах різних соц.мереж з'являються запитання або прохання про те, хто може здійснити відеозйомку різних заходів, таких як Перший або Останній дзвоник в школі, Новорічні чи Різдвяні свята, випускні вечори, весілля, ювілеї та інше. В селищі Білокуракине є лише кілька людей, які професійно займаються відеозйомкою та фотографуванням. І ці прізвища в Білокуракине всім відомі (не буду їх називати). Але, як правило, ці кілька людей завжди зайняті, бо мають замовлення на відеозйомку і тому не кожному щастить їх отримати в якості виконавців. Тому білокуракинцям часто доводиться шукати операторів та фотографів вже поза межами Білокуракинського району, зокрема, із Старобільська. Там конкуренція більш висока, бо таких людей, що цим займаються, там більше. Хоча якість їхньої роботи може бути навіть гіршою, ніж у наших місцевих операторів чи фотографів.
Але приведу один загальний приклад без прізвищ.
В одній із шкіл Білокуракинського району замовили відеозйомку та фото на Перший дзвоник (1 вересня). Але гроші відразу не заплатили, посилаючись на те, що оплата буде після роботи. Виконавець зробив відео, зробив фото згідно кількості учнів в класі, яких він спеціально знімав на замовлення. Та потім виявилось, що батьки не всіх учнів погоджуються здавати гроші за відео та фото, що було зроблено. В результаті, оператор і фотограф (в одній особі) не отримав не тільки прибутку, а взагалі - залишився в збитках, бо витратив власні матеріали (DVD-диски, фото-папір, фарбу), а також їздив за власний кошт на автомобілі в село за кільканадцять кілометрів (вартість бензину).
Вже наприкінці навчального року ситуація знову повторилась, коли батьки випускників тієї ж сільської школи просто благали цього ж самого оператора приїхати до них і відзняти на відео та фото Випускний вечір. І знову деякі учні відмовились оплачувати замовлення, посилаючись на те, що послуги оператора занадто дорогі і у них немає грошей. Після чого цей оператор поклявся більше ні за які обіцяні гроші не приїздити до цього села та нічого не знімати в їхній школі - ніяких класів, ніяких святкових заходів. Бо кожного разу він опинявся ні з чим, а лише витрачав свій час, нерви та кошти.
От і робіть висновки, шановні білокуракинці, які шукають і ніяк не можуть знайти операторів для відео та фотозйомки будь-яких святкових заходів, в т.ч. для Першого чи Останнього дзвоника в школі, Випускних вечорів...
Бо будь-який оператор - це такий самий підприємець, який працює і має отримувати зарплату за свою роботу. А якщо йому хтось не заплатив за роботу, то він залишився в кращому випадку ні з чим, або і взагалі отримав збиток. Крім того, будь-яке обладнання, таке як відео- чи фотокамера, мають свій ресурс зносу, тобто, після певного періоду експлуатації виходять з ладу і, як правило, вже не ремонтуються. Бо легше купити нове обладнання, ніж відремонтувати його. А коштують камери явно не дешево, якщо вони якісні і професійні. Крім того, будь-яке відзняте відео потребує монтажу чи спеціальної обробки на комп'ютері, а це вже додаткова робота і професійність майстра, що, як правило коштує ту ж саму ціну, що і робота оператора. На жаль, не всі замовники це усвідомлюють, бо думають, що зробити якісне відео - це дуже просто! Відзняли, потім записали на DVD-диск і все! Але, як правило, над остаточним відео, що записується на диск і віддається клієнту, працюють кілька людей з різним фахом та знаннями. Але так буває тільки на професійних студіях, де одна людина виконує роботу режисера-постановника, інша ставить світло, потім оператор записує відео (а краще кілька операторів з камерами, що знімають з різних ракурсів), звук записується окремою людиною, і, нарешті, відеомонтаж та зведення звуку робить монтажер. Тобто, працюють як мінімум 5-6 осіб, кожен з яких виконує свою роботу. Та це тільки для професійно-зробленого відео.
Але у наших умовах в кращому випадку можуть одночасно працювати лише 2-3 оператора, які знімають з різних ракурсів. А потім хтось один з них робить відеомонтаж з матеріалів, відзнятих цими двома-трьома камерами. І це вже буде дуже добре. Але ще частіше - відео робить лише один оператор і він же робить монтаж з матеріалу, який він відзняв. Та ще й звук пишеться тією ж самою відеокамерою! Уявляєте, яка якість відзнятого відео при такій роботі? Особливо, якщо порівнювати з професійною відеозйомкою та монтажем!
Тому оператори-одинаки і беруть за свою роботу, як правило, набагато меншу ціну, ніж команда операторів із кількох осіб. Але і на таких операторів у нас в Білокуракине є чималенький попит, і, як правило, всі вони мають замовлення на кілька місяців уперед і завжди зайняті. Тому що, не зважаючи на те, що у багатьох вже є вдома дорогі фотоапарати та відеокамери, мало хто може більш-менш якісно зробити зйомку, і ще менше хто може зробити якісний відеомонтаж відзнятого матеріалу. Крім того, для якісного монтажу відео необхідний ще і новий потужний комп’ютер, який також коштує чимало (від 1000 доларів і більше).
