Білокуракинський портал (архів)

ХТО "КЛАДЕ" НА АЛЕЙКИ В БІЛОКУРАКИНЕ АБО КУДИ ЗНИКАЮТЬ МІЛЬЙОНИ ІЗ БЮДЖЕТУ ГРОМАДИ?

На кварталі Миру в Білокуракине почали ремонтувати тротуар. Там мають прокласти близько 800 метрів алейки вздовж всіх 8-и багатоквартирних будинків. Але роботи, як видно, почались нещодавно. Працює бульдозер, який згорнув старий асфальт з алейки, та продовжує розрівнювати землю.

Після обіду бригада із 6 чоловік не особливо й працювала, майже всі робочі, крім бульдозериста, спокійно відпочивали на траві в затінку під деревами. Було видно, що до роботи вони особливо й не рвались.

З одного із сусідніх будинків вийшов якийсь чоловік - мабуть, місцевий мешканець, і по-дружньому, по-простому запитав в одного із робочих, що стояв окремо від інших:

- Ну що, хлопці, діло хоч буде?!. - маючи на увазі ремонт алейок.

На це звернення чоловіка робочий-автодорожник взагалі не звернув уваги. Тоді чоловік, підійшовши трохи ближче, вже голосніше задав інше запитання:

- Хлопці, а ви звідки? Ви ж не місцеві?!

І ось тут робочий відреагував. Він, як виявилось, стояв у навушниках і, мабуть, слухав музику. Тому відразу і не розчув першого запитання. Але, почувши вже друге запитання, відповів чистою російською мовою:

- Ми із другова рєгіона!

- Так звідки? Із Сіверодонецька мабуть? - допитувався місцевий чоловік.

- Нєт!.. Ми із другова рєгіона! - продовжував наполягати робочий автодорожник.

- Мабуть із Донбасу? Чи що? - знову запитав чоловік.

Робочий криво посміхнувся але вголос нічого не став відповідати чоловікові. Лише знову натягнув на вуха навушники, відвернувся і мімічно промовив щось на зразок "мужик, іді нах.й!" І чоловік, не дочекавшись відповіді, пішов геть.

Через деякий час цей робочий, який слухав музику, скомандував іншим підвестись та починати працювати. Мабуть, він був там старшим - за виконроба. Інші робочі - в основному молоді хлопці, мимоволі почали підводитись і братись за лопати...

І ось тут варто зробити невеличкий відступ...

Справа в тому, що алейка на кварталі Миру в Білокуракине вже давним-давно має бути прокладена (чи відремонтована). Кажуть, що вже навіть є Акт виконаних робіт, в якому підрядчики вже здали готові алейки до експлуатації, а замовник - селищна рада (громада) - їх прийняла. Звісно, гроші за нові алейки теж вже списані і підрядчик їх отримав в повному обсязі. Яка це сума - не важко здогадатись, якщо врахувати довжину алейки, яка є найбільшою серед всіх інших, що ремонтувались в Білокуракине - майже 800 метрів.

Тепер залишається лише гадати, чому алейка на кварталі Миру до цих пір фактично відсутня, але гроші за неї вже списані? І хто в цьому винен? І якщо алейку зараз ще тільки почали робити, то хто і скільки знову буде за це платити? І хто ці підрядчики, які навіть не бажають говорити, звідки вони і чомусь говорять російською мовою із таким дивним, але дуже знайомим акцентом? Чи не із-за порєбріка вони сюди часом приїхали?

31 травня - ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БЕЗ ТЮТЮНУ

В багатьох розвинених країнах все більше стає тих, хто відмовляється від паління. В Україні теж є така тенденція, але все одно тих, хто палить, дуже багато. Багато хто починає пробувати сигарети вже в дитинстві або в підлітковому віці, а потім ця звичка залишається і в дорослому житті. Психологи кажуть, що підлітки починають палити і таким чином самостверджуються, показуючи всім оточуючим (в першу чергу - своїм ровесникам), що вони вже дорослі і можуть дозволити собі звички дорослих людей. Потім ця звичка спрацьовує, коли вже доросла людина опиняється в якомусь стресовому стані та має певні психологічні проблеми. І перша ж її реакція - це взяти сигарету в рота. Кажуть, що цей інстинкт природній, бо вже з народження дитина інстинктивно тягнеться до грудей матері, спочатку при потребі в їжі (грудному молоці), бо почуття голоду - це вже стрес для дитини, а потім при будь-якій іншій стресовій ситуації - залишенні наодинці, в темряві, переляку від гучного звуку, голосу, від різкої зміни навколишнього середовища та ін.

Так само спрацьовує цей інстинкт вже і в дорослому віці, просто стресові ситуації стають вже дещо іншими. І дорослі тягнуть до рота вже не материнські груди, а звичайні сигарети, а потім, можливо, й інші шкідливі для здоров'я речовини, наприклад, марихуану (коноплю), поступово звикаючи й до них.

Деякі психологи кажуть, що доросла людина, яка палить, затрималась в своєму розвитку на рівні дитини, бо не може вирішувати свої проблеми іншим чином, крім як взяти в рота сигарету. І хоча це не допомагає, звичка все одно залишається.

Паління стало звичним явищем не тільки для чоловіків, а й для жінок. А це є загрозою для майбутніх дітей, бо звичка палити має негативні наслідки для розвитку дитини.

В розвинених країнах паління виходить з моди, люди все більше приділяють уваги своєму здоров'ю і відмовляються від шкідливих звичок. У нас, в Україні, в т.ч. і в Білокуракинському районі, поки що паління є звичним явищем - навіть серед підлітків. Можливо, хоч один день в році - 31 травня - вистачить розуму протриматись і не палити, а в подальшому взагалі відмовитись від цієї шкідливої звички!?

«Батьківщина» розпочинає масштабний збір підписів проти продажу сільськогосподарської землі в Україні

Голова Луганського обласного партосередку Ірина Верігіна звернулася до сільгоспвиробників, до органів місцевої влади, до всіх мешканців області із закликом разом з «Батьківщиною» стати на захист сільськогосподарської землі.

Вона закликала мешканців міст, сіл та селищ Луганщини не довіряти інформаційній компанії, яку зараз розпочала влада за продаж сільськогосподарської землі.

«Якщо ми допустимо ухвалення закону про продаж сільськогосподарської землі, вважайте – ми забрали в України найбільший, найвагоміший ресурс нашого відродження та становлення. І тут, на Луганщині, ми не повинні стояти осторонь, а своїми підписами підтвердити, що ми проти продажу наших чорноземів», – підкреслила Ірина Верігіна.

В Білокуракиному збір підписів проводиться кожної п’ятниці з 9:00 до 11:00 за адресою: вулиця Центральна, 76 (будівля «Приват-банку), 2 поверх, приймальня ВО «Батьківщина». Контактна особа – Грибенко Юрій Георгійович, 098-049-14-97, 099-779-08-14, 063-047-22-96.

ЧИ БУДУТЬ В БІЛОКУРАКИНЕ ЄВРОПЕЙСЬКІ ДОРОГИ?

Кажуть, що дороги у нас в Білокуракине почали якісні будувати. Практично європейської якості! Причому будують не наші, місцеві автодорівці, а підрядчики із Сіверодонецька. Мовляв, наші місцеві роблять дорогу набагато гіршої якості та ще й гроші деруть чималенькі. Хоча це дещо дивно, бо ті, кому доводиться їздити в Сіверодонецьк, бачили, які дороги там, і на під'їзді до міста, і в самому місті. В Сіверодонецьку взагалі є такі ділянки дороги, де не те що проїхати, а пройти дуже складно. Навіть гірші, ніж в нашому Білокуракине... Але ж нещодавно мені довелось бачити, як ремонтували дорогу на вулиці Набережній в Білокуракине. Тільки-но закінчився дощ і на дорогах ще були калюжі, а ремонтники спокійно клали асфальт на мокру дорогу. За технологією таке укладання асфальту є грубим порушенням, бо при випаровуванні вологи асфальт знову почне тріскатись, яким би якісним не був спочатку. Хоча дорогу заливали смолою і візуально те, що стоїть вода, майже не видно. Але ж дощ все одно робив свою справу!

Асфальт поклали, але чи довго він буде в такому стані?

Кажуть, що на ремонт доріг в Білокуракине громада виділили більше 12 млн. грн. По каналу ЛОТ сказали, що заасфальтували близько 10 тис. квадратних метрів (або 1 га площі). Виходить, вартість 1 кв. метра - 1200 грн. Для порівняння - вартість 1 кв. метра алейки, на якій покладено тротуарну плитку - близько 100-120 грн. (тобто в 10 разів менше!).

Вже в цьому році всі ці мільйони закатають в асфальт. Залишається сподіватись, що недарма! Бо хочеться все ж таки походити та поїздити по нормальним дорогам і тротуарам якомога довше...

ЧИМ ЗАЙМАЮТЬСЯ КЕРІВНИКИ РАЙОНУ В РОБОЧИЙ ЧАС АБО З КОГО БЕРУТЬ ПРИКЛАД ДІТИ

Все таки не дарма в народі кажуть, що будь-яка влада в Україні
під кінець свого правління стає придатна лише для одного - розстрілу!..

На білокуракинському стадіоні реально побільшало людей, які почали бігати і займатись спортом. От тільки цих бігунів та бігунок вистачає, на жаль, не надовго. Так само і "качків" в тренажерному залі теж побільшало, хоча реальних культуристів чи атлетів не видно. Наче качаються, наче спортом займаються, а де результати? Одні дрищі кругом. Бігають та качаються хто день-два, хто тиждень, а хто місяць. А потім знову кудись зникають... Мабуть, від'їдаються та відлежуються, нарощують жирок та сало... А потім через деякий час знову навідуються на стадіон, щоб полякати тренажери та трибуни на стадіоні своєю присутністю.

Так само все частіше можна бачити на другому поверсі в будівлі на стадіоні, як представники нашої місцевої влади грають в більярд. Зокрема, часті гості там голова районної ради Бондаренко К.І. та колишній заступник голови райдержадміністрації, його друг та соратник, один із основних розбазарників білокуракинської землі – землевпорядник пан Косяченко С.О. Час від часу з'являється там і голова РДА Іванюченко С.І. зі своїм тілоохоронцем і за сумісництвом 1-м заступником - паном Щебетенком С.В. Вони, звісно (крім хіба що Щебетенка), не качаються, а лише грають в більярд - тобто, займаються своєю основною роботою - шари ганяють. Причому роблять це в будні дні і в робочий час. Мабуть, щоб ніхто не заважав, бо якраз в такий час людей на стадіоні небагато або і взагалі немає. Саме за таку роботу ці державні службовці отримують свою надвисоку зарплату із бюджету! Тобто, живуть за рахунок платників податків, та ще й непогано живуть - не бідно, навіть жирують! Бо на стадіон приїздять на власних автівках, заїжджаючи по бігових доріжках аж до самої будівлі. Бо їм, представникам влади, мабуть, в падло пройтись пішки пару сотень метрів, а треба заїхати аж до будівлі, поставити автівку посеред бігових доріжок, де бігають люди, катаються на роликах діти, і почуватись там як у себе вдома.

