ВІА «Берег душі» - переможець фестивалю «Україна єднає світ»
З метою виявлення та підтримки талановитої молоді, обміну творчими здобутками, розширення міжкультурних зв’язків 24-25 лютого 2018 р. в стінах Київського національного університету будівництва та архітектури пройшов VII Міжнародний фестиваль-конкурс “Україна єднає світ” за підтримки Міністерства культури України та Благодійного фонду “Україна єднає світ”.
У фестивалі взяли участь понад 1500 талановитих учасників з усіх куточків України: Чернігівщини, Волині, Полтавщини, Херсонщини, Луганщини, а також з Румунії, Молдови, Вірменіі, Грузіі. Конкурсна програма включала в себе найрізноманітніші види виконавського мистецтва, серед яких: вокал, хореографія, модельне, інструментальне, циркове та театральне мистецтво.
У ньому взяв участь і вокально-інструментальний ансамбль «Берег душі» з Білокуракинського району. Вони стали переможцями, посівши перше місце в номінації вокально-інструментальний ансамбль. За плідну, самовіддану працю, вагомий особистий внесок в розвиток культури суспільства та естетичне виховання молоді художньому керівнику ансамблю Ігорю Марченку вручено Подяку Міжнародного фестивалю-конкурсу «Україна єднає світ».
Вітаємо колектив з перемогою та бажаємо подальших успіхів та натхнення!
Ввечері 26 лютого в останній день перебування гостей зі Львівщини на Білокуракинщині в Будинку дитячої та юнацької творчості було багатолюдно. Тут зібралися учні та педагоги району, артисти, які відвідували Західну Україну в рамках проекту «Змінимо країну разом», а також всі ті, хто прийшов сказати «До нових зустрічей» школярам Бродівської гімназії імені Івана Труша. На цьому заході линули слова вдячності як учасникам, так і організаторам даного візиту. Адже це не просто обмін культурним досвідом, це єднання України живим ланцюгом людських відносин, теплоти та сердечності. Самі такі проекти змінюють не тільки ставлення один до одного, долаючи великі відстані й різні погляди на життя, а зміцнюють Україну. І з від’їздом дітей з Бродівщини додому проект «Змінимо країну разом» не завершується, а набирає нових обертів, адже попереду нові зустрічі та нові спільні перемоги.
Конкурс "Поетичний медозбір" пройшов в Білокуракине
Традиційний конкурс читців «Поетичний медозбір», який 26 лютого відбувся в Будинку дитячої та юнацької творчості, став справжнім святом для поціновучів поезії. На ньому свої вміння та таланти демонстрували школярі зі всіх шкіл Білокуракинщини, а також гості нашого району – учні Бродівської гімназії імені Івана Труша. В котре на ньому учасники заходу продемонстрували високий рівень своєї підготовки, емоційно та проникливо читаючи поезії та журі визначило кращих у різних номінаціях.
Голова журі О.В.Плотницька оголосила результати п’ятого ювілейного конкурсу «Поетичний Медозбір». Дипломами третього ступеню за перемогу в п’ятому регіональному конкурсі читців «Поетичний Медозбір-2018» нагородили А.Звонок (учениця Білокуракинської ЗОШ №1), І.Ткаченко (учениця 6 класу Лизинської ЗОШ), І.Похила (учениця Шарівської ЗОШ). Дипломами другого ступеню нагородили В.Гармаш (ученицю Просторівської ЗОШ), А.Заїка (ученицю Нещеретівської ЗОШ), А.Солдатенко (ученицю Білокуракинської ЗОШ №2). Дипломами першого ступеню нагородили Т.Бакалова (Білокуракинська ЗОШ №2), Я.В’юненко (Білокуракинська ЗОШ №1), В.Третяк (Білокуракинська ЗОШ №1). В номінації «Мистецька надія» перемогла Я.Луб’яна, учениця Олексіївської ЗОШ. Також гості заходу учні Бродівської гімназії імені Івана Труша С.Чиж та Р.Янчук були нагороджені подарунками.