От і робіть висновок! І добре подумайте, чи хотіли б ви замовити відеозйомку в професійній студії, чи краще найняти оператора-одинака, який все робить сам – і відео, і фото, і монтаж, і запис на диски. І яку ціну ви готові заплатити за таку роботу!? А лише потім шукайте собі оператора та не ображайтесь, якщо отримаєте результат, який вам не дуже сподобається. Бо яка ціна – така і якість виконаної роботи.
ПРО БЛАГОУСТРІЙ, ЗОНИ ВІДПОЧИНКУ ТА НЕДОУКІВ ПРИ ВЛАДІ В БІЛОКУРАКИНЕ
Кажуть, що зараз на Азові (в Бердянську та сусідніх територіях) ходить якась інфекція, скоріше за все кишкова паличка. Багато людей, хто приїхав відпочивати, захворіли і замість відпочинку проводять свій час в місцевих лікарнях, де вже не вистачає місць, щоб прийняти всіх хворих. Хтось, звичайно, в лікарню не звертається та лікується самостійно. Симптоми хвороби - підвищена температура тіла, лихоманка, пронос, блювота... У дорослих це проходить за 2-3 дні, але у дітей такий стан може тривати набагато довше. Тому про відпочинок на морі годі й думати...
Багато хто з білокуракинців поїхали відпочивати саме на Азовське море і тому дехто вже знайомий з цією ситуацією. Але дехто ще тільки збирається туди їхати. Благо, автобуси постійно їздять в цьому напрямку.
Тому, як альтернатива такому сумнівному відпочинку - це, все ж таки, відпочинок на своїх місцевих водоймищах, ставках та річках. На жаль, в місцевої білокуракинської влади не вистачило розуму (чи бажання) зробити в селищі нормальні зони відпочинку – ні на річці Білій в центрі Білокуракине, ні на водосховищі «Наливне» на околиці селища, ні на якихось ставках району, більшість яких є «прихватизовані» місцевими олігархами та злодюжками в законі.
Пляж на річці Білій в цьому році зробили таким, що там вже особливо не відпочинеш. Хоч і завезли туди кілька лафетів піску, саму ж річку так і не почистили – береги та дно майже повністю заросли бур’янами та водоростями, особливо берег з боку вулиці Підгірної. Навпаки, бульдозерами згорнули пісок в річку, по суті просто присипавши бур’яни, які через деякий час знову проросли і майже повністю вкрили дно та узбережжя. Саме ж дно річки біля пляжу піднялось і тепер там взагалі не можна нормально плавати, тому що глибина сягає дорослій людині ледь-ледь по груди, при цьому по пузі, якщо намагатися все ж таки пливти, будуть лоскотати водорості, якими щедро вкрите все дно річки. Тому на пляжі р. Білої іноді якщо і відпочивають, то лише діти молодшого шкільного віку, що плескаються в радіусі 10-12 метрів від дерев’яного місточка, з якого вони і плигають у воду. Дорослим при цьому залишається лише за ними спостерігати та пектися на пекучому сонці, але аж ніяк не купатись (хіба що тільки підмиватись).
До речі, час від часу на пляжі річки Білої з’являються компанії молодих людей на підпитку, які також весело проводять там свій час, вживаючи алкогольні напої та курячи «травку». Тому іноді на дні річки навпроти пляжу можна знайти різні речі – мобільні телефони, недопалки, скляні та пластикові пляшки або просто бите скло. Тому будьте пильними і обережними, коли занурюєтесь у воду – можна поранитись.