А от якщо хтось із дітей, не дай боже, пройдеться по зеленій траві посеред стадіону - то відразу працівники спорткомплексу роблять зауваження, щоб по полю не ходили, бо, мовляв, витоптують траву. І недопалки не можна кидати, і насіння лускати, пляшки, папір залишати...

Все це так! Але ж діти, які бачать, як нахабно ведуть себе деякі дорослі, беруть з них приклад. І це - керівники району, із яких хтось обов'язково вилізе на сцену під час останнього дзвонику в школах, на зоряних чи випускних вечорах, щоб показати свою пику та сказати напутні слова молодому поколінню.

А потім дивуються, чому у нас така "непутьова" молодь - безкультурна, нахабна і неосвічена. Але ж все просто - дітям є з кого брати приклад!

23 травня - День Героїв України

23 травня українці відзначають справді величне й поважне свято – День Героїв. Власне в цей день ми маємо нагоду згадати й вклонитись Подвигу українських козаків, січових стрільців, холодноярівців, упівців, Героїв Небесної Сотні. В цей день маємо можливість наповнитись гордістю за наших предків, які поклали голови у боротьбі за незалежність України. Завдяки їхній жертовності ми можемо вільно дихати й ступати по рідній землі.

День Героїв – це нагода висловити свою щиру вдячність та пошану тим, хто без вагань поклав своє щире синівське серце до ніг Матері-України, чий героїчний чин став прикладом для майбутніх поколінь. Пам'ятаймо: лише той народ вартий власної держави, який береже пам'ять про своїх синів і дочок, що віддали життя за свободу Вітчизни.

Тож хай на нашій рідній землі, освяченій кров'ю Героїв, панують мир і злагода. Бажаю добра Вам і Вашим родинам, а нашій державі – процвітання, сили й слави!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

День Героїв України. Історія виникнення

23 травня - День Героїв України

23 травня – День Героїв, вшанування борців за волю України. День Героїв – це день пам'яті усіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну.

День Героїв відзначають понад сімдесят років. У суворі роки німецької окупації, у час протибільшовицької збройної боротьби українці на чолі з ОУН вшановували пам'ять Героїв. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як День Героїв.

Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі кращі сини України XX століття: З травня 1924 року — головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський (родом з Полтавщини); 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років Симон Петлюра (родом з Полтави); 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця (родом зі Львівщини).

В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в Україні. Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації.

Українські герої — це прості люди, жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, Січових стрільців Дмитра Вітовського, Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української Повстанської Армії, членів визвольного руху шістдесятників, активістів Небесної Сотні, воїнів АТО.

Відповідно до української національної ідеї має бути створена власна світоглядна система, яка передбачає встановлення власних державних свят. Одним з таких свят має бути День Героїв. День Героїв – це свято величі духу українських вояків-борців за волю України і є символом незборимості Української Нації. Борці за волю України, які загинули в боротьбі з ворогом, залишилися нескореними. Їх гаслом було: "Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї". Для нас то є свято, тому, що на величі вчинків й величі духу плекають нових героїв, нових захисників української нації, захисників незалежної України.

На Святі Героїв, яке триватиме впродовж цього тижня, ми вшановуємо пам'ять видатних діячів українського визвольного руху княжої та козацької доби, часів української революції та Другої світової війни, десятиліть національного спротиву ОУН-УПА та часів відродження української державності.

Також ми вшановуємо Героїв Небесної Сотні, які чинили шалений опір антиукраїнській владі, борців за територіальну цілісність і незалежність України – вояків АТО, які є взірцем служіння українській нації для сучасної молоді.

Відзначення Дня Героїв – це свідчення твердої волі українського народу йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – Незалежності, розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави. ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

ЧИ ДОПОМОЖЕ ПАВЛО ДУРОВ СТВОРИТИ УКРАЇНСЬКУ СОЦІАЛЬНУ МЕРЕЖУ?

А в мене виникла ідея! У зв'язку із блокуванням в Україні російських соц.мереж VK.com та Ok.ru (хоча вони, до речі, не зовсім російські) можна просто звернутись до Павла Дурова (засновника та творця соц.мережі ВКонтакте), який зараз в основному живе поза межами Росії і має не дуже прихильне ставлення до путінської влади та їхньої політики в світі, з проханням створити таку ж саму або і кращу, з урахуванням побажань користувачів з України, українську соціальну мережу. Крім того, важливо, щоб ця соціальна мережа була створена без участі і контролю з боку якихось державних установ чи спеціальних служб (СБУ наприклад), щоб всі внутрішні данні користувачів були недоступними для перегляду третіх осіб, тобто, особиста листування користувачів між собою (якщо вона закрита), закриті спільноти, закрите відео чи фото та ін. данні. Користувач має сам вирішувати, що йому відкривати для публічного доступу, а що ні. І ніякі спецслужби чи користувачі без дозволу власника акаунта не повинні отримувати вільний доступ до даних цього власника.

І не треба винаходити велосипед і створювати все з нуля. Вже все давно винайдено! Варто лише удосконалювати та робити вільним для користування, а не блокувати. Тим більше, що заблокувати все одно не вийде, як би того не хотілось якимось президентам чи спецслужбам!

ПРО УКРАЇНСЬКУ СОЦІАЛЬНУ МЕРЕЖУ

Кажуть, що у зв'язку з блокуванням російських соц.мереж ВКонтакте та Одноклассники.ру, в Україні планують створити альтернативу - нову українську соціальну мережу. Кажуть, що для цього потрібно близько 4-х місяців і кілька мільйонів доларів інвестицій. І цим вже почала займатись команда молодих українських програмістів із західноукраїнських університетів.

І тут в мене виникла ідея: а чому б і нам, східноукраїнським програмістам, не зайнятись цією справою і не створити власну соціальну мережу? Можливо, в майбутньому вона стане не просто альтернативою російським соц.мережам, а взагалі буде однією із найбільш популярних в світі? А це вже чималенькі прибутки! Прикиньте, якщо хтось із білокуракинців долучиться до створення такої соціальної мережі і стане одним із найбагатших людей в Україні (а може і в світі!). А чим ми гірше за інших? В кого які ідеї?

ЯК ТРОЄ СИРІТ ВИЖИВАЮТЬ НА БІЛОКУРАКИНЩИНІ БЕЗ ДОКУМЕНТІВ І ГРОШЕЙ

У селі Кочине-Розпасіївка (Білокуракинський р-н., Луганська обл.) дві сестри та брат живуть без паспортів, житла і грошей на існування. Раніше вони жили з матір'ю, яка про них дбала, але дати їм освіту і оформити паспорти не могла через безгрошів'я.

Після її смерті молоді люди до дорослого життя виявилися не готові. Наймолодшому - 19, старшій сестрі - 22, до цього часу вони не закінчили і восьми класів. Живуть в старому будинку без світла. Житло перейшло у спадок від прабабусі.

Батько Михайла, Маші і Каті загинув понад 10 років тому. Їх мама пішла з життя в лютому 2017 року. Після її смерті діти залишилися наданими самі собі. У всіх трьох ні паспорта, ні атестата про освіту немає. Тому ні офіційно працевлаштуватися, ні отримувати соціальну допомогу від держави ніхто з них не може. На виручку сиротам прийшла сусідка. Жінка зглянулася і дала притулок їм у себе. «Мені просто по-людськи шкода їх, бо у них мама була опорою. Вони приїхали з Луганська. Роботи немає. Ходили по людям, просили допомогти. Їм допомагали грошима, продуктами. Намагалися якось вижити. А коли мама померла 4 лютого, я їх забрала до себе», - розповідає сусідка Тетяна Кондратенко.

«Нормально ми з нею вживаємося. Вона добра, весела. Без неї ми б тут і з голоду померли», - ділиться сирота Маша Вишняк.

Михайло про те, щоб отримати середньо-спеціальну освіту, а потім влаштуватися на роботу навіть не мріє. Каже, роботи в селі все одно немає. А на навчання потрібні гроші. «Є такі, відучилися і сидять вдома. Роботи немає за фахом», - каже сирота Михайло Вишняк.

Найстарша в сім'ї Катя скоро стане мамою. Зараз дівчина на сьомому місяці вагітності. Грошей на підтримку вагітності, розповідає, у неї немає. А батько дитини своє батьківство не визнає. «Коли у мене ще термін маленький був, він сказав, або роби аборт, або рости дитину сама, якщо хочеш», - розповідає сирота Катя Вишняк.

За державною допомогою сироти ніколи не зверталися. Щоб оформити документи потрібно їхати в районний центр Білокуракине. Від села Кочине-Розпасіївка до Білокуракине - 50 км. Де брати гроші на дорогу, а тим більше за які кошти займатися оформленням, вони не знають. Сусідка Тетяна просила допомоги у місцевій сільраді, але там відмовили. «Ми зверталися, нам сказали, грошей в сільраді немає. У бюджеті грошей немає», - каже Тетяна.

Тоді жінка звернулася в районну адміністрацію. Просила допомогти: оформити паспорти і переоформити на дітей земельний пай, який дістався їм від матері. «Перше, що я зробив - зв'язався з паспортним столом. Мені сказали, що протягом місяця ці діти можуть отримати паспорт. Це перше завдання, яке потрібно вирішити, щоб в майбутньому прив'язати цих дітей до соціальних служб. Проблема є. Але я впевнений, що ми обов'язково їм допоможемо», - обнадіяв голова Білокуракинської райдержадміністрації Сергій Іванюченко. Він зазначає, що сім'я Вишняк не єдина в районі з подібними проблемами. Таким, як вони, він також обіцяє допомогти.

ПРО БЛОКУВАННЯ СТОРІНОК В СОЦ.МЕРЕЖАХ ВКОНТАКТЕ ТА ОДНОКЛАССНИКИ.РУ АБО ЩО РОБИТИ ДАЛІ?

Прочитав коментарі однієї білявки в одній із спільнот (не буду казати в якій і кого саме, щоб не образити) із запитанням, чи заблокують її сторінку, якщо вона сама з України, але на даний момент знаходиться в Росії. І як це можна зробити? Я не здивуюсь, якщо такі думки відвідують і деяких інших дівчат (і не тільки) про блокування їхніх сторінок ВКонтакте чи Однокласниках.ру.

