Нещодавно був на місцевому Білокуракинському базарі і помітив, як активізувались наші підприємці, готуючись вже до зустрічі Нового року - більше почали продавати цукерки, шоколадки, різні солодощі, виставляючи їх на перший план, пропонуючи покупцям робити покупки вже зараз, завчасно, поки ще не зросли ціни на Новий рік.
Також помітив, що більше почали пропонувати чомусь якраз продукцію "Рошен" (компанії Порошенка) - цукерки, шоколадки, печиво. При цьому ціни на них навіть трішки нижче, ніж на інші торгові марки.
І мені пригадалось, що коли я був у Києві і підходив до ларьків на залізничному вокзалі, в яких продають фірмовий "Київський" торт, то ціни на торти різних виробників були різні. "Київський" торт фірми "Рошен" коштував 120 грн., а торт Київського "Хлібокомбінату" - 150 грн. Мені стало цікаво, чому їхня ціна так відрізняється - на цілих 30 грн.? Бо вага торту, його складові і рецептура приготування абсолютно однакові. Я запитав про це у продавчині:
- Чому ціна тортів така різна, якщо вони однакові? В чому сенс?
Її відповідь була простою, але зрозумілою і цілком логічною:
- А тому що "рошенівські" торти х#й хто бере! Тому їх і продають дешевше, щоб люди брали!!!
Після того вона почала натхненно пропонувати взяти у неї торт саме Київського "Хлібокомбінату" і згадала про Порошенка-"підараса", який наживається на людях і на війні, якого взагалі треба розстріляти, а не купувати його торти фірми "Рошен"...
Ось такий відгук навіть від тих, хто торгує його продукцією. І цих людей можна зрозуміти, бо вони просто заробляють, намагаючись вижити. До речі, подібні відгуки про продукцію фірми "Рошен" мені доводилось чути неодноразово від киян. Люди принципово не хочуть купувати "рошенівські" солодощі тільки тому, що на цьому заробляє сам Порошенко.
В селищі Білокуракине, звичайно, про таке ставлення більшості киян до продукції "Рошен" мало хто знає. Тому і продають її ледь не в кожному продуктовому магазині та на ринках, а люди так само її купують, не особливо задумуючись, хто на ній найбільше заробляє...
Йду сьогодні по вул. Історичній в Білокуракине, і бачу, як біля знаку Жертвам Голодомору (біля Хреста) працівники "Комунсервісу" прибирають сміття, наводять порядок. І все б нічого... Але на пішохідну алейку заїхав трактор з лафетом "Комунсервіса" і повністю перегородив прохід. Людям, які в цей час йшли по алейці, доводилось обходити довкола трактора. Дехто йшов мовчки, а дехто плювався і матюкався на всю вулицю... Цікаво, невже трактористи із "Комунсервісу" не знають правил? Чи може, їм все дозволено? Тим більше, що для завантаження сміття трактор з причепом не обов'язково було ставити посеред алейки, загороджуючи прохід людям. Нічого б не сталося, якби його поставили хоча б на пару метрів далі, але не закриваючи прохід і не змушуючи людей обходити його за кільканадцять метрів, створюючи незручності для пересування і псуючи їм настрій та нерви. Може б, і люди б не так ненавиділи нашу місцеву владу, якби її "добросовісні" підлеглі хоч трішки б думали головою і не поводились так нахабно і безладно посеред вулиці, більше створюючи проблем, ніж наводячи порядок.
В Білокуракине готуються до Дня Голодомору, як до чергового свята. Як видно, місцева влада тільки те і вміє робити, що святкувати різні дати, в тому числі і дні пам'яті та вшанування, які є траурними для українського народу та держави... Але ж їм, недоумкам, це не поясниш... Нещодавно голосно реготали на День Гідності та Свободи біля пам'ятника Шевченка, тепер будуть реготати та горілку пити на День Голодомору...
ЗВЕРНЕННЯ депутатів Білокуракинської районної ради до Президента П.Порошенка
ЗВЕРНЕННЯ депутатів Білокуракинської районної ради 7 скликання до Президента України щодо негайного скасування постанови Кабінету Міністрів України про підвищення ціни на газ для населення
Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що 19 жовтня 2018 року було прийнято рішення Уряду про підвищення ціни на газ для населення на 23%.
