Білокуракинський портал (архів)

Лист в спільноту "Білокуракинський портал"

ХТО ЇЗДИТЬ НА КУРОРТИ ТРИЧІ ЗА СЕЗОН ЗА РАХУНОК БЮДЖЕТУ, А ХТО КОВТАЄ ПИЛЮКУ НА ВУЛИЦЯХ В БІЛОКУРАКИНЕ

Кажуть, що навпроти Білокуракинського елеватора планують провести благоустрій та підремонтувати дорогу, яка саме біля елеватора знаходиться в жахливому стані і створює чималі незручності як для транспорту, так і для пішоходів. Вже в п'ятницю 28 липня навпроти елеватору (а також неподалік кафе "Надія") на узбіччі дороги було висипано два кузова червоної глини. Важко сказати, з якою метою, бо якраз глини та пилюки там вистачає, але мабуть на цій глини збираються асфальт класти. Звісно, глина краще за щебінь!!! Особливо, коли підсохне і буде міцніше за будь-який асфальт, що вкладає райавтодор чи комунальні служби селища. Головне, щоб дощу не було! Бо тоді доведеться плавати по тій глині.

Але тим не менше, початок покладено! В кафе "Надію", яке, до речі, належить досить відомій особі в Білокуракине, частенько навідуються як працівники елеватора, так і всі, хто привозить в елеватор свій урожай. Було б логічно, якби власник кафе навів би порядок біля свого закладу - поклав би асфальт чи плитку, або побудував би за погодженням з місцевою владою зупинку для автотранспорту і т.ін.

А поки що дорога навпроти елеватору знаходиться в жалюгідному стані, по ній досить важко проїхати, особливо в сезон збирання врожаю, коли там скопичується велика кількість вантажного транспорту.

А поки голова райдержадміністрації по три рази в сезон за рахунок бюджетних коштів їздить на курорти за межі району, жителі Білокуракине їздять по пильним напівзруйнованим дорогам рідного селища...

МІСЦЕВІ ДЕПУТАТИ ПРИЙМАЮТЬ РІШЕННЯ або ХТО БУДЕ ВІДПОВІДАТИ ЗА НАСЛІДКИ?

Кажуть, що нещодавно депутати Білокуракинської громади прийняли рішення про те, щоб селище Білокуракине стало містом районного значення, а білокуракинці стали міськими жителями. Що це дає громаді і що дає жителям?

А все просто. В результаті працівники бюджетних організацій та установ (медицини, освіти, культури) залишаться без пільг (наприклад, при оплаті комунальних платежів). Що, відповідно, дещо зекономить кошти із бюджету громади. Хоча, кажуть, при цьому зарплата бюджетників також має зрости, бо, як відомо, зарплата в містах тим самим бюджетникам все ж таки трохи вища, аніж в сільській місцевості. Хоча і це не факт! Бо, як відомо, у нас замість підвищення зарплати роблять інакше - або взагалі скорочують штат працівників, або саджають їх на меншу ставку (75%, 50% і т.д.). В результаті зарплата замість збільшення в реальності лише зменшується. Бо хитро-мудрі місцеві князки, які вже "набили" собі руку на керуванні та розподілі грошей у власних інтересах за рахунок збільшення повноважень, наданих місцевій владі, керують та дерибанять кошти на власний розсуд. І вони аж ніяк не зацікавлені в підвищенні зарплати комусь іншому, крім себе... І це гірка правда життя...

До речі, якщо раніше місцеві Вибори планувалось провести вже восени нинішнього 2017 року, то зараз говорять, що цих Виборів не буде. Вони будуть набагато пізніше. А знаєте, чому? Все просто! Ті, хто зараз вже обраний сільським старостою чи головою громади (а громад у нас в районі декілька), отримують чималу зарплату (кажуть, від 10 тис. грн. в місяць і більше) і плюс отримали набагато більші повноваження щодо розподілу коштів громади чи сільрад. А це не такі вже й малі гроші, як було раніше. Тому місцеві вибори (переобрання голів громад та сільских старост) в першу чергу невигідні саме нинішнім керівникам. Бо ще не всі кошти розтягли і не все вкрали... А ще ж треба навчитись замітати сліди своєї "діяльності", щоб в майбутньому не потрапити під суд... Бо влада - поняття відносне. Сьогодні ти при владі, а завтра - ти ніхто... А відповідати рано чи пізно все одно доведеться, і за рішення, і за добрі справи, і за лихі...