Тому поясню, що блокуватись буде не сама сторінка користувача, який зареєстрований в соц.мережі ВКонтакте чи Одноклассники.ру, а ДОСТУП ДО відповідного САЙТУ!! Тобто ви не зможете зайти на свою сторінку ВК чи Ок.ру, перебуваючи в Україні, але сама сторінка як була, так і залишиться, ніхто її не видалятиме (принаймні, поки що), якщо ви самі цього не зробите. І заходити на неї ви зможете і надалі, якщо будете знаходитись за межами України. Або ж, як варіант, можна просто "дурити" українських провайдерів, використовуючи необхідні додатки-анонімайзери та плагіни до броузерів. Найбільш зручним, як на мене, є всесвітньо відомий анонімний броузер TOR, що підміняє вашу українську IP-адресу на іншу (наприклад, на адресу іншої країни) і дозволяє заходити на будь-який заблокований провайдером сайт. Єдиний недолік - це швидкість завантаження сторінок цим браузером, бо він працює набагато повільніше. Приблизно так само працюють й плагіни в браузерах, що підмінюють вашу IP-адресу.

Так що хвилюватись, що ви взагалі не зможете заходити на власні сторінки в соц.мережах ВКонтакте та Одноклассники.ру не варто. Навіть якщо всі провайдери України (а їх досить багато) заблокують доступ до VK.com, Ok.ru, Mail.ru, Yandex та ін., як вони обіцяють, і раптом виявиться, що всі ці плагіни, додатки, анонімайзери не дають відповідного результату (не розблоковують доступ), то все одно, рано чи пізно, знайдуться якісь нові хакери та знавці, які зможуть обходити ці блокування та обов'язково викладуть це в Інтернет. Бо, як відомо, на будь-який вірус завжди можна створити антивірус, на будь-яке блокування можна знайти спосіб обходити це блокування... А взагалі то було б добре, якби в українських програмістів вистачило б розуму створити якусь свою власну соціальну мережу, яка б нічим би не відрізнялась від Вконтакте чи Одноклассників, чи Фейсбуку, або навіть була б і кращою, і щоб її не могли заблокувати за чиїмось дурним наказом чи вказівкою... Але поки що альтернативи для громадян України немає...

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО В УКРАЇНІ ВІДКЛЮЧАТЬ ДОСТУП ДО САЙТІВ ВКОНТАКТЕ І ОДНОКЛАСНИКИ.РУ? ЯК ОБІЙТИ БЛОКУВАННЯ?

Є кілька різних способів обходу блокування до відповідних сайтів.

1. Web / Програми перегляду

Установка спеціального браузера на персональний комп'ютер.

Tor browser - повністю безкоштовний браузер, що забезпечує абсолютну анонімність в мережі за рахунок використання розподіленої мережі серверів, яка організована добровольцями з усього світу. Основний недолік – завантаження сторінок буде дещо повільнішим, ніж зазвичай. Завантажити: https://www.torproject.org/

Браузер OPERA з включеним режимом "VPN". Включити можна через меню «Налаштування» -> «Безпека» -> «VPN (ВКЛ.)» - завантажити http://www.opera.com/uk, або https://www.opera.com/ru/computer/features/free-vpn.

Плюси: Ви можете просто і легко відвідувати улюблений сайт через ці браузери.

Мінуси: Вам доведеться перемикатися між браузерами, якщо ви звикли використовувати інші.

2. Установка плагіна для браузера

Встановіть плагін для вашого браузера і відвідуйте соціальні мережі "Однокласники" та Вконтакте.

Кращі плагіни:

- friGate (для браузерів Mozilla Firefox і Google Chrome) - швидкість не втрачається https://fri-gate.org/ru/

- розширення anonymoX для браузерів Google Chrome і Firefox http://anonymox.net/en

- розширення https://www.tunnelbear.com/ для браузерів Google Chrome.

- Browsec - Просте і ефективне доповнення, що практично не вимагає налаштувань. Підтримуються Google Chrome, Opera і Mozilla Firefox. https://browsec.com/en/ або https://addons.mozilla.org/uk/firefox/addon/browsec/

Плюси: Модулі дозволяють легко і просто відвідувати Однокласники і Вконтакте.

Мінуси: Модулі можуть трохи сповільнювати роботу при відвідуванні улюбленого сайту.

3. DNS

DNS — це адресна книга інтернету, де вказано цифрову адресу кожного сайту. Провайдери можуть блокувати доступ до сайтів на рівні свого DNS-сервера. Ви запитуєте доступ, у відповідь приходить «сайт заблокований». Щоб обійти таке блокування, досить замінити DNS-сервера Вашого провайдера на інші — тоді сайт знайдеться і доступ до нього відновиться. Наприклад: 8.8.8.8 або 8.8.4.4. (Google).

У деяких випадках зміна DNS може допомогти обійти блокування, без установки додаткових плагінів або браузерів. В Інтернеті все, включаючи вашого інтернет-провайдера, має окремий DNS-адресу. Спосіб підказаний тут: ru.wikihow.com/обойти-блокировку-веб-сайтов-OpenDNS.

4. Безпечні публічні DNS сервіси: https://ru.wikipedia.org/wiki/Google_Public_DNS.

Google Public DNS надає наступні адреси публічних серверів для DNS-запитів: 8.8.8.8 або 8.8.4.4.

Також сервери мають IPv6-адреси: 2001:4860:4860::8888 або 2001:4860:4860::8844.

Сервери Microsoft: 157.54.0.1 (IPv4)

3ffe:1234::1111 (IPv6).

https://en.wikipedia.org/wiki/OpenDNS

OpenDNS надає наступні адреси серверів для громадського використання, для альтернативної маршрутизації:

208.67.222.222 (resolver1.opendns.com)

208.67.220.220 (resolver2.opendns.com)

208.67.222.220 (resolver3.opendns.com)

208.67.220.222 (resolver4.opendns.com).

Також є IPv6-сервери:

2620:0:ccc::2

2620:0:ccd::2

Плюси: Не потрібно вводити адресу соціальної мережі вручну. Не використовуються сторонні сервіси.

Мінуси: Підходить тільки для просунутих користувачів. Може не працювати, в залежності від типу блокування трафіку у провайдера.

5. Відвідування Однокласників або Вконтакте через VPN

Virtual private network - віртуальна приватна мережа. Тут між вами і VPN-провайдером організовується шифрований канал для обміну даними, прочитати які сторонні люди не можуть. Безкоштовні сервіси: VPNbook.com, CyberGhostVPN.com, VPNGate.com

Налаштувати роботу через VPN досить просто. В меню вашого комп'ютера дотримуйтесь по розділах: «Панель управління -> Центр управління мережами і загальним доступом -> Налаштування нового підключення або мережі -> Підключення до робочого місця -> Підключення через Інтернет за допомогою VPN». Адреса VPN-сервера, логін і пароль ви знайдете в інструкції до конкретного сервісу. Ви можете також вибрати з рейтингу VPN-систем ті, що вам здадуться найбільш зручними, рейтинг можна подивитися тут: ru.vpnmentor.com/bestvpns/overall/

Плюси: Ви ніколи не будете обмежені у відвідуванні Однокласників і Вконтакте.

Мінуси: Цей спосіб більше підходить просунутим користувачам, так як трохи складніше в настройках, ніж всі інші.

Мобільні додатки і браузери для смартфонів

Якщо ви звикли відвідувати Однокласники.ру та Вконтакте через смартфон або планшет, то встановіть спеціальні програми:

- OrBot для Android - додаток для забезпечення максимальної безпеки при роботі в Інтернеті через мережу Tor.

Завантажити: play.google.com/store/apps/details?id=org.torproject.android

- VPN Master для iOS

- Завантажити: itunes.apple.com/us/app/unlimited-vpn-proxy-master-secure-privacy/id1025707485

- Hotspot Shield VPN

Завантажити: hotspotshield.com/ru/

Браузери:

- Браузер Onion для iPhone і iPad - він може відкривати "Однокласники" або Вконтакте і це ніяк не впливає на роботу смартфона.

Завантажити: https://itunes.apple.com/ru/app/onion-browser/id519296448

- Браузер Opera Mini - підходить для Android і для iOS. Додаток можна знайти в Google Play (для смартфонів на Android) або App Store (для iOS).

Завантажити: http://www.opera.com/ru/mobile/mini

- Браузер Puffin - підходить для Android і для iOS. Додаток розміщено на Google play (для Android) або App Store (для iOS). Завантажити: play.google.com/store/apps/details?id=com.cloudmosa.puffin

Плюси: Відвідуйте улюблену соціальну мережу Однокласники без обмежень з мобільних пристроїв.

Мінуси: Можливі блокування окремих видів браузерів, а також окремих способів передачі даних. Якщо не працює один з них, пробуйте інший.

Якщо вас раптом не задовольнить будь-який із цих способів обходу блокування сайтів Вконтакте чи Одноклассники.ру, то ви можете скористатись пошуком (Google навряд чи відключать!) і знайти інші види обдурювання провайдерів та різних там блокувальників. Бо все давним-давно вже придумано і знайдені всі необхідні рішення подібних проблем!

Ось так все просто! Нас не подолати! Хай вам щастить!

ОЦЕ ЗДРАСТЄ! НОВИНА... ДОЖИЛИСЯ...

Президент України Петро Порошенко підписав указ, яким увів у дію рішення РНБО "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Відповідний указ розміщено на сайті президента. Крім того, в рішенні РНБО заборонено інтернет-провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів Яндекс (www.yandex.ru), Mail.ru (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів "ВКонтакті” (www.vk.com) та "Одноклассники” (www.ok.ru).

Доступ буде заблоковано до всіх сервісів "Яндекса" – "Яндекс.Деньги", "Яндекс.Новини", "Яндекс.Пошта", Метро, Каса, Календар, Кинопоиск, Авіа, Веб-майстер, Відео, Погода, крім головної сторінки "Яндекса".

Під санкції потрапляють і "Mail.Ru Group", сайти антивірусних компаній "Лабораторія Касперського" і DrWeb. Також буде заблоковано активи, заборону на транзакції і мовлення російських телекомпаній: "ТВ Центр", РБК, ВГТРК, "НТВ-Плюс", "Зірка", ТНТ, РЕН, ОТР.

Загалом, у санкційному списку опинилось 468 юридичних та 1228 фізичних осіб. Термін санкцій для юридичних осіб продовжується терміном на 1-3 роки, для фізичних – терміном на 1-5 років, а також – безстроково. Заборонили соцмережі "Вконтакте" та "Однокласники" та інші російські ресурси терміном на 3 роки. Даний указ набирає чинності з дня його опублікування в офіційних виданнях, тобто з 16 травня. Блокування даних сервісів та сайтів в Україні відбудеться не пізніше 1 червня (згідно закону), або і раніше.

ЩО БУЛО «НЕ ТАК» АБО ЯК ПРОЙШЛО СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ПЕРЕМОГИ В БІЛОКУРАКИНЕ

На День Перемоги 9 травня голова Білокуракинської райдержадміністрації Іванюченко С.І. підійшов до одного білокуракинського журналіста і запитав:

- Ну, що зараз не так? Чи все так?

Бо, як було видно, він турбувався про те, що під час святкування Дня Перемоги щось може бути не так – не патріотично і далеко не по-українські.