Подяками відділу освіти Білокуракинської селищної ради та відділу освіти Білокуракинської райдержадміністрації були нагороджені вчителі, які підготували учнів до конкурсу, а саме В.Г.Діщук філолог Білокуракинської ЗОШ №1, Л.М.Рожкова - вчитель Просторівської ЗОШ, В.П.Грінченко -вчитель Лизинської ЗОШ, Т.О.Похила - вчитель Шарівської ЗОШ, О.В.Діденко - вчитель Білокуракинської ЗОШ №2, С.І.Пономаренко - вчитель Білокуракинської ЗОШ №1, І.М.Булдакова - вчитель Нещеретівської ЗОШ, А.В.Фартушна - вчитель Білокуракинської ЗОШ №2, В.О.Найдьонова - вчитель Олексіївської ЗОШ. Крім цього, подяками відділу освіти Білокуракинської селищної ради та відділу освіти Білокуракинської райдержадміністрації були нагороджені керівники мистецьких студій, а саме Л.В.Липова, Т.В.Попова, О.С.Сорочинська.
26 лютого 2018 року в залі засідань Білокуракинської райдержадміністрації відбулася 30 сесія районної ради 7 скликання
26 лютого в залі засідань райдержадміністрації відбулася 30 сесія районної ради 7 скликання. Провів її голова районної ради Костянтин Бондаренко. У ній також взяли участь голова Білокуракинської райдержадміністрації Сергій Іванюченко, начальники відділів та управлінь райдержадміністрації, сільські та селищні голови, керівники ряду установ та організацій району. На порядку денному було розглянуто шістнадцять питань.
Першочергово депутати заслухали звіти голів постійних комісій районної ради про їх діяльність у 2017 році та звіт голови районної ради Костянтина Бондаренка про свою діяльність у минулому році.
Про виконання районного бюджету за 2017 рік звітувала заступник начальника управління фінансів райдержадміністрації Ірина Рязанцева. Також депутати внесли ряд доповнень та змін до районного бюджету на 2018 рік.
На цій сесії було затверджено план заходів з реалізації Стратегії розвитку Білокуракинського району до 2020 року, з якого доповідала начальник відділу економічного розвитку та торгівлі райдержадміністрації Світлана Христенко.
Після прослухання доповідей депутатами районної ради було затверджено ряд районних програм. Зокрема, районна цільова комплексна програма «Цивільний захист населення і територій, запобігання виникнення та ліквідація надзвичайних ситуацій, які можуть виникнути на території Білокуракинського району» на 2018-2019 роки; програма забезпечення заходів щодо проведення приписки та призову громадян України на строкову військову службу, для підготовки до вступу у вищі військові навчальні заклади, призову на військову службу за контрактом та по підготовці до мобілізації військовозобов’язаних на території Білокуракинського району на 2018 рік; районна програма соціального захисту дітей у Білокуракинському районі на 2018-2020 роки; Програма зайнятості населення Білокуракинського району до 2020 року та Програма по забезпеченню правопорядку на території Білокуракинського району на 2018-2021 роки.
Не оминули увагою депутати і питання затвердження складу комісії з реорганізації шляхом перетворення комунального підприємства «Редакція газети «Життя Білокуракинщини».
ЮВІЛЕЙ ЛІТЕРАТУРНО-ПОЕТИЧНОГО ОБ'ЄДНАННЯ "ЛІРА" - 20 РОКІВ (Новопсков)
Вітаю літературно-поетичне об'єднання "Ліра" (Новопсков) з 20-річним ювілеєм. Всім літераторам та поетам Новопсковщини зичу здоров'я та благополуччя, творчого натхнення та вдячних прихильників. А всім новопсковцям бажаю цінувати своїх місцевих геніїв, талантів, справжніх майстрів літературного та поетичного слова! Бажаю частіше відвідувати бібліотеку та читати книги! Любіть свою землю, любіть Україну, любіть українське слово! Хай вам щастить!
