Білокуракинський портал (архів)

НУ ОТ... ВЖЕ ПОЧАЛОСЬ...

Не встиг Володимир Кличко програти бій Ентоні Джошуа, як він примудрився сказати дуже розумну фразу, яка миттєво розлетілась Інтернетом. Звучить вона приблизно так:

"Я ВТРАТИВ УСІ СВОЇ ПОЯСИ ТА ЗВАННЯ, АЛЕ Я ВСЕ ОДНО ВИГРАВ. ХОЧА СЬОГОДНІ Я І ПРОГРАВ..."

Тепер напружте свої розумові м'язи, і перечитайте його вислів ще раз!

Мабуть, все ж таки заняття професійним боксом мають дуже специфічні наслідки і здібності в формуванні висловів та зв'язного мовлення, з'являються після кожного нокдауна чи нокаута і удосконалюються з часом. Старший брат Володимира мер Києва Віталій Кличко - тому підтвердження. Тепер, як бачимо, і молодший брат гідно слідує своєму старшому брату. Хто знає, можливо, тепер і Володимир Кличко ще не один раз зможе порадувати нас своїми шедевральними висловами та геніальними фразами, які будуть будоражити уми багатьох прихильників його таланту..

ВОЛОДИМИР КЛИЧКО ПРОГРАВ БІЙ ЕНТОНІ ДЖОШУА

Вітаємо з черговою поразкою Володимира Кличко в бою із Ентоні Джошуа. Мабуть, Володимиру краще вже залишати кар'єру боксера і починати займатись іншою справою, наприклад, політикою, очолити якусь партію чи, можливо, стати мером якогось українського міста. Буде у нас ще один мер, який буде нас смішити, а також вражати своїм інтелектом і блискучою реакцією в спілкуванні із журналістами. А так всі лаври дістаються старшому брату Віталію Кличку. Пора, Володька, пора залишати бокс!.. Бо потім може бути пізно...

В БІЛОКУРАКИНЕ НА ВУЛИЦІ СОНЯЧНИЙ ШЛЯХ ВНАСЛІДОК ВИБУХУ ГРАНАТИ ЗАГИНУЛО ДВОЄ ЧОЛОВІКІВ

У смт Білокуракине під час вживання спиртного між двома чоловіками сталася сварка. Один з чоловіків дістав гранату та підірвав себе разом з товаришем по чарці.

29 квітня вранці до Білокуракинського відділу поліції надійшло повідомлення місцевого мешканця про те, що в одному з будинків по вул. Сонячний шлях він виявив трупи двох чоловіків.

На місце події негайно виїхала слідчо-оперативна група та керівництво місцевого відділу поліції, а також керівництво обласної та місцевої прокуратури.

На місці події правоохоронці виявили трупи 53-річного господаря будинку та його 49-річного сусіда з численними осколковими пораненнями. В будинку також знаходились двоє товаришів загиблих.

Опитавши чоловіків, поліцейські встановили, що всі четверо, ще 28 квітня почали вживати спиртні напої, ближче до вечора двоє з компанії пішли спати до сусідньої кімнати, а господар будинку з товаришем продовжили вживати спиртне. Згодом між чоловіками виникла сварка, під час якої один з них дістав гранату та підірвав себе разом із товаришем. Внаслідок вибуху обидва чоловіка отримали тілесні ушкодження не сумісні з життям.

Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за попередньою кваліфікацією згідно ст. 115 КК України «Умисне вбивство». Тривають слідчі дії.

ПРО НЕВИПРАВНИЙ НАРОД КУРАКІВСЬКИЙ. ПРОДОВЖЕННЯ

Все-таки невиправний у нас народ! Стояли бетонні плити по вулиці Історичній (навпроти школи №1), що перегороджували дороги для проїзду транспорту, але після випадку, коли там на скутері розбились люди (жінка-пасажир потім померла), влада вирішила прибрати плити і встановити металеві огорожі з чотирма (4-а бля...!!!) знаками "В'їзд заборонено". Але як їздили - так і продовжують їздити, проскакуючи в "проміжність" між металевою огорожею зі знаками та бордюрами чи бетонною плитою, що залишилась лежати на газоні задля унеможливлення там проїзду великого транспорту. Але скутеристи все одно їздять... І не просто їздять, а гасають так, що аж ялинки навколо сиплються.

Недавній випадок із мєнтами, що не вписалися між металевою огорожею та бетонною плитою - тому підтвердження. Колишні мєнти стали поліцейськими, але їхня сутність не змінилась. Так само бухають, так само порушують правила та закони, так само показують свої "понти" та зневагу до інших громадян. Відповідно, і правила дорожнього руху та дорожні знаки для них - не вказівник.

Ну, з мєнтами все зрозуміло, таких вже не виправиш... Але ж деякі наші свідомі громадяни - жителі Білокуракиного, так само без жодних докорів сумління запросто їздять по вулиці Історичній повз знаки "В'їзд заборонено" як ні в чому не бувало і продовжують порушувати правила дорожнього руху. І такий рух скутерів центром селища триває не тільки вдень, але і вночі, коли на вулиці стоїть абсолютна темінь. Може, не всі ще знають, але в Білокуракине після опівночі майже повністю вимикається вуличне освітлення, тобто, гаснуть всі стовпи з ліхтарями. Робиться це, мабуть, задля економії електроенергії. А по дорозі вул. Історичної між ялинками взагалі темно так, хоч око виколи і рухатись можна хіба що навпомацки, якщо не підсвічувати собі дорогу мобільником чи ліхтариком. І, як показує досвід, коли рухатись скутером, та ще й на чималій швидкості, то знак "цеглини" можна побачити вже в безпосередній близькості - буквально за кілька метрів від металевої огорожі, на якій він висить. Звичайно, більшість водіїв скутерів хоч і помічають знак, але все одно намагаються проскочити поміж огорожею та бордюром. І ось якраз це в них не завжди вдало виходить. Саме тому і цілують асфальт деякі горе-водії.

Але, крім всього цього, все частіше можна бачити, як скутеристи їздять вже не по основній дорозі між ялинками, а по новенькій викладеній плиткою алейці навпроти школи №1. Причому розганяються так, що аж ялинковий гай шумить довкола. Благо, що алейки поки що рівненькі та без ямок. Більш того, завдяки ширині алейок, тепер по ним час від часу ганяють вже не тільки скутери, але і легкові автомобілі. Із такою інтенсивністю руху мото- та автомобільного транспорту по алейкам вони точно довго не протримаються. І добре, якщо ніхто нікого не зіб'є, але ж алейки пішохідні і по ним ходять люди, бігають діти, гуляють матері із дитячими колясками...

От і виходить, що ідіотизм в нашому селищі процвітає... Бо укорінився, мабуть, аж занадто - із покоління в покоління. Звичайно, не всі такі, більшість людей все ж таки розуміють, що потрібен порядок, що не повинен їздити транспорт по пішохідним доріжкам, під забороненими знаками... Але більшість людей мовчить і лише спостерігає... І це народ у нас такий невиправний - кураківський...

25 КВІТНЯ ОКУПОВАНА ЧАСТИНА ЛУГАНЩИНИ ВІДКЛЮЧЕНА ВІД ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ

Минулої ночі електроенергія із Луганської ТЕС (м.Щастя) перестала поступати на непідконтрольну Україні частину Луганської області. Про це заявив вдень 25 квітня голова Луганської обласної адміністрації Ю.Гарбуз.

"У відповідь на це окупантами були знеструмлені населені пункти на підконтрольній території України. Без електропостачання залишилися Трьохізбенка, Кряківка, Калаус, Оріхове-Донецьке Луганської області, це 1680 абонентів", - йдеться у повідомленні обласної прес-служби.

Цікаво, про що думали в адміністрації області раніше? Невже вони сподівались, що, відключивши від електрики непідконтрольні території, електрика якимось дивним чином буде звідти поступати назад в Україну?.. А звідки ж вона візьметься, якщо їх взагалі відключили від неї?

Звичайно, вже пізніше електропостачання на окупованій частині Луганської області хоч і з перебоями, але поновилось завдяки підключенню до мережі сусідньої Донецької області. Бо на непідконтрольній Україні території Донецької області працює 3 ТЕС, потужностей яких вдосталь, щоб забезпечувати електроенергією обидві окуповані частини двох областей України. Хоча в російських ЗМІ відразу натхненно почали розповідати про підключення так званої "ЛНР" до електромереж Росії. Хоча на даний момент це фактично технічно поки що неможливо.

Про постачання електрики на окуповану Росією територію Луганщини заявив речник Кремля Д.Пєсков, пояснюючи це, звичайно, "гуманітарними" міркуваннями. Хоча вже ходять чутки, що про остаточне припинення постачання електроенергії на непідконтрольну Україні територію Луганської області було давно домовлено між Путіним та Порошенком і, відповідно, про подальше приєднання цієї території до електромереж Росії.