І дійсно, не дарма він хвилювався, бо багато було чого «не так»…

Вже вранці на центральну площу селища навідались білокуракинські націоналісти-свободівці, які також відвідали монумент Скорботна Матір та вшанували пам’ять загиблих у Другій світовій війні. Але свободівці помітили те, що викликало їхнє здивування і навіть обурення – за монументом Скорботної Матері стоїть плита з наступним написом російською мовою: «Вечная память героям, павшим в борьбе за Советскую Власть, отстоявшим честь, свободу и независимость нашей Родины»…

До речі, саме за цією плитою і починаються справжні захоронення воїнів і на братській могилі зараз побудований цілий меморіальний комплекс із іменами загиблих.

Мало того, що напис на плиті зроблений російською мовою, так ще і «в борьбе за Советскую Власть»… Тобто, ідіотизми «русского мира» досі залишаються на білокуракинській землі. Цієї плити раніше там не було і вона з таким записом була встановлена відносно недавно, під час чергових виборів, коли до Верховної Ради балотувався всім відомий луГандон і запроданець Віктор Тихонов (до речі, росіянин за походженням).

Так само білокуракинські свободівці звернули свою увагу на іншу меморіальну плиту на алеї Героїв Радянського Союзу, де встановлені бюсти, з написом також російською мовою: «Бюсты изготовлены и подарены Россией в честь 60-летия Победы в Великой Отечественной войне». Тобто, встановлені в 2005 році.

Звичайно, можна казати, що нічого дивного і поганого немає в тому, що «герої загинули в боротьбі за Радянську владу…», або в тому, що бюсти подаровані Росією. Але, зрозуміло, що тут більше присутня звичайна російська пропаганда, а не реальна історія України. І вже зараз стає очевидним той факт, що колишня Партія регіонів, яка і вела цю пропаганду в Україні, повністю підпорядковувалась вказівкам із Москви і керувалась очільниками путінського «русского мира», і до чого все тоді йшло. Й досі недобитки Партії регіонів та комуністів в Україні проявляють свій шакалячий вишкір, досі ще залишились символи та написи як радянсько-комуністичного, так і колишнього продажного риго-комуняцького режиму, що панував в Україні майже всі попередні роки незалежності.

А на сході України – на території фактично окупованого Росією Донбасі – цей режим Партії регіонів трансформувався в фашистсько-путінський режим з елементами совковості та деградованої комуністичної ідеології і продовжує існувати в обіймах «русского мира».

На жаль, і на контрольованій українською владою території Луганської області, в т.ч. на Білокуракинщині, залишились прояви колишнього минулого режиму та ідеологічні символи. Навіть при владі в Білокуракинському районі досі знаходяться ті ж самі люди із радянського минулого. Дехто на своїй посаді, як, наприклад, мер Білокуракине Сірик С.І. знаходяться вже понад 20 років. А дехто із тих, хто раніше служив та прислуговував колишнім комуністам та регіоналам, пристосовуючись до реалій сьогодення, швиденько змінили свою політичну орієнтацію та перефарбувались в суперпатріотів України. Справжні колишні комуністи в нашому Білокуракинському районі дійсно більшою мірою вже повиздихали, але й досі залишаються при владі деякі колишні комсомольці, які в радянські часи прислуговували тим самим комуністам або, пізніше вже, регіоналам.

І на День Перемоги 9 Травня на трибуну замість ветеранів війни, яких стає з кожним роком все менше, вилазять всі ті ж самі пики представників влади та їхніх посіпак та підлабузників. А в цьому році взагалі, частина цих підлабузників та підстилок примостилася у підніжжя трибуни – поближче до влади – показуючи своє справжнє жалюгідне рабське єство. Такого навіть раніше ніколи не було! Як правило, біля трибуни ставились лави та стільці для людей похилого віку (дітей війни, в’язнів концтаборів, інвалідів та ін.).

Хоча в цьому році на День Перемоги місцевій владі дійсно вистачило розуму не використовувати радянсько-комуністичну символіку, яка заборонена Законом України №317-VIII від 09.04.2015 року «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», як це було в минулі роки – навіть після того, як Росія почала війну проти України в 2014 році. А, як відомо, Росія проголосила себе правонаступницею Радянського Союзу та надалі використовує в своїй пропаганді символи як радянського минулого, так і Російської імперії. Причому часто-густо така російська пропаганда «русского мира» немає нічого спільного із справжньою історією, а реальні факти настільки перекручені та викривлені, що їх навіть не можна вважати дійсністю.

Пригадується минулорічний автопробіг 7 травня вулицями Білокуракине, організований кумом нинішнього голови Білокуракинської райдержадміністрації Іванюченка С.І. і одним із керівників районних комуністів паном Усовим В.І., начальником АТП. Тоді на деяких автомобілях із цієї колони був присутній червоний прапор Радянського Союзу із серпом та молотом і зіркою. І це, зверніть увагу, в травні 2016 року, коли Закон про заборону радянської та комуністичної символіки був уже підписаний президентом України ще в квітні 2015 року.

До речі, вже пізніше до цього заходу, коли колона під’їхала до алеї Слави Героїв, приєднався і мер селища пан Сірик С.І. Комуністи привезли із Троїцька якогось полковника - ветерана війни, який також приймав участь в цьому заході. В самому Білокуракиному такого ветерана знайти не змогли. Або, що більш ймовірніше, просто ніхто із них не погодився приєднуватись до даної акції комуністів. Але потім виявилось, як зізнався один із учасників цього заходу, то був не справжній полковник, а «дутий». Насправді він був полковником і ветераном міліцейської служби, і аж ніяк не військовим. І чи дійсно він воював на фронтах Другої світової війни – невідомо. Хоча дідусь і сказав, що йому 90 років, але виглядав він досить жваво і молодо. Хоча, можливо, і ветеран війни… Документи ж в нього ніхто не перевіряв. Та нехай це буде на совісті тих, хто все це організував…

За використання радянської символіки тоді нікого не притягнули до відповідальності. Вже після втручання місцевих свободівців правоохоронні органи обмежились лише усним зауваженням Сірику С.І., який потім навіть давав їм пояснення.

Але то було в минулому 2016 році. А що ж в цьому – 2017 році?

Цього року голова райдержадміністрації Іванюченко С.І. розпочав святкування Дня Перемоги в селі Мирне (колишнє Червоноармійське), де взяв участь у в мітингу на честь Дня Перемоги в Другій світовій війні. Серед жителів цього села, як відомо, досить багато прихильників так званої «ЛНР», які ще в травні 2014 року організовували референдум за «ЛНР» і підтримували сепаратистів (а дехто із них, вже пізніше, взагалі був безпосереднім учасником війни на боці бойовиків «ЛНР» проти української армії). Навіть серед тих, хто прийшов на свято, було кілька людей із георгіївською стрічкою на грудях, що ходили і хизувались нею. Іванюченко все це бачив, але, звісно, мовчав… Мовчали і правоохоронці, які, як правило, повинні бути присутні на таких масових заходах… І в цьому немає нічого дивного. Бо, як відомо, навіть сільський голова Бабіч приймав колись участь в так званому «антимайдані», організовував поїздки «тітушок» на різні мітинги, що фінансувались Партією регіонів, в т.ч. і самим Єфремовим. А потім підтримував сепаратистів «ЛНР». До речі, в селі Мирному були присутні і представники редакції районної газети «Життя Білокуракинщини», що фіксували все на фото, в т.ч. і прихильників «ЛНР» із георгіївськими стрічками. В подальшому ці фото могли б бути доказом для відповідних служб та органів.

Після села Мирного пан Іванюченко прибув в Білокуракине для участі у ході, мітингу та покладання квітів до монументу Скорботна Мати в центральному парку селища. Під час ходи замість військових чомусь віти ялинки до монументу несли представники МНС (пожежники). Хоча військових в районному військкоматі працює чимало, чомусь їх майже не було на мітингу. Мабуть, святкування Дня Перемоги і вшанування загиблих в Другій світовій війні для них є неважливим святом. Також вже традиційно три постріли із автоматів в небо робили не військові, а поліція. Бо, як відомо, довіряти заряджені автомати військовим із районного військкомату дуже небезпечно, особливо в людних місцях…

Мітинг пройшов, як зазвичай – з одними і тими ж фразами, із тими ж самими пиками на трибуні, де хіба що поменшало тільки справжніх ветеранів війни. Знову на трибуну видерлися пан Гапочка М.М. та комуніст Гончаров С.В. – обидва колишніх народних депутати. Гапочка, який є почесним громадянином Білокуракине (завдяки, до речі, благословенню самого мера Сірика) вважає, мабуть, за крайню необхідність щороку вилазити на трибуну і вітати з Днем Перемоги білокуракинців. Свого часу в яких тільки партіях він не побував – колишній комуніст, потім демократ, БЮТівець, регіонал та ще бозна хто в своїх уподобаннях, пристосуваннях та мімікріях, Гапочка фактично розвалив та розікрав весь Білокуракинський район, знищив все, що тільки можна було знищити, за рахунок чого збагатився сам не на один мільйон та допоміг збагатитись іншим своїм «побратимам» по владному кориту. А зараз він – почесний громадянин, якого всі мають споглядати кожного разу на трибуні поруч з ветеранами.

Ветеранів щороку стає все менше, а на почесній трибуні ніде яблуку впасти. Ті, хто буквально недавно – ще в 2014 році, коли вже фактично йшла війна з Росією – одягали георгіївські стрічки на груди, зараз так само повісили на груди вже червоні маки. А як же! Змінилась влада, змінились і уподобання. Чи то наказ такий згори спустили? Пристосуванці та перевертні, мабуть, ще довго будуть маячити на всіх подібних заходах, вилазити на трибуну та красуватися на публіці.

Коли колона людей з площі підійшла вже до монументу Скорботна Мати і там розпочався урочистий мітинг, на самій площі Шевченка із динаміків, що розташовані на стовпах, продовжувала лунати музика. І ті, хто в цей час там були, почули одну відому пісню під назвою «Комбат» російського гурту «Любе» (який, до речі, є улюбленим гуртом російського президента Путіна). І в цій пісні на всю площу і майже на весь парк селища Білокуракине звучали такі слова: «Комбат-батяня, батяня-комбат, За нами Россия, Москва и Арбат, Огонь, батарея, огонь, батальон, Комбат, йо, командует он…» - під час мітингу на День Перемоги. І це тоді, коли йде війна з Росією, військові якої майже щодня вбивають та калічать українських солдат. Тепер зрозуміло, хто стоїть за спинами районної влади?!! Напис на плиті «За Советскую власть», пісня «Любе» зі словами «За нами Россия, Москва и Арбат…», участь в урочистих заходах колишніх комуністів (хоча колишніх «комуняк» не буває!) - все це красномовно свідчить про те, якої ідеології і яких принципів дотримується нинішня районна та місцева влада. По суті, нічого не змінюється… Змінюються лише вивіски та стрічки на грудях.