На базі Просторівської ЗОШ відбулася спортивно-інтелектуальна гра «Козацькі забави»
25 лютого на базі Просторівської ЗОШ відбулася спортивно-інтелектуальна гра «Козацькі забави». У ній взяли участь гості нашого району - вихованці Бродівської гімназії імені Івана Труша та учні Павлівської, Курячівської та Просторівської загальноосвітніх шкіл. Програма заходу була насичена різноманітними спортивними та інтелектуальними конкурсами, колективними змаганнями, самодіяльними виступами.
Цього дня учасники визначали сильніших в перетягуванні канату, естафетах, стрибках у мішках тощо. Та цього дня на всіх школярів чекали не поразки та перемоги, а перш за все, нові знайомства, насичений відпочинок, нові враження. За результатами спортивно-інтелектуальної гри почесне звання «Дружній козак» виборола команда Просторівської ЗОШ, «Кмітливий козак» у павлівчан, «Спритний козак» - звання команди Бродів, а найартистичнішими козаками виявилися школярі Курячівської ЗОШ.
Наприкінці заходу до школи завітала команда гирьовиків Просторівської ЗОШ. Вони тільки-но повернулися з перемогою з Всеукраїнського турніру з гирьового спорту серед юнаків та дівчат, який проходив 24 лютого у м.Київ. Команда нашого району виборола почесне друге місце на цих змаганнях. І цього дня учасники змагань влаштували таку собі «прес-конференцію», де, відповідаючи на запитання гостей, розповіли всім про історію своїх спортивних успіхів. А на завершення відбулися показові виступи гирьовиків.
На згадку про цей насичений день учні Просторівської школи подарували гостям з міста Броди невеличкі сувеніри на згадку: віночки дівчаткам та булаву юнакам. І по завершенню на всіх чекав смачний обід та дискотека.
ЧОМУ В БІЛОКУРАКИНЕ НЕ ПАЛИЛИ ОПУДАЛО АБО ЯК ПРОВОДЖАЛИ ЗИМУ
Цікаво, а чому в Білокуракине під час святкування Масляної не палили опудало самої Масляної? Таке опудало символізує прощання із зимою і настання весни. А от у нас чомусь до цього діло не дійшло. Навіть пожежна машина стояла на площі, але справжнього вогнища так і не було. Може, саме тому і зима у нас затрималась і морози повернулись?
За те майже на всіх столах стояли пляшки із горілкою або самогоном. І вся суть веселощів - Проводів зими - зводилась до одного - скоріше нажертись та напитись вдризг, що багато хто і зробив. Бо під кінець свята дехто ледь ногами пересував. А куди діватись?! - Холодно! Зима все ж таки! А дарма, що піст розпочався, під час якого не можна не тільки вживати нічого м'ясного, але і алкоголю теж, до речі. Але ж хіба про це думає місцева влада, яка мало того, що придумала святкувати Проводи зими на тиждень пізніше, аніж всі нормальні люди, так ще й перетворила це древнє свято на безглуздий шабаш та змагання по обжерливості та розпиттю алкогольних напоїв. І який там піст?! І шашлики, і горілка, і самогон. Які там звичаї та обряди?! Захворіла керівник ансамблю "Золота осінь" А.Герасюта - і все! Про обряди і звичаї всі забули. Опудало навіть не додумались спалити, як це і прийнято робити в таке свято. Бо це - кульмінація і фінал всього дійства, це - прощання із усім старим і запрошення весни, тепла, початку всього нового.
Кажуть, що львів'яни, що приїздили до Білокуракинського району, просто були в шоці від почутого та побаченого в нашому селищі. Але є вказівка згори - співпрацювати та налагоджувати стосунки між заходом України та сходом. Бо Україна - єдина, соборна і неподільна. Але бідні львівські діти, яким ще перед цим святом довелось побачити та відчути, що таке - гостинність білокуракинців, зокрема, представників місцевої влади, коли їм довелось більше години чекати цих самих представників влади, які і не особливо поспішали їх зустрічати. І заради чого? Щоб сфотографуватись біля входу в школу? Я не здивуюсь, якщо потім в місцевій газеті "Життя Білокуракинщини" опублікують кільканадцять чималеньких фото із пиками цих самих представників влади та розхвалять їхню гостинність та плідність співпраці із західноукраїнським регіоном.
