Білокуракинський портал (архів)

ПРО ВІДПОЧИНОК ЧИНОВНИКІВ, МІСЦЕВИХ ТОВСТОПУЗИКІВ ТА ВИТРАЧАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

В неділю 29 липня на Білокуракинському водосховищі "Наливне" я помітив одне знайоме обличчя. Спочатку навіть засумнівався, але потім до мене самого підійшов один знайомий і запитав, чи дійсно він побачив на пляжі заступника голови Луганської обласної державної адміністрації Юрія Клименка. І тут я згадав, де саме бачив цю фізіономію. Дійсно, його частенько можна бачити по обласному телеканалу UA:Донбас (колишньому ЛОТу). Тепер і у нас на пляжі водосховища "Наливне" купався заступник голови облдержадміністрації Юрій Клименко. Він був разом з маленькою дівчинкою, скоріше за все, дочкою, яка із задоволенням плескалась у воді.

Не знаю, що саме привело чиновника такого рангу (до речі, 4-го рангу) відпочивати на наше кураківське водосховище. Але, як кажуть люди, його дружина, начебто, родом із Білокуракинського району. А він, мабуть, вирішив цими вихідними приїхати до рідної тещи на пиріжки, а заодно і відпочити на місцевому водосховищі. І дійсно, чим воно гірше за, наприклад, Азовське море? Ті, хто бував на Азові, можуть порівняти і сказати, що у нас нічим не гірше, а в чомусь навіть і краще. І вода чистіша, і природа буяє в своїй повній красі, і дороги асфальтованої фактично немає, а є лише напрямок... Роздолля полів, свобода степів, чисте повітря - є всі умови для відпочинку!

До речі, іноді на водосховищі буває навіть голова районної ради Бондаренко К.І. разом з онуками. Як видно, чиновники приїздять туди в основному завдяки своїм або дітям, або онукам. Ну це, якщо не рахувати тих, що полюбляють туди приїздити пізно ввечері або і вночі разом з молодими дівчатами... Але це вже інша тема...

Так от... Приїжджають на водосховище відпочивати багато хто... Та зробити нормальний пляж на водосховищі місцевій владі чомусь ніяк не вдається. Читаю в районній газеті "Життя Білокуракинщини" про нещодавнє святкування Дня рибалки: "Напередодні свята на водосховищі було виконано великий обсяг робіт: прибрано поросль, встановлено нові мішки для сміття, облаштУвано місця відпочинку" (мовою оригіналу). Ну, що тут скажеш?.. Вміють вони брехати…

Не знаю, хто там яку поросль прибирав, але те, що трішки вирубали очерет біля пляжу - це добре. Але весь той хмиз залишився лежати на місці - ніхто його нікуди не прибирав, а замість скошеного очерету залишились стирчаки, які почали дуже швидко відростати. Ні ходити, ні сидіти на цьому смітнику ніхто не буде. Понаставляли, дійсно, нові мішки для сміття. Здається, тільки біля пляжу їх з десяток. Але, знов-таки, мішки знаходяться аж в самих бур'янах, і люди дуже рідко доносять і кидають в них сміття. Найчастіше я спостерігаю таку картину, коли пляшки, пакетики, недопалки та інше сміття відпочивальники просто кидають в бік очерету, типу - все одно ж подалі від пляжу - в бур'янах його ж не видно.

Також частенько чую від різних людей, які запливають у воду подалі від берега, бо смуга пляжу (якщо його взагалі можна назвати пляжем) дуже вузенька, що буквально в кількох метрах від пляжу вглиб водосховища починаються густі зарості водоростей. Дійсно, водорості за останній рік настільки щільно вкрили дно водосховища, що плавати дорослій людині, не плутаючись в них ногами, вже неможливо. Як відомо, навпроти самого пляжу дно має досить пологий схил і ця смуга тягнеться ледь не на середину водосховища (250-300 м). І це досить зручно для відпочивальників. Було колись... Це було зручно, коли води у водосховищі було набагато менше, і дорослій людині можна було запросто пройтись пішки по дну фактично до середини. Але зараз практично вся ця смуга перетворилась на ліс із водоростей, які щільно вкрили дно. Там, де глибше (трохи в бік від пляжу), водоростей немає, принаймні, вони не чіпляються за ноги тих, хто плаває. А навпроти пляжу - суцільний зелений килим. Дехто із відпочивальників навіть висловлювався, щоб трохи спустили воду на водосховищі, а потім зайти і почистити дно від водоростей. Але крім розмов і пропозицій невідомо кому та матюків в бік місцевої влади (просто так, здригаючи повітря), далі діло не йде. Бо всі чудово розуміють, що все без толку. Ніякі пропозиції та думки людей про облаштування зон відпочинку не враховуються і місцевій владі просто на них наплювати. Ну, дійсно, хто буде спускати воду з водосховища заради того, щоб почистити дно від водоростей і хто це буде робити? А якщо хтось і погодиться, то за це ж треба буде платити гроші. А гроші де? - Правильно! З місцевого бюджету! А бюджет у нас який? - Правильно! Дірявий. Бо гроші в місцевому бюджеті начебто і є, але їх чомусь завжди на все не вистачає...

Я нещодавно узнав, що в будівлі редакції районної газети "Життя Білокуракинщини" робився капітальний ремонт. А районна газета, згідно Закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» не так давно перейшла із статусу комунального підприємства, яке, до речі, фінансувалось із районного бюджету, в статус приватного підприємства. Сам Закон про роздержавлення друкованих ЗМІ набрав чинності ще з 1 січня 2016 року, і тому зрозуміло, що як не тягнули з реформуванням місцеві чиновники, але все одно довелось робити газету приватною. Але тут виникає логічне питання: Якщо і так було ясно і зрозуміло, що газета стане приватною, то навіщо було витрачати на ремонт вже фактично приватного підприємства гроші із районного бюджету (а це гроші місцевих платників податків) в сумі згідно Договору підряду – 81 тис. 161 грн. 16 коп.? Невже ці кошти не могли бути витрачені на інші цілі? Якщо газета стала приватною, то вже сама має заробляти собі на існування, в тому числі на оренду та ремонт приміщення. Ну, логічно ж, чи не так? Це вже не говорячи про майно та обладнання редакції, які фактично безоплатно із комунальної власності перейшли в приватні руки. А це вже явні ознаки корупції. Хоча, з огляду на цю «безоплатність», стає зрозумілим, як працює колектив газети і кого саме буде піарити та вихваляти в кожному номері. До речі, про висвітлення діяльності місцевих органів влади теж, як правило, укладаються договори між цими органами влади та редакцією газети, і це також фінансується із місцевого бюджету. Тобто, за гроші місцевих платників податків на сторінках газети вихваляють місцеву владу та брешуть про те, яке у нас гарне і чудове життя на Білокуракинщині і що саме ці місцеві товстопузики роблять все для його покращення…

І таких прикладів безглуздого витрачання бюджетних коштів місцевою владою можна привести безліч. Витрачаються сотні тисяч (або вже і мільйони) гривень на різні ремонти, вдаваний благоустрій територій, будівництво різних майданчиків, вуличних тренажерів і т.д. і т.п. А от елементарно завести на пляж гарного чистого піску і розгорнути його рівненько по-людські – не можуть! Вирубати поросль на пляжі – так, щоб вона більше не росла - не можуть! Сміття, яке накопичилось і гниє в мішках на пляжі – не можуть! Ґрунтову дорогу, яку розгортали бульдозером, а потім після першого гарного дощу її розмило – теж не можуть. Начебто щось і робили – а толку – нуль! Тільки гроші та час витратили. Все, як завжди! Є така народна приказка: «Що ти робила?– Та срала, мазала, варила!» Отак і у нас в громаді. Все робиться як-небудь і що-небудь… Здається, все тільки заради замилювання очей людям та чергового самопіару і самолюбування на сторінках районної газети.

Частіше, мабуть, треба чиновникам різного рангу, в тому числі і місцевим, відвідувати зони відпочинку в селищі Білокуракине, особливо ті, де вони, начебто, доклали зусиль щодо благоустрою. І не просто відвідувати, а спробувати самим там відпочити, наприклад, поплавати на водосховищі або і на нашій річці Білій, де взагалі дорослій людині неможливо плавати, бо води там ледь по пояс і мулу по коліна. А також не завадило б просто поспілкуватись із людьми, жителями громади, взнати їхню думку, пропозиції щодо покращення і благоустрою тієї чи іншої території. Бо сидячі в кабінеті неможливо приймати правильні і адекватні рішення, або ж відпочиваючи на різних морях та курортах по п’ять разів на рік за державний кошт, як це полюбляє робити голова РДА, неможливо зрозуміти простих людей, для яких рідне селище та своя природа набагато ближче і приємніше, ніж далекі моря та курорти.

ПРО ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ПОРУШНИКІВ АБО ЯК ПОПОВНИТИ БЮДЖЕТ РАЙОНУ?

Народ! Учить правила дорожнього руху! Майже кожного дня стикаюсь з тими, хто їздить на велосипедах по лівому боку дороги, тобто, назустріч транспорту. В результаті той, хто їде на велосипеді праворуч проїжджої частини (згідно правил) змушений виїздити ледь не на середину дороги, де можуть їхати автомобілі, або ж просто збивати зустрічного велосипедиста (я так, зазвичай, і роблю!).