Ще варто згадати свічкову ходу 8 травня, День пам’яті та примирення, коли було вшанування загиблих у Другій світовій війні так само біля монументу Скорботна Мати. Наче б то все правильно, все доречно… Але… Я не знаю, хто там писав сценарій та слова, що зачитували ведучі – Ніна Ланіна та Катерина Хрипун, та краще б вони, мабуть, мовчали… Чи то не уважність ведучих, чи то дійсно писав їм текст якийсь недолугий автор… Та коли Катерина Хрипун сказала фразу «…Із дев’яти тисяч мобілізованих українців на фронті загинуло близько шести тисяч воїнів…» я навіть подумав, що мені почулося. А потім побачив, як під час цієї фрази почали здивовано переглядатись деякі школярі. Мабуть, вони теж зрозуміли ту нісенітницю, яка прозвучала з вуст ведучої… Але то було ще не все! Коли на екрані демонструвались кадри про Героїв Радянського Союзу, на честь яких встановлені бюсти на Алеї Слави в парку Білокуракине, ведуча розповідала коротку біографію кожного Героя. Зокрема, пролунало прізвище - Левенець Єгор Михайлович… «Уродженець Троїцького району Луганської області… народився в 1911 році… На своєму танку дійшов до Берліну… Після демобілізації переїздить до Білокуракинського району і до цих пір працює в селі Солідарне на елеваторі…»

Чесно кажучи, після цих слів я ледь не впав… Бо якщо цей ветеран «до цих пір» працює на елеваторі, то йому на даний момент має бути як мінімум 106 років…

Ось така правда життя…

Так що запитання голови РДА Іванюченка про те, «що було не так?» - було не безпідставне. І він це, мабуть, добре знав і розумів. Бо, як видно, багато чого було «не так». І за все це «не так» потрібно комусь відповідати…

Свято минуло. Урочисто вшанували ветеранів, яких залишилось дуже мало. Але хотілось би щоб їх пам’ятали і приділяли їм увагу щодня, а не лише один раз на рік в День святкування Перемоги.

А місцевій владі хотілось би побажати поменше брехати та пристосовуватись до ситуації в залежності від політичної кон’юнктури, бути уважнішим до подібних заходів і до самих людей… І тоді не треба буде хвилюватись і задавати питання: «Що було на цей раз не так?..»

ПРИВІТ! ЗАХОДЬ! ВИПИТЬ ХОЧЕШ?

Один чоловік, житель Білокуракине, розказав сьогодні таку історію.

Він біля свого вікна в кухні прив'язав дерев'яний будиночок для птахів - годівницю, і час від часу підсипав туди якесь зерно чи залишав шматочки хліба, щоб птахи могли прилетіти і поїсти при потребі. І дійсно, горобці, синички та інші невеличкі пташки завжди прилітали, дзьобали зернятка чи крихти, і радували очі людей.

І ось одного разу він побачив на цій годівниці якусь незвичну пташку - придивився - а це папуга! Для природи та клімату Білокуракинщини це, звісно, було неможливо, щоб папуги могли так вільно літати по вулиці. Стало зрозуміло, що він вилетів у когось із клітки і полетів мандрувати вулицями селища. Чоловік спробував піймати пташку. І дійсно, папуга виявився зовсім ручним і спокійно дав себе взяти в руки. Його занесли в квартиру, почали годувати. Було видно, що він голодний і досить зрадів людській увазі. Потім виявилось, що він навіть вміє розмовляти. І перша ж його фраза просто наповал вразила господарів. Папуга на звернення до нього людей "Привіт!" голосно реагував: "Привіт! Заходь! Випить хочеш?"

Причому ця фраза була, як видно, настільки для нього стандартною і звичною, що він її повторював постійно. Відразу можна було здогадатись, хто найчастіше спілкувався із цією пташкою...

Пізніше господарі папуги все ж таки об'явились. Бо чутки по селищу розходяться досить швидко. Їм хтось розповів, що бачили папугу в інших людей, де він пробув кілька днів. А потім старі господарі його забрали... Мабуть, вчити й далі розумних фраз і висловів...

ПРО АЛЕЙКИ В БІЛОКУРАКИНЕ, 10 МІЛЬЙОНІВ ТА НЕНАЖЕРЛИВИХ ПТАШОК, ЩО СКЛЬОВУЮТЬ АСФАЛЬТ

В Білокуракине, як і по всій Луганській області (та і по всій Україні) люди жаліються на погані дороги, тротуари, пішохідні алейки. Але в минулому 2016 році в селищі було відремонтовано, а фактично прокладено кілька нових алейок із плиток. В основному нові алейки були зроблені в центрі - по вулиці Історичній, Центральній, Парковій. Працювало кілька бригад робітників, кожна з яких виконувала свою ділянку роботи. Платили зарплату працівникам в розмірі мінімальної - на той час 1450 грн. на місяць (нараховувалось). Чистими виходило близько 1200 грн.

Сама плитка на той час коштувала в межах 50-60 грн. за 1 м кв. Плюс вартість піску, цементу, підвезення води та ін. матеріалів. В цілому виходило до 150-200 тис. грн. за кожну таку алейку в центрі селища. Алейки зробили по вул. Парковій 750 кв. м; вул. Історичній (навпроти школи) 800 кв. м; ділянки біля Ощадбанку, районної лікарні 400-500 м кв. Тобто, загалом виходить близько 2000 кв. метрів алейок. Якщо підрахувати вартість, то виходить до 500 тис. грн. Зрозуміло, що такі фактори під час будівництва, як "усушка", "утруска", "просипка", "змивка" і "раптове зникнення" в темний час доби - теж зіграли свою роль... Ну, помножимо цю суму на 2 (це вже як закон) і отримуємо близько 1 млн. грн. загалом на будівництво алейок в центрі селища. Але ось тут з'являється дуже цікава інформація. Виявляється, що за документами, оформленими на капітальний ремонт пішохідних доріжок в центрі селища було витрачено близько 10 млн. грн.!!! Уявляєте?!? ДЕСЯТЬ МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ! ДЕСЯТЬ!!! МІЛЬЙОНІВ!!! БЛ...Ь!!!!!! Та за такі гроші можна було плиткою не тільки три калічних алейки викласти в центрі селища, а прокласти її від РЕМу до водосховища "Наливне" по обидва боки вулиці Центральної, а це майже 8 км!!!

До речі, цими цифрами вже цікавились відповідні структури, але на даний момент ніякого зрушення немає. Гроші списали і продовжують кудись списувати... Бо, як видно, зараз в селищі йде активний ремонт на вулицях селища асфальтового покриття автодорівцями. Хоча якість тих робіт, що вони проводять по ремонту автомобільних доріг, залишає бажати кращого, все одно роботи ведуться. А значить, грошики списуються - і з державного бюджету, і з місцевого...

Цікаво, скільки мільйонів вони спишуть на асфальт, який скоріше за все вже наступного року змиють дощі, сніги та склюють ненажерливі пташки?..

ПРО ШТУЧНЕ М'ЯСО ТА ЕКСПЕРИМЕНТИ НАД ТВАРИНАМИ

Купив нещодавно в одному із магазинів в Білокуракине заморожені курячі окорочка. Приніс додому, думаю - зараз натушкую м'яса та наїмся від пуза та від душі. Поклав іх у воду, щоб розтанули швидше... Але, як тільки з м'яса зійшла крига, окорочка перетворились в якісь безформенні шматки желеподібної речовини із різким затхлим запахом, який нагадував більше якісь ліки, ніж запах м'ясу. Отакої! Мабуть, зарано я зрадів! З близької відстані це м'ясо взагалі не можна було нюхати, настільки воно було противним. Ні, воно не було протухлим чи якимось не свіжим. Навпаки - окорочка були рожеві, жирненьки та м'ягенькі. З них навіть відшаровувалася пупирчата шкірка.

Ну, думаю, може якщо спочатку проварити - то неприємний запах вийде і все буде гаразд? - Так і зробив. Спочатку трохи проварив, потім поклав на сковорідку та протушкував разом із морквою, цибулею, посолив та насипав зверху побільше приправи до м'яса, щоб забивала гидотний запах ліків, яким від нього тхнуло.

І ось м'ясо стушкувалось!.. Я нетерпляче почав його діставати та куштувати... Але не так сталось, як гадалось! Гидотний запах все одно залишився. Смак був теж далеко не м'ясний, скоріше воно нагадувало щось середнє між перемлілим жирним м'ясом та старим салом із запахом шкарпеток тижневої давності... І ніяка приправа ситуації не змінила.

Я ще спробував пожмакати в роті кілька різних шматочків (не їв, а лише надкушував), намагаючись знайти хоч щось більш-менш їстівне.. Але... Мій організм явно чинив супротив цьому!.. Смачно вилаявшись та згадавши "добрим" словом тих, хто продав мені цю гидоту, я все ж таки вирішив віддати все це м'ясо собаці, що жалібно скавучав у дворі, відчуваючи запах смаженого. Коли м'ясо вже охололо, то взагалі перетворилось в якийсь напівхолодець і його, мабуть, можна було їсти ложкою. Я взяв миску з усім цим м'ясом та, не роздумуючи, висипав собаці. Мій Тузик спочатку від радості аж підплигнув і жадібно накинувся на м'ясо. Але... Вихопивши і навіть ковтнувши перший шматок, він раптом зупинився і почав принюхатись. Потім спробував ще шматок... Але, як було видно, він вже не ліз йому до рота. Тузик підняв голову і жалібно подивився на мене своїми пронизливими очима, мовляв, що ти мені за лайно підсунув? Я з цікавістю спостерігав за його реакцією на таке диво-м'ясо. Але собака виявився не настільки дурним, щоб продовжувати його їсти. Він ще кілька секунд покрутив носом біля миски, ще раз поглянув на мене своїм ображеним поглядом і пішов геть...

Тоді я, думаю, спробую ще й кішку нагодувати цим м'ясом, може вона буде їсти? Приніс до миски кішку... Але вона, почувши різкий противний запах, відразу дременула геть, тільки її й бачили...

І я зрозумів, що такої гидоти краще самому не їсти і нікому із домашніх тварин не давати, бо такі експерименти над власним організмом та над тваринами можуть закінчитись дуже плачевно... Я подумки розпрощався із майже 100 грн., що я віддав за це м'ясо, потім взяв його, схопив лопату, пішов на город і, викопавши невеличку ямку, поховав його, присипавши землею... Нехай, думаю, може, хоч гробаки його поїдять... Бо більше нікому...

І пообіцяв собі більше ніколи не купувати таких штучних морожених окорочків невідомого походження і з незрозумілим змістом...