ПРО НЕОДИМОВІ МАГНІТИ АБО ЯК ОБДУРИТИ КОНТРОЛЕРІВ

Останнім часом районна газова служба почала встановлювати на газові лічильники білокуракинців все більше спеціальних антимагнітних стрічок, які унеможливлюють використання промислових неодимових магнітів для зупинки лічильника. Суть такої стрічки полягає в тому, що при піднесенні до неї магніту, на стрічці спрацьовує індикатор в герметичній капсулі і суспензія, яка в ній знаходиться, із маленької краплини розповсюджується по всій капсулі, тим самим видаючи використання магніту.

Поки що такі антимагнітні стрічки встановлені в небагатьох жителів Білокуракинщини, але газовики все більше починають це робити, в першу чергу встановлюючи антимагнітні стрічки на газові лічильники тих споживачів, які в зимовий період споживають дуже мало газу. Бо саме невелике або взагалі припинення споживання газу взимку викликає певні підозри в газової служби щодо правильності обліку газу у таких споживачів.

Але, незважаючи на такі заходи газової служби, серед населення завжди знаходяться люди, які примудряються все одно обдурити газові лічильники. Справа в тому, що неодимові магніти дійсно зупиняють або уповільнюють обертання газового лічильника, а його встановлення на лічильнику довести практично неможливо. Навіть антимагнітні стрічки не можуть цьому завадити. Але тут головне – правильно підібрати магніт та встановити його в необхідному місці. Бо неодимові магніти є досить потужними за своєю дією і впливом на залізні деталі лічильника. Крім того, вони досить вузько направлені за розповсюдженням магнітного поля, що якраз і дозволяє їх використовувати на різних приладах обліку, в т.ч. на лічильниках газу.

Антимагнітні стрічки, як правило, встановлюються газовиками лише в одному місці на лічильнику і в одному екземплярі, бо обліплювати з усіх боків вам його ніхто не буде. Тому, при вмілому використанні неодимового магніту, все одно залишається можливість його використання для зупинки лічильника. Тут головне підібрати такий магніт невеличкого розміру, який би точно впливав на цифри лічильника, що обертаються, але при цьому жодним чином не впливав би на антимагнітну стрічку.

До речі, багато хто замовляє такі неодимові магніти в Інтернеті на різних сайтах за досить-таки великою ціною – від 3,5 тис. грн. і більше. Але варто відкрити невеличкий секрет, про який знають, мабуть, всі комп’ютерники. Це те, що неодимові магніти можна легко знайти в різних видах комп’ютерного обладнання, при цьому такі магніти є досить сильними за своїм впливом магнітного поля і мають дуже маленькі розміри. Тобто, якраз підходять для використання зупинки газових лічильників. Як приклад наведу такі прилади: жорсткий диск (вінчестер), на якому досить потужний магніт, але його складно дістати; CD/DVD-привод, де два невеличких магніти знаходяться в самій голівці; кроковий двигун, який використовується в різних сканерах, принтерах, дисководах, факсах та інших промислових приладах та обладнанні (мають різні розміри та силу дії). І такі магніти є фактично безкоштовними, якщо самі ці пристрої вже вийшли з ладу і є непрацюючими.

Таким чином, якщо у вас є старі неробочі офісні прилади чи комп’ютери – не поспішайте їх викидати. В них ще є такі складові та частини, які вам можуть знадобитись, зокрема, для обдурювання лічильників газу, води чи електроенергії… Бо недарма ж деякі комп’ютерники навіть скуповують старі непрацюючі пристрої і навіть не зізнаються, для чого.

І ще… Люди, якщо ви крадете – то майте совість! Крадіть з умом і в міру, і хоч трішки оплачуйте отримані комунальні послуги. Бо якщо ви цього не будете робити – до вас відразу прийдуть перевіряльники, які запідозрять щось неладне… А якщо раптом це сталось – то дійте швидко і рішуче, по-перше, не відразу впускайте в свої оселі контролерів, а по-друге – відразу ховайте свої магніти і ведіть себе, як ні в чому не бувало. І якщо ви все зробите правильно, то жодних доказів стороннього втручання в роботу лічильників у перевіряючих не буде. Хай вам щастить!

Кому заважають дорожні знаки в Білокуракине або навіщо місцева поліція цілує асфальт?

Все-таки наш народ невиправний. Посеред білого дня 23 квітня в самому центрі Білокуракине навпроти школи №1 сталася невеличка аварія. Два хлопця на скутері на великій швидкості врізались в нову металеву огорожу, що поставила нещодавно місцева влада замість бетонних плит. Здогадайтесь, хто були ці хлопці?! - Правильно! Це представники нашої доблесної районної поліції. Принаймні, обидва вони були в робочій поліцейській формі. Водій скутера, мабуть, хотів (як завжди) проскочити по вузенькому коридорчику між металевою огорожею та плитою, що залишилась лежати поруч на траві, але не розрахував ширину скутера та зачепився за огорожу. В результаті пикою гепнувся об цю саму бетонну плиту. Його напарник своєчасно зорієнтувався в ситуації та зіскочив зі скутера і особливо не постраждав. Було видно, що їм навіть весело. Скутерист швиденько підійнявся та поїхав додому, отримуючи навздогін галасливі вигуки та настанови якоїсь дівчини (чи, можливо, дружини), яка виявилась поруч і швидко підбігла та наказала залишити скутер...

Отака ситуація... Тепер зрозуміло, кому найбільше заважають дорожні знаки в Білокуракине? Слава нашій місцевій поліції!

P.S. Момент полюбовного єднання скутеристів із асфальтом зафіксувати, на жаль, не вдалось. Є лише кадри після аварії…

А ВИ Й ДОСІ ВІРИТЕ ОБІЦЯНКАМ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ АБО КУДИ ЙДУТЬ ГРОШІ ГРОМАДИ?

Ось вам і асфальтовий завод в Білокуракине!!!

На світлинах - центральні вулиці селища Білокуракине - Історична, Паркова та пров. Робочий! Цими вулицями кожного дня ходять діти до школи та їздять чинуші в свої офіси на роботу! Ось так і живемо!!! І їздимо чи ходимо по сучасним "європейським" дорогам рідного селища!

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ. Вірш. (Автор - В.Заїка)

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь, рідненька, як ніхто,
О, Боже, забери дитину
З цього проклятого АТО.
Голодному дай крихту хліба,
Ковточок срібної води,
Безхатченку надай хатину,
Позбав нещасного снаги.
Дай матері родити сина,
Щоб ним пишалась Україна,
Та милу донечку пошли,
Як квітку ранньої весни!
О, Боже, я прошу віднині, -
Війна - це горе в Україні,
Нехай не гинуть в ній солдати,
Нехай не плаче рідна мати.
Дай хворому піднятись з ліжка,
Надай здоровому життя,
Дай нелюбу любов одвічну,
А злість хай піде в небуття.
О, Господе, прости невірних,
Прошу, благаю у сльозах,
Прости, за нелюбов до ближніх,
Прошу, Блаженний во хрестах.
О, Боже, людям дай пораду,
Як їм обрати мудру владу,
Служити людям на добро,
Щоб щастя в кожного було!
Прошу, прости за всі гріхи
Й за непокірність пред тобою,
Я змию їх усіх разом,
Святою чистою сльозою!
Нехай лунають всюди дзвони
У храмах наших воєдино.
Прошу вас, сестри та брати,
Любіть, як матір, Україну!

ПРО ИЛЛЮЗИЮ ДЕМОКРАТИИ, РАБСТВО И САМООБМАН

А вы никогда не задумывались, почему у слова демократия так много однокоренных или похожих слов? Откуда вообще пошло это слово и что оно означает?

В словарях есть определение слова демократия - в переводе с древнегреческого (демос - народ, кратос - власть) - власть народа. Т.е. весь народ в государстве является главным участником принятия коллективных решений. Но действительно ли это так, особенно если взять для примера такое государство, как Украина?

А что такое демоверсия? Смотрим Википедию. Демоверсия - пробная версия — предварительная (ограниченная и, как правило, бесплатная) версия какого-либо продукта. Демо - это сокращенно от слова демонстрация. Всё просто и понятно.

А есть еще такие слова, как:

Демос - древнегреческое божество, отсюда - демо-полис - античная городская община с массой неполноправных - с преобладанием рабов.

Теперь понятно, откуда пошла демократия, и что она означает? Т.е. по сути, это государство, где преобладают рабы и есть только небольшая часть тех, кто ими распоряжается. Совсем, как в Украине...

Демон - (древнегреческое даймон, «дух, божество») — собирательное название сверхъестественных существ или духов, занимающих низшее по сравнению с богами положение, и бывающих как хорошими, так и плохими. В христианстве демон — синоним слова бес. Получается, что демократия, которая является основным политическим режимом во многих капиталистических и уверенно шагающих в сторону дикого капитализма странах (таких, как Украина) - это не реальная власть народа, а власть всего лишь маленькой части общества, которая и управляет большей частью, являющейся в своей массе обычными рабами, дешевой рабской силой. Т.е. фактически демократия - это власть рабовладельцев над рабами. Получается, что за всю историю человечества практически ничего не поменялось - как были раньше феодалы-рабовладельцы и рабы, так они и остались по сей день. Поменялось только название и создана иллюзия власти народа, возможности управлять своей жизнью каждым индивидом в обществе, но на самом деле это всего лишь иллюзия, мираж, самообман, обычная демоверсия...