Не набагато краща ситуація і на водосховищі «Наливне». «Плотина», як в народі називають водосховище, також перетворилась на величезну калюжу, яка майже на половину заросла бур’янами, очеретом та водоростями. Площа водяного дзеркала водосховища – близько 100 га, але в реальності – набагато менша, бо вкрита рослинністю. Колись облагороджений пляж також звузився до 12-15 метрів завширшки, і коли там багато людей, всі плещуться (особливо діти) на невеличкому «п’ятачку» води 15х15 метрів. Хоча від пляжу вглиб водосховища йде широка полоса відносного мілководдя метрів на 200, яке було зроблено спеціально для відпочивальників, і там глибина зараз сягає 1,50 м -1,80 м. За останні два роки рівень води на водосховищі трохи піднявся – близько на півметра, бо попередній користувач - орендар Буринда – спеціально спускав воду, щоб можна було зручніше виловлювати рибу. Крім того, і в минулому 2016 році, і в нинішньому 2017 році навесні та початку літа йшли рясні дощі, які також посприяли наповненню водосховища водою. Але зараз рівень води знову почав зменшуватись – як по причині високої температури, так і із-за того, що воду постійно качають насосною станцією для перекачування в Дитячний став та зрошування полів. Кількість риби у водосховищі різко зменшилась – про це говорять рибалки, зменшилась і кількість раків. Якщо у минулому році раків ловили всі, кому не лінь, цілими мішками, то зараз, щоб спіймати раків, потрібно їх ще пошукати. Раки – очищують воду, поїдаючи всю загиблу рибу та інших померлих мешканців водосховища, і є дуже корисними для екологічного балансу. Зараз же часто-густо можна бачити, як діти, а іноді і дорослі, виловлюють ще одних мешканців водосховища – мідій. Це молюски, які також живуть в наших водоймах та річках і основна їхня корисна функція – це очищення (фільтрація) води. Фактично мідії містять в собі ледь не всю таблицю Мєндєлєєва хімічних елементів, бо пропускають через себе воду, яка не завжди є чистою. Особливо у водосховищі «Наливне», навколо якого знаходяться сільськогосподарські поля, де щедро використовуються різні гербіциди та мінеральні добрива, які, як не важко здогадатись, дощами та ґрунтовими водами змиваються в низину – заплаву річки Білої та саме водосховище. І якщо неправильно приготувати мідії, то всі ці шкідливі речовини потраплятимуть у шлунок тих, хто їх споживає. Тим більше, що самого м’яса, яке є делікатесом, в них дуже-дуже мало і щоб наїстися ними, треба знищити не один десяток мідій. Іноді діти, плаваючи на водосховищі, просто так виловлюють мідій та розкривають їх, тим самим просто вбиваючи. А потім викидають, не розуміючи наслідків своїх розваг. Тому що дорослі не пояснили їм, не навчили, що так робити не можна…
На водосховищі «Наливне» місцева влада додумалась зробити благоустрій лише тим, що на західному узбережжі – там, де пляж – поблизу дерев та кущів встановила через кожні 10-15 метрів столи та лавочки. Але ж як?! Ціною вирубаних дерев, від яких залишись лише пеньки. Тепер там завжди збираються люди для того, щоб відпочивати «культурно», за столами та лавками. І цей відпочинок зводиться в основному до одного – «побухати» та «нагидити», залишивши після себе купи сміття та непотребу.
Пісок на пляж водосховища в цьому році взагалі не завозився, зараз його там стає все менше, він частково змивається у воду, частково його розкидають діти, роздуває вітер, він заростає бур’яном. Майданчик, який спеціально робився для гри у пляжний волейбол, майже повністю заріс травою. Людям ніде грати не те що у волейбол, а навіть просто полежати на піску та позасмагати. Та і сам пісок вже загиджений різним сміттям, недопалками, папірцями, презервативами, битим склом, залишками продуктів та недоїдками, що залишають після свого відпочинку люди. Багато такого сміття і в навколишньому очереті. І хоча біля пляжу стоять закріплені мішки для сміття, все одно не всі його туди кидають. Та і вивозиться те сміття в мішках, як видно, дуже рідко (по великим святам, мабуть). Можливо, тому частина відпочивальників надають перевагу відпочинку не на пляжі чи прилеглих кущах на столиках та лавах, а на зовсім іншому боці водосховища - на плитах чи поблизу труб та насосної станції. Там, до речі, завдяки таким відпочиваючим, теж сміття не менше. І звідти його ніхто не прибирає, воно з кожним роком там лише накопичується.
Білокуракинській громаді, на балансі якої і знаходиться водосховище «Наливне», варто було б повчитися благоустрою зон відпочинку поблизу водних об’єктів, наприклад, в іншому сусідньому районі – Новопсковському. Білокуракинці, які були в Новопскові на міському пляжі річки Айдар, знають, що територія там набагато краще упорядкована, ніж у нас на пляжі р.Білої чи на водосховищі. Там дійсно є широкий пляж, пісок, лави, місця для переодягання, поруч зручний торгівельний заклад, де можна придбати прохолоджуючи напої, морозиво, чай, кава, солодощі та ін. За територією постійно наглядають, прибирають, наводять порядок. Дно річки Айдар також набагато чистіше порівняно з нашою річкою Білою.
Так само набагато більш краще благоустрій проведено і в центральному парку Старобільська та на міському пляжі того ж таки Айдару. Сам парк в Старобільську нині визнаний одним із кращих в усій Луганській області, чого не можна сказати про наш центральний парк в Білокуракине, де навіть дерев залишилось не так вже й багато, не кажучи вже про клумби з квітами чи алейки. Єдиний фонтан в нашому парку взагалі язик не повертається назвати фонтаном, і ніхто вже навіть не пам’ятає, коли він працював. Новий фонтан біля храму царствених страстотерпців в центрі Білокуракине теж не було помічено, щоб працював у цьому році. Мабуть, для власника храму пана Михайлика це занадто дороге задоволення - витрачати воду та електрику на роботу фонтану…
Синоптики обіцяють, що скоро спека спаде, літо мине. Але проблеми із благоустроєм та нормальним відпочинком у білокуракинців залишаться і надалі. І кожного року повторюється одне і теж – галас про благоустрій, агітація та заклики щодо наведення порядку на вулицях селища Білокуракине, в зонах відпочинку, нагородження найліпших прибиральників, друк та вихваляння в районній газеті «Життя Білокуракинщини» кращих керівників підприємств та організацій, що доклали своїх зусиль до благоустрою, нагородження навіть деяких прибиральників на день селища, але нічого путнього для благоустрою як не робилось, так і не робиться, крім, хіба що збирання руками в мішки працівниками «Комунсервісу» сміття по деяких центральних вулицях Білокуракиного та скошування трави газонокосарками.