За рішенням Уряду з 1 листопада поточного року ціна газу для населення складатиме 8550 грн. за тисячу кубометрів.
Традиційно, Голова Уряду аргументував такі дії виконанням вимог МВФ для виділення чергового кредитного траншу. Крім того, було наголошено, що раніше Урядом під це зобов’язання, були взяті багатомільярдні кредити, які збільшили загальний обсяг державного боргу майже на 50 млрд дол. І наразі настає період виплати значної частини цього боргу. Аби зробити це, Україні потрібно знайти прийнятні фінансові інструменти. Співпраця з МВФ - один з таких інструментів. Але активізувати її можна лише при умові виконання зобов’язання щодо ціни на газ для населення.
Тобто, Уряд замість вчинення дій щодо розвитку економіки та підтримки бізнесу в країні та подолання корупції вчергове намагається залізти в кишеню звичайних громадян та саме за їх рахунок вирішити питання погашення багатомільярдних кредитів.
Насправді ж МВФ вимагає лише збалансувати економіку, привести до оптимальних показників дефіцит державного бюджету та боргових зобов’язань.
Ми, депутати Білокуракинської районної ради, вважаємо рішення Уряду від 19 жовтня про підвищення ціни на газ для населення неприпустимим і таким, що порушує конституційні права громадян України на доступні житлово-комунальні послуги та права на достойний рівень життя. Більше того, переконані, що боргова політика уряду є неефективною і такою, яка шкодить національним інтересам і вітчизняній економіці. Вважаємо, що внутрішні резерви України за умови їх ефективного використання та викорінення корупції дозволять забезпечити економічну незалежність держави, у тому числі й енергетичну.
«Укргазвидобування» та приватні компанії видобувають з українських надр понад 20 млрд кубометрів газу. У той же час населення України споживає 17 млрд кубометрів. Україна має чудові перспективи нарощувати видобуток власного газу, видобуваючи не тільки поверхневий газ, а й горизонтальний та газ на великих глибинах, який залишається недоторканим. Цим газом Україна могла б покривати усі свої потреби та продавати його на експорт.
Поважне експертне середовище зазначає, що об’єктивна вартість українського газу - від 1500 до 2000 грн за тисячу кубометрів. Навіть існуюча до 19 жовтня 2018 року ціна для українців (6957 грн за тисячу кубометрів) у 3,5-4,5 рази більше за оголошену експертами. Відтак, яке економічне обґрунтування дозволило уряду вчергове підвищити ціни на газ для населення?
Крім того, аналіз поточної ситуації в Україні засвідчує випередження зростання тарифів над зростанням доходів населення.
Паралельно з цим ще скасовуються субсидії, які багато людей отримували в попередні роки. Скасовуються субсидії, навіть якщо одна людина з родини виїхала працювати за кордон, навіть якщо вони десь там комусь перерахували пенсії. І це масове скасування субсидій - ще один удар по українцях.
І саме тому, ми депутати всіх рівнів, в такій тяжкій ситуації зобов’язані стати на захист людей, що нас обирали, та звернутися до Президента України з вимогою скасувати це ще одне необґрунтоване підвищення тарифів на газ та тепло.
У відповідності до п.15 ст.106 Конституції України Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції.
Враховуючи вищевикладене, вимагаємо від Президента України виконати конституційний обов’язок перед власними громадянами і зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року щодо підвищення ціни на газ для населення та вжити заходів щодо скасування вказаної Постанови Кабінету Міністрів України.
Підсумки голосування депутатів Білокуракинської районної ради за Звернення до Президента України щодо негайного скасування Постанови Кабінету Міністрів України про підвищення ціни на газ для населення.
20 листопада відбулася 38 сесія Білокуракинської районної ради 7 скликання. Серед інших розглядалося питання, ініційоване фракцією ВО «Батьківщина» про звернення до Президента України щодо негайного скасування Постанови Кабінету Міністрів України про підвищення ціни на газ. На сесії були відсутні 8 депутатів. «Опозиційний блок» розцінив це питання, як піар «Батьківщини». Двоє депутатів вийшли із зали для голосування. «Проти» голосувало 2 особи, утрималося – 4. Рішення НЕ ПРИЙНЯТЕ.