З 25 КВІТНЯ ЛУГАНСЬКА ТЕС ПОВНІСТЮ ПРИПИНЯЄ ПОСТАЧАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ НА НЕПІДКОНТРОЛЬНУ УКРАЇНІ ТЕРИТОРІЮ

20 квітня генеральний директор ЛЕО (Луганське енергооб'єднання) Володимир Грицай в ефірі телеканалу ЛОТ заявив, що з 25 квітня з 00 годин повністю припиняється постачання електроенергії на непідконтрольну Україні територію Луганської області. Таким чином Луганськ та вся південна частина області з правого берегу річки Сіверський Донець залишаться без електрики. Відповідно, ТЕС в м.Щастя буде працювати лише для потреб північної частини Луганщини.

В результаті з'явились чутки про можливе поновлення атак російських бойовиків та масованих обстрілів території Станично-Луганського району та міста Щастя із важкого озброєння та артилерії з подальшим просуванням в північному напрямку та захопленням (або знищенням) теплової електростанції.

ПРО МРІЇ, ЯКІ ЗБУВАЮТЬСЯ...

Все ж таки мрії збуваються, хоч і не всі! Але деяки точно збуваються... Наприклад, я в дитячому садку мріяв навчитись малювати краще, ніж наша нянечка Ніна Іванівна, яка вчила нас малювати... В початкових класах школи я мріяв стати найсильнішим в школі, потім почав займатись єдиноборствами та боксом - і вже в 10-му класі моя мрія здійснилась - я набив пику директору...

Після школи я мріяв поступити в інститут та отримати вищу освіту. Але поступив в училище і отримав спеціальність, про яку навіть і не мріяв. Пізніше я все ж таки поступив в інститут, але кинув його, бо мені стало там дуже нудно і не цікаво, і я зрозумів, що нічого новому не навчусь, бо все, що там вчили, я вже знав ще до вступу в інститут.

Потім влаштувався на роботу, яка мені не подобалась, і я почав мріяти про інше місце роботи, де не треба було б слухатись ідіотських наказів та вказівок начальників. І дійсно, через деякий час я таку роботу знайшов, ставши фактично керівником підприємства, яке пізніше сам-таки і знищив за непотрібністю.

Потім з'явилась мрія підключитись до Інтернету та створювати сайти, викладати на них цікаві матеріали та ділитись власними думками. І для цього не треба було вчитись в інституті! Дійсно, через деякий час моя мрія збулась і я створив сайт, який став дуже популярним. І навіть з'явилась мрія поступити в університет та отримати спеціальність журналіста. Але, коли виявилось, що навіть без диплома журналіста чи філолога я можу писати статті, вірші, оповідання, які викликають зацікавленість, а іноді дуже бурхливу реакцію і навіть обурення багатьох людей - то зрозумів, що вчитись на журналіста мені просто немає потреби. Бо нічого нового і корисного я все одно там не навчусь, а писати так, щоб це було цікаво іншим людям, я вже вмію...

Потім мені захотілось навчитись робити програми і я вивчив деякі мови програмування. Поки що нічого шедеврального я в цьому плані не зробив, але початок вже закладений. І, знов-таки, для цього, як виявилось, не треба вчитись у вищих навчальних закладах. Маючи доступ до Інтернету, будь-яку книгу чи відеоуроки можна знайти, скачати і переглянути. Відповідно, при бажанні всьому можна навчитись.

Колись давно, ще в старших класах школи, в мене була ще одна малесенька мрія - це створити власну міні ядерну бомбу. Я навіть дуже захопився фізикою, радіоелектронікою та хімією, почав вдома проводити різні досліди та робити невеличкі "бабахи". Але коли під час одного з таких дослідів у мене обгоріла вся пика та ледь не повилітали всі вікна, а потім ще й вдарило струмом в 25 тис. вольт, я зрозумів, що в моїх умовах така моя мрія занадто небезпечна і буде нездійсненна, тому я припинив рухатись в цьому напрямку...

Так що все ж таки мрії збуваються, хоч і не всі, і не відразу... Але головне - не припиняти мріяти і рухатись в правильному напрямку!..

ПРО ЛУГАНСЬКУ ТЕС в м.Щастя та ВУГІЛЛЯ АХМЕТОВА

Станом на 18 квітня єдиною ТЕС, що працює на антрацитовому вугіллі, залишилась Луганська теплова електростанція в місті Щастя. Із-за нехватки антрациту зупинила свою роботу ТЕС в м. Слов'янську (Донецька обл.). Нині Луганська ТЕС, яка працює обособлено від всієї енергосистеми України - єдина електростанція, яка забеспечує електроенергією всю Луганську область - як північну її частину, так і не підконтрольну Україні південну частину області. Вугілля на ній на даний момент достатньо для стабільної роботи. Але якщо раптом зупиниться Луганська ТЕС в Щасті - вся область залишиться без електрики...

Потяги із вугіллям продовжують йти в Щастя - в т.ч. і через Білокуракине. Дехто думає, що це Росія постачає нам вугілля. Але насправді це вугілля українське, яке видобувається в Луганській та Донецькій областях. Просто воно слідує тією гілкою залізниці, що йде із Попасної в Сватове, потім на Валуйки (Бєлгородська обл. Росії), потім повертається в Україну в Луганську область через Лантратівку і далі через всю область в м.Щастя. Інший шлях - через територію Ростовської, Воронезької та Бєлгородської областей Росії в ті ж самі Валуйки. При цьому вагони - компанії "РЖД" (российские железные дороги). Але, враховуючи, що і більшість вугільних шахт Донбасу, і сама Луганська ТЕС належать Рінату Ахметову, можна зробити висновок, хто на цьому добре заробляє...

Звернення до українських патріотичних сил на підтримку акції "З Україною в серці" у місті Рубіжне Луганської обл.

21 квітня 2017 року Громадська спілка «Творче патріотичне об'єднання «Музичний Батальйон» проводитиме за участі провідних українських виконавців та українських патріотів у місті Рубіжне, що на Луганщині, мистецьку акцію «З Україною в серці».

Дата заходу визначена не випадково - адже саме 21 квітня 2014 року у місті Рубіжне відбувся кривавий розгін проросійськими колабораціоністами мітингу на підтримку єдності України, спаплюжено державну українську символіку та відбулася спланована спроба встановити російський окупаційний режим.

В той день місцеві українські патріоти, серед яких і місцевий викладач української історії Василь Лютий – нині відомий громадський діяч, кобзар, автор та виконавець великої кількості популярних пісень, самотужки стали на захист державного суверенітету України.

Саме за мужні дії Василя Лютого та інших українських патріотів в буремний час 2014 року, які відважно стали на захист України, сьогодні, перевертні у погонах з числа місцевих працівників МВС, які тоді не лише покинули напризволяще проукраїнських активістів, але й навпаки - поспішили порушити проти них кримінальні справи за сфабрикованими звинуваченнями, продовжують свої ганебні переслідування, прикриваючись законом України.

Підтримуючи всеукраїнських рух «Єдність заради Перемоги», ініційований всеукраїнським об'єднанням «Вільні люди», закликаємо всі патріотичні сили встати на захист українських патріотів і показати силу єдності українського патріотичного руху.

Запрошуємо всі політичні партії та українські національні організації прийняти участь у заході під своїми прапорами 21 квітня.

Початок о 17-00, місто Рубіжне, вул. Володимирська, 1.

У концерті на захист борців за незалежність України і підтримку місцевих патріотів візьмуть участь музбатівці: український рок-колектив «Тінь Сонця» (соліст Сергій Василюк, м.Київ), рок-гурт з Горлівки (Донецька обл.) «Fata Morgana UA», автор і виконавець з Києва Сергій Файфура, Христина Панасюк - добре знаний серед українських військових бард з Рівного та співачка луганчанка Катя Бойко.

Інформація щодо учасників акції постійно оновлюється. За уточненнями та індивідуальними коментарями митців та організаторів концерту просимо звертатися - muzbat@i.ua. Контактна особа – Євген Романенко, тел.+38 (097) 528-24-11.

ПРО ТУРНІКИ ТА СПОРТИВНІ МАЙДАНЧИКИ В БІЛОКУРАКИНЕ

Нещодавно в Сватовому на подвір'ї однієї із середніх шкіл відкрили спортивний майданчик для занять воркаутом. Обіцяють також відкрити ще 3 таких майданчика. По суті - це звичайні турніки, бруси, металеві рукоходи, приладдя для качання пресу та ін. Нічого складного. Але зроблено досить якісно і зручно. Молодь та діти сприйняли відкриття таких спортмайданчиків дуже добре і все більше людей їх відвідує. Фінансування будівництва таких майданчиків було за рахунок обласного бюджету.

Виникає логічне запитання: чому подібні спортивні майданчики для занять воркаутом не роблять в Білокуракинському районі? Чи може, районна та селищна влада не зацікавлена в заняттях спортом нашої молоді та дітей? Бо навіть ті турніки, що є нині на подвір'ї Білокуракинської ЗОШ№1, не достатньо облаштовані для безпечного використання та занять спортом, особливо воркаутом. Крім того, такі майданчики не завадило б побудувати і в інших місцях, наприклад, на стадіоні "Здоров'я", де й досі навіть нормальних турніків немає та брусів.