ІСТОРІЯ ПРО ЗАТІСНИЙ СВІТ АБО ДЕ ЗУСТРІТИ БІЛОКУРАКИНЦІВ

Пам'ятаю, як в грудні 2015 року я їхав з Києва потягом додому. Але потяг відправлявся близько 23 години і мені довелось чекати на залізничному вокзалі години три в залі очікування. Тоді ще зала очікування на другому поверсі була безкоштовною, і там працював відносно недорогий бар. Я сів за столики і чекав друзів, які мали також прийти з хвилини на хвилину. Але раптом до мене підійшов якийсь лисий чоловік і, впізнавши мене, почав вітатися. Протягнув руку і запитав, як мої справи. Я відповів, що нормально, хоча сам не розумів, хто він такий і звідки мене знає. Все ж таки я був не десь в Луганську чи Харкові, де наших білокуракинців досить багато, а в самому Києві... Де-де, але в Києві я найменше всього очікував зустріти когось зі свого рідного селища Білокуракине.

Але ж яким було моє здивування, коли цей незнайомий мені чоловік (до речі, набагато старший за мене) почав питати мене про те, чи займаюсь я й досі східними єдиноборствами? Я навіть не знав, як реагувати. І здуру сказав, що давненько вже не займаюсь. Ну, хто знає, що в нього в голові? Може він якийсь агент чи просто мене перевіряє? Все ж таки часи в країні неспокійні, війна триває... Хоча насправді я злукавив. Єдиноборствами я займався завжди, хоч і з невеличкими перервами. Але ніколи не кидав цієї справи, бо це вже - частина мого життя... А чоловік продовжував мене розпитувати: що я роблю в Києві? чи надовго приїхав? кого чекаю? і т.д. Я мимоволі почав вдивлятись в його обличчя... Але, як не намагався, все одно не міг пригадати, хто він... Хоча, дійсно, впіймав себе на думці, що я його раніше десь бачив... Навіть промайнула думка, що це може бути батько когось із моїх учнів із секції... Але пригадати, хто він, я все одно так і не зміг...

І ось, вже 9 травня 2017 року я був знову дуже здивований, коли випадково побачив на центральній площі Білокуракине цього чоловіка, якого зустрів в Києві на вокзалі! Він стояв поруч зі своєю донькою і розмовляв. І тут я зрозумів, хто він. Виявляється, його донька - моя колишня колега по роботі... Всього на всього... Але ж я ніколи з ним раніше не спілкувався в селищі і навіть не підозрював, що він може мене знати... Ех, все ж таки який світ затісний... Навіть в Києві мене побачили та впізнали... Та ще й розповіли ледь не половину моєї біографії... Так що можна говорити про якесь там Білокуракине - малесеньке селище на східній околиці України?..

РОМАН ПІВЕНКО - Адмін Подслушано БЛК - ПРОДОВЖУЄ ЧУДИТИ І ПІДНІМАТИ РЕЙТИНГ ПАБЛІКУ "НАШЕ БІЛОКУРАКИНЕ"! РЖУНІМАГУ!

Адмін спільноти "Подслушано БЛК" Роман Півенко чудить без музики. Не знаю, що на нього найшло (мабуть, звичайна заздрість), але він все більше показує рівень свого "інтелекту" та невігластва.

Вчора він весь вечір мене відволікав та писав якісь чудні повідомлення та вигадував дивні обвинувачення. Тепер зрозуміло, який він адміністратор та які в нього нерви. Бо, судячи із повідомлень та публікацій в своїй занедбаній спільноті "Подслушано БЛК", він зовсім з'їхав з глузду. Не знаю всіх обставин цього божевілля, тому не можу давати оцінку. Це краще можуть зробити лікарі-психіатри, до яких йому варто було б звернутись... Але то вже його особисті проблеми... Все ж таки вже доросла і самостійна людина, має хоч трішки думати головою.

А тепер, думаю, треба пояснити той ідіотизм, який він пише в своїй спільноті. Вчора він почав звинувачувати адміністрацію пабліка "Наше Білокуракине" в якомусь розводі. Потім написав, що до нього приїздив начебто якийсь СБУшник, що допитувався в нього про сепаратистів. Хоча, як відомо, сам Півенко є ярим прихильником "ЛеНеРе" (луГандонії) та поблажливо ставиться до сепаратистів та різних луГандонів. Періодично навіть публікує в своїй спільноті агітаційні та пропагандистські матеріали в підтримку цих самих лугандонів та москальських прихвоснів. Дивно, що самі СБУшники цього не знали, бо моніторять всі більш-менш популярні білокуракинські спільноти в різних соц.мережах. Сам Півенко зізнався, що не повірив в те, що до нього приїздив якийсь СБУшник. Не знаю, можливо він і правий. І його дійсно розвели, як лоха...

Потім він згадав про Влада Заїченка, з яким раніше співпрацював і якого видалив із адмінів спільноти "Подслушано БЛК". До речі, він сам про це і написав мені, а потім почав дивуватись, звідки я про це і узнав. Склероз, мабуть. Якби Півенко був хоч трішки розумніший і дійсно вмів адмініструвати сайти чи групи, то знав би, що для того, щоб призначити когось адміном, редактором чи модератором в спільноті, необхідно, щоб ця людина хоча б до неї приєдналася. Але Влада Заїченка, про якого Півенко думає, що він є адміном пабліка "Наше Білокуракине", навіть немає в пабліку і, наскільки я пам'ятаю, ніколи не було. Я навіть сумніваюсь, що він сюди взагалі заходить і читає щось, бо є людиною зайнятою і працює в магазини "Оазис" комп'ютерником.

А згадування про "подяку обом" в одному із постів "Наше Білокуракине", - це означає, що адмін пабліка подякував за розкрутку пабліка двом різним авторам - Півенку Р. та автору, який підписався як "добрий білокуракинець". Бо це двоє різних людей, як не важко здогадатись.

А "гівном поливає" всіх якраз сам Півенко Р. в своїй спільноті "Подслушано БЛК". Це, мабуть, єдине, що він вміє робити по життю. Звичайно, ніяких зв'язків із адміністрацією чи з СБУ в нього немає, бо корисним він може бути лише як адмін спільноти "Подслушано БЛК", який бачить всі повідомлення та коментарі, які туди додаються. Але в такому випадку ним просто можуть користуватись, як звичайним гандоном - скористаються і викинуть, як непотріб... А от дурна слава залишиться про нього надовго.

Діалог адміна спільноти Подслушано Белокуракино Романа Півенка з адміном пабліка Наше Білокуракине.

СУМНА ПРАВДА ЖИТТЯ АБО ХТО ТАКИЙ АДМІН "ПОДСЛУШАНО Белокуракино"

Кажуть, що адмін спільноти Подслушано Белокуракино Роман Півенко зовсім поїхав мозгами. Після того, як його протролили в пабліку Наше Білокуракине соц.сережі ВКонтакте, а відвідуваність пабліка почала стрімко зростати, в нього проснулась дика заздрість. Він, кажуть, видалив навіть із модераторів свого колишнього помічника Влада Заїченка (Vlad Vitamin) і додав його в чорний список, тобто, заблокував. А потім зізнався адміністрації пабліка Наше Білокуракине, що він є доносчиком в СБУ та співпрацює із Білокуракинською райдержадміністрацією (мабуть, дупу лиже комусь там) і все докладає їм. Ну от... Нарешті правда почала вспливати, хто такий насправді цей Півенко... Як видно, робота в команді депутата районної ради від партії Порошенка Солідарність Леонова О.О. далась йому в знаки... Як то кажуть: з ким поведеся - від того і набереся... Отака вона, правда життя...

КУДИ ЗНИКАЄ АСФАЛЬТ АБО ХТО ВИНЕН?

А ви помітили, як в самому центрі Білокуракине горобці та голуби натхненно скльовують асфальт? Більше того, сьогодні я помітив, як ці кляті ненажери почали вже скльовувати і нову плитку, якою викладені алейки в селищі! Ще трохи, і вони проклюють всю плитку наскрізь аж до самого грунту. І це помітно неозброєним оком! Після кожного дощу та ходіння на високих шпильках білокуракинських жінок та дівчат плитка на алейках стає все більше схожою на бджолині соти. Але, як не крути, все одно птички винуваті. Бо хто, як не вони, можуть скльовувати асфальт чи бетон?!

ПРО НАХАБСТВО ТА СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Платив сьогодні за Інтернет на пошті. Підійшов до каси, там стоїть черга із чотирьох людей. Я став п'ятим. Тут заходить якась тьотка в крутих темних антисонячних окулярах на носі (хоча на вулиці було пасмурно і йшов дощ). Пролазить повз мене і втискується в чергу переді мною. Я мовчу... Вона робить вигляд, що мене наче не помічає... Нахабно ставить свою сумку на підвіконня каси прямо перед моїми очима і починає ритись в якихось платіжних документах. Я лише роблю крок назад. Тільки дивлюсь і мовчу... Вона починає платити в касі, продовжуючи не звертати на мене уваги. Тоді я просто дістаю жуйку з рота, яку жував (не пожалів!), і тихенько приліплюю її в середині розстебнутої сумки, в якій були якісь папери (мабуть, документи)...

Ні!.. Взагалі-то я добра людина... Але коли до мене ставляться не по-людські, то я реагую так само, навіть не задумуючись... Це вже така відповідна реакція, яка виробилася роками.

Тьотка заплатила в касі свої платежі, потім взяла сумку з документами і пішла... А заодно прихопила і мою жуйку, яку я відірвав практично від власного серця... Але нічого... Іноді треба ж хоч чимось жертвувати заради справедливості, щоб люди теж вчились жити, помічали та поважали інших людей... Ех, не знала ще ця тьотка, що потрапить в Інтернет!.. Не знала...

КАЖУТЬ... АБО ПРО ЧУТКИ ТА БРЕХНІ В БІЛОКУРАКИНЕ

Абсолютна правда! Істину кажеш! А ще він не просто "підсібник" сепаратизму, а один із організаторів референдуму за ЛеНеРе, який був у травні 2014 року. А ще він, кажуть, втік із зони АТО, хоча далі свого носа без відеокамери не бачить, а його туди чомусь відправили. А ще кажуть, що він звідти не повинен був повернутись живим, а лише в труні. Бо так було задумано, бо заважає багатьом в районі. І це при тому, що він ніколи не був військовим і не служив в армії, а раніше був визнаний непридатним із-за сильної короткозорості. А коли його не вийшло вбити в АТО, то вирішили посадити за грати... Але і тут нічого не вийшло. Навпаки, посадили попереднього воєнкома Ніколайчука, а потім звільнили з посади Острогляда. І кажуть, що якраз Сімутенков С. до цього причетний. А ще він, цей довбаний оператор, кажуть, є адміном сайту "Білокуракинський портал", хоча він абсолютно не знається ні в програмуванні, ні в веб-дизайні, бо взагалі не має жодної комп'ютерної освіти, а коли закінчував школу, то вивчав на інформатиці лише мову Бейсік на допотопних шкільних комп'ютерах 1992 року випуску. А ще кажуть, що він наводить страх практично на всіх представників місцевої влади, бо нікого з них не боїться і ні від кого не залежить, і говорить завжди правду у вічі. А ще кажуть, що саме він створив більшість сайтів в Інтернеті про Білокуракине, а також багатьох спільнот в соц.мережах, і є автором абсолютної більшості всіх фото- відео та текстових матеріалів про життя Білокуракинщини, в т.ч. на Вікіпедії. Кажуть, що він знайомий особисто із Олегом Тягнибоком і співпрацює із ВО "Свобода", частенько буває в Києві, їздить на майдан, приймає участь в націоналістичних заходах. А також він є незалежним журналістом і дописувачем для багатьох всеукраїнських видань... Все це кажуть... А як воно є - хто знає... А може, краще було б про це спитати в нього особисто, а не розповсюджувати чутки та брехні?..