Незалежний Інтернет-ресурс Білокуракинський портал надає можливість всім політичним силам, потенційним кандидатам в президенти чи депутати публікувати на своїх сторінках інформаційно-агітаційні матеріали на правах реклами!
Білокуракинський портал – найвідоміший і найвідвідуваніший Інтернет-ресурс Білокуракинського району Луганської області. Щоденно сайт Білокуракинський порталhttp://bilokurakyne.pp.ua/ та його спільноти в соціальних мережах відвідують сотні людей. Загальна потенційна аудиторія Білокуракинського порталу на даний момент складає майже 5000 учасників спільнот, більшість яких майже щодня відвідують сторінки Білокуракинського порталу та його спільнот в соціальних мережах.
Скористайтесь унікальною можливістю отримати доступ до уваги потенційних виборців та завоювати їхні голоси на наступних президентських чи парламентських виборах!
МИ ДОПОМОЖЕМО ВАМ РОЗПОВІСТИ ПРАВДУ ЛЮДЯМ!!!
МИ ДОПОМОЖЕМО ВАМ ОТРИМАТИ ДОВІРУ ЛЮДЕЙ!
МИ ДОПОМОЖЕМО ВАМ БУТИ ОБРАНИМИ!!!
Матеріали для публікації приймаються тільки в електронному вигляді! Спілкування з адміністрацією сайту Білокуракинський портал та його спільнот в соц.мережах відбувається лише в Інтернеті за допомогою email: bilokurakyne@gmail.com або особистих повідомлень спільноті (Facebook, VK, Однокласники.ру). Можуть викладатися інформаційно-агітаційні матеріали лише проукраїнських політичних сил чи кандидатів (не заборонених законодавством України).Також можливе спеціальне замовлення матеріалів (текстів, фото- відео).
Публікація матеріалів відбувається за умови 100% передоплати! Інші подробиці і умови – після звернення в особисті повідомлення спільноти чи на email.
Спільноти Білокуракинського порталу в соціальних мережах:
ХТО ЗНОВУ ІДІОТ або ПРО САМОЗАХОПЛЕННЯ ЗЕМЛІ ТА «ПОДАРУНКИ» ПАЙЩИКАМ НА ДЕНЬ ПРАЦІВНИКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Читаю в районній газеті «Життя Білокуракинщини» №65 від 17 листопада статтю про «Підсумки роботи агропромислового комплексу Білокуракинського району» таку інформацію:
«…Валовий збір соняшнику отримали 45,4 тис. т, що на 6,3 тис. т менше, ніж 2017 року. Площа соняшнику залишилася на рівні 2017 р. - 20,8 тис. га, а врожайність при цьому збільшилася з 17,8 ц/га до 21,8 ц/га…»
Не знаю, який «спеціаліст» писав цю статтю, але з математикою тут явно щось не так… В 2018 році отримали валовий збір соняшнику на 6,3 тис. т менше, ніж в 2017 році, площа залишилась без змін – 20,8 тис. га, але врожайність все ж таки в 2018 році збільшилась з 17,7 ц/га до 21,8 ц/га. Ну, і де логіка? Хто зможе вирішити таку задачку для шостого класу? Як може валовий збір зменшитись, коли збільшилась врожайність без зміни площ посівів? Хто тут знову ідіот? Чи я щось не розумію???
От за що мені подобається районна газета «Життя Білокуракинщини», так це за те, що в ній публікують матеріали, навіть не задумуючись, що написано в тексті, який їм надають для публікації. Іноді можна прочитати такі «перли», що хоч стій, хоч падай. Хоча воно й зрозуміло, бо за це ж платять, а значить можна опублікувати будь-яку ахінею. Тим більше зараз, перед виборами, коли в кожному номері з’являються остогидлі пики різних чиновників чи бізнесменів, в яких є зайві «дурні» гроші. От уявіть, які ж вони насправді дурні, якщо думають, що люди будуть за них голосувати на наступних виборах? А всі ж лізуть в депутати, як наче там медом намазано. Думаєте, заради того, щоб допомагати простим людям і відстоювати їхні інтереси? Ага! Щас прям!.. Не такі вони вже й дурні, бо лізуть в депутатські крісла заради імунітету, а також, щоб мати можливість красти і отримувати набагато більші хабарі, аніж зараз.