ЖАХ І СОРОМ РАЙОННОЇ ГАЗЕТИ «ЖИТТЯ БІЛОКУРАКИНЩИНИ» або ЗВЕРНЕННЯ до працівників редакції дописувача Глас Народу

Шановні редактори, т.в.о. редактора та кореспонденти газети «Життя Білокуракинщини»!

Велике прохання до вас усіх! Якщо ви пишете статті в газету – то набирайте їх спочатку в текстовому редакторі Word з послідуючою перевіркою правопису (меню «Рецензування» - вкладка «Правопис»). І виправляйте всі помилки в тексті. А лише потім копіюйте та вставляйте в програму, в якій ви робите верстку газети (Adobe InDesign). Це ж так просто!!! Бо іноді помилок в тексті окремих статей більше, ніж в зошитах найгірших учнів, які не знають навіть елементарних правил граматики. Помилки зустрічаються навіть у назвах статей та публікацій. Вчителі-філологи, які іноді читають місцеву газету, хапаються за голову! Бо такої кількості помилок в газеті вони ще не бачили!

Крім того, шановні працівники редакції, подивіться в Інтернеті на сайті YouTube відео-уроки по дизайну та верстці друкованих видань, зокрема, газет. Бо уміння набирати текст на комп’ютері чи копіювати і вставляти фотографії де завгодно (де придумалось) – це не є ознакою уміння робити дизайн і верстку газети. Бо іноді кількість фотографій в статті за площею перевищує об’єм тексту самої статті. За звичай такий дизайн з такою величезною кількістю фотографій робиться в кольорових глянцевих журналах або в «жовтій» пресі. Але ж районна газета – це зовсім інший формат. Хоча до рівня «жовтої» преси також ще треба дорости… Крім того, якість фото в газеті далеке від ідеального, тим більше, що друк теж не найкращий. Іноді на фотографіях в газеті важко навіть розрізнити обличчя людей, тому не варто їх і друкувати.

На жаль, в редакції районної газети «Життя Білокуракинщини» немає професійних журналістів, а дехто взагалі немає філологічної освіти, тому зрозуміла така кількість допущених помилок в текстах. Але ж якщо ви прийшли працювати в редакцію газети (за милістю деяких осіб), яка є єдиним друкованим виданням в Білокуракинському районі і має досить важливе значення для висвітлення подій, що відбуваються в усьому районі, то займіться хоча б самонавчанням та вдосконаленням своїх навичок та умінь, пройдіть відповідні курси підвищення кваліфікації (якщо є що підвищувати), вивчить хоча б основи журналістики та публіцистики. Бо статті у вигляді протоколів з місця подій малоцікаві і не несуть жодного смислового навантаження. Газета – це не репортаж телеканалу ЛОТ! Друковане видання – це більш важливий ресурс, який не просто має фіксувати якусь подію, але і повинен надавати читачам інформацію в більш розгорнутому вигляді, із різних кутів та з різними точками зору.

Хоча зрозуміло, що зміст та спосіб викладення інформації не завжди залежить від редактора газети чи автора публікації (журналіста, кореспондента, репортера). Як відомо, жорстким рецензентом часто-густо виступає наша місцева влада в особі голови РДА Іванюченка С.І. та голови райради Бондаренка К.І. Може, саме тому статті в газеті мають такий жалюгідний вигляд за своїм змістом та убогі за смисловим значенням? Може, саме тому наклад газети «Життя Білокуракинщини» почав стрімко падати? Хоча тоді, як було призначено нового редактора Отрошко А.В. (після заміжжя Чорнуха А.В.) наклад почав навіть трохи збільшуватись, бо зіграли свою роль, по-перше, «добровільно-примусове» виписування газети за вказівкою влади, а по-друге, люди дійсно спочатку повірили в те, що зі зміною головного редактора газета стане більш цікавішою та об’єктивнішою у висвітленні подій та різних думок, а після роздержавлення взагалі стане незалежною від влади. Але не так сталось, як гадалось. Газета і надалі залишається рупором місцевої влади, яка навіть після Майдану і політичних змін, залишилась такою ж брехливою (якщо не більш брехливою), аніж була раніше… Районна газета так і залишилась місцевим «брехунцем» та виданням, в якому найбільш цікаві публікації – це некрологи та поздоровлення, а також реклама та оголошення про купівлю-продаж. Все інше абсолютною більшістю жителів, які виписують районну газету, навіть і не читається.