Добре тим, в кого є гроші і хто може собі дозволити відпочивати десь за кордоном – в Туреччині, Греції, Кіпрі, Болгарії чи десь-інде, подалі від дому. Бо навіть в Крим нині не кожен може собі дозволити поїхати на відпочинок, тим більше, після захоплення його москалями та наводнення кацапами. Та і за три роки москальської окупації Крим не став кращим, як були там проблеми з інфраструктурою, з водою та чистотою, так і залишились. І відпочинок там при гірших умовах іноді дорожче, ніж в сусідніх Туреччині чи Болгарії.
Але ніякий закордон не замінить рідні простори, наші українські землі. Бо для нас найкращий відпочинок – в наших природних та кліматичних умовах, до яких ми звикли і не маємо потреби пристосовуватись. І ніхто не зможе зробити нашу землю і території для відпочинку більш кращими та упорядкованими, ніж ми самі. На жаль, влада цього не розуміє, або, скоріше за все, не хоче розуміти, бо дбає лише про власний гаманець, інтереси та відпочинок.
Кажуть, що голова Білокуракинської РДА Іванюченко за сезон вже цього року примудрився як мінімум чотири рази відпочити на різних курортах України, причому, не за власний кошт, а завдяки путівкам від держави. Є в нього така можливість і привілей як у керівника району і головного держслужбовця. Не так давно у відпустку майнув і селищний мер, голова Білокуракинської громади пан Сірик. На пляжах району він теж помічений не був, мабуть, так само відпочиває і гріє своє пузяко на курортах поза межами району…
І наплювати їм на благоустрій в Білокуракине, на якісь там пляжі та сміття на вулицях селища і в зонах відпочинку! Бо так було завжди і так воно буде й далі… Бо всі вже до цього звикли – жити в лайні та смітті, зі старою владою недоуків, хабарників та казнокрадів…
Нещодавно зустрів працівника районного військкомату, який кілька днів тому приносив мені повістку і пропонував пройти медичний огляд. Пам'ятаю, що тоді він мені навіть почав погрожувати тим, що до мене прийде дільничий інспектор поліції і мене силоміць приведуть до військкомату, та ще й штраф випишуть, якщо я раптом не з'явлюсь по повістці. Але на цей раз солдат районного військкомату просто запитав: - Ну що, ви проходили медогляд?
- Та ще ні, - кажу. - Оце думаю, може й не треба? Я ж все одно раніше був визнаний непридатним до служби. Нащо знову бігати по тій лікарні, тим більше деяких лікарів там все одно немає?
- Та ми знаємо, що ви непридатні до служби... Просто у нас такий наказ - всім повістки носити! - каже солдат.
- Тоді я, мабуть, і не буду проходити ту комісію, - кажу.
- Та й правильно зробите!... - відповідає він. - Нах#я воно вам треба!?
Він посміхнувся і пішов далі. Я зрозумів, що дійсно "нах#я воно мені треба?" і прийняв правильне рішення...
ДОРОГА, КРОВ, СЛЬОЗИ ТА СМЕРТЬ В ЦЕНТРІ БІЛОКУРАКИНЕ
В суботу по вулиці Центральній неподалік пекарні близько 18.00 години якась автівка збила невеличку собачку-дворнягу світло-рудого кольору. Собачка відразу не загинула, а лише отримала травми. Скоріше за все їй було зламано або шию, або хребет. Вона лежала на асфальті, закинувши назад голову і жалібно скавчала, важко і швидко дихаючи. Було видно, що вона мучиться від болю і фактично вмирає. Також у неї були роздроблені щелепи і розбитий ніс. На дорозі навколо неї утворилась ціла калюжа крові, яка повільно стікала з різних частин її тіла...
Собачка лежала на узбіччі дороги і, важко дихаючи та видаючи гортанні звуки, лиш дивилась своїми повними сліз очима в слід автівкам, що продовжували швидко мчати повз неї і повільно вмирала...
Водій автівки, що її збила, навіть не спромігся зупинитись та прибрати з дороги напівдиханне тіло ні в чому не винної тварини, яка лише опинилась на дорозі в непотрібний час... Кров, сльози та смерть в самому центрі Білокуракине стали звичним явищем, на яке вже ніхто не звертає уваги...