Красуватись на каналі ЛОТ та розказувати байки про те, як турбується місцева влада та різні державні служби молоді та спорту про дітей та молодь району - це вони вміють, а зробити елементарні турніки та бруси ума-розуму не вистачає. Футбол, волейбол, баскетбол, шашки, шахи - це, звісно, добре. Але ж не всі займаються футболом, волейболом, баскетболом... Все ж таки іноді варто і силовим видам спорту приділяти належну увагу. Бо в тренажерному залі на стадіоні теж не завжди зручно займатись, особливо коли там багато людей. А вже скоро літо, тепло на вулиці. І як раз турніки-бруси та рукоходи були б дуже доречними на будь-яких спортивних майданчиках та в скверах селища.

ПРО ЧИСТОТУ ДОВКІЛЛЯ АБО ХТО В БІЛОКУРАКИНЕ ГАДИТЬ ПОСЕРЕД ДОРОГИ

Мабуть, багато хто із білокуракинців помічали, що на деяких вулицях селища прямо посеред дороги або на узбіччі час від часу з'являються мішки зі сміттям (або навіть сміття). Дехто думає, що це сміття хтось спеціально викинув посеред дороги, ну, типу, віз і не довіз - взяв і викинув. Найбільше таких мішків зі сміттям можна спостерігати по вулиці Історичній на узбіччі дороги або, якщо їх відносить вітром, навіть десь в заплаві річки чи людських городах.

Але насправді ці мішки ніхто не викидає - вони самі падають із машин-сміттєвозів (або з лафетів). Просто іноді в такі машини навантажують стільки сміття, що воно аж випадає із кузова і, звичайно, падає на дорогу. Піднімати ж його ніхто не піднімає, і сміттєвоз їде далі.

В селищній раді придбали останнім часом багато різноманітної техніки - іноді навіть такої, що і даром не треба. Ефективність її мінімальна, враховуючи частоту використання та витрати на утримання. Але чомусь ніяк не можуть придбати нормальну машину-сміттєвоза, в яку можна було б завантажувати сміття без використання людської праці та яка б це сміття відвозила на сміттєзвалище без втрат та забруднення вулиць селища.

Мало того, що деякі "занадто розумні" жителі Білокуракине примудряються викидати сміття, вивозячи його не на центральне сміттєзвалище, а прямо посеред заплави річки Білої чи неподалік доріг, так ще їм допомагає в цьому й транспорт КП "Білокуракине-Комунсервіс" (а раніше селищної ради).

От і виходить, що начебто боремось за чистоту довкілля, а насправді так само це довкілля забруднюємо та гадимо прямо посеред дороги... І це часто-густо роблять не люди, а якраз допотопний транспорт КП "Білокуракине-Комунсервіс"...

ЧТО БУДЕТ, ЕСЛИ В УНИТАЗ ПОЕЗДА НА ПОЛНОМ ХОДУ БРОСИТЬ ЛОМ?

Сейчас по телеку часто показывают новости о всяких терактах в разных странах. То грузовик врезается в толпу и давит много людей, то взрывы в метро, то самолеты взрываются в воздухе, то взрывчатка в автомобилях и т.п. А я тут случайно рылся в Google и наткнулся на такой вопрос: ЧТО БУДЕТ, ЕСЛИ В УНИТАЗ ПОЕЗДА НА ПОЛНОМ ХОДУ БРОСИТЬ ЛОМ?

Ответы разные. Но в основном теоретические. Каждый фантазировал в меру своей грамотности или наоборот - безграмотности... Но парадокс! Оказывается, кто-то попробовал сделать это на практике - и кинул лом в унитаз поезда на полном ходу!.. Естественно, всё это было сделано в России... Тогда никто особо не пострадал из людей (если не считать ах#енного испуга), но раскурочить сортир в одном из вагонов поезда всё-таки удалось... По-моему, тут даже и терактов никаких не надо... Достаточно просто кинуть лом в унитаз поезда на полном ходу...

ПРО НЕДОПАЛОК ТА МІСЦЕВИХ МАЖОРІВ

Сьогодні на вулиці Підгірній бачив, як на іномарці їхала молодь - якісь кураківські мажори. В салоні - музика на всю гучність та регіт. Відкривається вікно і пасажир, що біля водія, кидає недопалок в бік пагорба. Недопалок падає на суху траву... На пагорбі метрах в 50-и від дороги гуляли два хлопчика, років 7-8-и. Машина їде далі і зникає з виду, а трава навколо кинутого недопалка починає тліти... Я встиг побачити це і зреагував, підійшов та швиденько загасив ногами тліючу траву, яка за мить вже могла спалахнути при найменшому подиху вітру... Я поглянув на пагорби, на яких гуляли малолітні діти, копирсались в густій сухій траві і ні про що не здогадувались... Якби вогонь спалахнув, то вітер якраз погнав би його на пагорби в бік дітей і хто знає, чи встигли б вони втекти із-під полум'я... Також трохи далі на горі паслись чиїсь вівці...

Ось так місцеві мажори одним тліючим недопалком могли б спричинити чималеньку пожежу, яка б невідомо чим би закінчилась і з якими наслідками, тим більше, що на горі починалась ще більш густа рослинність із кущів терну, а далі - лісосмуга із хвойних дерев...

ИЩУТ ПОЖАРНЫЕ, ИЩЕТ ПОЛИЦИЯ… (стих)

В поселке Белокуракино все ищут какого-то парня, о котором все говорят, ищут его, но никак не могут найти. Стих посвящается всем, кто хочет, но не может!..

Ищут пожарные, ищет полиция,
Ищут военные даже в столице,
Ищут давно, но не могут найти
Парня какого-то лет тридцати...

Среднего роста, плечистый и крепкий,
Ходит он в синей футболке и кепке.
Видеокамеру держит в руках,
И навевает на каждого страх.

Кто же, откуда, что он за птица,
Из-за которого многим не спится?
Что натворил он и в чем виноват?
И что в народе о нем говорят?

Ищут его уже и эСБэУшники,
Что приготовили даже наручники.
Ставят диагноз ему все врачи,
И обещают бесплатно лечить.

Даже все те, кто с ним не близки –
Все вдруг хотят подправить мозги.
Кажется, каждому он не угоден,
И по натуре уж слишком свободен.

Для местной власти – он кровопийца,
Власть заказала его уж убийство.
Многие жаждут ему отомстить,
А еще лучше – сразу убить.

Парень всё ходит, клипы снимает,
И ни о чем не подозревает.
Со всеми приветлив и безобиден,
Его очень тоже трудно обидеть.

Многим по жизни он помогает,
Помощь бесплатную всем предлагает.
Хотя его люди не понимают,
Помощь они его всё ж принимают.

Любит он правду всегда говорить,
Умеет людей других убедить.
Но многие правду бояться услышать,
Особенно те, кто забрался «повыше».

Ищут пожарные, ищет полиция,
Ищут военные даже в столице
Парня, который у всех на виду,
Ищут его же себе на беду.

Но почему-то не могут найти
Парня какого-то лет тридцати…

Как можно трудоустроиться в сельском совете в Белокуракино

Дорогие жители Белокуракинского района, хочу раскрыть вам тайну о том, как устраивают на работу в сельский совет - по блату. На днях в газете увидела объявление о вакансиях в поселковом совете. Поссовет объявил конкурс на две вакансии для показухи, на самом деле все уже давно решено. Хочу обратится к руководству сельского совета, когда наконец закончиться эта показуха и когда уже простые люди, которые хотят устроиться на работу, имея стремление и соответствующее образование, смогут получить работу? Наши согражданы кров проливали на майдане за то, чтоб изменить систему! Что хочу, то и ворочу, все для своих и все за деньги.

ПРО ВОДУ ТА ЦІНИ АБО ХТО КОГО КРАЩЕ ОБДУРИТЬ

Ті, хто в Білокуракине користується послугами централізованого водопостачання та водовідведення (каналізацією), вже відчули, як зросла ціна за послуги організації «Старобільськвода». І як показує життя, збільшення ціни за воду ще буде тривати і надалі. Тому запропоную один (можливо, декому вже відомий) спосіб економії води. Дехто купує спеціальні сильні магніти, які встановлює на водяні лічильники, завдяки чому лічильники припиняють або значно уповільнюють свої оберти, відповідно, кількість накручених кубометрів води стає меншою або взагалі не обраховується. Але цей спосіб є досить ризикованим і не завжди спрацьовує на деяких лічильниках. Крім того, при повірці таких лічильників в водоканалі можуть виявити його неправильну роботу. Тому кожен раз доведеться купувати новий. Або навіть заплатити чималий штраф.