А відпустка головного редактора, як видно із останніх номерів, ще більш погіршила ситуацію і зі змістом, і, особливо, із кількістю помилок, допущених в текстах газети… На жаль…

ЯК "ОЩАДБАНК" КРАДЕ ГРОШІ ТА ДУРИТЬ ЛЮДЕЙ!

В котрий раз помічаю, що при знятті грошей з банкомату в Білокуракинському "Ощадбанку" зникають гроші з карткового рахунку. Причому зникають вони ймовірніше за все під час введення пін-коду, бо суми знімаються також і при звичайній перевірці рахунку, коли також необхідно вводити пін-код. Суми знімаються різні - в залежності від коштів, які лежать на вашому рахунку і від суми, яка знміається. Зазвичай це від 10 до 100 грн. при кожному введенні пін-коду. І це не рахуючи офіційних 1% комісії, які банк також знімає при користуванні платіжною карткою. Але якщо про цей 1% комісії повідомляється на моніторі банкомату, то інша сума (від 10 до 100 грн) знімається без будь-яких попереджень.

Приведу приклад.

Мені було зараховано на рахунок 5500 грн. - про що прийшла смс-ка на мобільний телефон. На рахунку до цього вже було 30 грн. По логіці має бути 5530 грн. (5500 + 30). Я спочатку перевіряю рахунок, заводячи пін-код і бачу суму в 5430 грн. Тобто, вже зняло 100 грн. (!!!) Потім знімаю 500 грн. + 5 грн. комісії (1% від знятої суми). Про цю операцію також приходить смс-ка на мобільний телефон. По логіці на рахунку має залишитись (навіть якщо вірити банкомату) 5430 - 505 = 4925 грн. Але я отримую роздрукований чек, де вказано, що на рахунку залишилось лише 4895 грн., тобто ще на 30 грн. меньше. В результаті за двократне введення пін-коду з рахунку невідомо куди зникло 130 грн., про які ніде не вказано ні в чеку, ні в повідомленнях банкомату.

Як видно, таке раптове "списання" грошей з рахунку в Білокуракинському відділенні "Ощадбанку" стало вже закономірністю. Мало того, що банк фактично забирає частину ваших грошей у вигляді відсотків, так ще й "втихаря" частина ваших грошей кудись зникає.

Пам'ятаю, як колись ще в роки повальної затримки зарплат на більшості державних установ та бюджетних організацій, та навіть при випалті допомоги по безробіттю людям, які приходили отримувати свої гроші в касах "Ощадбанку", деякими "добрими" касирами разом з зарплатою чи мізерними соц.виплатами людям на невеличку суму також видавались лотереї. Тобто, зарплату треба було не тільки заробити на роботі, але ще й виграти в лотерею в "Ощадбанку". Пригадую навіть один кумедний випадок. Я отримував в касі допомогу по безробіттю в розмірі близько 100 грн. і касирша замість цієї суми видає мені лише 90 грн., а на 10 грн. дає лотереї. Причому зробила вона це мовчки - без мого прохання, просто видала лотереї замість грошей. На що я сказав: "Так а мені лотереї не треба! Можно я отримую замість них свої гроші?" Касирша скривилась, але побачивши мою невдоволену фізіономію, відповіла: "Можна." І так само мовчки забрала в мене лотереї і видала замість них недодані 10 грн. І тут почалась дуже цікава реакція. Люди, що стояли поруч зі мною в черзі, почали голосно кричати і обурюватись, бо дехто з них вже отримав абсолютно непотрібні лотереї замість грошей і, звичайно, використав їх, але нічого не виграв. А ті, хто стояли в черзі за мною, почали вимагати від касирши не видавати їм лотереї, а тільки гроші. Як виявилось, люди навіть не знали, що лотереї їм просто нав'язують, бо касири говорили їм, що кожному, хто користується послугами "Ощадбанку" (тобто, знімає готівкові гроші) обов'язково треба видати лотереї на певну суму. І люди беззаперечно в це вірили. Всі! Як стадо баранів! Просто стояли і мовчки отримували лотереї замість грошей, які найчастіше були простими папірцями без будь-якого виграшу. Таким чином банк наживався на простих людях.

От і зараз, вже при користуванні пластиковими картками для зняття готівки з власного рахунку виникає відчуття, що хтось на цьому добре заробляє, бо гроші зникають невідомо куди - начебто і невелики суми, із-за яких, здається, не варто піднімати галас, але, якщо врахувати, скільки людей користується банкоматами і які знімаються суми грошей, то стає зрозумілим, що рахунок йде не на одну тисячу гривень щодня...