Є в мене одна звичка - кожного повного Місяця (повнолуння) після того, як Місяць підніметься над небосхилом, виходити на якийсь цвинтар погуляти і подихати свіжим повітрям. Навколо - чудові краєвиди, які заспокоюють, тиша, лише де-не-де співають цвіркуни, легкий вітерець обдає прохолодою, Місяць яскраво світить на небі, залишаючи чудернацькі і химерні тіні довкола. І що найбільше радує і надихає - це можливість поговорити з тими, хто поруч, по душам. Вони - найкращі і найвдячніші слухачі, які можуть все вислухати, з усім погодитись і навіть нічого не скажуть проти, не будуть сперечатись і щось доводити мені своє. Мерці в могилах - найліпші співрозмовники. Лише вони сприймають живих такими, якими вони є насправді, з ними не треба придурюватись, брехати їм, одягати маску лицемірства та бути кимось іншим, ніж є насправді... Саме вони є справжніми - тими, хто поруч, хто не кине, не обдурить, не зрадить, не дасть пустих обіцянок... Саме з ними - затишно, зручно і спокійно...
І тому майже кожного повного Місяця мене тягне вийти посеред ночі на цвинтар, заспокоїти свою душу і поспілкуватися з іншими душами - справжніми і відвертими, з тими, кому від мене нічого не треба, так само, як і мені від них... І це заспокоює, навіть дає якоїсь наснаги і впевненості в завтрашньому дні. І повний Місяць на небі - єдиний живий свідок моїх прогулянок та розмов з іншим світом та іншими душами - лише мовчки продовжує спостерігати за мною та освітлює мій звивистий та тернистий шлях...
В НІЧ З 12 НА 13 СЕРПНЯ ЗЕМЛЮ БУДУТЬ БОМБАРДУВАТИ МЕТЕОРИТИ
У ніч з 12 на 13 серпня в небі буде спостерігатися ще одне астрономічне явище - максимум активності метеорного потоку Персеїди. За прогнозами ММО (Міжнародної метеорної організації), очікується до 20-30 метеорів за годину (кожні 2-3 хвилини). Шукати метеори треба у північно-східній частині неба, високо над горизонтом, трохи південніше сузір’я Кассіопея. Для білокуракинців - небо в бік від с.Павлівка до с.Лизине.
Максимум активності метеорного потоку з боку сузір'я Персея цього року триватиме до 16 серпня, а потім піде на спад. Цьогоріч спостереженням може перешкодити світло Місяця, який так само буде досить яскраво світити на небі (старіти). Однак найяскравіші метеори, якими і характеризується потік Персеїди, розгледіти все одно вдасться. При зіткненні атмосфери Землі з більш великими частками ми зможемо побачити найбільш яскраві метеори - боліди.
Пам'ятаю, як в минулому році в небі над Білокуракине я бачив метеор, який мав дуже велику яскравість, досить повільно рухався на небі і був світло-зеленого кольору, який переливався і в кінці спалахнув яскравим світлом. Споглядати політ такого метеора на небі можна до 10 секунд. Це дуже яскраве видовище! Не пропустіть падіння метеоритів та загадуйте бажання!
Місячне затемнення 7 серпня 2017 роки відбудеться о 18:12 за Гринвічем, а за Київським часом воно відбудеться о 21:20. Місячним затемненням 07.08.2017 року зможуть помилуватися жителі всіх континентів крім Північної та Південної Америк.
Цього разу вам доведеться докласти масу зусиль, щоб зберегти те, над чим ви працювали деякий час. Наприклад, якщо ви вирішили почати займатися спортом, то в ці дні ваш ентузіазм трохи згасне. Що ж, не зупиняйтеся на півдорозі, пам'ятайте, що шлях до успіху буває тернистий і потрібно багато працювати, щоб досягти бажаного. Період Місячного затемнення - це час, коли складно стримувати свої негативні емоції. Якщо ви будете піддаватися на такі нехороші виверти нічного світила, то, коли пройде цей період, вам доведеться потрудитися, щоб відновити свою репутацію.
Місячні затемнення - це період, коли всі секрети спливають назовні. Зберегти щось в таємниці в цей час украй складно. Більш того, рідні і знайомі будуть гостро реагувати на той факт, що від них щось приховують. А тому всі карти краще відкрити ще до затемнення, коли кожен з вас буде спокійний і холоднокровний.
Останніми днями погодка радує любителів тепла! Здається, в останній місяць літа серпень, природа вирішила надолужити згаяний час, коли в травні-червні було досить прохолодно, а тепер стоїть неймовірна спека! Вдень стовпчики термометрів підіймаються до відмітки в +50...+52 градуси на сонці, і +35...+36 градусів в тіні. До речі, минулої доби максимальна температура була зафіксована в Іраку (+51 градус в тіні), а мінімальна - в Антарктиді, де зараз триває зима (мінус 72 градуси).
Для Білокуракинського району рекордна температура влітку складає +42 градуси (в тіні звичайно), так що ми поки ще не досягли цієї відмітки.