Але є більш ефективний і абсолютно безпечний спосіб обдурювання лічильника води, і відповідно, водопостачальної організації. Достатньо просто відкрити краник води ледь-ледь, щоб вода з нього лише капала. При цьому лічильник буде стояти на місці, а ви отримуєте воду абсолютно безобліково, а значить - безплатно! Звичайно, такий спосіб використання води може здатись незручним, але коли ціна на воду така, що її дешевше купити в магазині в бутилях, аніж використовувати, відкривши краник, то відразу задумуєшся про те, як обдурити водоканал. Таким способом у мене, наприклад, накапує близько 10 літрів води за одну годину, тобто - відро! А тепер порахуйте, скільки можна набрати води протягом доби! 24 години х 10 = 240 літрів за добу. А це, в принципі, вистачає для того, щоб протягом дня і їсти зварити, і покупатись (попередньо підігрівши воду, звісно). Необхідно, звичайно, лише запастися кількома відрами або тазиками, щоб воду набирати. Хоча вода протягом дня досить швидко витрачається. Але зауважте - абсолютно безкоштовно!

Може, хтось скаже, що це нечесно і так не можна робити - дурити водоканал. Бо там теж працюють люди, і їм теж треба отримувати зарплату, робити ремонти, ліквідовувати аварії, замінювати труби та обладнання і т.д. і т.п. Це все зрозуміло. Але ж не за ціною в майже 50 грн. за кубометр води!!! І це ще далеко не межа. Тим більше, що ціна абсолютно не виправдана, бо наша білокуракинська вода має фактично найбільшу вартість в Україні, якщо вірити «Старобільськводі». Навіть у великих містах, таких як Київ чи Харків, послуги з централізованого водопостачання вдвічі або і втричі менші, ніж в Білокуракине. І це при тому, що вода черпається із фактично безмежної за своїми запасами артезіанської свердловини, де, як говорять геологи, плещеться море чистої прісної води. Витрати лише на те, щоб підняти воду вгору насосами та хоч якось елементарно очистити.

До речі, вода в нашому районі відносно екологічно чиста, якщо не рахувати досить великої кількості розчинених в ній солей кальцію (крейди з різними домішками осілої породи). Але із-за напівгнилих та іржавих металевих труб централізованої водопостачальної системи вода набуває набагато гірших і навіть шкідливих та небезпечних для здоров'я людини властивостей. І це - проблема саме водопостачальної організації, яка встановлює захмарні ціни на воду, але фактично не робить нічого для модернізації та заміни труб. А якщо щось і робиться - то лише після якихось проривів та аварій, які досить часто трапляються прямо посеред вулиць селища Білокуракине.

Хоча, кажуть, до формування такої зависокої ціни на воду причетна наша місцева влада і це питання навіть піднімалося на сесії селищної ради. Але рішення було прийнято як завжди - таке, як «треба».

Тому тут і починає діяти прислів'я: "Не обдуриш - не проживеш!" Людей дуре водопостачальна компанія (а можливо, і місцева влада), встановлюючи ціни за воду на власний розсуд, а люди, в свою чергу, дурять постачальників води. Все закономірно!..

Отак і живемо…

ПРО АБОНПЛАТУ ЗА ГАЗ, ЕЛЕКТРИКУ, ВОДУ ТА ЛАЙНО або ХТО ПРАВИТЬ УКРАЇНОЮ

У всіх, мабуть, вже на слуху рішення влади щодо запровадження абонентської плати за підключення до газової труби. Тобто, навіть якщо ви не користуєтесь газом і ваш газовий лічильник не крутиться, але все одно підключені до газової труби - то вам доведеться платити за це підключення абонентську плату. Складатиме вона, кажуть, небагато - близько 30 грн. Але ж їх все одно доведеться платити незалежно від споживання газу. Це так само, як і за стаціонарний телефон від "Укртелекому" - ви ним не користуєтесь, але все одно за нього нараховують абонентську плату. У багатьох людей зараз вдома взагалі навіть немає стаціонарного телефону, але із-за підключення до Інтернету доводиться платити за все - і телефон, і Інтернет.

До речі, почувши бажання газовиків, вже і працівники РЕМу задумались про запровадження абонентської плати за підключення до електромережі. Так само - навіть якщо ви не користуєтесь електрикою і ваш електролічильник стоїть на місці, вам все одно доведеться платити за те, що електродроти підключені від стовпа і до вашого лічильника, потім заведені в оселю.

Не важко здогадатись, що потім про подібну абонплату оголосять і водопостачальники І будуть, мабуть, брати абонентську плату не тільки за підключення до водопроводу, але і за підключення до каналізації, якщо ви живете в квартирі багатоквартирного будинку. І незалежно від того, ходите ви в туалет чи терпите - вам все одно доведеться платити абонплату, в тому числі і за власне лайно. Добре тим, хто мешкає в приватному секторі і користується власною свердловиною, колодязем чи сральнею. Ціни на комунальні послуги постійно зростають. Ось і за електрику вже з 1 липня 2017 року обіцяють знову підняти ціну. Щодо ціни на газ Уряд Гройсмана обіцяв і клявся, що майже 7 грн. за 1 куб - це остаточна ціна. Але, як виявилось, навіть такої ціни їм замало. Тому вирішили вигадати ще і абонентську плату, яку, до речі, можуть піднімати теж хоч кожен місяць.

Воістину, Україною правлять жиди, які вже не знають, як ще вимутити у людей гроші та обдурити в черговий раз!..

«АНДРЮХА, ЗЛАЗЬ З ДЕРЕВА, БЛ.ДЬ!» АБО ПЛІДНА ПРАЦЯ «КОМУНСЕРВІСУ» та ПРО ЕКОЛОГІЮ РАЙОНУ!!!

- Андрюха, злазь з дерева, хвате пилять!

- Та зараз... я ще трохи...

Андрюха, працівник білокуракинського "Комунсервісу", заліз на черемху і ножовкою продовжув натхненно спилювати зайві (на його думку) гілки. Але, враховуючи його розумові здібності та фізичну силу, яку він просто не знав, куди діти, дерево залишилось майже без гілок. Бо, як кажуть, застав дурня Богу молитись, так він і лоба проб'є! От і Андрюха, маючи якесь своє особисте уявлення про те, як повинно виглядати дерево, пообрізав ножовкою ледь не всі гілки на дереві, залишивши лише пару-трійку найбільш товстих гілок на самій верхівці.

- Та йобтвою ж мать, Андрюха! - прораб гучно вилаявся. - Я кому сказав, злазь з дерева, бл…дь! Хвате вже пилять. Там вже гілок немає, а ти пиляєш! Злазь, я сказав!..

Андрюха повільно спустився з дерева, на якому залишились лише кілька найбільш товстих гілок. Тепер дерево нагадувало якусь рогалину, що самотньо стирчала з-під землі... Але Андрюха явно був задоволений своєю роботою. Він смачно харконув, дістав пачку цигарок і закурив... Поруч на вулиці також працювали люди із "Комунсервісу". Вірніше, працювали декілька - хтось підмітав, хтось носив обрубані з дерев гілки, хтось гріб сміття граблями. Але, як говориться в одному прислів'ї: "Один паше, а семеро руками машуть". Отак і в білокуракинському "Комунсервісі"... Двоє-троє працюють, а з десяток інших стоять курять та ляси точуть. Така в них робота. Бо для «таких» працівників більш актуальне інше прислів’я: робота не вовк – в ліс не убіжить. Тим більше, що за кожним працюючим потрібен наглядач, бо без наглядача роботи взагалі немає ніякої… І якщо раніше «біржаками», яких направляли на роботу в селищну раду від Центру зайнятості, командували лише два керівника – голова селищної ради Сірик С.І. та його заступник Шуть Д.А., то тепер командують набагато більше. Не дарма ж було вигадано створити комунальне підприємство «Комунсервіс», для якого відразу знадобилась необхідність знайти начальника та інших штатних працівників. Тепер «біржаками» керують ще більше начальників – мер Сірик, двоє його заступників – Шуть та Носуля, начальник «Комунсервісу» Дзюба, завгосп та електрик Міляєв та інші випадкові прораби та командири, що призначаються походу, яких салом не годуй – лише дай покомандувати. І кожному з них треба підчинятися… От і виходить, що начальників та наглядачів більше, аніж тих, хто реально працює. А їм же також треба зарплату платити.

Пригадую, як на святкуванні Дня селища Білокуракине деяким працівникам «Комунсервісу» та різним держслужбовцям мер Сірик С.І. вручав грамоти за «плідну» працю. Так серед нагороджуваних звичайних робочих виявилось набагато менше, аніж різного роду начальників різних служб та відомств. І це правда життя – начальників у нас набагато більше, ніж тих, хто працює. Тому ефективність роботи такого підприємства, як «Комунсервіс», дуже невелика. Бо платять робочим мінімальну зарплату, а робити їм треба ще за двох-трьох людей – і за начальників, і за деяких своїх товаришів по роботі, які все одно примудряються ухилитись від роботи.