Погляньте, скільки фізіономій вітали працівників сільського господарства на першій сторінці газети! Деякі з них навіть не мають жодного відношення ані до Білокуракинського району, ані до сільського господарства.
Газета «Життя Білокуракинщини» не є брехливою сама по собі, вона лише відображає сутність брехливої влади, а також тих, хто платить редакції за брехливі матеріали.
На днях в Білокуракине відсвяткували День працівника сільського господарства, яке, до речі, відзначається в Україні третьої неділі листопада, тобто 18 числа. Але, звичайно, у нас прийнято починати святкувати раніше – так, щоб «гудіти» кілька днів підряд, не просихаючи. І, якщо раніше в такі святкові дні відбувались урочисті заходи в районному будинку культури, то зараз основна частина всіх подібних заходів в районі відбувається в різних місцевих барах-ресторанах – такий собі «корпоратив-по-між-собойчик», на якому збираються лише «офіційно» запрошені особи, щоб не дай боже, не було «зайвих» особистостей. І місцевій владі спокійніше, і прибуток від проведення свята можна між своїми корешами поділити. Бо святкують то в барі «Шансон», то в барі «Фуршет», де, до речі, зазвичай проходять поминки. За чий рахунок святкуєте, панове? Чи не за бюджетні кошти часом? Чи знову «здоїли» місцевих фермерів та сільгосппідприємства, випрошуючи у них гроші? І при цьому ще й самі п’єте і жрете, аж за вухами лящить.
Можна зрозуміти, коли святкують самі селяни, ветерани сільського господарства, які свого часу багато робили для свого району. Але ж як можуть святкувати ті, хто зробив все для того, щоб розікрасти район та розвалити найбільш потужні сільгосппідприємства району – колишні «Сільгосптехніку», «Сільгоспхімію», десятки колишніх колгоспів, хто «прихватизував» найбільш ласі шматки родючої білокуракинської землі, хто довів до зубожілого існування самих селян, поставивши їх в рабське становище, коли самі селяни, навіть на СВОїй БОгом ДАній землі почуваються рабами? Хто продовжує розкрадати землі Білокуракинщини?
Нещодавній приклад, коли в селі Луб’янка білокуракинський фермер Ставицький розорав землі, які місцевими жителями використовувались для сінокосів та пасовищ, підтверджує те, що селян взагалі не вважають за людей. Звісно, самі жителі села були проти розорювання землі. До речі, дана розорана ділянка землі площею близько 4,5 га, фактично знаходиться в межах села Луб’янка в заплаві річки Білої, і, як стверджують самі місцеві жителі, за рішенням сільської ради за заявами людей кожному бажаючому (близько 40 людей) було виділено невеличкі ділянки саме для сінокосів та пасовищ, і це було зроблено досить давно – ще в 1990-і роки. Селяни сплачували за користування цієї землі орендну плату. Але раптом, як стверджує тепер новий і досить молодий староста села Луб’янка Курочка, ця земля якимось чином опинилась поза межами села Луб’янка, а це означає, що розпоряджатися нею сільрада не може. За словами фермера Ставицького, за рішенням Луганської обласної державної адміністрації (м. Сєвєродонецьк) було виділено по 1,5 га трьом бійцям ЗСУ, учасникам АТО – всього 4,5 га – які і були передані для обробітку фермеру. І у самого Ставицького є для цього всі необхідні документи. Хоча, коли самі жителі села Луб’янка попросили його надати документи або назвати прізвища бійців АТО, на яких була оформлена земля, а також тих, хто видавав ці документи, то фермер Ставицький не став відповідати і просто відмовився продовжувати спілкування.