В п'ятницю в деяких частинах селища Білокуракине пройшов навіть невеличкий коротко тривалий дощ, який трохи освіжив повітря. Але більшість білокуракинців дощу навіть не помітили і не відчули прохолоди, бо розпечені на сонці вулиці дуже швидко випарували будь-яку вологу.
Взагалі, в природі почали відбуватись дивні речі. Наприклад, після нещодавніх грозових дощів почали вдруге розквітати деякі квіти, які в серпні вже мали б відцвісти та дати насіння. Здається, справжнє спекотне літо все таки прийшло в Україну, але із запізненням майже в місяць. Що буде далі - побачимо!
В СТАРОБІЛЬСЬКУ ПОЧАЛИСЬ ЗЙОМКИ ФІЛЬМУ "ВОРОШИЛОВГРАД" (Дике поле)
Продакшен LIMELITE в партнерстві з каналом "Україна" приступили до роботи над екранізацією роману Сергія Жадана "Ворошиловград", який визнаний BBC "Кращим українським романом десятиліття", переведений на англійську, польську, французьку, російську та німецьку мови, відзначений численними національними та міжнародними нагородами.
"Ворошиловград" - одне з найбільш пронизливих творів в сучасній українській літературі. Це історія повернення додому. "Це історія про коріння. Це історія про подяки і відповідальності", - характеризує сюжет майбутньої картини Сергій Жадан.
Одного разу головний герой "Ворошиловграда" Герман отримує телефонний дзвінок. Його брат, власник старої АЗС, зник. Герман змушений повернутися на рідний Донбас, де він не був багато років, щоб розібратися з ситуацією. Там він зустрічається з реальними і вигаданими персонажами, друзями дитинства і місцевою мафією, яка намагається відібрати його бізнес. Несподівано для себе Герман усвідомлює, що захищає не тільки бензоколонку, а й своє минуле, майбутнє і свій будинок. Він вирішує залишитися в рідному місті з людьми, які люблять його, вимагають його захисту і вірять йому.
Зйомки розпочнуться в серпні 2017 року, але вже майбутня стрічка збирає нагороди. У листопаді 2016 року проект фільму "Ворошиловград" отримав головну нагороду на міжнародному копродакшен форумі в Котбусі (Німеччина).
У команді фільму режисер-постановник Ярослав Лодигін, співзасновник "Радіо Аристократи", автор роману Сергій Жадан, драматург і сценарист Наталія Ворожбит, продюсер Володимир Яценко.
"Це фільм моєї мрії. Я прочитав цю книгу відразу після публікації, і з тих пір, майже 6 років, ми працювали над сценарієм і створенням кращої команди для екранізації цього видатного роману. Кожен зможе знайти в цій історії себе - людини будь-якого віку і мови ", - заявив режисер-постановник Ярослав Лодигін.
Глядач побачить в картині відомих українських акторів, таких як: Олег Москаленко, Олексій Горбунов, Руслана Хазіпова, Володимир Ямненко, Георгій Поволоцький, Євгенія Муц, Ігор Портянко та ін.
"Я хочу працювати над цим проектом, тому що сьогодні Україні необхідно своє якісне кіно. Мені взагалі подобається сценарій" Ворошиловграда ". І Пастор - це та роль, яку я давно чекав. Вона є найкращим з усього, що мені довелося зіграти і прочитати за останні три роки. Я вже чекаю початку зйомок. Роль шикарна. Я дуже сподіваюся, що зіграю її, принаймні, не гірше, ніж вона написана Жаданом ", - розповів виконавець однієї з головних ролей народний артист України Олексій Горбунов.
Зйомка основних сцен картини відбудеться у місті Старобільську Луганської області, де і розгортаються події книги.
В СЕРПНІ НАС ЧЕКАЮТЬ ДВА ЗАТЕМНЕННЯ - МІСЯЧНЕ ТА СОНЯЧНЕ
7 серпня буде Місячне затемнення! В цей понеділок буде повний Місяць (на 100%). Але якщо уважно придивитесь, то зможете побачити, що кругла форма Місяця буде як наче трохи надкушена. Оце і буде затемнення Місяця тінню від Землі. Після проходження тіні від Землі по Місяцю, він стане знову круглим і цілим.
Також 21 серпня буде Сонячне затемнення, яке буде рекордно довгим і триватиме близько півтори години. На жаль, повне Сонячне затемнення можна буде спостерігати лише в Західній півкулі Землі, в основному в США. В Україні затемнення Сонця не буде.
Місячне затемнення завжди відбувається, коли Місяць повний (повнолуння), а Сонячне затемнення завжди відбувається, коли новий Місяць (новолуння).
Кажуть, що саме цей період між двома затемненнями (з 7 по 21 серпня), який називається коридором затемнень, є найбільш складним і особливим. Саме в цей час люди приймають дуже важливі рішення, наслідки яких будуть проявлятися протягом всього їхнього подальшого життя. І ці наслідки можуть бути як позитивними, так і негативними, в залежності від прийнятих рішень.