Порушують правила всі - і дорослі, і підлітки, і діти. Найчастіше такі порушення помічаю серед підлітків і жінок. Невже ПДР в школі не навчають?

Нещодавно бачив ситуацію, коли дівчина років 12-13 їхала по лівому боці дороги, а потім почала повертати праворуч до магазину, тобто перетинала проїзджу частину. При цьому навіть не здогадалась покрутити головою і подивитись, чи не має позаду транспорту. І добре, що водій автомобіля, який їхав слідом, встиг загальмувати. Але дівчина з переляку, коли вже почула скрегіт коліс об асфальт, різко повернула кермом і гепнулась прямо посеред дороги. Вона потім піднялась, обтрусилась і пішла далі, але їй просто пощастило. Бо не всі водії мають чудову реакцію і невелику швидкість. Більшість автомобілів рухаються набагато швидше.

До речі, правило, яким дозволяється максимальна швидкість 50 км/годину в межах населених пунктів абсолютною більшістю автомобілістів порушується. Зокрема, в Білокуракине по вулиці Центральній абсолютна більшість автівок (думаю, 80-90%) рухається явно з більшою швидкістю, ніж 50 км/годину. От де можна заробляти працівникам ДАІ, якщо фіксувати ці порушення. До речі, це не погана ідея для поповнення місцевого бюджету завдяки штрафам за перевищення швидкості. Може, хоч тоді поменшає кількість порушників, а заодно і бюджет поповниться.

ПРО СВЯТО, МАЙДАНЧИКИ ТА МІСЦЕВУ ВЛАДУ або ЧОМУ У НАС ВСЕ РОБИТЬСЯ З «ПРИПІЗДАНІЄМ»?

Ну як вам свято Холі та День Нептуна, що відбулось 14 липня, білокуракинці? Сподобалось неймовірне і видовищне свято фарб, лазерне шоу, пінна вечірка на березі річки Білої та молодіжна дискотека?

Ржунімагу! Прямо, сука, до сліз! Як видно, навіть небо чинить супротив всім намаганням місцевих недоумків при владі організувати щось на зразок свята. Хоча і свята у нас стали проводитись (буває іноді й таке!) майже однаково, як під копірку. В першу чергу – це обов’язкова присутність на святі самих представників влади, як наче саме вони і є головними винуватцями святкування і центром загальної уваги для всіх присутніх. Одні і ті ж самі пики, сраки, пуза та брехливі обіцянки останні двадцять, тридцять або і більше років. Одна і та ж колода чиновників та їхніх підлабузників-посіпаків, які переміщуються іноді місцями та кабінетами, але все одно тримаються владної або бюджетної годівниці, а заодно гріють руки та набивають кишені народними грошима.

Ось і нещодавно відкрили новенький спортивний майданчик біля Білокуракинської ЗОШ №2 – міні-футбольне поле зі штучним покриттям. І знову, як завжди – одні і ті ж пики на відкритті, як наче всі вони дійсно приймали активну участь в будівництві цього футбольного поля. Навіть пан народний депутат В.Курило завітав на відкриття. І недарма! Бо, як відомо, він дійсно доклав певних зусиль до будівництва цього об’єкту. Зокрема, підрядчики, що будували це поле, як раз і залучались до виконання робіт за допомогою пана депутата. Звісно, не за просто так. Система відкатів та хабарів – вічна для нашої країни. Спеціалісти стверджують, що вартість будівництва такого міні-футбольного поля складає близько 600 тис. грн., але насправді було витрачено фактично вдвічі більше. А як же інакше? А інакше його б так і не побудували, якби не було можливості вкрасти та списати коштів вдвічі більше, ніж треба для будівництва. Звісно, не обов’язково все пішло в кишені Курила та його найближчих посіпаків. Самому Курилу теж треба ділитися, тим більше, що вибори не за горами і зайві кошти зайвими не бувають. Бо дуже багато таких, в тому числі і в самому Білокуракиному, хто годується з рук народного депутата. І скільки цих собак не годуй, їм все одно буде мало… Та і піар у вигляді вдаваної участі та неймовірних зусиль з боку депутата у будівництві таких соціальних і необхідних об’єктів, як міні-футбольне поле або інших спортивних чи дитячих майданчиків, місточків і т.п. – це річ необхідна для підтримання хоч якоїсь популярності серед потенційних виборців, які, як стадо довірливих баранів, прийде на вибори і проголосує за такого уважного до проблем виборців депутата.

Ну добре!.. Побудували новеньке поле для міні-футболу в школі №2. А от про таке саме поле для міні-футболу в школі №1 чомусь вже ніхто і не згадує. А воно, до речі, знаходиться, м’яко кажучи, в жахливому стані. Діти, до речі, на цьому полі дійсно часто грають у футбол. Хоча з кожним наступним випуском школярів тих, хто там грає, стає все менше. Але ж повибивані та перекошені дошки огорожі цього міні-футбольного поля важко назвати огорожею. Та і саме штучне покриття вже давно вичерпало свій строк експлуатації і явно потребує заміни. А чому нічого не ремонтується? А все дуже просто! На ремонті цього міні-футбольного поля нічого буде вкрасти! А значить, який сенс його ремонтувати? А справа в тому, що кошті для будівництва таких міні-футбольних полів виділяються різними європейськими спеціальними фондами і стоїть чітка вимога – будувати нове! А те, що вже є і потребує ремонту – це справа місцевої влади і, відповідно, місцевих коштів. Але ж у самих себе не вкрадеш! От тому і не ремонтується нічого. До речі, будівництво такої великої кількості дитячих майданчиків (ледь не в кожному селі Білокуракинської ОТГ) і в самому селищі Білокуракине в різних закутках – це теж спеціально виділені кошти різних фондів. Бо звідки в бюджеті громади візьмуться гроші, якщо близько 90% дохідної частини бюджету - це різні дотації та субвенції (допомога) із державного бюджету на конкретно визначені цілі? Звідки власні гроші в районі, якщо основну частину податків сплачують місцеві торгаші та дрібні підприємці? Є, звісно, ще сільгоспвиробники – підприємства та фермери. Але ж всі знають, як вони показують свої прибутки, обраховують зарплати та, відповідно, сплачують податки в бюджет. Коли я читаю в районній газеті про середню врожайність зернових по району 26-29 ц/га – сміється весь мій лисий череп. Кому ви чешете, панове! Та при таких застосуваннях хімікатів та різних добрив, як зараз, при досить нормальній погоді (погода не буває поганою!) врожайність зернових ну ніяк не може бути до 30 центнерів з гектару! Бо така врожайність навіть в найгірші радянські часи вважалась ознакою непрофесійності та безгосподарності сільгоспвиробника. А нині врожайність набагато більше. Просто цю врожайність стали більше приховувати і, відповідно, приховуються і справжні прибутки. Для статистики та податкової – одна звітність, я для ефективного господарювання – зовсім інший облік, про який знають лише керівник та головний бухгалтер. А про врожайність соняшнику, інших технічних культур та їх вартість і той прибуток, що вони дають сільгоспвиробникам - взагалі годі й говорити…

Нещодавно я запитав в знайомого, досить молодого агронома одного із сільгосппідприємств району: «Яка в тебе зарплата?» Він каже: «Та близько 6 тисяч гривень». «Не може бути! Малувато для агронома, - кажу. – А якщо чесно? – питаю, – скільки на руки?» «А якщо на руки, то вдвічі більше», – відповідає агроном. Ось так. І це робиться фактично на абсолютній більшості сільгосппідприємств. А сенс в тому, що з офіційної зарплати треба платити податки та внески. А це зайві витрати для сільгоспвиробника. І йому байдуже, що несплачені податки – це фактично вкрадені гроші як з бюджету, так і з майбутньої пенсії працівника, який недоотримує офіційну зарплату, а значить, сплачує до пенсійного фонду менший внесок, а це в свою чергу, означає набагато меншу пенсію, яку він буде отримувати після досягнення пенсійного віку. Хоча нинішнє молоде покоління до цього ставиться досить лояльно, і навіть, я б сказав, байдуже. Тому що, як показує час, законодавство в Україні постійно змінюється, в тому числі і щодо обрахування розміру пенсій та самого пенсійного віку. А завдяки останній пенсійній реформі, коли обов’язковий робочий (страховий) стаж має бути не менше 30 років, дожиття та вихід на пенсію стає нездійсненним або малоймовірним фактом, тому що більшість нинішніх молодих людей, яким зараз до 40 років, маючи більшого стажу безробітного, ніж робочого, просто не напрацюють 30 років стажу, або просто не доживуть до пенсії. Бо фактично виходити на пенсію доведеться у віці 70-75 років (!!!). А коли ж тоді жити?! І який роботодавець захоче тримати на роботі працівника, якому за 60 років і який вже явно не здатен працювати ні фізично, ні морально на рівні з молодими?.. Тому ніхто з нинішньої молоді особливо і не «париться» щодо офіційної зарплати та страхового стажу задля майбутньої пенсії. Більшість до неї просто не доживе! Крім того, коли нинішні пенсіонери, які пропрацювали офіційно ще в радянські часи по 35-40 і навіть більше років, і при цьому отримують пенсію в 1500 – 2000 грн., в той час, як за один тільки газ треба платити 2500 – 3000 грн. (якщо немає субсидії), то стає зрозумілим, що скільки б ти не працював офіційно, і скільки б не сплачував внесків до Пенсійного фонду, все одно пенсії, яку призначить і буде платити держава при досягненні пенсійного віку, буде недостатньо, щоб жити нормальним повноцінним життям. Бо навіть за комунальні послуги заплатити вже нереально! Принаймні, поки що так є в Україні…

В Україні завжди були ті, хто крали, дурили, і наживались на інших. Так воно і є, і буде…

Крадуть, беруть хабарі як на самій верхівці влади – в Адміністрації Президента, Уряді, парламенті, так і на місцях. А чим же гірше ті, хто присмоктався до корита в регіонах? Звісно, їсти, пити і красиво жити хочеться всім.