І хоча мінімальну зарплату підняли вдвічі, її все одно не вистачає, бо ціни підняли також вдвічі, або і більше… І ті 2500-2600 грн., що отримують робочі, це копійки, за які можна лише ледь-ледь вижити… Згадайте, що мінімальна зарплата в грудні 2013 року була 1218 грн. (або близько 1050 грн. на руки), що складало за курсом близько 130 доларів. Станом на сьогодні 1 квітня 2017 року мінімальна зарплата 3200 грн. (нарахованих) або близько 2500 грн. до виплати - становить близько 90 доларів. Відчуваєте різницю? При цьому ціни на товари та послуги (особливо комунальні) значно зросли порівняно із груднем 2013 року.

Знов таки, згадую випадок, як в минулому році (здається, на День Незалежності) під час масових гулянь на площі до мене підходив той самий Андрюха із «Комунсервісу» та розповідав про те, як він працював на укладанні алейок в центрі селища. І як йому платили за цю роботу зарплату. Спочатку заплатили по 500 грн., а потім сказали, що грошей більше немає і не буде. Він саме тому і підійшов до мене біля кафе «Івушка», щоб попросити грошей на пиво. Так і сказав: «Дай двадцятку!» Грошей я йому не дав, але віддав своє недопите пиво, яке він, не роздумуючи взяв, і висмоктав прямо на місці. Потім він почав просити ще грошей і на цигарки…

Звісно, гроші їм тоді за роботу заплатили – мінімальну зарплату, хоч і з запізненням. Але і тоді мінімальної зарплати, і зараз після підвищення її все одно не вистачає на життя, бо ціни ростуть набагато швидше, аніж зарплата.

Нещодавно в одному із номерів районної газети «Життя Білокуракинщини» з’явилась інформація про передачу з балансу Білокуракинської селищної ради на баланс КП «Білокуракине-комунсервіс» техніки. До речі, з такою ініціативою виступив сам голова селищної ради Сірик С.І.

І все б нічого… Але… Пригадується мені діяльність наприкінці 1990-х - початку 2000-х років найбільших в районі державних підприємств ВАТ «Білокуракинський агрохім» (колишня «Сільгоспхімія») та ПКАО «Агротехсервіс» (колишня «Сільгосптехніка»). Вже тоді ці підприємства поступово були перетворені із державних в майже приватні (наприклад, в ВАТ «Білокуракинський агрохім» частка держави складала 20% акцій). Ці підприємства спеціально зробили банкрутами на замовлення пана Гапочки, який тоді фактично керував районом навіть перебуваючи поза його межами. І допомагали розвалювати ці два найбільших сільськогосподарських підприємства місцеві посіпаки пана Гапочки. Вже тоді були створені чисельні невеличкі сільгосппідприємства та фермерські господарства, які, начебто, викуповували всю сільгосптехніку в «Агрохіма» та «Агротехсервісу», а насправді ця техніка або передавалась за копійки в оренду (за яку не було оплати), або продавалась за ціною металобрухту (на вагу заліза). Доклали своїх зусиль до розвалу та розкрадання цих двох підприємств більшість і колишніх, і нинішніх керівників району, в т.ч. і пан Іванюченко С.І., який тоді керував швидко створеним підприємством «Хімсервіс», яке фактично заволоділо абсолютною більшістю техніки ВАТ «Білокуракинський агрохім». Поживились тоді за рахунок розвалу і розкрадання цих двох підприємств і такі керівники, як Світличний Ю.М., Косяченко О.А. (ПСП «Дніпро»), Малик С.М. (в 2014 році був призначений головою РДА), Писаренко В.Г. (МТС «Альянс») та багато інших.

От і зараз виникає таке відчуття, що хтось знову хоче нагріти руки за рахунок бюджетних коштів. Бо в нинішніх умовах формування територіальної громади все ж таки існує певний безлад, де можна вихопити чималі кошти та ресурси. І кошти зараз в громаді крутяться чималі. А якщо подивитись і зважити, на що і як вони іноді витрачаються, то виникають певні запитання щодо таких витрат. Багато придбавається або робиться такого, що не потрібне або недоцільне в нинішній ситуації. Кошти громади варто витрачати більш ефективно і цілеспрямовано, бо дуже багато існує в селищі проблем, які потребують негайного вирішення. Навіть таке, здавалось би, елементарне питання щодо вивезення сміття із вулиць селища, приватних домогосподарств та ОСББ. Крім того, саме центральне сміттєзвалище селища Білокуракине (біля дороги в бік села Бунчуківка) було створено і функціонує з порушеннями всіх екологічних норм та законів. Бо фактично сміття вивантажується в природні заглибини в грунті – яруги, по яким воно з часом все одно змивається дощовими та талими водами і разом в опадами знову повертається в бік селища Білокуракине аж до самої вулиці Підгірної. І це добре видно, якщо прослідувати пішки від самого сміттєзвалища по яругам в бік Білокуракине. Стрічка із сміття та різного хмизу тягнеться майже на 1,5 км. Влітку в цих яругах стоїть неймовірний сморід від цього сміття, яке гниє і розповсюджується по степу. На самому сміттєзвалищі часто можна бачити трупи домашніх тварин, які вивозять туди самостійно деякі жителі Білокуракине – без якихось аналізів чи додаткової утилізації. А це вже вірогідність розповсюдження різних вірусів, інфекцій. Також вже в самому степу по яругам неподалік сміттєзвалища можна знайти і трупи диких тварин – лисиць або різних гризунів, птахів, які, ймовірніше за все, харчувались на сміттєзвалищі та отруїлись.

Останнім часом в Білокуракине почали проявляти активність люди щодо наведення порядку на вулицях, біля своїх садиб та домоволодінь. І це добре. Для цього непотрібно навіть оголошувати про весняний суботник протягом місяця в районній газеті, як це звикла робити місцева влада. Люди не дурні і самі, без чиїхось вказівок, можуть навести порядок у себе вдома чи на подвір’ї. А от на вулицях селища, а також в парках, кладовищах, пляжі річки Білої та різних зонах відпочинку, на околицях самого Білокуракине, в лісосмугах – це все ж таки повинні робити відповідні служби та організації. Хіба не для того і було створено комунальне підприємство «Білокуракине-Комунсервіс»? Люди працюють, отримують за свою роботу зарплату. Навіщо ж забирати у них роботу?!

Але і ставитись до людей необхідно по-людські, а не лише як до дешевої робочої сили, як до рабів… А саме так і звикла ставитись до людей місцева влада та різного роду керівнички та начальнички. От і ефективність роботи такої дешевої рабської робочої сили залишає бажати кращого…

Крім того, щоб жити в чистоті і порядку, потрібно ще навчитись не тільки добре прибирати, але і не смітити, не залишати після себе різний непотріб, як це робить більшість людей, навіть біля своїх власних обійсть. А це – показник культури і рівня розвитку кожної людини, кожного жителя Білокуракинщини…

ПРО ПОЖЕЖІ ТА ДОРОГИ

Нещодавно я був на центральному сміттєзвалищі селища Білокуракине неподалік дороги на Бунчуківку. Такої кількості сценічних костюмів давно там вже не було. От вам і вся "Грація", і "Гарний настрій", і всі інші...

Кажуть, що про запах гарі в приміщенні РБК попереджали деяких працівників клубу ще задовго до того, як почалась пожежа. Але самі працівники не зреагували своєчасно. Пожежних викликали занадто пізно. А коли приїхала пожежна машина, то виявилось, що в них протікає рукав і гасити вогонь вони не можуть. Потім приїхала вже нова пожежна машина, але виявилось, що в ній немає води. І тоді пожежні поїхали заправляти машину водою. А в цей час пожежа вже тривала. Коли у пожежних спитали, чому вони не заправили машину водою завчасно, ті відповіли, що у них біля будівлі пожежної частини кран для набирання води не працює, тому набирають воду, де прийдеться...

Я неодноразово бачив, як вони набирають воду із водопровідного колодязя біля зупинки "Сольона вода" по вулиці Історичній (неподалік парку).

Вже у вівторок 04 квітня близько 16.00 години одна пожежна машина, включивши гучну сигналізацію, їхала в бік Бунчуківки (в котрий раз). Я засік час. Машина їхала тільки по самому селищу від пожежної частини до виїзду з селища (до знаку Білокуракине) майже 5 хвилин. Хоча це досить швидко, за цей час могло згоріти все, що завгодно... А якщо ще і треба заправлятись водою, врахувати стан наших доріг і техніки, то шансів потушити пожежу практично немає...

Помер Полєно Віктор Степанович - головний суддя Білокуракинського районного суду

СУМНА НОВИНА!

Цієї ночі помер ПОЛЄНО ВІКТОР СТЕПАНОВИЧ - головний суддя Білокуракинського районного суду, батько загиблого в зоні АТО Юрія Полєно. Поховання відбудеться в с.Шульгінка Старобільського району 06.04.2017 року. Вічна пам'ять.

ПРО НОВОГО ВІЙСЬКОВОГО КОМІСАРА ТА ЙОГО ЗДІБНОСТІ

Кажуть, що військовим комісаром Білокуракинсько-Троїцького об'єднаного військкомату вже остаточно призначили Кострицького Е.В. І якщо це так, то тепер всіма військовими та призовниками в районі буде командувати людина, яка ніколи не служила в Армії і навіть не була військовим, а отримала офіцерське звання молодшого лейтенанта завдяки наявності військової кафедрі в інституті, де і отримав свою вищу освіту Кострицький Е.В.