Тут виникає логічне запитання – яким чином землі в межах села Луб’янка за документами опинилися поза межами села і хто доклав до цього зусиль? Бо, дійсно, дана ділянка землі знаходиться в заплаві на березі річки Білої, але житлові будинки селян знаходяться по обидва берега річки і фактично дана ділянка знаходиться поміж вулицями села. Які спеціалісти-землевпорядники вирішили відмежувати від села землі селян і за яким принципом, бо жодна людина зі здоровим глуздом і психікою цього б не зробила. Чи може, просто хтось комусь непогано заплатив саме за «таке» рішення і необхідні документи?
Бо це все одно, що від Білокуракине взяти відокремити вулицю Підгірну, а межу селища провести по руслу ріки Білій. І вся земля, що знаходиться до річки з боку основної частини селища – це Білокуракине, а все, що на іншому березі (тобто, з боку вул. Підгірної) – це вважати по-за-межами селища. І тоді можна буде запросто розорювати всю заплаву річки Білої з підгорянського боку будь-яким фермерам чи сільгосппідприємствам. Навіть не зважаючи на те, що там також є людські городи та сінокоси. Так само, як це зробили в селі Луб’янка. Ну от хіба це не ідіотизм?
Зараз в селі Луб’янка новий староста. Але раніше головою Олексіївської сільради, до якої відносилась і Луб’янка, був нинішній заступник голови Білокуракинської селищної ради Носуля Віктор Максимович. Кажуть, що тут не обійшлося без його безпосередньої участі. Тим більше, що, за словами людей, подібні захоплення землі відбулись також і в селах Олексіївка та Заїківка. Земля розорюється до найменшого клаптика. Іноді самі селяни навіть не знають, хто її розорав і продовжує користуватись, хоча все відбувається у них під носом. Часто розорюються не лише сінокоси та пасовища, але і ґрунтові дороги, або степ, який спочатку по-варварські випалюють вогнем, знищуючи дику природу, а потім розорюють та засівають. Фактично у селян, які і так доведені до зубожілого стану і ледь-ледь виживають, забирають останнє, що в них є – землю. В селі Луб’янка залишилось 15 корів, які годують людей. Завдяки ним, люди ще можуть якось виживати. Але нахабне захоплення землі і відбирання останніх ділянок, де можна було заготовити сіно або випасати худобу, вимушує селян знищувати худобу (бо її нічим годувати), а самим або виїжджати з села, або просто вимирати… Таким чином хтось наживається і багатіє за рахунок інших, а хтось приречений на вимирання.
До речі, якщо подивитись електронні декларації державних чиновників, то сам заступник мера пан Носуля В.М. має у власності аж чотири ділянки сільськогосподарської землі загальною площею 12,6654 га: 2,3643 га + 2,3644 га + 4,0592 га + 3,8775 га. Також його дружина володіє двома ділянками землі загальною площею 6,0698 га: 3,7055 га + 2,3643 га. Тобто, всього у власності даної сім’ї знаходиться 18,7352 га = 12,6654 га + 6,0698 га. Так само є земельні паї і в інших місцевих чиновників – голови РДА Іванюченка С.І, мера Сірика С.І. та ін. І не факт, що в декларації указані всі їхні паї та ділянки. Як видно, землю можна оформити на якихось атошників, прикриваючись їхніми правами та законодавством, а потім спокійнісінько використовувати її та отримувати прибуток… Бо не обов’язково, щоб ці атошники самі обробляли землю. Можна сидіти в кабінеті державного чиновника та отримувати непоганий прибуток із інших джерел, крім офіційної зарплати, яка, до речі, в чиновників і так вже занадто висока, якщо порівнювати із доходами селян.