Хотів написати про свято в Білокуракине, але вийшло зовсім не про свято… Бо кожного разу, коли бачу якість неподобства в селищі або просто ідіотські рішення місцевої влади, хочеться запитати: «Що ж ви, ідіоти, робите? Невже за двадцять, тридцять або і більше років перебування при владі ви досі нічого не навчились, крім як красти, брати хабарі, давати пусті обіцянки та дурити людей?»

Здається, навіть природа кожного разу обурюється і бунтує, коли бачить якісь неподобства, що і як робиться в нашому селищі та районі. Скільки вже різних свят перенесли за рішенням місцевої влади? Масляна, День Молоді, День Івана Купала, День Рибалки, День Нептуна… Як можна обдурити природу? Звикли дурити людей, але ж з природою це не проходить. Звісно, в усьому винен дощ та гроза!.. А як же інакше?! А може, це у вас мозок не в тому місці виріс? Якщо він взагалі ще залишився в пристаркуватих та морально деградованих місцевих керівників та керівничок…

Кажуть, що автор, який підписується в статтях на «Білокуракинському порталі» як Глас Народу, сам недалекого розуму і взагалі нічого не знає і не вміє робити, крім як ображати інших та писати якісь вигадані та образливі тексти в Інтернеті. Але ж як можна ображатись на правду? Зрозуміло, що іноді правда буває неприємною, а для декого і образливою. Але ж відоме таке народне прислів’я: «Нічого на дзеркало нарікати, коли пика крива». Бо хто винен в тому, що в Білокуракине ремонтують дороги за допомогою піску та шиферу, а потім все це за кілька хвилин розлітається в різні боки та перетворюється на пил? Невже винен Глас Народу, який про це написав в Інтернеті, чи, може, все ж таки винні ті недолугі керівники, які давали вказівку ремонтникам діяти саме так?

Розповім ще один Білокуракинський анекдот:

Приїздить в Білокуракине обласне начальство на чолі із головою адміністрації Гарбузом і запитують в голови Білокуракинської районної адміністрації Іванюченка:

- Ось про вас частенько пишуть в Інтернеті негарні речі, звинувачують в різних негараздах, проблемах в районі. Кажуть, що ви погано справляєтесь зі своїми обов’язками. Що ви зробили для того, щоб на вас люди не скаржились і про вас не писали різні ганебні статті та анекдоти?

- Ну… - каже Іванюченко. – Я вже провів бесіду з начальником поліції і розпорядився, щоб на адміністратора сайту «Білокуракинський портал» завели кримінальну справу і почали розслідування…

Отакий ось життєвий анекдот…

І так у нас звикли робити завжди. В негараздах та проблемах в районі буде винен хто завгодно, але тільки не керівництво самого району. І начебто змінюється влада, змінюються голови адміністрацій, районної ради… Мер, правда, ось вже більше 20-и років незмінний. Недарма ж повністю посивів. Звісно ж, не кожен може стільки років пристосовуватись до всіх президентів, урядів, партій та депутатів. А ще ж треба і виборцям догоджати.

А якщо комусь із жителів щось не подобається і він висловлює своє неподобство діями влади, свою думку, то такого невдоволеного обов’язково роблять публічним посміховиськом, відразу намагаються заткнути та зробити все для того, щоб він мовчав і не рипався… Сиди, мовляв, і не мугикай. Ще й залякують: тебе або посадять, або взагалі ліквідують як занадто розумного…

Так було, до речі, і при минулій владі Партії регіонів, так є і зараз… Нічого по-суті, не змінюється. Різниці – немає! Тим більше, в нашому Білокуракинському районі. Як крали, так і крадуть, як дурили – так і дурять, як брали хабарі – так і беруть, тільки в більших розмірах…

І жодне вдаване свято, яке все ніяк не можуть організувати в Білокуракине, не приховає недолугих рішень місцевих керівників та їхніх непрофесійних дій. Завжди у них все робиться то через одне місце, то з «припізданієм»…

Добре, хоч погода радує… Бо все у неї йде по плану, так, як треба, так, як і має бути…

"Батьківщині" - 19

8 липня цього року Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» відзначає 19 річницю з дня створення політичної партії. З точки зору історії, цей термін не вартий уваги, але для людей, життя яких пов’язане з цією політичною силою, це час сподівань, розчарувань, поразок і перемог.

Такою є Білокуракинська районна партійна організація ВО «Батьківщина». У засобах масової інформації, з екрану телевізора, з вуст невдах-політиків та різних експертів ми чуємо, що в Україні немає стійких ідеологічних партій. Все те розмаїття і шалена кількість організацій, які позиціонують себе як політичні партії – це є не що інше, як короткочасні політичні проекти підпорядковані лідеру для досягнення однієї мети: вивести лідера партії на владний Олімп. Мабуть, доля істини в цьому є. На пам’яті українців є свіжі приклади недавнього минулого. Ці партії виникають напередодні виборів, як гриби після дощу, і так само непомітно зникають.

КПРС проіснувала майже 90 років. «КПСС – ум, честь и совесть нашей эпохи» - цей лозунг врізався назавжди в мою пам'ять, тому що я бачив і чув його всюди. Здавалося все було для довічного існування. Та вражає той факт, як швидко все це розвалилось і зникло з нашого життя. Як потужно і впевнено увірвалася до політичного життя країни Партія Регіонів! І знову здалося, що це надовго. Та задовго до її розпаду і краху, з вуст відомого політика я почув, що прийде час, і українці з жахом будуть згадувати цю партію.

ВО «Батьківщина» існує 19 років. Час випробувань, злети і падіння, важкі часи держава і партія переживали разом. «Батьківщина» вижила, вистояла і продовжує боротьбу. Не буду розповідати про лідерів партії, а розкажу про рядових партійців Білокуракинського району. Основою їхньої громадянської позиції є патріотизм та любов до рідного краю, до села, у якому проживають, до держави, що зветься Україною. Кожному з них притаманне почуття власної гідності та усвідомлення національної самоідентифікації. Для них українська мова – рідна мова, українська культура і традиції – національне багатство і скарб, вони мають історичну пам'ять, і у членів партії «ВО «Батьківщини»» відсутні почуття «меншовартості», почуття «молодшого брата» перед нашим північним сусідом. Оце і є тією ідеологією, тим моральним стрижнем, який утримує в партії її членів. Вони не бігають із партії в партію, не міняють прапори, не шукають користі від зміни політичної ситуації, з цими людьми ми багато років разом, і жодного разу вони мене не підвели, не зрадили. Користуючись нагодою, я від щирого серця вітаю членів партії «ВО «Батьківщина»» з нашим спільним Днем Народження, пам’ятаю і згадую всіх тих, хто брав активну участь у роботі та життєдіяльності «Батьківщини» на початку її існування. Спеціально не вказую імена та прізвища партійців, щоб не образити і не пропустити будь-кого з них. Я вітаю і глибоко вдячний партійцям, що є членами партії на сьогоднішній день, вони не звертають уваги на те зневажливе ставлення, що формувалося до всіх інших з боку Партії Регіонів та комуністів, вони вірять у перемогу, в те, що в нашій країні все зміниться на краще, і ми всі побачимо Україну самостійною, розвиненою, щасливою, самодостатньою і сильною європейською державою. Усе для цього у нас є! Саме таку Україну презентувала Ю.Тимошенко на Всеукраїнському форумі у м. Києві 15 червня цього року, учасником якого я був.

Звертаюсь також до проукраїнських, патріотично налаштованих громадян району, які не зневірилися і не розчарувалися в «Батьківщині» - приєднуйтесь до нас заради світлого майбутнього нашого краю та України.