В цей період:
не варто приймати спонтанні, необдумані та ризиковані рішення, особливо в довгострокових справах;
не варто укладати угоди, в т.ч. купівлі-продажу, інвестиції крупного капіталу, дарування чи заповітів та ін.;
варто утриматись від з'ясування відносин, обговорень інших людей, будь-яких судових розглядів та суперечок;
не варто змінювати місце роботи, навчання, місце проживання та сімейний статус (одружуватись);
ПРО ПОВІСТКИ, КОНТРАКТНУ СЛУЖБУ, БРЕХНЮ, ПРИСТОСУВАНЦІВ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Кажуть, що жителям Білокуракине знову почали носити повістки у військкомат. Дійсно, 19.07.2017 р. вийшов наказ військового комісара Білокуракинсько-Троїцького об'єднаного районного військового комісаріату Е.В.Кострицького (було опубліковано в газеті "Життя Білокуракинщини" №59-60 від 29 липня 2017 р.) "Про призов на строкову військову службу до Національної гвардії України громадян 1997 року народження і старшого віку, які втратили право на відстрочку від призову, у серпні 2017 року". Згідно наказу призову підлягають особи, яким на момент відправлення виповнилося 20 років та старші особи, які не досягли 27 років і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.
Але, як не дивно, крім осіб призовного віку (20-27 років) повістки про явку до військкомату носять також і чоловікам старшого віку, але не для призову, а для "уточнення даних" та якогось "медогляду".
Як відомо, на даний момент ніякої мобілізації в Україні не оголошено і на службу до Збройних Сил України не мають права нікого мобілізовувати. Але в українській Армії до цих пір є великий дефіцит військових - контрактників, особливо тих, хто дійсно може знаходитись в зоні бойових дій та захищати кордони держави.
Тому в районному військкоматі вживають заходи щодо залучення на контрактну службу нових бажаючих. Та служити в армію, особливо під час війни, ніхто особливо не рветься, навіть за ті 7 тис. грн. на місяць, що обіцяють солдатам-контрактникам. Причому залучають до військової служби за контрактом тим самим методом, що і завжди - брехнею та пустими обіцянками чималенької зарплати, пільгами та привілеями з соціального захисту, навіть після закінчення самої військової служби. А тим, у кого є вища освіта, обіцяють навіть дати офіцерське звання після відповідного додаткового навчання.
Але в більшості випадків ці обіцянки залишаються лише обіцянками. Бо, як відомо, командирів у нас хоч греблю гати, а от по-справжньому воювати, як виявляється, особливо і нікому. В солдати набирають навіть тих, хто часто-густо навіть має проблеми зі здоров’ям або (найчастіше) проблеми із алкогольною залежністю. Але методом обіцянок, а іноді і простого залякування таких людей залучають до лав Збройних Сил України. І дехто дійсно погоджується та укладає контракт на службу в ЗСУ, часто не усвідомлюючи наслідки своїх дій. Дехто ведеться на зарплату в 7-8 тис. грн. на місяць, бо в звичайному житті не може знайти роботи, де платили хоча б половину від цієї суми. А жити ж на щось треба…
Але факт залишається фактом! Методи залучення до ЗСУ військових контрактників у військкоматів залишилися ті ж самі – брехня та пусті обіцянки, підробка документів, залякування та психологічний тиск. Особливо це стосується Білокуракинсько-Троїцького військкомату, де комісаром є Кострицький Е.В. Хоча таке було і раніше – при попередньому комісарі Острогляді В.В., якого, подейкують, вигнали за деякі «недоліки в роботі», а правильніше сказати – за злочинну діяльність та багаточисельні порушення в призові та мобілізації, але який досить чудернацьки уникнув відповідальності і пішов на пенсію. Не пішов воювати в зону АТО, як мав би зробити справжній офіцер, що відправив на війну не один десяток своїх односельців, з якої дехто живим так і не повернувся… Замість цього він спокійно п’є горілку та пивце, відвідує ледь не всі святкові заходи, що проходять в селищі, відпочиває на природі з друзями та насолоджується мирним життям…
Кажуть, що саме Острогляд В.В. доклав певних зусиль, щоб підставити та притягнути до відповідальності свого попередника – комісара Ніколайчука Г.О., після чого він і очолив та почав керувати районним військкоматом. Саме Острогляду це було найвигідніше, бо гроші та всякого роду матеріальна та спонсорська допомога після арешту Ніколайчука почали надходити в кишені Острогляда.
Звісно, і в попереднього, і вже у нинішнього військового комісара є своя «криша», тобто особи, які не тільки страхують на якийсь нештатний випадок, але і дають вказівки, що і як треба робити і з ким треба ділитись.