Бо народ - це звичайне бидло, стадо баранів, яких можна запросто дурити і непогано на цьому наживатись...

НЕБЕЗПЕЧНА ЗНАХІДКА ПІД МІСТКОМ В СЕЛІ НЕЩЕРЕТОВЕ

Нещодавно в селі Нещеретове знайшли бойовий снаряд часів ІІ-ї Світової війни. Кажуть, що його туди хтось приніс спеціально і поклав саме під містком. Снаряд абсолютно неушкоджений і придатний до вибуху, який міг статись в будь-який момент, - достатньо було лише йому здетонувати. Детонація могла статись (за словами піротехніків) або від удару, або від високої температури (наприклад, від тривалого нагрівання на сонці). Місцеві жителі кажуть, що снаряд туди хтось приніс, бо раніше там його не було. Місцевість досить відкрита і там часто бувають люди, в т.ч. і діти. Сам снаряд також лежав на поверхні і його в будь-якому разі могли б побачити раніше. З чого можна зробити висновок, що снаряд туди принесли і поклали спеціально з розрахунком, що він рано чи пізно обов'язково вибухне.

І ще один факт для роздумів. Не всі знають, що будь-яким транспортним засобам Білокуракинсього АТП (автопідприємства), начальником якого є Усов В.І. строго-на-строго заборонено їздити по грунтовим дорогам - де б вони не пролягали, в будь-якому районі Луганської області. Тобто, автобуси не можуть їздити по дорогам, на яких немає асфальту (навіть якщо він дуже-дуже поганий). Хоча раніше це допускалось - згадайте масове вивезення людей на поля для прополки соняшника або збирання цукрового буряка. Хоча зараз соняшник вже вручну не полють, а буряк не збирають, тому не має такої потреби. Але і звичайне перевезення пасажирів грунтовими дорогами заборонене. Чому? А все дуже просто! Тому ще є вірогідність мінування таких доріг. Якщо на таку міну потрапить якась сільськогосподарська техніка - то це півбіди. Загине водій (тракторист, комбайнер), вийде з ладу техніка. Але якщо на міні підірветься повний пасажирів автобус - то це набагато гірше. Саме тому переміщення автобусів грунтовими дорогами і заборонено.

І небезпечна знахідка під містком в селі Нещеретове лише підтверджує те, що війна на сході України триває і може зачепити будь-кого і будь-де, в тому числі і в Білокуракинському районі...

В СТАРОБІЛЬСЬКУ ПОЧАЛИСЬ ЗЙОМКИ ФІЛЬМУ "ВОРОШИЛОВГРАД"

Продакшен LIMELITE в партнерстві з каналом "Україна" приступили до роботи над екранізацією роману Сергія Жадана "Ворошиловград", який визнаний BBC "Кращим українським романом десятиліття", переведений на англійську, польську, французьку, російську та німецьку мови, відзначений численними національними та міжнародними нагородами.

"Ворошиловград" - одне з найбільш пронизливих творів в сучасній українській літературі. Це історія повернення додому. "Це історія про коріння. Це історія про подяки і відповідальності", - характеризує сюжет майбутньої картини Сергій Жадан.

Одного разу головний герой "Ворошиловграда" Герман отримує телефонний дзвінок. Його брат, власник старої АЗС, зник. Герман змушений повернутися на рідний Донбас, де він не був багато років, щоб розібратися з ситуацією. Там він зустрічається з реальними і вигаданими персонажами, друзями дитинства і місцевою мафією, яка намагається відібрати його бізнес. Несподівано для себе Герман усвідомлює, що захищає не тільки бензоколонку, а й своє минуле, майбутнє і свій будинок. Він вирішує залишитися в рідному місті з людьми, які люблять його, вимагають його захисту і вірять йому.

Зйомки розпочнуться в серпні 2017 року, але вже майбутня стрічка збирає нагороди. У листопаді 2016 року проект фільму "Ворошиловград" отримав головну нагороду на міжнародному копродакшен форумі в Котбусі (Німеччина).

У команді фільму режисер-постановник Ярослав Лодигін, співзасновник "Радіо Аристократи", автор роману Сергій Жадан, драматург і сценарист Наталія Ворожбит, продюсер Володимир Яценко.