Грибенко Ю.Г., голова Білокуракинської районної організації політичної партії ВО «Батьківщина»

ПРО ЯМКОВИЙ РЕМОНТ ДОРОГИ В ЦЕНТРІ БІЛОКУРАКИНЕ

Бачив я 04 липня, як клали асфальт на вулиці Центральній в Білокуракине. Вірніше, це був не асфальт, а якась невідома суміш. В кориті замісили цемент з піском і просто засипали цю суміш в ямки на дорозі. А щоб машини відразу не їхали по цим ямкам, їх прикривали шматками старого шиферу. Керував працівниками сам заступник нашого мера - Шуть Дмитро Антонович в крутих темних окулярах. Поки працівники були на дорозі, автомобілісти, звичайно, робили вигляд, що намагаються об'їжджати ямки, прикриті шифером. Але коли цих горе-авто-ремонтників не стало (закінчився робочий день), то, звичайно, автівки поїхали по шиферу, який розлітався в різні боки і на дрібні шматочки. І від такого ямкового ремонту дороги не залишилось і сліду. Скоріше за все, за день-два не буде і самого бетону в ямках. Ось такий супер-ремонт дороги робиться в нашому селищі. Це - невиліковно. Дурні при владі і дороги, які ними будуються чи ремонтуються - це, як видно, не змінити. Нажаль...

На фото - один день опісля ремонту асфальту на перетині вулиць Історичної та Центральної в Білокуракине (05.07.2018). Білі місця на асфальті - це "забетоновані" піском та шифером ями. Як довго цей "бетон" протримається - подивимось. Шифер майже весь перетворився в дрібне сміття, частково залишившись в ще свіжому "бетоні", а частково просто порозлітався в різні боки по всій дорозі від руху автомобілів. Хоча більшість дрібних ямок на перехресті, як видно, залишились без будь-якого ремонту. Десь засипали, десь ні. За яким принципом засипали ці ямки - не зрозуміло. Мабуть, куди тикнув пальцем пан заступник мера Шуть Д.А. - туди і сипали. Та нічого дивного - саме так у нас і працюють. Куди послали - туди і пішов, куди пальцем показали - туди і висипай. Відразу видно - на совість бетоно-асфальт зробили. Може, хоч до першого гарного дощу достоїть. Хоча навряд чи...

До 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна засуджено мешканця Луганщини за розбійний напад

Білокуракинським відділом Старобільської місцевої прокуратури Луганської області підтримано публічне обвинувачення у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України (розбій, поєднаний з проникненням у житло).

Встановлено, що у травні 2017 року мешканець Троїцького району Луганської області здійснив розбійний напад поєднаний із проникненням у житло, розташоване на території Білокуракинського району. Погрожуючи потерпілій насильством, небезпечним для життя і здоров’я заволодів майном (грошима та золотом) на загальну суму 19 тис грн.

За результатами судового розгляду судом ухвалено обвинувальний вирок та розбійника визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Прокурор Білокуракинського відділу Старобільської місцевої прокуратури Є.Зінченко

Дитячі мрії здійснюються

Дитинство... Кажуть, що це яскрава, безтурботна та найщасливіша пора нашого життя. Тільки згадайте, як це: вихором вибігти на вулицю і підстрибуючи помчати на дитмайданчик, аби вмоститись на гойдалці чи позмагатись з вітерцем на карусельці. Що ще тоді потрібно було для щастя? Але, взявши до уваги те, що сучасні діти відірвані від природи завдяки ритму життя, вони, на жаль, більше люблять дозвілля біля комп'ютерів в мережі Інтернет, тому виникає гостра необхідність у створенні ігрових майданчиків.

Нещодавно по вулиці Горбунова в смт Білокуракине відбулося відкриття літнього дитячого майданчика. Цей об'єкт з'явився за ініціативи депутата Білокуракинської селищної ради Віктора Зайця та завдяки злагодженій праці Білокуракинської ОТГ, батьків та просто небайдужих людей, які об'єднали свої зусилля, щоб принести радість малечі.

Урочисте відкриття дитячого майданчика розпочалося виконанням Гімну України. Ведуча заходу Ніна Ланіна для привітального слова на імпровізовану сцену запросила голову Білокуракинської ОТГ Сергія Сірика. Він зазначив, що майданчик - це крок до того, аби захистити дітей від негативного впливу вулиці та для корисного і веселого проведення дозвілля і відпочинку. Також були побажання берегти споруди, щоб вони служили багатьом поколінням дітей. Сергій Іванович вручив подяки за активну життєву позицію, участь у проведенні робіт з облаштування зони відпочинку по вулиці Горбунова на території Білокуракинської громади депутату селищної ради Віктору Зайцю, активістам Миколі Єрьоменку, Володимиру Усову, Ігорю Єрьоменку, Яні Садоклєєвій, Максиму Шадріну, Миколі Грекову, Оксані Хорольській, Віталію Рогозяну, Сергію Майстренку, Василю Хорольському, Андрію Ромашенку, Михайлу Свинкасу, Олегу Павленку.

Виступив з найкращими привітаннями депутат селищної ради Віктор Заєць, який подякував усім за плідну працю на благо майбутнього нашої країни - діточок. «Завдяки турботі та ініціативі селищної ради, небайдужих батьків та жителів вул. Горбунова в селищі з'явилося нове привабливе місце відпочинку та проведення дозвілля дітей та підлітків», - сказав Віктор.

І ось нарешті відбулася така довгоочікувана для малечі подія - червона стрічка перерізана. Діти залюбки опановували нові атракціони: гірки, карусель, гойдалку. До того ж, кожен із них отримав солодкі подарунки: морозиво та запашні булочки від Білокуракинської громади.

Спеціаліст з питань освіти, культури та спорту ОТГ Анатолій Кривуля всіх присутніх привітав з відкриттям майданчика, вручив від селищної ради та жіночого футбольного клубу «Кобра» футбольний м'яч та ознайомив зі спортивною програмою даного свята. Тож бажаючі мали змогу пограти в футбол (суддя Олександр Шестак) та покидати м'яч в баскетбольний кошик (суддя Віталій Курочка).

Сонячна погода сприяла святковому дійству. Тепер на території цього майданчика лунає дитячий сміх до пізнього вечора. А дорослі мають можливість спостерігати за тим, як на свіжому повітрі бавляться та набираються сил їхні дітлахи. Активність громади та населення - позитивний приклад для інших вулиць та територій. Адже у процесі роботи всі жителі вулиці приносили по можливості те, що є і що знадобиться при створенні дитячого майданчика, за свої кошти та своїми силами варили, майстрували всі деталі для різнопланових гойдалок, турніків та гірок. Наприклад, Максим Шадрін взагалі віддав власну гірку та карусель. Білокуракинська громада також надала зі свого боку фінансову і технічну допомогу, в тому числі ворота, пісок, дерев'яні стовбури та конструкції.

Кожному, хто долучився до створення цього неймовірного заходу, було зрозуміло: радість в очах дітей - насправді те, заради чого варто жити і працювати.

День поля на Білокуракинщині

5 липня на Білокуракинщині відбувся обласний захід з нагоди Дня поля. В його рамках в районному Будинку культури відбулося обговорення напрямків розвитку інфраструктури виробництва та збуту аграрної продукції, а також основні напрямки державно-приватного партнерства в сфері аграрного сектору Луганської області. У ньому взяли участь заступник голови облдержадміністрації Вадим Данієлян, голова райдержадміністрації Сергій Іванюченко, директор Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Лариса Бичкова, представники управлінь та відділів агропромислового розвитку райдержадміністрацій області, керівники та спеціалісти агроформувань, сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств, представники компанії ECODEVELOP та ін.

З вітальним словом до присутніх звернулися голова Білокуракинської райдержадміністрації Сергій Іванюченко та заступник голови облдержадміністрації Вадим Данієлян. Вони наголосили на важливості даного заходу, адже саме на Дні поля компанії мають змогу презентувати для учасників-аграріїв передову продукцію для рослинництва, посівну техніку, пропонують інноваційні рішення для роботи в сучасних умовах аграрної галузі. А ще подібні зустрічі аграріїв сприяють їх консолідації та обміну досвідом. Після цього керівництвом області було відзначено кращих аграріїв Луганщини.

Максим Васильєв, керівник ДП АПК «УкрАгроСтар», разом з Валерієм Окопним, виконавчим директором Асоціації сільгосптоваровиробників Луганської області, презентували присутнім Білокуракинський районний осередок Асоціації сільгосптоваровиробників Луганської області, його основні завдання та досягнення.

Цікавою була презентація проекту будівництва біогазової станції, яку представила присутнім Ольга Сидорчук, представник компанії ECODEVELOP.

В свою чергу міський голова м.Рубіжне Сергій Хортів презентував проект будівництва логістичного центру.

Після цього учасники заходу відправилися на демонстраційний огляд поля рапсу СТОВ «Україна» (керівник Микола Лавренко). Там відбувся показ техніки та спеціалізованого обладнання, а також неформальне спілкування учасників заходу.

Всеукраїнські фінальні змагання з футболу серед дівчат

З 27 червня по 8 липня 2018 року у місті Скадовськ Херсонської області відбулися Всеукраїнські фінальні змагання з футболу серед дівчат під девізом «Хто ти, майбутній олімпієць?» та Всеукраїнські фінальні змагання на Першість і Кубок ГО «ВФСТ «КОЛОС» «Золотий колосок». У цих змаганнях прийняли участь і дівчата Білокуракинського жіночого футбольного клубу «Кобра».