Як відомо багатьом жителям Білокуракинщини, на початку російсько-української війни та захопленні територій Криму, а пізніше частини Луганської та Донецької областей російськими бойовиками та козачками з ідеологією "православний фашизм", сам пан Кострицький підтримував самопроголошені "ЛНР"/"ДНР" і навіть вже будучи заступником військового комісару та начальником мобілізаційного відділу ОРВК, разом з іншими офіцерами святкували 23 лютого 2015 року - день Захисника Вітчизни (раніше - День Радянської Армії та Військово-Морського флоту).

Після працевлаштування до військкомату пан Кострицький майже відразу отримав звання капітана (переплигнувши звання лейтенанту та ст.лейтенанту) і посаду начальника відділу та заступника військового комісару. Вже на своїй посаді начальника мобілізаційного відділу він отримав можливість залучати до мобілізації всіх, кого вважав за потрібне - на власний розсуд та бажання. Саме тоді він пригадав, мабуть, усіх своїх колишніх конкурентів, кривдників та будь-кого, хто колись перейшов йому дорогу. Вже тоді на столі Кострицького з’явився папірець із списком тих, кого необхідно було негайно мобілізувати і відправити на першу лінію оборони в зону АТО (а фактично - на вірну смерть). Хто складав цей список – невідомо. Чи то сам Кострицький, чи то йому хтось цей список вже приніс надрукованим. Подейкують, що цей список був сформований за вказівкою новопризначеного голови Білокуракинської РДА Іванюченка. В цьому списку серед перших були майже всі члени районної організації націоналістичної партії ВО "Свобода" на чолі із керівником Р.Супруном. Потрапили до цього списку і деякі районні підприємці та фермери (або їхні родичі), які жодного відношення до ВО "Свобода" не мали, але підтримували та приймали участь в патріотичних проукраїнських мітингах в селищі Білокуракине під час Євромайдану та пізніше - на початку акцій в підтримку єдиної України.

І дійсно, ті свободівці, які мали можливість за станом здоров'я піти на війну і захищати Україну - зробили це добровільно ще навіть до офіційного оголошення мобілізації. Хтось пішов відразу з Майдану в добровольчі батальйони, а хтось прийшов до військкомату і сам попросився воювати. Також дехто прийшов до районного військкомату, отримавши повістку і не роздумуючи, пішов на захист своєї Батьківщини.

До речі, у цьому списку виявився і тодішній депутат Білокуракинської селищної ради Токаренко Микола Семенович, який вже в січні 2015 року влаштувався працювати у районний військкомат (добровільно). Але той, хто складав цей список, мабуть, про це ще не знав. Також серед прізвищ були і деякі прізвища тих, хто співпрацював із партією ВО «Батьківщина» на чолі з тодішнім головою районної організації та одним із організаторів президентських виборів в районі у травні 2014 року Грибенком Юрієм Георгійовичем із села Червоноармієць (нині селище Мирне). Вже тоді Грибенко Ю.Г. був пенсіонером і не підлягав мобілізації. Але автор списку, мабуть, теж про це не знав. Зараз Грибенко Ю.Г. є депутатом Білокуракинської районної ради від ВО «Батьківщина».

Опинились в цьому списку і такі люди: Супрун Максим (свободівець, син Руслана Супруна), Олександр Зеленський (вчитель БЗОШ №2), Бондаренко Сергій (працював агітатором в передвиборчому штабі ВО «Батьківщина»), Єрисковський Микола Михайлович (підприємець, магазин «Кокетка») разом із синами, підтримував і приймав участь в мітингах за єдину Україну, Лагун Володимир Васильович (підприємець), Дубовий Олександр (підприємець), Шовкун Олег (держслужбовець), Писаренко Віктор (пенсіонер-підприємець, магазин «Фея») та його син Писаренко Дмитро, Оселедько Олександр Григорович (підприємець, магазин продуктів), Гребенюк Володимир (працівник на спорткомплексі «Здоров’я»), Журба Микола Іванович та його син Журба Віталій (фермери), Кожем’яка Владислав Миколайович (с.Лозно-Олександрівка), Сисоєв Володимир Михайлович (?), Заїка Олександр Вікторович (свободівець).

Тобто, всі ці люди були першими в списку, кого негайно потрібно було «ліквідувати» і прибрати із селища Білокуракине, як таких, що заважали встановленню сепаратистської влади в Білокуракинському районі. Вже пізніше даний список поповнився ще кількома прізвищами – в основному це підприємці та фермери, які, на думку авторів таких списків, могли заважати районній владі. Саме тоді почалась так звана «обробка» керівників багатьох фермерських та сільськогосподарських підприємств і торгівля з ними за кадри. Тобто, керівникам надсилались листи з вимогою надати спочатку перелік техніки в наявності на підприємстві (щоб в будь-який момент її можна було «віджати»), потім почали вимагати списки всіх, хто працює на підприємстві і на яких посадах. При цьому в кожному листі було посилання на норми Закону про військову службу і військовий обов’язок. Керівники та підприємці, боячись, що їх самих або їхніх підлеглих можуть «раптом» мобілізувати та відправити на війну, почали або відкуповуватись, або тихенько згортати свій бізнес та тікати за межі району. Ті, кому тікати було нікуди або жалко кидати свій роками надбаний бізнес чи підприємство, воліли все ж таки відкупитись. Іноді ці «відкупні» суми рахувались в кілька тисяч умовних одиниць.

Вже тоді новий молодий і завзятий воєнком Ніколайчук О.Г. буквально за рік своєї роботи у військкоматі став ледь не найбагатшим керівником державної установи в районі. За вказівкою тодішнього голови РДА Діденком О.І. воєнкому Ніколайчуку Г.О. була передана іномарка, що була начебто подарована самому Діденку керівником СТОВ «Зоря» Ведмеденком М.Г., але після цькування Діденка та постійних обвинувачень у хабарництві, а також із-за інформації, що з’являлась на сайті «Білокуракинський портал», сам Діденко, вже маючи в своїй власності не один автомобіль, вирішив все ж таки зробити «подарунок» районному воєнкому Ніколайчуку, бо знав і розумів, що той йому ще знадобиться, коли розпочнеться справжня війна. Тим більше, що фактично автомобіль придбавався за кошти Ведмеденка М.Г. Вже після того, як Ніколайчука спіймали на хабарництві, та ще й знайшли у нього в кабінеті зброю з набоями та боєприпаси, даний автомобіль був запросто відданий йому пізніше без будь-яких перешкод. До речі, саме за вказівкою Кострицького Е.В. солдати так само допомагали Ніколайчуку забрати із військкомату його речі – кілька комп’ютерів, якісь меблі, фарби, будівельні матеріали, що зберігались в гаражах, колеса, запчастини та ін. Всі ці речі та матеріали Ніколайчук отримував від фермерів та підприємців під час мобілізації, як «відкупні» або як «спонсорську допомогу» для військових.

Важко сказати, хто саме із заступників Ніколайчука його здав СБУшникам. Той навряд чи з кимось із них ділився своїми надприбутками, тому це міг бути хто завгодно. Тим більше, що до військкоматівської годівниці дорвалися два заступника – Острогляд О.В. та Кострицький Е.В., які почергово, змінюючи один одного на посаді виконуючого обов’язки військового комісара, керували військкоматом.

Варто згадати, що після розстрілу активістів на Майдані в Києві і початку заворушень в Криму та на Донбасі, за наказом тодішнього голови Білокуракинської райдержадміністрації і голови районної організації Партії регіонів Діденка О.І. з усіх державних будівель були зняті українські прапори. В т.ч. український блакитно-жовтий прапор був знятий і з будівлі районного комісаріату. Вже тоді, навесні 2014 року, керівництво району готувалось до приїзду сепаратистських банд-формувань із луГандонії. І якби ці банди не зупинили проукраїнські активісти та представники поспіх сформованої народної самооборони в сусідніх Сватівському та Старобільському районах, то, скоріше за все, проросійські терористи були б зустрінуті білокуракинської владою з хлібом і сіллю та з гарячими обіймами.

Це вже набагато пізніше майор Острогляд О.В. та капітан Кострицький Е.В. «перефарбувались» в українських патріотів і почали роздавати повістки наліво і направо. До речі, коли ще Кострицький не працював у військкоматі, його синові була також виписана повістка. Але він у військкомат не з’явився жодного разу, навіть для звичайного «уточнення даних», як про це вказувалось у повістці. Пізніше прізвище Кострицький було виключено із списків тих, хто може бути мобілізований чи призваний до лав української армії.

Самі повістки у військкоматі, звичайно, виписують дівчата, які там працюють діловодами. Але більшість із них або взагалі вперше влаштувались на роботу, або мали досить невеликий досвід роботи. Тому їм взагалі-то було абсолютно все одно, кому виписувати повістки. Підписи в самих повістках ставив Кострицький, відповідальність за них була також на ньому. Списки призовників та осіб для мобілізації формувались, виходячи із наявних у військкоматі документів на облікових осіб. Але час від часу ці списки переглядались та змінювались. Зрозуміло, в який бік і на чию користь. Зокрема, особисто майор Острогляд періодично переглядав виписані повістки і якщо раптом бачив прізвище знайомого або родича (кума, свата, брата і т.п.) – то відразу такі повістки забирав і знищував, даючи вказівку більше не виписувати повістки визначеним особам. Тобто, і призов, і мобілізація у Білокуракинському військовому комісаріаті проводилась за вибірковим принципом.