"Це фільм моєї мрії. Я прочитав цю книгу відразу після публікації, і з тих пір, майже 6 років, ми працювали над сценарієм і створенням кращої команди для екранізації цього видатного роману. Кожен зможе знайти в цій історії себе - людини будь-якого віку і мови ", - заявив режисер-постановник Ярослав Лодигін.

Глядач побачить в картині відомих українських акторів, таких як: Олег Москаленко, Олексій Горбунов, Руслана Хазіпова, Володимир Ямненко, Георгій Поволоцький, Євгенія Муц, Ігор Портянко та ін.

"Я хочу працювати над цим проектом, тому що сьогодні Україні необхідно своє якісне кіно. Мені взагалі подобається сценарій" Ворошиловграда ". І Пастор - це та роль, яку я давно чекав. Вона є найкращим з усього, що мені довелося зіграти і прочитати за останні три роки. Я вже чекаю початку зйомок. Роль шикарна. Я дуже сподіваюся, що зіграю її, принаймні, не гірше, ніж вона написана Жаданом ", - розповів виконавець однієї з головних ролей народний артист України Олексій Горбунов.

Зйомка основних сцен картини відбудеться у місті Старобільську Луганської області, де і розгортаються події книги.

Як співробітник Управління захисту економіки (колишній УБЕЗ МВС) в Луганській області намагався отримати земельні ділянки на своїх рідних під виглядом учасників АТО

У червні 2017 року у Просторівській сільській раді Білокуракинського району Луганської області пройшла чергова сесія. На вказаній сесії сільським головою на розгляд депутатів було винесено заяви про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2 га на території Просторівської сільської ради для учасників АТО. Та яке ж було здивування депутатів вказаної сільської ради, коли вони побачили, що серед так званих учасників АТО, які претендують на отримання землі виявилися особи, які не надали довідки про учасників АТО, та були рідними співробітника УЗЕ в Луганській області – Антоненка Михайла Олександровича, а саме: його жінка – Антоненко Людмила Михайлівна та її син Бондаренко Ярослав В’ячеславович, 1999 р.н. (мабуть у 18 років теж побував в АТО), його двоюрідний брат - Антоненко Андрій Миколайович, рідна сестра Антоненка М.О. – Опришко Наталія Олександрівна та родичі – Опришко Раїса Миколаївна та Опришко Григорій Федорович.

Отже Антоненко М.О. хотів забрати в нашому селі 12 га землі для себе. У той час коли не вистачає землі щоб роздати дійсним учасникам бойових дій. А чи не пов’язана така підтримка цього питання Просторівським сільським головою, що у Білокуракинському відділі поліції перебуває кримінальна справа щодо його махінацій з земельними ділянками, яке веде Антоненко М.О. І це в той час, коли одні свою кров проливають, захищаючи нашу землю від ворога, інші хочуть прикриваючись їх іменами, земельку до рук прибрати. А куди ж ці заяви Авакова про реформування МВС? Ну змінили назву з ОБЕЗ та УЗЕ, а що змінилося? - Працювати залишилися ті ж самі. А куди дивляться НАБУ, СБУ та Прокуратура? Чи рука руку миє? Добре, що депутати Просторівської сільської ради помітили це, та не проголосували за це рішення. В якій тепер сільській раді будуть вимагати землю Антоненко М.О. та чи багато ще у нього рідних?

МІСТИЧНА НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА В БІЛОКУРАКИНЕ

07.07.2017 року рівно в 00 годин 07 хвилин в Білокуракине 7 разів гасло і знову запалювалося світло! Фактично, світло мигало з періодичністю в 1 секунду. Після миготіння світла на вулиці пішов дощ... Без грому та блискавок... Тихо, спокійно... А перед цим світив повний місяць, який, до речі, стає повним саме в цю ніч (повнолуння).

Ніч на Івана Купала - з 6 на 7 липня - наймістичніше українське свято, яке своїм корінням йде в язичницьке минуле. Світловий день стає все коротшим, а ніч довшою. І цим, як видно, охоче користуються темні сили.

Традиція палити багаття

А щоб відігнати різного роду демонів, люди в цю ніч, згідно багатовіковим звичаям, виходили на масові гуляння навколо багать. Втім, збиралися не просто погрітися, а заради змагальних стрибків - хто стрибне вище всіх над багаттям, той і буде найщасливішим. А вже над згасаючим вогнем, взявшись за руки, починали стрибати закохані парочки. Якщо руки розчепити - залишитися разом їм не судилося, а якщо втримаються разом - будуть любити один одного багато років.