У турнірі «Хто ти, майбутній олімпієць?» дівчата 2004 – 2005 р. н. не змогли вийти до півфіналу, посівши у групі третє місце і у підсумку зайняли на цьому турнірі лише шосте місце.

Наступні змагання для наших дівчат стали більш вдалими. Старша група (дівчата 2003-2004 р. н.) не змогла вистояти перед натиском більш досвідчених суперниць зі Львівської, Донецької, Вінницької та Херсонської області, посівши у підсумку п’яте місце. Дівчата з «Кобри» займаються футболом менше року, а от їх суперниці тренуються по 4-5 років, деякі навіть входять до складу збірної України у своїй віковій категорії (U-15).

А от молодша група (дівчата 2005-2006 р. н.) у змаганнях на Кубок ГО «ВФСТ «КОЛОС» «Золотий колосок» виступили досить вдало. Зігравши двічі у нічию та вигравши одну зустріч, наша команда потрапила до півфіналу. Суперником нашої команди стали господарі турніру - команда Херсонської області. Після першого тайму «Кобра» вела у рахунку 1 : 0. У другій половині гри суперниці чомусь різко додали у грі та забили нашим футболісткам два голи. Але така «різкість» не пройшла повз організаторів турніру. Після перевірки команди виявилось, що у другому таймі за господарів вийшло одразу п’ять незаявлених гравців та ще й старшого віку. Таким чином суддівська колегія вирішила анулювати результат гри та зарахувати команді Херсонської області технічну поразку. Так «Кобра» здобула право зіграти у вирішальній грі.

Нажаль, на фінал наша команда не змогла вийти у найсильнішому складі, оскільки воротар команди зазнала тяжкої травми і не змогла допомогти команді. Як показали наступні події, це виявилося вирішальним фактором. Основний час гри закінчився з рахунком 0 : 0. Післяматчеві пенальті вдаліше пробили дівчата з Кіровоградської області, оскільки в наших воротах стояв польовий гравець. Програвши по пенальті «Кобра» Білокуракине стала срібним призером Кубку ГО «ВФСТ «КОЛОС» «Золотий колосок».

Продемонструвавши досить пристойний рівень гри «Кобра» Білокуракине перейшла зі статусу новачка у статус фаворита турніру. Наші дівчата потрапили у поле зору тренерів збірної України з дівочого футболу. Команду запрошують прийняти участь у чемпіонаті України з футзалу, який стартує у кінці жовтня місяця цього року.

Юні вихованки ЖФК «Кобра» висловлюють щирі слова вдячності усім керівникам сільськогосподарських підприємств, підприємцям, Білокуракинській селищній раді та іншим небайдужим жителям Білокуракинської ОТГ, які надали фінансову підтримку, а це досить велика сума. Слова вдячності висловлюються: СТОВ МТС «Альянс», ПСП «Дніпро», ТОВ «Форсаж Агро», СТОВ «Весна», СТОВ «Україна», ТОВ «Меркурій сервіс», СТОВ «Роздольне», Ф/Г «Донбас-Агро», СТОВ «Вікторія», Заїці Едуарду, Вошедській Жанні, Чумаченку В'ячеславу, Гапочці Миколі Михайловичу, Коваленку Богдану, Скляр Максиму, Панченку Сергію, Іванюченко Ларисі, Кульбідюку Сергію, Васильченку Олександру, Лабузову Анатолію, Хоружій Тетяні.

Відновлено фасад Білокуракинської школи №2

На території Білокуракинської селищної територіальної громади вже розпочато роботу по підготовці до нового навчального року. Для забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти згідно стандартів «Нової української школи» Білокуракинська селищна рада визначила пріоритетні заходи щодо здійснення капітальних та поточних ремонтів загальноосвітніх закладів Білокуракинської селищної територіальної громади.

Однією із перших відремонтовано Білокуракинську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 за адресою смт Білокуракине, вул. Шевченка, 35. Дана школа була побудована в 1914 році, тому має не тільки практичну, а й історичну цінність, приміщення спортивної зали та новий корпус добудовано у 1976 році. В 11-и класах школи навчається 145 учнів та працює 21 педпрацівник.

З метою створення умов для надання високоякісних освітніх послуг за ініціативи Білокуракинської громади та ПП СВФ «Агро» в особі генерального директора Т.М.Лапти та директора Білокуракинського елеватора М.М.Віхрова - спільними зусиллями відновлено фасад будівлі. На ремонтних роботах були задіяні: робітник Білокуракинської ЗОШ №2 О.І.Гнатенко та працівники Білокуракинського елеватору - М.П.Кісіль та В.О.Шестак. Школа дійсно оновилася та засяяла по-новому.

Здійснений обсяг робіт сприяє досягненню базового рівня та комфортного середовища для забезпечення прав дітей на доступність і безоплатність отримання сучасної освіти; збереження та зміцнення фізичного, психічною і духовного здоров’я дитини. Забезпечення сучасних умов для дітей під час перебування у закладі, сприяє їхньому естетичному зростанню та дбайливому ставленню до суспільного майна.

Учнівський та педагогічний колектив, батьки та інші мешканці селища щиро вдячні за фінансову підтримку керівництву ПГІ СВФ «Агро», селищній раді та робітникам-будівельникам за здійснений обсяг робіт та отриманий результат. Добробут школи - справа спільна, дуже добре, що це розуміють і підтримують усі.

О.ПАВЛЕНКО, депутат Білокуракинської селищної ради

Відбулось засідання районної комісії з питань техногенної-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

06 липня 2018 року у залі засідань райдержадміністрації відбулось засідання районної комісії з питань техногенної-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій під головуванням першого заступника голови районної державної адміністрації Щебетенка С.В. На порядку денному засідання комісії розглядалися наступні питання:

Про виконання «Комплексного плану невідкладних спеціальних заходів щодо виявлення, локалізації та ліквідації карантинного бур’яну амброзії полинолистої на території Білокуракинського району у 2018-2020 роках».

Про заходи щодо поліпшення пожежної та техногенної безпеки на об’єктах з масовим перебуванням людей (дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, заклади охорони здоров’я).

Про невідкладні заходи щодо посилення пожежної безпеки в період збирання, зберігання та переробки врожаю 2018 року і заготівлі грубих кормів на території Білокуракинського району.

Про стан протипожежного водопостачання Білокуракинської ЦРЛ.

Про протидію масовим пожежам на стихійних сміттєзвалищах Білокуракинського району.

За результатами доповідей, зауважень та доповнень, з метою запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, прийняте рішення районної комісії з питань ТЕБ та НС з зазначених питань, яке буде направлене виконавцям для відповідного реагування.

В Україні буде створено Єдину Помісну Православну Церкву

Вселенський православний патріарх Варфоломій зробив історичну заяву. Об’єднання українських православних в єдину церкву практично вирішене! 1 липня, виступаючи у Тронному залі своєї резиденції після богослужіння, Вселенський Патріарх Варфоломій значну частину промови присвятив українському питанню.

Константинопольська Церква-Мати не дозволяла "передавати території України будь-кому, крім права хіротонії Київського митрополита в Москві на умовах його обрання соборно в Києві на місцевому Соборі та при безумовній згадці Вселенського Патріарха”. До цих слів Патріарх додатково уточнив: "Наш Престол не визнав відділення Київської Митрополії та залежних від неї православних Церков Литви та Польщі і їх приєднання до Московської Церкви, що було здійснено проти канонів і не були дотримані права Київського митрополита, який носив титул Екзарха Вселенського Престолу".

Президент України Петро Порошенко з перших днів після обрання, розуміючи небезпеку церковного розколу для подальшого існування нашої держави, докладав чимало зусиль, щоб рух до об’єднання православних церков в Україні почався і отримав благословення Вселенського патріархату.

До активної фази вирішення цього питання дійшло після звернень Президента України та Верховної Ради як світської влади, а також ієрархів українських православних церков до патріарха Варфоломія з проханням надати Томос (указ) про заснування єдиної помісної української автокефальної церкви.

"Для мене справа утвердження незалежної помісної Церкви – такої ж ваги, як вже здобуті безвіз та Угода про асоціацію з Євросоюзом. Як боротьба за членство в Євросоюзі та членство в НАТО, які ще попереду. Це – питання національної безпеки і нашої оборони у гібридній війні", - наголосив Глава держави.

Отже, на наших очах завершується несправедливість, в результаті якої 332 роки тому Київська митрополія Православної церкви була незаконно підпорядкована Москві, у результаті чого віруючі християни в Україні були духовно розділені. Наразі в Україні існують три православних церкви: Українська Православна Церква Київського Патріархату (УПЦ КП), Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ) і Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ МП). І тепер є логічним, що Мати-Церква бажає відновити єдність розділеного церковного тіла в Україні.

Його Всесвятість нагадав про те, що Константинопольська Церква завжди дбала і вирішувала багато складних церковних питань на користь народу Божого і збереження Всеправославної єдності, та сьогодні бореться для остаточного врегулювання церковних справ в Україні.

Сергій Ткачук

Білокуракинці на святі української іграшки та гри

На фестиваль української народної іграшки та гри, що 7 липня відбувся в м.Кремінна, завітали також і представники Білокуракинщини. Зокрема, фестиваль відвідали 1-й заступник голови РДА Щебетенко С.В., заступник голови районної ради Літвінова Н.П., директор районного краєзнавчого музею Чайка О.О., директор РБК Ткаченко С.А.