ЩО БУЛО НЕ ТАК АБО ДУЖЕ ДОБРИЙ ОПЕРАТОР

Підходить до мене сьогодні після покладання квітів до пам'ятника Скорботна Мати голова Білокуракинської райдержадміністрації Іванюченко і питає:

- Ну що знову не так? Чи все так?

- Та наче все так... - кажу я.

А сам думаю: це ж скажи зараз йому всю правду - кинеться битись... Прямо на площі... А там людей дуже багато, діти кругом... А я ж не витерплю, обов'язково дам здачу... Спочатку в пику... Потім, коли він буде вже лежати на асфальті, мені обов'язково захочеться побуцати його ногами... Спочатку по пиці... Потім по печінці... Потім по ниркам... Хоча ні... Я ж не такий жорстокий... Краще просто по голові... По зубам, по носі... Можливо, зламаю ніс, виб'ю зуби... Нехай кров вкриє всю голову... Поки він не почне захлинатися нею...

Ладно... Я жартую... Я ж не такий... Я добрий... Я можу тримати себе в руках... Краще потім все детально обмалюю, напишу по-людські, українською мовою... Нехай читає в Інтернеті! Бо дійсно було багато чого не так... Хоча не знаю, чи зрозуміє?.. Але ж я добрий... Я не можу інакше...

Про недопущення використання символіки комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів

Білокуракинська районна партійна організація Всеукраїнського об'єднання «Свобода», керуючись Законом України №317-VIII від 09.04.2015 року (із змінами і доповненнями) «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» вимагає від Білокуракинського районного відділу поліції вжити заходів щодо контролю і недопущення використання символіки комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів під час святкових заходів, приурочених до Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, зокрема:

- використання будь-якого зображення державних прапорів, гербів та інших радянських символів;

- прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа та молота, серпа, молота та п’ятикутної зірки, плуга (рала), молота та п’ятикутної зірки;

- назва та символіка комуністичної партії або її елементи.

У разі виявлення використання символів та пропаганди радянсько-комуністичної ідеології, ми вимагаємо негайного притягнення до відповідальності осіб, що порушують відповідний Закон України.

Голова Білокуракинської районної партійної організації ВО «Свобода» Супрун Р.М.

ПРО БІЛОКУРАКИНСЬКУ МІСЦЕВУ ВЛАДУ ТА КРИНИЦЮ ВІДРАДНІВСЬКУ

Після публікації в пабліку Наше Білокуракине статті про криницю Відраднівську та той безлад, який там був, вже наступного дня комунальники за розпорядженням місцевої влади швиденько навели там порядок: прибрали сміття, пофарбували хрест, поставили бетонну огорожу для збирання сміття, відремонтували огорожу по обидва боки від сходинок до криниці. От вам і критика в Інтернеті! Результат відразу відчутний. А якби не написали тут нічого, то хто знає, якби довго ще на криниці Відраднівський був би безлад та валялось би сміття... Влада для того і потрібна, щоб її критикували і примушували щось путнє робити, тим більше, це їхній прямий обов'язок і робота, за яку вони отримують чималеньку зарплату. А якщо їм лише співати деферамби та в дупу цілувати (як дехто це робить) - то вони ще більше обнагліють і взагалі забудуть, для чого вони потрібні...

ПРО ПАКЕТИКИ В МАГАЗИНІ "АРБАТ" ТА "СПАСИБІ" ВІД ПРОДАВЩИЦЬ

Ви помітили, коли купуєте продукти в магазині "Арбат" в Білокуракине, то продавчині вам пропонують купити ще й пакет, щоб їх туди покласти? Найдешевший пакет коштує 2 грн. І все б нічого. Але цього пакету вистачає в найкращому випадку тільки щоб один раз принести в ньому продукти додому. Далі він майже повністю рветься і стає непридатним для використання. Хоча в мене було кілька разів, коли я ніс в такому пакеті продукти, а потім він рвався прямо находу і все, що в ньому було, падало на землю. На самому пакеті може бути написана максимальна вага 10 кг або і більше, але насправді він не витримує навіть і 3 кг. Це так спеціально, мабуть, задумано?

Або ще одна "фішка" в тому ж самому "Арбаті", коли розвісний товар (наприклад, печиво чи цукерки) так само кладуть в поліетиленовий пакетик, який вже і так розірваний, але не до кінця. І якщо цей пакетик із печивом не покладеш в ще один пакет чи сумку, то по дорозі половину продуктів можеш розгубити...

От вам і спритність рук і ніякого шахрайства... Не обважуть, так обрахують; не обрахують, так пакетик дирявий продадуть, або продукт прострочений всунуть... Але найголовніше - продавчині майже завжди привітні і кажуть "спасибі" покупцям... Мабуть, за те, що покупець купив товар, побачив, що його обдурили, але промовчав... От за те і дякують!

ПРО ЧУДОВИСЬКО ТА НОВЕ ПОКОЛІННЯ

Виїжджаю сьогодні на велосипеді з пойми на вулицю Підгірну. Бачу - хлопчики років по 6-7 біля дороги граються. Раптом один із них вскакує, тримаючи в руках палицю і біжить в мій бік з криком:

- Пацани, чудовисько!.. Чудовисько!!!

"Ну, - думаю, - все, капець мені! Це він явно біжить до мене... Та ще й замахується палицею..."

І тут хлопчик різко зупиняється і розчаровано вигукує:

- Ой, та це Серожка!.. Це ж Серо-о-о-ожка!!!

І, розмахуючи в руках палицею, радісно повертається до своїх друзів, з якими він грався...

"Фу-у!.. - думаю. - начебто пронесло... А то хто знає, що в головах нинішніх дітей... Мабуть, моя пика вже настільки впізнавана, що навіть діти її запам'ятали..."

Ось таке у нас нове підростаюче покоління. Добре, хоч камінням не почали закидати...

ПРО ЗАЛІЗНУ ДОРОГУ ІЗ БІЛОКУРАКИНЕ НА СВАТОВЕ АБО НОВІ ПОБРЕХЕНЬКИ ПРО КРАЩЕ ЖИТТЯ

Кажуть, що білокуракинські районні депутати проголосували на черговій сесії за підтримку рішення про будівництво залізної дороги, яка б поєднала гілку залізниці Лантратівка - Станиця Луганська, яка проходить в т.ч. і через Білокуракине із Сватівської гілкою залізниці, що йде на Куп'янськ і далі на Харків. Таким чином хочуть з'єднати більшу частину Луганської області залізничним сполученням із всією Україною, бо на даний момент із-за окупації Луганська і півдня області Росією дана ділянка залізниці відрізана від всієї України. Але якщо раніше говорили про будівництво залізниці на ділянці між Білокуракине і Сватове, то зараз говорять про будівництво залізної дороги, яка б поєднала Лантратівку (Троїцький район) із Сватове. А це і робочі місця, і зручність проїзду для жителів різних районів області, і вартість проїзду. Таким чином Білокуракинський район, як завжди, пролітає далі, як фанера над Парижем... Хоча, якщо подивитись на карту, то відстань від Білокуракине до Сватового становить близько 45-46 км, а відстань від Лантратівки до Сватового - 55-56 км. Різниця в 10 км мінімум. Крім того, в обох районах - і в Білокуракинському, і в Троїцькому досить складний рельєф для будівництва залізної колії. На деяких ділянках перепади місцевості більше 50 метрів на досить коротких відстанях, що є небезпечним для руху потягу і досить витратно для будівництва. Крім того, якщо і будувати залізну дорогу із Лантратівки в бік Харківської області, то краще взагалі тягнути гілку відразу на Куп'янськ. Там відстань можна скоротити до 32-35 км.

Кажуть, що на будівництво цієї ділянки залізної дороги за попередніми підрахунками необхідно не менше 1 млрд. грн. А враховуючи те, що із цієї суми як мінімум половину все одно вкрадуть, то і 2 млрд. грн. буде замало, тим більше, що інфляція у нас в країни щороку складає не менше 12%-15% (або і більше).

Як приклад, ремонт автодоріг в Луганській області. Ті, хто їздили зі Старобільська на Сватове автомобілем, знають, що ця автотраса в минулому 2016 році частково (приблизно на 1/4) була відремонтована. Там зробили не просто ямковий ремонт, а навіть поклали новий асфальт. Але більшу частину дороги так і залишили не відремонтованою. Чи то, як завжди, грошей не вистачило (зрозуміло, що розікрали), чи то взагалі вирішили, що асфальт там ще нормальний і можна на ньому їздити і далі...

А той ямковий ремонт автомобільних доріг, що проводиться зараз на деяких ділянках в Білокуракинському районі? Ви бачили, як автодорожники його роблять? В соц.мережах час від часу викладають фото та відео, як кладуть асфальт то в калюжі, то просто заливають смолою, а потім засипають якимось дрібним камінням впереміш із сміттям, то навпаки, просто розливають смолу і чекають, мабуть, коли її самими автівками розтягнуть по всій дорозі...

Думається, що із будівництвом залізниці буде ситуація не набагато краще... Кажуть, що навіть депутат Віталій Курило підтримав ідею будівництва залізниці і підключився до вибивання грошей із бюджету країни. Колишній губернатор Луганщини Георгій Тука вже обіцяв розпочати будівництво цієї ділянки залізної дороги, але потім його звільнили, а обіцянки так і залишились на папері... Тепер те ж саме обіцяє новий губернатор Юрій Гарбуз. Колись давно залізницю обіцяв побудувати ще пан Микола Гапочка, коли теж балотувався в депутати. Причому будувати залізну колію він збирався із кінцевої східної точки України - з Мілового, а потім було два варіанти: 1.Мілове - Марківка - Новопсков - Білокуракине - Сватове, 2.Мілове - Біловодськ - Старобільськ - Сватове.

Цікаво, хто ще буде обіцяти будівництво залізниці і які варіанти придумають? Тим більше, що з кожним днем до виборів все менше залишається часу... Треба ж знову щось людям брехати?

Депутати Білокуракинської райради не підтримали мораторій на продаж сільськогосподарської землі

Голові Білокуракинської районної ради Бондаренко К.І.
депутата районної ради Грибенка Юрія Георгіовича
фракція ВО «Батьківщина»

Заява

Прошу зареєструвати і винести на розгляд та голосування в порядку денному чергової сесії районної ради звернення до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України «Про недопущення скасування мораторію на продаж сільськогосподарської землі». Зміст звернення додається.