Ще вогонь використовували для зцілення, вважаючи, що якщо спалити в купальську ніч одяг хворої людини, вона незабаром одужає. Ну, а щоб надати нічному гулянню видовищності, сільські парубки підпалювали бочки і з високого берегу скочували їх у воду.

Вода на Івана Купала

Багато традицій на Івана Купала пов'язані з водою. 7 липня християни відзначають також день народження Іоанна Предтечі, який хрестив Ісуса Христа в Йордані. Тому вважається, що саме з цього дня купання у відкритих водоймах стають безпечними - з річок та озер виганяється вся нечисть.

Протекція Купали над любителями поплавати і попустувати в воді триває до дня Іллі, який відзначають 2 серпня. Крім цілющого купання, оздоровити тіло і душу здатна ранкова роса, а молодих дівчат вона зробить ще красивішими і привабливішими. Вмиваючись вранці, ввечері дівчата пускають по воді вінки, загадуючи на любов.

Трави на Івана Купала

На Івана Купала особливими цілющими силами наділені польові трави і квіти - їх збирають, сушать і використовують потім весь рік для лікування, захисту будинку від злих духів і пристріту (зглазу).

Найголовнішою рослиною в цей день вважається папороть. За легендою, в купальську ніч вона може зацвісти буквально на кілька секунд - людина, що побачила це диво, повинна зірвати квітку і бігти геть з лісу, рятуючись від нечистої сили. Якщо втекти від злих духів вдасться, то такий щасливчик навчиться розуміти мову рослин і тварин, а також зможе легко відшукувати будь-які скарби.

Як притягнути гроші

По одному з методів ворожок, треба вмитися срібними монетами і вимовити змову. Однак металом вмиватися незручно, до того ж срібні монетки вдома не всі тримають. Другий спосіб більш простий - потрібно непомітно кинути у вогонь жменю монет і сказати: "Гори-гори, Вогонь-сила, щоб достатку у мене багато було, щоб багатство моє додавалося, щоб все мені вдавалося".

З метою збагачення також радять вмиватися росою. Але робити це потрібно обов'язково до світанку 7 липня.

Ворожіння на чоловіка

Існує також кілька способів ворожити на судженого. Перший із них підходить для тих, у кого багато шанувальників і виникають складнощі в питанні "визначитися". Потрібно взяти стільки гілок папороті, скільки у вас шанувальників, на кожну загадуєте ім'я молодої людини. Щоб нічого не переплутати, придумайте відмітні знаки для кожної: підійдуть, наприклад, різнокольорові нитки. Заходите в річку, притискуєте гілочки на дно і різко відпускаєте. Той шанувальник, чия гілочка спливла першою, і є ваш суджений.

У другому способі ворожіння потрібно заплести вінок із трав, думаючи про самого судженого, і запустити по воді. Якщо вінок потонув відразу, не вийде нічого з цією людиною: він або знайде собі іншу, або просто кине вас. Якщо вінок розплівся, все залежить тільки від вас. Якщо вінок далеко поплив - у вас всі шанси вийти заміж цього року.

Третій спосіб підходить для тих, у кого немає можливості йти до річки, тому що тут підійде навіть таз із водою. Візьміть дві ромашки, покладіть їх поруч і "запустіть". Якщо квіти весь час поруч, будете разом.

Що не можна робити на Івана Купала

На Івана Купала прокидається всяка лісова нечисть, тому в цю ніч не можна спати. Навіть в ніч з 6 на 7 липня від води слід триматися подалі вагітним, дітям і літнім. Водяна нечисть може нашкодити слабким організмам цих людей.

Щоб родина не збідніла, її членам на Івана Купала краще нічого не віддавати, не продавати і не позичати. А якщо людина знайде на дорозі гроші - навіть велику суму - йому ні в якому разі не можна їх брати.

Дівчатам і жінкам не можна відзначити Івана Купала і не побувати біля вечірньої ватри (вогнища) - так роблять тільки відьми. Бо вогонь очищає від всякої нечистої сили.

Так що, хлопці, майте на увазі - якщо дівчина уникає вогнища і не виявляє бажання плигати через нього - то, ймовірно - вона відьма!!!

СВЯТКУЙТЕ ІВАНА КУПАЛА РАЗОМ І НЕХАЙ НЕЧИСТА СИЛА ЗАЛИШИТЬ ВАС НАЗАВЖДИ!