На виставці м’якої іграшки були представлені найкращі роботи майстрів Білокуракинщини - Ольги Сорочинської, Олени Зверхановської, Оксани Ізмалкової, Валерії Сінєльнікової, Вероніки Колпаченко. Своєю піснею на фестивалі глядачів порадувала солістка Білокуракинського РБК ім. Т.Г. Шевченка - Сінєльнікова Анжеліка! За участь у фестивалі всі були нагороджені дипломами та цінними сувенірами!

Білокуракинці допомагають армії

У селищі Білокуракине у районі аеродрому знаходиться частина військовослужбовців із Львівської області, які у такі складні для держави часи віддано несуть службу, виконують свій громадянський обов’язок.

Незважаючи на гарячі українські серця та високий бойовий дух, бійці потребують гарного харчування. Один з мешканців нашого селища М.М.Левченко зібрав на доставив бійцям більше 100 кілограмів картоплі. Слід відзначити, що неодноразово надавали допомогу військовослужбовцям у вирішенні різноманітних питань ПП СВФ «Агро» в особі генерального директора Т.М.Лапти та директора Білокуракинського елеватора М.М.Віхрова.

Бійці подякували добрим серцям наших односельців за благодійні справи, які є взірцем патріотизму та любові до України. А ми в свою чергу віримо, що військовослужбовці будуть завжди насторожі миру і спокою. Дуже приємним є той факт, що Білокуракинщина залишається небайдужою до проблем армії і бере активну участь у допомозі військовим.

48 сесія Білокуракинської селищної ради

Днями у залі засідань Білокуракинської селищної ради відбулась 48 сесій Білокуракинської селищної ради сьомого скликання. У її роботі, окрім 16 депутатів, взяли участь старости, приватні підприємці С.В.Дубіна, А.В.Білянський, В.В.Лагун, С.В.Коваленко, депутат районної ради Ю.Г.Грибенко, начальник відділу освіти ОТГ Л.І.Зубкова, директор КП «Білокуракине-Комунсервіс О.М.Дзюба, заступник начальника-начальник Білокуракинського відділення Сватівськоі ОДПІ В.І.Шулаєва та інші запрошені. Головуючим на сесії був Білокуракинський селищний голова С.І.Сірик.

Тож присутні оперативно приступили до розгляду питань порядку денного. Серед важливих питань було рішення про встановлення ставок місцевих податків, а саме: «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік». Проект рішення селищної ради та аналіз регуляторного впливу про встановлення податків на 2019 рік був направлений для погодження до Луганського відділення Антимонопольного комітету України та розміщений на сайті селищної ради. До селищної ради звернулися підприємці району про відміну податків на об'єкти, які не використовуються підприємцями протягом декількох років.

Податковий кодекс України є законодавчим актом вищої юридичної сили, який регулює відносини, що виникають у процесі встановлення та скасування податків та зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до норм Кодексу селищна рада в межах своїх повноважень приймає рішення про встановлення місцевих податків. У зв'язку з внесенням змін до Податкового кодексу України у відповідності до Закону України №71-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесені суттєві корективи в систему оподаткування, зокрема у відповідності до статті 10 Кодексу визначено перелік місцевих податків, а саме: до місцевих податків податок на майно, який включає в себе податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Встановлення місцевих податків, не передбачених Кодексом, забороняється. Не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Крім цього, в сесійній залі було заслухано інформацію: про погодження проектних заявок по об'єктах Білокуракинської об'єднаної територіальної громади, що фінансуються за рахунок субвенції з державного бюджету на рахунок інфраструктури ОТГ; про внесення змін до мережі Білокуракинської селищної ради на 2018 рік; про внесення змін до мережі відділу культури та туризму Білокуракинської селищної ради на 2018 рік; про внесення змін до бюджету селищної ради на 2018 рік; про внесення змін до Статуту КП Білокуракинської селищної ради «Білокуракине-Комунсервіс»; про внесення змін до штатного розпису КУ «Центр надання соціальних послуг» Білокуракинської селищної територіальної громади; про безоплатну передачу будівельних матеріалів з балансу КП «Білокуракине-Комунсервіс» на баланс Білокуракинської селищної ради. Депутати проголосували за зазначене питання.

Своїм рішенням депутати затвердили експертну оцінку вартості нежитлового приміщення, що знаходиться у селі Попівка; перелік об'єктів водопостачання, що належить до комунальної власності Білокуракинської ОТГ та обліковується на балансі Білокуракинської селищної ради. Також депутати своїм рішенням внесли зміни до «Програми по утриманню та ремонту автомобільних доріг по Білокуракинській селищній раді на 2016-2010 роки»; внесли доповнення до переліку об'єктів нерухомого майна, що є у власності Білокуракинської ОТГ, яке може бути передане в оренду у 2018 році.

Крім того, було підтримане клопотання перед Білокуракинською районною радою про передачу майнового комплексу районного Будинку культури їм. Т.Г.Шевченка зі спільної власності територіальних громад району в комунальну власність Білокуракинської ОТГ на баланс відділу культури і туризму Білокуракинської селищної ради та оголошено конкурс на право оренди майна, яке є власністю Білокуракинської ОТГ та знаходиться на балансі відділу культури і туризму Білокуракинської селищної ради. Також депутати розглянули земельні питання.

Депутати проголосували за вищезазначені питання та прийняли з них відповідні рішення. 48 сесія Білокуракинської селищної ради була оголошена закритою.

Соціально-економічне становище Білокуракинського району у січні-березні 2018 року

Населення

Чисельність наявного населення району, за оцінкою, здійсненою на основі наявних адміністративних даних щодо державної реєстрації народження і смерті та зміни місця про¬живання, на 1 березня 2018 р. становила 18854 особи. Упродовж січня-лютого 2018 р. чисельність населення зменшилася на 29 осіб, у тому числі внаслідок природного скорочення на 36 осіб і на 7 осіб за рахунок міграційного приросту.

У січні-лютому 2018 р. в районі зареєстровано 19 осіб живонароджених немовлят та 55 осіб померлих.

Ринок праці

За даними державної служби зайнятості на кінець березня 2018 р. кількість зареєстрованих безробітних району становила 507 осіб, що на 15,9% менше, ніж на кінець лютого 2018 р., і на 17,9% більше, ніж на кінець березня 2017 року.

Рівень зареєстрованого безробіття по району на кінець березня 2018 р. становив 4,6% населення працездатного віку.

Кількість вакансій, заявлених роботодавцями до державної служби зайнятості, у березні 2018 р. порівняно з лютим 2018 р. збільшилося у 3,5 рази і на кінець місяця становило 134 особи.

Навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакансію зменшилось із 16 осіб на кінець лютого 2018 р. до 4 осіб на кінець березня 2018 р.

Доходи населення

У четвертому кварталі 2017 р. розмір середньої номінальної заробітної плати штатних працівників підприємств, установ, організацій (з кількістю працюючих 10 осіб і більше) по Білокуракинському району становив 5834 грн., що у відсотку до середнього рівня по Луганській області 88,9.

Найнижчий рівень заробітної плати спостерігався за такими районами: Марківський - 77,1% та Міловський - 76,4%, найвищий рівень у Новоайдарському районі -106,6%.

Заборгованість із виплати заробітної плати по Білокуракинському району на 1 березня 2018 р. відсутня.

Середньооблікова кількість штатних працівників підприємств, установ та організацій у IV кварталі 2017 року району становила 2629 осіб, що у відсотку до загального підсумку по Луганській області 2,3.

Соціальний захист по Луганській області

У січні-лютому 2018 р. субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначено 8266 домогосподарствам, що становило 104,2% від загальної кількості домогосподарств, які звернулися за субсидіями (враховуючи звернення у попередніх періодах), з них у міських поселеннях - 6820 домогосподарств, у сільській місцевості - 1446 домогосподарств.

Загальна сума призначених субсидій у січні-лютому 2018 р. становила 7822,0 тис. грн., з неї в міських поселеннях - 6470,4 тис. грн., у сільській місцевості - 1351,6 тис. грн.

Середній розмір призначеної субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на одне домогосподарство у лютому 2018 р. становив 898,2 грн.

Крім того, у січні-лютому 2018 р. 1344 домогосподарствам (36,8% із числа тих, які звернулися) було призначено субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, з них у міських поселеннях - 911 домогосподарствам, у сільській місцевості - 433 домогосподарствам.

Середній розмір призначеної субсидії цього виду на одне домогосподарство у лютому 2018 р. становив 3426,6 грн.

У січні-лютому 2018 р. загальна сума субсидій готівкою, отриманих домогосподарствами на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива становила 2433,7 тис. грн.

Ціни по Луганській області

Індекс споживчих цін на споживчому ринку області у січні-березні 2018 р. становив 102,6% (у відповідному періоді попереднього року - 103,7%).