Один мій знайомий нещодавно повернувся із зони АТО, де прослужив більше року і багато чого побачив на власні очі, з багатьма людьми поспілкувався, в т.ч. і з західних областей України. Багато чого дізнався про життя західноукраїнців, та багато розповів їм про життя на сході України. Бо дійсно, західняки не завжди можуть зрозуміти східняків, і навпаки. І хоча всі - українці, різниця в мисленні все ж таки є. Ті ж львів'яни, чи івано-франківці, чи тернополяни - вони не можуть зрозуміти, як ми, білокуракинці, могли всі ці роки терпіти (та ще й голосувати за них на виборах) комуністів, потім регіоналів, які фактично грабували та нищили народ, свій край, землю?.. Більш того - ми продовжуємо терпіти цих недоумків, частина яких все одно залишилась у місцевій владі, перефарбувавшись і пристосувавшись до тепер вже нинішньої порошенківської влади! Якщо вони не можуть навіть організувати звичайне свято Масляної та по-нормальному, по-людські зустріти весну, то як вони взагалі можуть щось путнє зробити в районі? Не дарма ж під час таких свят людей з кожним роком стає все менше і менше.
Цей солдат, який більше року не був в Білокуракине, повернувся додому і розповів, що він намагався оформити якісь там свої документи, як учасник АТО, щоб все ж таки перейти із стану військового в цивільне життя. Йому довелось побігати по владних кабінетах, по різним державним установам і кругом, де б він не був, він натикався на якісь перепони. "До мене таке ставлення, - каже він, - як наче я якесь кончене бидло!.. Ніхто не хоче допомогти!.. Навпаки, таке відчуття, як наче все робиться проти мене! В кожному кабінеті вигадують якісь відмовки, щось вимагають - якісь не існуючи документи, довідки і т.д. І довести свої законні права практично неможливо... Іноді хочеться просто зайти в кабінет до чергового начальника і кинути гранату!.. Я думав, за рік, що мене тут не було, хоч щось змінилось... Ні! Ніх@я! Ті ж самі ублюдки в кабінетах і сидять!.."
Ось так! І він, дійсно, має рацію. Бо за рік у нас абсолютно нічого не змінилось, принаймні, в кращий бік. Лише брехня, окозамилювання та лицемірство. Робиться гарна картинка для ЗМІ, звітують про якісь результати в роботі. Але ці результати, якщо і є - то вони не є заслугою місцевої влади. Це заслуга громади, простих людей, підприємців та сільгоспвиробників, які сплачують податки та докладають своїх зусиль щодо покращення життя людей.
Ще один приклад - подивіться, яку снігову гірку для дітей зробили на центральній площі в Білокуракине! Пам'ятається, що навіть по каналу ЛОТ показали інтерв'ю, яке давав заступник мера Шуть Д.А. і хвалився цією гіркою, мовляв, подивіться, яку чудову забавку зробила місцева влада для малечі в селищі. Тепер дітям можна кататися на цій гірці та проводити там своє дозвілля. Але пан Шуть, мабуть, як завжди, пожартував?! Гірка, дійсно, вийшла чималенькою. Мабуть, метрів з чотири заввишки. Але чомусь дітей там небагато (або і взагалі немає) навіть у вихідні дні. А чому? А тому що насправді цей витвір, який місцева влада чомусь називає сніговою гіркою для спуску дітей, взагалі не придатний для цього спуску. На Масляну я спеціально пройшовся навколо цієї снігової гірки. Але щоб з неї спуститись, а потім ще й знову залізти нагору, треба докласти чимало зусиль. Більш того, спуститись з неї практично нереально. А якщо спробувати це зробити, то можна не тільки ноги поламати, але і шию запросто звернути. Як в ідейних натхненників та виконавців цього "шедевра" посеред центральної площі селища Білокуракине взагалі повернувся язик назвати це потворне створіння сніговою гіркою для розваг і відпочинку дітей, коли з неї можна спуститись хіба що кубарем, ризикуючи щось собі зламати чи вивихнути. Нехай би голова районної адміністрації, чи мер та його заступники спробували б спуститись з цієї гірки. Цікаво було б на це подивитись!..