Як відомо, на початку російсько-української війни, коли Луганщину тільки починали захоплювати банди російських бандитів-найманців та військові регулярної армії, вказівки керівництву військкомату надходили якраз з обласного центру, тобто з уже непідконтрольній українській владі території. Тоді, в першій половині 2014 року, і районна влада, і зокрема керівництво районного військового комісаріату чекали лише приходу російських бойовиків, навіть готувались зустріти їх з розпростертими обіймами, ледь не з хлібом-сіллю. Але потім сталось не так, як гадалось. Здійснитись цим планам завадили загони народної самооборони та місцеві проукраїнські активісти.
Зараз багато чого змінилось з тих пір. В Україні з’явилась більш-менш дієздатна армія, яка спроможна захищати свої кордони від зовнішнього ворога. Але, на жаль, армія та військові не можуть захистити народ і державу від внутрішнього ворога – запроданців та посіпак, яких з часів попередньої влади Януковича аж ніяк не стало менше, особливо в східних областях України, зокрема і в Білокуракинському районі. Керують у нас майже ті ж самі особи, що керували і при владі Партії регіонів. Дехто лише «перефарбувався», змінив свої політичні уподобання з любові до однієї влади на любов до іншої влади та пристосувався до сьогоднішніх реалій.
Вказівка розносити повістки та активно агітувати та залучати нових людей на контрактну службу в ЗСУ надходить «згори». Часто-густо ці вказівки та накази даються усно, без будь-якого документального оформлення. Бо в армії так прийнято – старше за званням чи посадою начальство має право віддавати накази та розпорядження своїм підлеглим, і вони повинні ці накази виконувати. А от відповідальність, як правило, лежить на найменших чинах та командирах.
Та найчастіше відповідальності вдається уникнути, бо тут, як і кругом, «рука руку миє». Над кожним начальником обов’язково є свій начальник, який може «прикрити» і знівелювати будь-які промахи в роботі свого підлеглого.
Якщо вам принесли повістку, а ви при цьому не підлягаєте призову (вам не 20-27 років), і у вас немає жодного бажання йти на військову службу та підписувати контракт, то можете сміливо посилати на ЙУХ тих, хто вам пропонує з’явитись до військкомату для уточнення даних та проходження медогляду. В будь-якому разі не ведіться на пусті обіцянки чи залякування з боку працівників військкомату. Бо потім буде собі дорожче.
В РОСІЇ ЗАБОРОНИЛИ ВИКОРИСТАННЯ VPN-СЕРВІСІВ ТА АНОНІМАЙЗЕРІВ В ІНТЕРНЕТІ. ІДІОТИЗМ ТРИВАЄ...
Отака ось новина! В Росії указом хUйла-путіна заборонили використання VPN-сервісів та анонімайзерів. Закон вступить в силу з листопада 2017 року. В результаті користувачі VPN-сервісів, які дозволяли обходити блокування багатьох сайтів в Росії, тепер не зможуть ними користуватись. Хоча це і не факт! Бо, як відомо, на кожну дію обов'язково знаходиться протидія, на кожну заборону знаходиться рішення, як обійти цю заборону, тим більше в мережі Інтернет.
Контролювати ж і слідкувати за діяльністю VPN-сервісів на території Росії тепер зобов'язані МВС та ФСБ. Роскомнагляд повинен лише визначати провайдерів, через яких зможуть працювати VPN-сервіси.
В Україні теж, як відомо, заблокували деякі російські сайти, в тому числі найбільш відомі соціальні мережі Вконтакте та Одноклассники, пошукові сервіси Yandex та Mail.ru. Як видно, ідіотизм - не знає кордонів і притаманний багатьом політичним режимам, які прагнуть абсолютної влади і не полюбляють, коли їх критикують чи висвітлюють всю правду про їхню діяльність. Поки що в Україні немає заборони використання VPN-сервісів і всі, хто більш-менш розбирається в Інтернет-технологіях, може запросто налаштувати свої браузери для обходу блокування заборонених сайтів. Але, як відомо, українська влада багато в чому бере приклад з російської і через деякий час повторює те ж саме. Тобто, в Україні теж є вірогідність подібної заборони VPN-сервісів.
Звісно, Інтернет найбільш вільний та найменш контрольований інформаційний ресурс, на відміну від телебачення чи друкованих засобів масової інформації, який досить важко цензурувати. Але потуги влади як в Росії, так і в Україні щодо заборони доступу до Інтернет-ресурсів мають лише тимчасовий ефект. З часом обов'язково знаходяться можливості для обходу будь-якого блокування чи заборон. Здається, влада х$йла-путіна в Росії та шоколадного потроха Порошенка в Україні змагаються одна з одною в ідіотизмі та шизофренії, в повній деградації та підвищенні ненависті народу до влади в кожній країні...
газета життя білокуракинщини, архів газети, скачати, читати онлайн, формат pdf, весь архив, редактор, альона отрошко, чорнуха, на сайті Білокуракине, Білокуракинський портал, сайт Белокуракино, на білокуракинському сайті, сканований, відскановану, фотокопія газети, заповіт ілліча