Продукти харчування та безалкогольні напої подорожчали на 3,1%. Найбільше (на 15,3% та 11,8%) подорожчали фрукти та овочі. На 4,3% зросли в ціні риба та продукти з риби, на 3,8% - маргарин, на 3,5% - хліб, на 3,1% - кисломолочна продукція, на 3,0% - олія соняшникова, на 2,6% - макаронні вироби, на 2,3% - кава, на 2,1 % - сметана, на 1,9% - чай, на 1,8% - масло, на 1,7% - рис, кондитерські вироби з борошна, сир і м'який сир (творог), на 1,5% - кондитерські вироби з цукру, на 1,3% - шоколад, на 1,2% - молоко, на 0,7% - м’ясо та м’ясопродукти. Водночас на 3,0% подешевшав цукор, на 1,3% - яйця, на 0,2% - продукти переробки зернових.

Ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби зросли на 4,8%, у т.ч. тютюнові вироби - на 7,4%, алкогольні напої - на 1,7%.

Одяг і взуття подешевшали на 0,2%, що пов’язано з подешевшанням одягу - на 0,7%. При цьому взуття подорожчало - на 0,4%.

Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,4% за рахунок підвищення цін на холодну воду - на 3,1%, утримання та ремонт житла - на 2,4%, каналізацію - на 2,1%, утримання будинків та прибудинкових територій - на 0,9%, гарячої води та опалення - на 0,2%.

Ціни на предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла в цілому підвищилися на 1,8%, у т.ч. меблі та предмети обстановки, килими та інші види покриттів для підлоги - на 4,4%, домашній текстиль, товари та послуги для щоденної підтримки будинку - на 1,7%, побутову техніку, вироби зі скла, столовий посуд і предмети домашнього вжитку - на 0,9%.

Зростання цін у сфері охорони здоров'я на 2,0% пов’язано з подорожчанням послуг лікарень - на 2,6%, амбулаторних послуг на 2,4%, фармацевтичної продукції, медичних товарів та обладнання - на 1,8%.

Підвищення цін на транспорт у цілому на 2,4% в основному спричинено подорожчанням палива та мастил на 4,6%, транспортних послуг - на 1,3%.

Ціни у сфері зв'язку зросли на 4,4%, що пов’язано з підвищенням цін на поштові послуги на 25,0%, місцевий телефонний зв’язок - на 7,5%, інтернет - на 6,0%, мобільний зв'язок - на 2,8%.

Здешевшання послуг освіти на 0,3% спричинено зниженням плати за утримання і виховання дітей у дошкільних закладах на 1,7%.

Сільське господарство

У січні-березні 2018 р. обсяг реалізації сільськогосподарських тварин на забій (у живій масі) по району зменшився на 60,0% в порівнянні з січнем-березнем 2017 р. і склав 32 тони, виробництво молока зменшилося на 19,6% (238 тон).

По Білокуракинському району станом на 1 квітня 2018 р. порівняно з 1 квітня 2017 р. збільшилося поголів’я корів – на З,8% (10 голів) і поголів’я овець і кіз - на 8,8% (21 голова), а поголів'я великої рогатої худоби зменшилося на 17,1 % (142 голови).

Середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами Луганської області за всіма напрямами реалізації за січень-березень 2018 р. порівняно з січнем-березнем 2017 р. зросли на усі основні види продукції. Найбільше зростання припадає на свиней (на 52,5%), велику рогату худобу (на 23,2%) та ячменю (на 23,9%).

На 1 квітня 2018 р. в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) та підприємствах області, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур, було в наявності 229,2 тис. т зерна (на 1,7% менше проти 1 квітня 2017 р.), у т. ч. 139,0 тис. т пшениці, 22,0 тис. т ячменю, 57,7 тис. т кукурудзи, 1,1 тис. т жита. Безпосередньо в аграрних підприємствах області зберігалося 150,8 тис. т зерна (на 2,1% менше), зернозберігаючі та зернопереробні підприємства мали в наявності 78,4 тис. т зерна (на 0,6% менше). Запаси насіння соняшнику по області становили 166,3 тис. т (на 13,6% менше, ніж на 1 квітня 2017 року).

Будівництво

У січні-березні 2018 р. підприємствами Білокуракинського району будівельні роботи не виконувалися. По Луганській області виконано будівельних робіт на суму 41,1 млн. грн. Індекс будівельної продукції по області у січні-березні 2018 р. порівняно з відповідним періодом минулого року становив 25,6%.

По області нове будівництво, реконструкція та технічне переоснащення склали 15,7% від загального обсягу виконаних будівельних робіт, капітальний і поточний ремонти - 41,1 % та 43,3% відповідно.

Будівництво будівель по області зменшилось на 25,8%, у т. ч. житлових - на 42,7%, а нежитлових - на 21,3%, будівництво інженерних споруд становить 10,4%.

Зовнішньоекономічна діяльність по Луганській області

У січні-лютому 2018 р. експорт товарів становив 32,7 млн. дол. США, імпорт - 51,1 млн. дол. США. Порівняно із січнем-лютим 2017 р. в експорті товарів відбулось зменшення поставок на 45,5%, в імпорті - зменшення на 16,4%. Негативне сальдо становило 18,4 млн. дол. США (у січні-лютому 2017 р. негативне - 1,1 млн. дол. США).

Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,64 (у відповідному періоді попереднього року - 0,98).

Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 49 країн світу.

Обсяг експорту товарів до країн Європейського Союзу становив 11,8 млн. дол. США (36,0% від загального обсягу експорту) та зменшився порівняно із січнем-лютим 2017 р. на 26,2 млн. дол. США або на 69,1%.

Найвагоміші експортні поставки товарів серед країн-членів ЄС здійснювалися до Польщі, Франції та Болгарії.

Серед інших країн світу найбільше експортувалися товари до Російської Федерації, Індії, Саудівської Аравії, Білорусії та Філіппін.

Імпорт товарів із країн Європейського Союзу становив 9,1 млн. дол. США (17,8% від загального обсягу імпорту) та збільшився проти січня-лютого 2017 р. на 2,9 млн. дол. США або на 47,9%. Серед країн ЄС найвагоміші імпортні надходження товарів здійснювалися з Польщі, Німеччини та Франції.

Серед інших країн світу найбільші імпортні поставки товарів надходили з Російської Федерації, Саудівської Аравії та Туреччини.

Валютна виручка від експортних поставок паперу та картону у січні-лютому 2018 р. становила 16,3 млн. дол. США або 49,9% експорту всіх товарів, органічних хімічних сполук - 3,2 млн. дол. США (9,9%), жирів та олій тваринного або рослинного походження - 3,2 млн. дол. США (9,6%), зернових культур - 2,8 млн. дол. США (8,7%), одягу та додаткових речей до одягу, текстильних - 2,6 млн. дол. СІІІА (8,1 %) та залишків і відходів харчової промисловості -1,4 млн. дол. США (4.1%).

Імпортні надходження палива мінерального, нафти і продуктів її перегонки становили у січні-лютому 2018 р. 20,3 млн. дол. США або 39,7% імпорту всіх товарів, продуктів неорганічної хімії - 8,9 млн. дол. США (17,5%), маси з деревини - 6,1 млн. дол. США (12,0%), пластмас, полімерних матеріалів - 4,7 млн. дол. США (9,2%).

Внутрішня торгівля

Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) по Білокуракинському району, основним видом економічної діяльності яких є роздрібна торгівля, у січні-березні 2018 р. становив 22744,4 тис. грн., що в порівнянних цінах на 19,9% більше від обсягу січня-березня 2017 р.

Транспорт

У січні-березні 2018 р. усіма видами автомобільного транспорту Білокуракинського району пасажирооборот склав 161,8% і перевезено пасажирів 103,0% відповідно до січня - 1 березня 2017 року.

За повідомленням Відділу статистики у Білокуракинському районі Головного управління статистики у Луганській області (у цьому повідомленні по області дані наведені без урахування частини тимчасово окупованої території у Луганській області).

ОСЬ І ВІДСВЯТКУВАЛИ ДЕНЬ МОЛОДІ В БІЛОКУРАКИНЕ або ЯК ВСЕ РОБИТЬСЯ ДЛЯ ЛЮДЕЙ

Святкування Дня молоді та Дня Конституції в Білокуракине, якщо вірити районній газеті «Життя Білокуракинщини», відзначили досить яскраво і помітно. Але насправді День молоді, який мав би відзначатись ще 24 червня (або на день раніше, як звикли у нас це робити), взагалі перенесли чомусь на 30 червня. А заодно перенесли і масові гуляння, які мали відбутись ввечері на День Конституції – 28 червня (із-за грози). Ну, з погодою все зрозуміло, хмари ж руками не розгониш та зливу не зупиниш. А от з якого переляку перенесли святкування Дня молоді? Бо погода 24 червня була тепла, ясна і просто ідеальна для свята.

А от 30 червня, коли вирішили провести свято Дня молоді на пляжі річки Білої, взагалі не було святковим. Людей прийшло максимум з два десятка, та й ті – або діти, що прийшли на річку просто покупатись, або батьки дітей, що виступали.

Як виявилось, про святкові заходи на пляжі річки Білої в Білокуракине майже ніхто не знав. Тому, мабуть, ніхто і не прийшов. Спортивні ігри, що одночасно проводились на стадіоні «Здоров’я», теж відвідало людей не багато. Майже не було не тільки глядачів, але і учасників прийшло одиниці.