Ну що ж, Масляну в Білокуракине відсвяткували, нехай і з запізненням. Хоча в селах Білокуракинського району свято відбувалось на тиждень раніше, як і має бути за календарем. І зробила це свято не місцева влада, а люди, які прийшли на нього, та оті самодіяльні творчі колективи із тих самих сіл району. Можливо, варто було б повчитись святкувати саме в селян? Тепер, може, місцева влада ще і святкування Пасхи перенесе на тиждень пізніше, як і Масляну? Бо Великдень святкується на 49-й день після проводів зими... От тоді дійсно буде смішно...
Конкурси для учнів з Бродівського району Львівської області
Друга половина дня 24 лютого для учнів з Бродівського району запам’яталася новими знайомствами та позитивними емоціями, які їм подарувала гра «Суперінтуїція». Вона була проведена в фойє районного Будинку культури імені Тараса Шевченка, а участь у ній взяли представники трьох навчальних закладів: Білокуракинської ЗОШ №2, Бродівської гімназії імені Івана Труша та члени ГО «Закон та ми» навчально-виховного комплексу Новоайдарська школа-гімназія. Під час веселих конкурсів школярі не тільки позмагалися у своїх здібностях, а й весело провели час та знайшли нових друзів.
Змінимо країну разом: Школярі та педагоги зі Львівщини проводжали зиму на Білокуракинщині
Цими вихідними у Білокуракинському районі відбулися святкування проводів зими. Участь у концертній програмі взяли учні та педагоги Бродівської гімназії, що на Львівщини. Візит гостей став можливим завдяки реалізації програми міжрегіонального співробітництва між Луганською, Львівською та Тернопільською областями «Змінимо країну разом», ініційованої головою Луганської обласної державної адміністрації – керівником обласної військово-цивільної адміністрації Юрієм Гарбузом.
Десять учнів зі Львівської області у супроводі педагогів здійснили візит-відповідь на різдвяну поїздку юних білокуракинців до Галичини.
За словами освітян із Західної України, бажаючих відвідати Луганщину учнів гімназії було так багато, що довелося влаштовувати відбір за шкільною успішністю. Викладачі розповіли, що були приємно вражені гостинністю та щирістю білокуракінців.
Богдана Булишин, вчителька української філології Бродівської гімназії розповіла наступне: «Я дуже давно хотіла сюди приїхати, бо багато чула про традиції та культуру Луганської області. Наші діти цікавляться станом речей у нашій державі та хочуть спілкуватися зі своїми однолітками зі Сходу. Переконана, що програма обміну між Луганською та Львівськими областями повинна продовжуватися та розширюватися у культурній, медичній сфері. Спілкування між регіонами об’єднує та формує спільну думку, а коли ми єдині – ми сильні!»
Спілкуючись з журналістами, діти з Галичини зазначили, що тут вони знайшли нових друзів та взяли участь у краєзнавчих конкурсах-квестах.
Крім того, дітлахи зустрілися зі своїми земляками-військовослужбовцями з Бродівщини, які служать на Луганщині.
Делегація зі Львівщини перебувала на Білокуракинщині протягом чотирьох днів (з 23 по 26 лютого). Програма візиту була дуже насиченою та містила не лише розваги, а й можливість познайомити гостей з усіма формами освіти та кращим педагогічним досвідом. Так, діти та їхні вчителі відвідали загальноосвітні навчальні заклади Білокуракинського району, взяли участь у спортивних змаганнях, поетичному конкурсі, познайомилися з проектом «Демократична школа» та з особливостями роботи туристичного гуртка. Завітала делегація до недільної школи в Свято-Тихонівському храмі (смт Білокуракине).