Кажуть, що на День працівника сільського господарства деякі сільгоспвиробники навіть «розщедрились» і видали подарунки своїм пайщикам – селянам, чиї паї знаходяться в оренді цих господарств. Розмір такого подарунку мізерний – 200 – 300 грн. Але в очах пайщиків господар сільгосппідприємства відразу виглядає добродієм, який, начебто, піклується про «своїх» людей. Хоча насправді ці мізерні для сільгоспвиробника кошти – така собі подачка для зубожілих селян, які ледь-ледь виживають і рахують все до останньої копійки. Це як кістка для голодних собак – мовляв, беріть 300 грн. подачки і не гавкайте! Селяни кажуть, що деякі фермери настільки «щедрі», що виділяють навіть по 1 тис. грн. на поховання пайщика, якщо той раптом помирає. Виділяють, звісно, родичам, бо самому померлому пайщику ті гроші вже не потрібні. А от щоб випросити, наприклад, на лікування ту ж саму тисячу гривень, якщо пайщик раптом захворів – то це ще треба постаратись. «Господарі» звикли, коли їм в ноги кланяються і просять, принижуючись, як раби. А поцікавтесь в бухгалтерів, з яких коштів виділяються ці «подарунки» пайщикам! Невже хтось наївно думає, що з власних прибутків орендаря? Ці «подарункові» кошти так само списуються, як плата за оренду пайщику. От і все! Бо це гроші пайщиків! Тобто, такі «подарунки» - звичайне окозамилювання, щоб пайщики були більш лояльними до своїх орендарів і в них не виникало бажання розірвати договір оренди і втекти до іншого орендаря.
Білокуракинщина – це аграрна територія, земля справжніх трударів, які звикли працювати на землі і жити за рахунок того, що вона дає. Але все більше з’являється таких «господарів», які бажають взяти із землі якомога більше, знищуючи природу і нажитись на простих селянах, в яких крім землі вже не залишилось нічого…
Поліція встановлює обставини ДТП з постраждалими у Білокуракинському районі
Пригода сталася на автодорозі сполученням «Білокуракине – Луб'янка – Олексіївка». Внаслідок ДТП троє осіб, серед яких двоє неповнолітніх, отримали тілесні ушкодження.
На місці події співробітниками слідчо-оперативної групи, які прибули за викликом, попередньо встановлено, що 34 – річний водій автомобіля "Фольксваген Пасат" рухаючись по вул. Історична смт. Білокуракине, виїжджаючи на автодорогу сполученням "Білокуракине-Луб'янка-Олексіївка", не впевнився у безпеці руху та не надав перевагу у русі автомобілю «ЗАЗ-DAEWOO» внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів.
Внаслідок ДТП отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані двоє неповнолітніх пасажирів автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO», а також водій автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO», якій надано допомогу без госпіталізації.
Слідчим управлінням ГУНП в Луганській області відомості за даним фактом внесені до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами».
ПРО ЗАГАРБНИКІВ ЛУБ'ЯНСЬКОЇ ЗЕМЛІ АБО ХТО ХОЧЕ ЗНИЩИТИ ЛЮДЕЙ
В селі Луб'янка нещодавно відбулось самозахоплення сільськогосподарських угідь білокуракинським фермером О.Ставицьким. За його вказівкою було розорано близько 5 га землі, яка місцевими жителями використовувалась під сінокоси та пасовища. 14 листопада жителі Луб'янки застали на даному розораному полі тракториста, який продовжував спокійно працювати на сільгосптехніці. В результаті відбулась телефонна розмова жителів із самим фермером Ставицьким, який пояснив селянам, що начебто цю землю площею 4,5 га було виділено трьом бійцям ЗСУ - учасникам АТО (по 1,5 га на кожного) за рішенням обласної державної адміністрації. І в нього є документи, які дозволяють обробляти цю землю. Коли жителі села почали запитувати в нього про такі документи, хто їх видав, на чиє ім'я, яких бійців АТО і т.д., то фермер Ставицький кинув слухавку і припинив розмову.
Як стверджують самі селяни, ця земля, яка знаходиться в заплаві річки Білої в межах села Луб'янка, завжди використовувалась ними в якості сінокосів та пасовищ для худоби і ніколи не була розорана. На даний час це фактично основна ділянка землі для жителів села, де можна заготовляти сіно та випасати велику рогату худобу, бо з усіх боків село оточене крейдяними пагорбами або пагорбами з каменем-піщаником, де неможливо ні заготовити сіно, ні випасати ВРХ. Тобто, після розорювання даної площі землі селяни фактично залишились без сінокосів та пасовищ. За словами жителів, ця ділянка землі була офіційно розділена землевпорядниками району між жителями досить давно, і вони сплачують за її користування гроші до бюджету. І ніякого дозволу чи рішення сільської ради про передачу землі іншим користувачам не було і не має. Самі жителі продовжують активно використовувати цю землю для власних потреб.