В газеті «Життя Білокуракинщини» зробили суперкрутий репортаж і написали таку саму хвалебну статтю, яку можна навіть цитувати: «30 червня протягом дня відбулося багато веселих та цікавих заходів...» Ага… Так воно і було… Добре, хоч на пляжі місцеві артисти та діти виступили. «Програма свята була дуже насиченою, цікаві конкурси, в яких із задоволенням брали участь всі бажаючі…» («ЖБ»). Не знаю, на якому заході була присутня репортер (а вірніше, цілий заступник директора редакції газети «Життя Білокуракинщини») і які саме конкурсі вона спостерігала, але на пляжі річки Білої нічого подібного не було. Примарилось, мабуть…

Кажуть, що голова РДА Іванюченко в червні відпочивав за межами Білокуракинщини і саме тому ніхто особливо і не напружувався, щоб організувати та провести святкові заходи на День молоді. Тим більше, що молоді як такої в Білокуракине вже майже не залишилось. Бо місцева влада вже зробила чимало і продовжує все робити для того, щоб молодь залишала своє рідне селище і свій район. Бо навіть організувати дозвілля не спромоглися, не говорячи вже про вирішення нагальних проблем молоді. Після закінчення навчання в професійних навчальних закладах, коледжах чи навіть вишах більшість молодих людей в Білокуракине чекає безробіття і незатребуваність, іноді повна непотрібність. Саме тому більшість молоді після отримання професії залишається в містах і в рідне селище та район вже більше не повертається. Щороку близько двохсот випускників Білокуракинського району залишають школи і їдуть вчитися за межі району. Про суті, це означає, що кожного року населення Білокуракинського району зменшується на цих майже дві сотні молодих людей, які могли принести користь для свого району, жити і працювати тут, якби були такі можливості.

На словах, і особливо якщо читати районну (а зараз вже приватну) газету «Життя Білокуракинщини», і вірити тому, що кажуть і пишуть, то виходить, що життя у нас в районі – краще нікуди, і з кожним днем тільки покращується. І все – завдяки зусиллям місцевої влади. Ледь не на кожному святі, яке з пафосом відзначається в Білокуракине, обов’язково когось нагороджують грамотами, відзнаками, подяками від тієї ж таки місцевої влади – Білокуракинської райдержадміністрації та селищної ради (або громади). Не зрозуміло тільки, за які такі заслуги. Тільки за те, що людина ходить на роботу і отримує за це зарплату – її вже треба нагороджувати? Особливо дратує, коли нагороджують керівників різних організацій чи державних (бюджетних) установ. За що? За те, що він (чи вона) докерувались до того, що розвали та розікрали район? Пропили, просрали, роздерибанили все, що тільки можна і не можна? За те, що вимагають та беруть хабарі?

В Білокуракине начебто будують та облаштовують нові дитячі майданчики. Дійсно, встановили вже кілька в різних частинах селища. Але ж, по-перше - за чиї гроші? А по-друге – ви бачили, як вони їх роблять? Якість таких майданчиків залишає бажати кращого. Бо за такі гроші, які витрачаються на них, їх можна зробити ледь не золотими. В той же час облаштувати і відремонтувати турніки на подвір’ї ЗОШ №1 не можуть. Так само і поле для міні-футболу просто в жахливому стані. На стадіоні «Здоров’я» також немає жодного нормального поля для гри в міні-футбол, волейбол чи баскетбол. Начебто щось і робили, але так толком і не зробили. В тренажерному залі більшість тренажерів не працюють. Якби не самі спортсмени, що приносять власний спортивний інвентар та ремонтують ці тренажери, то займатись там би було нічим. В той же час на ремонт та обладнання в ДЮСШ витратили сотні тисяч гривень. І хто там зараз займається? - Та ніхто!

А кажуть, що все для простих людей, для народу…

Особливо наш мер пан Сірик полюбляє вихвалятись своєю роботою саме для дітей і молоді селища. А насправді – тільки пафос, самолюбування та піар на сторінках газети «Життя Білокуракинщини». Лише в останньому номері районної газети «ЖБ» фізіономій Сірика – 6 штук. Добре, хоч голова РДА Іванюченко тимчасово зник з інформаційного обрію, а то б і його втулили б на кожній сторінці.

На водосховище «Наливне» нещодавно, здавалось би, прочистили та прогорнули ґрунтову дорогу, але після першої ж зливи вона знову перетворилась на суцільне місиво із грязюки, яка в спекотну погоду висохла і стала схожою лише на напрямок із масою вибоїн та ям, по якій проїхати ще треба постаратись. Начебто щось робили, розгортали, але без толку, все як-небудь, все тяп-ляп. Начебто понаставляли на пляжі мішків для сміття через кожні 3 метри, але ж сміття потрібно вивозити хоча б один раз на тиждень. Чи пан Сірик (чи керівник «Комунсервісу» Дзюба) думають, що раз завезли мішки, то вони мають стояти там із сміттям до Нового року? Вже зараз деякі з тих мішків заповнені сміттям, яке розкладається від спеки та тхне, тим більше, що встановили їх біля очерету, а щоб дійти до них, треба прошкандибати з десяток метрів по стирчакам напівскошеного бур’яну, що не дуже зручно. Тому відпочивальники найчастіше кидають сміття просто в бік бур’янів, навіть не намагаючись його донести до встановлених мішків. А вітер робить свою справу – і все те сміття розноситься по всьому пляжу. Папір, пластикові та скляні пляшки, пакети, чиїсь загублені бюстгальтери та презервативи – цього добра вже там навалом.

Знову все, як видно, для людей!..

Взагалі, веселі та дуже змістовні заходи для дітей, молоді та і всього населення проводяться в нашому селищі. День Конституції, День молоді, свято Івана Купала, День рибалки… То бджіл спеціально потруїли, щоб і пасічникам було не до свята… Весело!... Отак і живемо… Вірніше, виживаємо…

СВЯТКУВАННЯ ІВАНА КУПАЛА В БІЛОКУРАКИНЕ АБО ЗНОВУ ПРО ЖИТТЯ БІЛОКУРАКИНЩИНИ

"Мабуть, всім білокуракинцям сподобалось свято Івана Купала, яке відбулось на березі річки Білої?! Неймовірно, захоплююче, видовищно! Давно такого вже в нас не було. Розважались всі - від малого до старого. Але найбільше раділа молодь, дозвіллю якої так багато приділяє уваги місцева влада! Та діти, які не встигають радіти новеньким ледь збудованим дитячим і спортивним майданчикам в нашому селищі, які все будують-будують, але ніяк не можуть добудувати.

І ось знову - радість неймовірна! Після святкування Дня Конституції та Дня молоді, в Білокуракине відсвяткували ще одне улюблене всенародне свято - Ніч Івана Купала. Завдяки місцевій владі, зокрема, голові РДА, голові, селищної ради, голові громади, заступникам голів, їхнім помічникам, депутатам районної та селищної ради, а також працівникам "Комунсервісу", завдяки багаточисельним спонсорам був, нарешті, облаштований пляж на річці Білій. Також завдяки невтомній праці всіх керівників району та селища, які щодня і щоночі турбуються про благоустрій селища, благополуччя своє і навіть іноді людей, в Білокуракине вже вкотре відбувається свято для душі і тіла. На цей раз - свято Івана Купала, яке так довго чекали і дочекались. Вінки із квітів та трав, що запускали дівчата в річку Білу, неймовірне величезне вогнище, через яке плигали дівчата та хлопці, безкоштовні батути, атракціони, а також різноманітна, весела і насичена святкова програма - все це могли бачити і чути всі, хто був на цьому святі, яке запам'ятається надовго.

Всіх присутніх зі святом привітали голова РДА Сергій Іванюченко, який нещодавно встиг побувати на відпочинку і добре засмагнув, відгодувався, набрався нових сил та енергії, а також голова Білокуракинської об'єднаної громади Сергій Сірик, який, як його не годуй, все одно тримає свою фізичну форму, завдяки своїй невтомній праці та неймовірній кількості випалених цигарок із-за нервової роботи, зокрема, на будівництві дитячих майданчиків та ремонті автодоріг для жителів громади..."

- Іване, чого ти там сидиш та все бурмотиш? Вилазь вже з туалету, бо я сцяти хочу! - дружина нетерпляче підганяла чоловіка.

- Та зачекай! Я щас дочитаю! Во, бля!.., що пишуть... В нашій районці!..

- Ну і що там пишуть?! - зацікавилась дружина, переминаючись з ноги на ногу, стоячи біля туалету.

- Та про святкування... Як наші місцеві ідіоти відпочивають та святкують...

- Коли вони вже, суки, насвяткуються! - перебила його дружина... - та вилазь ти давай, бо я вже не можу терпіти!..

Іван, використавши газету за її прямим призначенням, вийшов з туалету, матюкаючись та розмахуючи руками:

- От "Життя" так "Життя"... Не сп@здять, так збрешуть!... І все у нас в селищі робиться - завдяки місцевій владі... Велике їм спасибі!.. Тьфу, бля!..