Нагадаємо, що проект «Змінимо країну разом» передбачає міжрегіональне співробітництво у професійно-технічній, культурній, соціальній та інших сферах. Протягом 2016-2017 років в рамках проекту 150 освітян та 22 працівника культури з Луганщини та Львівщини взяли участь у професійних обмінах, більше 500 дітей відвідали Західну Україну з метою відпочинку та оздоровлення. Постійно відбуваються культурно-мистецькі заходи в обох областях за участі представників зі Сходу та Заходу.
В Білокуракине на Масляну дітей зі Львівщини годували на вулиці в майже 20 градусний мороз!
Продовжилася культурна програма перебування гостей з Бродівщини на площі імені Тараса Шевченка в смт Білокуракине, де відбулися масові гуляння з нагоди проводів зими. Тут на них чекали виступи аматорів сцени району, участь у спортивних змаганнях, ігри, частування кашею. Також під час заходу в дитячо-юнацькій спортивній школі відбулися показові виступи гирьовиків району. Діти мали змогу поспілкуватися між собою, розповісти про історію успіху в цьому видові спорту.
P.S. Ось так на свято "Проводів зими" в Білокуракине годували дітей із Бродівського району (Львівська обл.). На вулиці - близько мінус 17-18 градусів. Для них спеціально поставили столи подалі від всіх інших - неподалік будівлі райдержадміністрації - щоб менше хто бачив та звертав на них увагу. Ось таке справжнє ставлення місцевої влади до гостей із західної України. Тут навіть не треба нічого коментувати. Все і так зрозуміло. Просто дивіться, запам'ятовуйте і робіть висновки!
Цими вихідними на Білокуракинщині відбулося святкування проводів зими. Участь у концертній програмі взяли учні та педагоги Бродівської гімназії, що на Львівщини та гості з Новоайдарського району. Зі словами привітання та найкращими побажаннями до мешканців селища та гостей звернувся голова селищної територіальної громади Сірик Сергій Іванович.
Люті морози не стали перешкодою і населення активно приймало участь в спортивних змаганнях. Діти та дорослі каталися санах, змагалися у перетягуванні канату та ін. Переможці отримали цінні подарунки та гарний настрій. До уваги гостей та жителів селища була представлена виставка-ярмарок з домашніх страв. Всіх бажаючих пригощали смачною кашею та гарячим чаєм.
На вулиці ще зимові морози, та люди вже готуються до зустрічі сонця і тепла. То ж в суботу 24 лютого на центральній площі смт Білокуракине вирувало свято - білокуракинці проводжали Зиму, кликали Весну. Зі сцени присутніх вітали Білокуракинський селищний голова Сергій Сірик, голова райдержадміністрації Сергій Іванюченко та гості свята: заступник голови Новоайдарської райдержадміністрації Тетяна Новикова, директор Бродівської гімназії Івана Труша Руслан Шишка. Вони побажали всім присутнім міцного здоров’я, та щоб врешті-решт зима впустила в своє серце весну і вона прийшла з теплом на Білокуракинську землю. Потім керівництво району вручило подяки учасникам та переможцям першості Луганської області з гирьового спорту.
Продовжився захід концертною програмою за участю кращих вокальних колективів району. Свято супроводжувалось частуваннями: тут і млинці, пиріжки, вареники та безліч інших смаколиків, які приготували на свої святкові столи організації та заклади району. Білокуракинська об’єднана територіальна громада частувала всіх польовою кашею та чаєм.
В цей же час проходили спортивні зимові розваги: лижні перегони, перетягування канату, гирі і звичайно, ж підкорення стовпа.
Діти зі Львівщини відвідали Білокуракинський краєзнавчий музей
24 лютого - другий день перебування гостей зі Львівщини на Білокуракинщині. В рамках візиту вранці для учнів Бродівської гімназії імені Івана Труша та супроводжуючих осіб було організовано екскурсію до Білокуракинського районного краєзнавчого музею, директор якого представила гостям історію Білокуракинщини з часів заснування до наших днів.