Іноді, коли солдати носили повістки за вказаними адресами та прізвищами, виходили родичі – наприклад, батьки призовника і говорили солдатам з військкомату, що вони вже про все домовились із воєнкомом і ніяких повісток брати не будуть. Іноді навіть говорили, що вони вже заплатили кому треба і посилали солдатів на йух.

Виходить, що працювати військовим комісаром навіть в межах таких двох районів, як Білокуракинський і Троїцький – є досить вигідною справою. Мало того, що зарплату підняли до захмарного рівня, так ще і бізнес можна робити. І необов’язково брати хабарі, тим більше, що після попередника – воєнкома Ніколайчука – вже якось незручно і досить небезпечно це робити. Але іноді достатньо просто використовувати всі свої повноваження і владу, щоб отримувати певний зиск. А саме це і вміє добре робити пан капітан Кострицький Е.В., який все своє свідоме життя тільки те і робив, що дурив людей, використовував їх та заробляв на них гроші.

ПРО БІЛОКУРАКИНСЬКИХ ТЕЛЕМАЙСТРІВ-ШАХРАЇВ, АНТЕНУ ТА ЗВИЧАЙНИЙ ТЮНЕР Т2

Звернулась до мене нещодавно одна сусідка - бабулька, якій вже під 70 років. Вона попросила подивитись, чому в неї не працює телевізор. Коли я прийшов до неї, включив телевізор, то зрозумів, що проблема в звичайній польській антені. У сусідки старенький кінескопний телевізор "LG" і дивилась вона тільки аналогові канали - "1+1", "UA:Перший", "Інтер", "ЛОТ". Всі інші, які ледь-ледь ловились на антену, в неї майже не працювали із-за слабкого ТВ-сигналу і вона їх не дивилась.

Я в першу чергу поцікавився, де стоїть антена. Антена, як виявилось, стояла на балконі на висоті близько 3 м над землею. Такої висоти для нормального прийому ТВ-сигналу явно замало, про що я і сказав сусідці. І тут вона мені розповіла, що приходили до неї два хлопці - телемайстри, які так само подивились на телевізор, що не показував каналів, і сказали їй, що треба міняти антену з підсилювачем. Зняли стару антену (таку саму - польську, але трішки іржаву), замість неї поставили нову на те ж саме місце (на 3 м над землею), направили її на Старобільськ... І сказали бабці, що все! - роботу вони зробили, треба заплатити. І назвали їй суму в 700 грн. Вона, звісно, була здивована такою завеликою ціною, але, зібравши свої гроші по всім закуткам та навіть трохи позичивши в сусідів, віддала цю суму "телемайстрам". Але, як вона мені пояснила, вони, поставивши антену, навіть не вмикали телевізор, а забрали гроші, і мерщій пішли геть. Але, коли вона включила телевізор, виявилось, що канали як не працювали, так і не працюють.

До речі, вартість польської антени в залежності від форми та підсилювача близько 130-150 грн. Все інше - вартість роботи. От і виходе, що "телемайстри"-любителі взяли з бабці-пенсіонерки за роботу, яку вони так і не доробили (бо антена не працювала так, як треба) близько 550 грн.

Я пояснив бабці, що проблема того, що не працюють канали, в антені, яку треба встановити і вище, і повернути трохи в інший бік - на Старобільск. І взагалі, краще купити тюнер-приставку Т2, щоб дивитись 32 канали. На що вона відповіла, що ті ж хлопці-телемайстри говорили їй теж про такий тюнер Т2 і пообіцяли прийти до неї ще і налаштувати тюнер. Але сказали, щоб вона збирала гроші і на сам тюнер (а це 600-650 грн), і за саму роботу (700 грн.) Як тільки назбирає, то вони обов'язково прийдуть!..

Ще б пак!.. 700 грн. за одне тільки підключення тюнера до телевізора!

І бабця продовжує збирати гроші зі своєї мізерної пенсії в 1250 грн., щоб купити та встановити тюнер Т2.

Ось такі телемайстри-"спеціалісти" шабаюють у нас в Білокуракине!.. Це вам не в рекламі по ТВ, де підключити Т2 до телевізора так просто...

З 1 квітня деякі українські телеканали припинили свою трансляцію із супутника АМОС2/3

З 1 квітня 2017 року відключили трансляцію деяких українських телеканалів із супутника АМОС2/3. Деякі із каналів перейшли на інший супутник - ASTRA4 (SIRIUS), деякі просто змінили транспордер (частоту) на тому ж самому супутнику АМОС2/3. Тому якщо у вас пропали деякі канали - то це означає, що ви не перепрошили або не переналаштували свої супутникові тюнери (ресивери). Частоти каналів та інформацію про налаштування різних моделей тюнерів шукайте на сайті http://www.telemaster.com.ua/ або зверніться в телемайстерню Білокуракине по вул.Базарній.

Або (як варіант) залиште свої запитання в коментарях до даного посту і вам підскажуть, як переналаштувати супутниковий тюнер.

ПРО ГОЛОВНОГО ЛІКАРЯ ТА СПРАВЕДЛИВЕ ПОКАРАННЯ

Кажуть, що головний лікар Білокуракинської районної лікарні Данилко знову кудись пропав. Принаймні, на роботі в лікарні він то є, то його знову немає. Суд над Матюхіним (колишнім заступником головного лікаря) теж затягнувся. Справу ніяк не можуть довести до кінця. Після Матюхіна обіцяли судити і Данилка, а він взяв - і кудись зник. Говорять про суму в 200 тис. грн. (або доларів???), які він начебто прихопив із собою. І справа не тільки в торгівлі наркотиками, якими приторговували як Матюхін, так і Данилко. Справа ще і в квартирах, які придбали за рахунок районного бюджету медпрацівникам районної лікарні. Але, як виявилось, самі медпрацівники отримали ці квартири не за просто так... А от бюджетні грошики якимось чином опинились в кишенях Данилка. Подейкують, що він мав також поділитись і з деякими представниками місцевої влади (не будемо поки що називати їхні прізвища, хоча вони відомі слідчим органам).

Про той безлад, що зараз діється в районній лікарні, взагалі годі й розповідати. За відсутності реального керівництва в лікарні, здається, тепер ніхто ні за що не відповідає. Хто що хоче - те і робить. Або не робить взагалі нічого. Знайти необхідного лікаря і потрапити до нього на прийом - це проблема. Оформити якусь медичну довідку - це теж проблема. Хворого чи будь-якого відвідувача лікарні постійно відсилають з одного кабінету в інший, а якщо обстежуватись чи лікуватись - то направляють або в Старобільськ, або в Лисичанськ, або навіть в Харків чи ще кудись... Іноді просто посилають...

Говорили і навіть показували по каналу ЛОТ про якесь дороге нове і сучасне обладнання, що завезли в районну лікарню. Можливо, когось ним і лікують. Але чому навіть для елементарного обстеження хворих посилають в інші лікарні в різні райони і міста області та України?

До речі, ви не цікавились, як проходить в районі призов до лав української армії? І як працює військово-лікарська комісія (ВЛК), яку, як правило, створюють із лікарів районної лікарні? А якщо лікарів немає? Деяких лікарів, таких як, наприклад, окуліст, в районній лікарні взагалі немає вже роки три (після звільнення Медіна). То хто проводить огляд та обстеження призовників і хто ставить необхідні підписи? Медсестри, до речі, не мають такого права... От і робіть висновок...

Кримінальні справи на Медіна, Хамчича, Матюхіна, Данилка - це лише початок... А там, можливо, і до районного військкомату доберуться, і до райдержадміністрації, і до райради... Це лише питання часу. Жаль тільки, що не всі кримінальні справи доводяться до кінця і справжні злочинці уникають справедливого покарання. А найчастіше, мабуть, просто відкупляються… Так що є ще над чим працювати відповідним органам...

БАНДЕРА ПРИЙДЕ - ПОРЯДОК НАВЕДЕ!

Бандера прийде - порядок наведе! Для одних прибирання сміття - суцільна мука, для інших - піар. Є й кращий варіант - стати прибиральником і повсякчас допомагати очищувати наше селище від сміття та гівна. Але Вам не дадуть - бо тоді доведеться скорочувати прибиральників.

Суботник? З нас держава знімає прибутковий податок, не рахуючи 20% з кожної речі яку я куплю. Чому б не вимагати від влади, поруч з якою ви так часто фотографуєтесь, виділяти додаткові грошики з бюджету на краще прибирання селища? Або ще краща ідея - роздати кожній партії яка "працює” в райраді по ділянці схилів і нехай прибирають і облагороджують!

До речі, побачити сміття у сні — означає безладні думки або почуття, від яких вам не заважає позбутися.