Як стверджує староста села Луб'янка Курочка, ніякого рішення сесії Білокуракинської громади про передачу землі комусь іншому також не було.
Селяни за посередництвом старости села звернулись до правоохоронних органів району з даною проблемою, але на даний час жодної відповіді не отримали. Також немає ніякої реакції і пояснень з боку районної влади та Білокуракинської громади, до складу якої і входить зараз село Луб'янка.
Також почала надходити інформація, що подібні самозахоплення сільськогосподарських земель відбуваються в селах Заїківка та Олексіївка, і розорюють її так само люди фермера Ставицького. Місцеві жителі також збираються чинити активний опір даним діям загарбників їхньої землі, якщо в це не втрутяться правоохоронні органи та місцева влада.
Люди, нарешті, починають розуміти, що їх намагаються знищити на СВОїй Богом ДАній землі, забравши останнє, що в них є - їхню землю...
Мінеральна лікувально-столова вода "Білокуракинська", пляшка 1998 року випуску. Жителі Білокуракинського району ще пам'ятають цю воду, хоча більш молоде покоління білокуракинців про таку воду навіть і не знає. Цією водою лікувались і вживали, як ліки від усіх хвороб. Кажуть, що подібна за складом мінеральна вода в Україні є лише в Одеській області (Куяльник). Всі інші види хлоридно-натрієвих мінеральних вод в Україні за своїм складом і своїми корисними властивостями далеку позаду від Білокуракинської води. Багатство, яке у нас під ногами, але воно нікому не потрібне...
ЛУГАНСЬКА ТЕС ПЕРЕЙШЛА НА СПАЛЕННЯ ГАЗУ ЗАМІСТЬ ВУГІЛЛЯ
З 6 листопада Луганська ТЕС (м.Щастя) перейшла на спалення газу для виробництва електроенергії, так як постачання вугілля на електростанцію територією Росії було повністю припинено. За словами керівництва ТЕС, ця ситуація тимчасова. Вартість спаленого газу в рази більше вартості вугілля. Поки що обіцяють не піднімати ціну на електроенергію для населення. Але всім зрозуміло, що таке тримання ціни на одному рівні може бути недовгим (максимум - до виборів). Якщо постачання вугілля на ТЕС не відновиться, то вартість кіловата електроенергії для населення Луганської області зросте в кілька разів.
В Білокуракине, як і по всій Луганській області, в будь-який момент можуть відключити електропостачання. На Луганській ТЕС (м.Щастя) майже не залишилось вугілля, яке поступало через територію Росії. Дійсно, вже кілька днів по залізничній гілці, що йде через Білокуракине, немає потягів з вугіллям для ТЕС. Кажуть, що вугілля на електростанції залишилось на 1-2 дні, а це означає, що в будь-який момент вона може зупинитись і припинити виробляти та постачати електроенергію для споживачів північної частини Луганської області. Інших джерел виробництва електроенергії в області на даний час немає... До іншої частини України Луганська область досі не приєднана і залишається окремим енергетичним островом... Якщо не будуть вжиті заходи по відновленню постачання вугілля, то, ймовірно, що Луганщина повністю залишиться без електропостачання. Готуйте свічки та дрова!.. Газ подорожчав, електрику в будь-який момент можуть відключити! Попит на труни зростає з кожним днем! Скоро буде зовсім весело!..
програма події, телеканал ЛОТ, всі випуски за листопад місяць 2018 року, Луганське обласне телебачення, канал UA:Донбас, українське, репортаж, Білокуракине, Білокуракинський, портал, сайт, відео, видео, новини, програма, юрий ромасюк, елена зверхановская, олена зверхановська, юрій ромасюк, про Білокуракине, репортер, последние новости, за листопад, ноябрь 2018 года, события