20 березня 2017 року Грибенко Ю.Г.

Президенту України
Голові Верховної Ради України
Прем’єр-міністру України

ЗВЕРНЕННЯ
депутатів Білокуракинської районної ради Луганської області
Про недопущення скасування мораторію на продаж сільськогосподарської землі

17 лютого 2017 року група народних депутатів України внесла подання до Конституційного суду з вимогою визнати неконституційним мораторій на продаж сільськогосподарських земель, який під спільним тиском селян був пролонгований Верховною Радою на 2017 рік. Також всупереч мораторію в Верховній Раді зареєстровано законопроект про обіг сільськогосподарських земель, яким пропонується де-факто торгувати землею вже з 1 липня 2017 року.

Прибічники вільного продажу землі сільськогосподарського призначення нібито відстоюють ринкові цінності та право селян розпоряджатись власним майном. Проте ці аргументи не можуть замаскувати справжніх намірів поборників «ринку землі» - скупити за безцінь родючі чорноземи та перетворити селян на кріпаків.

Зрозуміло, що за умов відсутності захисту власності та інвестицій, а також гострого дефіциту грошових коштів, навіть у вигляді кредитних ресурсів, єдине, до чого призведе право на продаж землі – це скуповування земельних паїв великими агрохолдингами та корпораціями. Вже зараз десять найбільших агрохолдингів володіють (на правах власності чи оренди) мільйонами гектарів та чинять тиск щодо відмови від землі на малі сільськогосподарські підприємства та на сімейні ферми. Скасування з 1 січня 2017 року спеціального режиму оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників призвело до ще більшого занепаду і дефіциту коштів у фермерських господарствах.

Якщо закон, яким дозволятиметься продаж землі вже з 1 липня 2017 року буде ухвалено, фермери та селяни будуть поставлені в такі умови, коли їм нічого іншого не залишиться, як розпродати за безцінь свої паї і піти в найми до нових панів або їхати за кордон шукати кращої долі. Це призведе до остаточного знищення малих сільськогосподарських підприємств та сімейних ферм, які в усьому цивілізованому є основою аграрної складової економіки, масового зростання безробіття та посилення еміграції, а також до загибелі сіл та селищ.

На підставі вищевикладеного депутати Білокуракинської районної ради звертаються до Вас з настійною вимогою:

• Вжити всіх необхідних заходів для недопущення скасування мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення;
• Не допустити створення механізмів, що дозволятимуть торгувати землею сільськогосподарського призначення в обхід мораторію, зокрема за допомогою ухвалення закону про обіг сільськогосподарських земель, яким пропонується де-факто торгувати землею вже з 1 липня 2017 року;
• Продовжити на 10 років мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення в Україні, розробити практичні механізми стимулювання і розвитку фермерського господарства, малого і середнього бізнесу в аграрній сфері.

Ухвалено «4» травня 2017 року на 21 сесії Білокуракинської районної ради

РЕЗУЛЬТАТИ
голосування по зверненню депутатів Білокуракинської районної ради про недопущення скасування мораторію на продаж сільськогосподарської землі.

Звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-Міністра України було ініційоване та озвучене депутатом районної ради Грибенко Юрієм Георгійовичем, фракція ВО «Батьківщина», ХХІ сесія Білокуракинської районної ради, 04.05.2017 року

№ п/п
1 Баранов Олексій Васильович ПП «НАШ КРАЙ» Утримався
2 Бикова Олена Вікторівна «СОЛІДАРНІСТЬ» Відсутня
3 Болкун Олена Анатоліївна ПП «Опозиційний блок» За
4 Бондаренко Костянтин Іванович ПП «НАШ КРАЙ» Утримався
5 Візьма Тетяна Миколаївна «СОЛІДАРНІСТЬ» Утрималась
6 Ворочок Микола Іванович ПП «Опозиційний блок» За
7 Гордієнко Валентина Миколаївна ПП «Опозиційний блок» Відсутня
8 Грибенко Юрій Георгійович «Батьківщина» За
9 Гужвінський Сергій Анатолійович ПП «НАШ КРАЙ» Утримався
10 Джус Юрій Михайлович Радикальна Партія Відсутній
11 Діденко Людмила Олексіївна ПП «Опозиційний блок» За
12 Волченко Павло «СОЛІДАРНІСТЬ» Відсутній
13 Козачок Ніна Олексіївна ПП «Опозиційний блок» За
14 Козленко Дмитро Іванович ПП «НАШ КРАЙ» За
15 Колесник Володимир Іванович ПП «НАШ КРАЙ» Відсутній
16 Літвінова Наталія Петрівна Радикальна Партія За
17 Леонов Олексій Олександрович «СОЛІДАРНІСТЬ» Утримався
18 Оселедько Галина Олександрівна «Батьківщина» Утримався
19 Перелигін Сергій Сергійович ПП «Опозиційний блок» За
20 Пономаренко Володимир Іванович ПП «Опозиційний блок» За
21 Соляний Сергій Миколайович «Сильна Україна» Відсутній
22 Цуканова Вікторія Геннадіївна ПП «Опозиційний блок» За
23 Чухрай Олександр Іванович ПП «НАШ КРАЙ» Утримався
24 Шипілов В’ячеслав Афанасійович ПП «Опозиційний блок» За
25 Юрченко Микола Олексійович ПП «НАШ КРАЙ» За
26 Ярликов Анатолій Єгорович ПП «Опозиційний блок» За
За – 13
Утримався – 7
Відсутні – 6
Для прийняття рішення не вистачило 1 голосу.

Третя річниця знакового спалення москальських орків в Одесі! (вірш)

Третя річниця знакового спалення москальських орків в Одесі!

Україна пишається своїми героями і дай Боже щоб кожен день.
Горіла вата у одеських профспілках,
Вогнем палала і смерділа димом.
Одеса-мама подолавши страх –
Піднялась і не стала другим Кримом.
Ніхто не йшов, ніхто не ввів війська.
Не допоміг прославлений месія.
Хоч смерть була для них така близька,
Не врятувала та омріяна росія.
І вата тліла, і пеклася у вогні.
Стрибала з вікон, просячи пощади.
Скавчала тихо – Путін, памагі!,
Але народ їй не пробачив зради.
Усіх добили, хто потрапив під приціл,
Помстилися за все, що наболіло.
І здохла вата – тридцять вісім тіл
У профспілках згоріло і зітліло.

ПРО БЛАГОУСТРІЙ В БІЛОКУРАКИНЕ ТА УДАВАНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ

По селищу звітують про прибирання вулиць, лісосмуг навколо Білокуракине, різних куточків та закутків селища. А я сьогодні пройшовся по звичним місцям відпочинку багатьох білокуракинців - по пагорбам та лісосмугам вздовш вулиці Підгірної від Хреста Петра до Відраднівської криниці. І виявилось, що сміття там як лежало, так і продовжує лежати. Хоча подекуди дійсно трохи прибрали... Але чи то погано прибирали, чи то вже по новому накидали відпочивальники. Благо, що ледь не кожної погожої днини там обов'язково хтось відпочиває, влаштовує пікнік чи просто їздить автівками з дівчатами на природу. А після кожного такого відпочивальника обов'язково залишається сміття - хтось кидає пару пляшок пива посеред трави, а хтось примудряється залишити величезні купи сміття або і цілі мішки із непотребом. Потім все це розноситься вітром або розтягується дикими тваринами по всій лісосмузі і в результаті природній пейзаж доповнюють відходи людської життєдіяльності як показники все більшої деградації нашого суспільства.

А ви давно були біля Відраднівської криниці? Мабуть, селищна та районна влада там взагалі не з'являлась вже кілька місяців. А ще недавно ця криниця була гордістю нашого селища - одним із Семи Чудес Білокуракинщини. А що зараз? А зараз там абсолютний безлад. Вода, звісно, як бігла, так і біжить. Хоча бурний потік води залишився лише з одного джерела, з іншого ж боку вода стікає все гірше, сам водовід зруйнований, бетон місцями обвалився, грунт обсипався, "добрі" люди покидали туди уламки бетону, каміння, пластикові пляшки. Набирати і пити воду із такого джерела вже не хочеться. Якби це побачив старий пан Гапочка, на честь якого там стоїть меморіальна табличка, то, мабуть, тричі перевернувся б у могилі...

Так само зруйновані клумби біля криниці, похилився металевий хрест, в дерев'яній будівлі, що призначається для відпочинку людей, хтось виламав кілька дощок, навколо повно сміття, недопалків, скляних та пластикових пляшок. Раніше біля сходинок, що ведуть до криниці Відраднівської, була спеціально викладена із цегли ємність, де кидали сміття, потім сміття звідти або вигрібали, або спалювали. Але зараз цієї ємності немає - її просто розібрали, а сміття тепер валяється повсюди. Його намагались згортати в купу та спалювати, але воно згоріло не повністю, і тепер і сміття, і попіл розкидані кругом і звідти навколо розповсюджується неприємний запах гнилі та горілого сміття.

Крім того, біля криниці часто збираються діти і занурюються в воду. І вже 1 травня там були дітлахи, які купались в річці неподалік криниці. А поруч з ними плавають пластикові пляшки, валяється папір, недопалки та бите скло... Ось такий відпочинок у дітей... Щасливе безтурботне дитинство...

Хтось натхненно кричить про суботники, хтось так само натхненно пише про це в районній газеті "Життя Білокуракинщини", публікує навіть звіти та світлини в соц.мережах ВКонтакте, Фейсбук, Одноклассниках, чи розповідає по каналу ЛОТ, хтось бігає по кабінетах та вибиває якісь гроші задля власних інтересів, а сам піариться та займається самолюбуванням, а в цей час сміття як лежало на вулицях та околицях селища Білокуракине, так і продовжує лежати. І більш того - воно продовжує накопичуватись, бо деяким жителям начхати на якусь там екологію та чистоту довкілля, на нинішніх дітей та майбутні покоління. А влада турбується тільки про власний добробут і думає, як урвати зайвий шмат із районного бюджету чи громади, який привід чи причину ще вигадати, щоб списати зайві грошенята та витратити їх на власний розсуд та з власною вигодою. Благо, що коштів з'явилось тепер набагато більше, ніж раніше, а контролю все менше.

От і потопаємо ми у власному смітті та лайні і далі, бо замість реальної роботи з благоустрою та прибиранню звикли створювати лише видимість і піаритись на тлі удаваного благополуччя...

Значить, ще не все втрачено...

Сьогодні бачив, як на криниці Відраднівській купались діти років по 8-9. Питаю:

- А вода не холодна?

- Ні, - кажуть, - в самий раз...

І спокійно пірнають у крижану воду біля самого джерела...

Ну, думаю, якщо є ще у нас такі діти, що замість просиджування за комп'ютерами, ноутбуками, планшетами та смартфонами обирають купання в крижаній воді - то, значить, ще не все втрачено!..