ПРО МАТЕРІАЛИ ТА АВТОРІВ (АДМІНА) ВСІМ ВІДОМОГО БІЛОКУРАКИНСЬКОГО САЙТУ ТА СПІЛЬНОТ В СОЦ.МЕРЕЖАХ
Іноді приємно чути, як люди відгукуються про матеріали, які додаються на всім відомий Білокуракинський сайт та його спільноти в соц.мережах. От і сьогодні на площі випадково почув розмову двох жіночок вже досить поважного віку, які натхненно обговорювали матеріали, які були мною додані на один відомий білокуракинський сайт. І хто б міг подумати, що люди такого віку (майже пенсійного) користуються Інтернетом та дивляться, читають те, що я додаю на сайти та в спільноти соц.мереж. Вони так голосно говорили між собою, обговорюючи автора та його матеріали, навіть не підозрюючи, що цей самий автор знаходиться в кількох метрах від них. Як видно, більшість білокуракинців навіть не знає ні авторів матеріалів в обличчя, ні самого адміна відомого білокуракинського сайту та спільнот. Хоча всі називають одну і ту саму назву білокуракинського сайту.
З одного боку, це добре, що не знають автора. Це дає змогу мені бути непомітним і спокійно робити свою справу. А з іншого боку - іноді хочеться підійти і сказати людям, що вони дивились або читали саме мій матеріал, і що можуть підійти до мене і висловити свої думки безпосередньо мені в обличчя - все, що думають і про що хочуть сказати. Відгуки, звісно, бувають різні - і позитивні, і негативні. Дехто обговорює автора за його спиною, дехто лише здалеку тикає в нього пальцем, показуючи іншим і говорячи, що ось - цей і є автором (чи адміном) всім відомого білокуракинського сайту. Але чомусь дуже рідко люди висловлюють свої думки та відгуки про сайт (чи спільноти в соц.мережах) та розміщені на них матеріали безпосередньо в обличчя самому автору (чи адміну). Із чого можна зробити висновок, що люди або чогось бояться, або просто не знають автора (адміна). І тому обговорюють його самого та матеріали в Інтернеті у нього за спиною.
Хоча, чесно кажучи, досить часто доводиться чути і позитивні відгуки, навіть від незнайомих людей. Їм, по суті, не важливо, хто автор матеріалів. Вони просто погоджуються з тим, що написано, з тими думками, які там висловлюються і часто-густо просто підтримують автора своїми лайками або коментарями.
Звичайно, подобатись всім неможливо. Але у будь-кого є можливість висловитись і прокоментувати той чи інший матеріал. Благо, сучасні можливості дозволяють це робити практично кожному. Крім того, є такий дуже простий принцип - якщо тобі щось не подобається в тому, що роблять інші, то зроби своє - краще і якісніше і вистави на загальний огляд, щоб всі могли побачити і оцінити.
Також, якщо комусь щось не подобається на всім відомому білокуракинському сайті - достатньо просто не заходити на цей сайт та його спільноти в соц.мережах. І буде вам щастя! А якщо ви раптом побачили себе на відео чи фото, яке було додане в Інтернет без вашого особистого дозволу (як дехто пише адміну в особистих повідомленнях чи коментарях), то у вас завжди є можливість просто повідомити про це адміна, і ваші зображення з успіхом і досить швидко будуть видалені з мережі. А якщо ви випадково потрапили на якесь відео, і вам це також не подобається, то вас або виріжуть, або замажуть чорним кольором (на відео, звичайно!).
Крім того, згідно законодавству про інформацію, якщо ви приймаєте участь в громадських (публічних) заходах або знаходитесь в загальнодоступних місцях, то це означає, що ви вже розумієте і усвідомлюєте (і фактично погоджуєтесь), що вас можуть знімати на відео, фотографувати і публікувати в засобах масової інформації або в Інтернеті. Немає такого закону, який би забороняв це робити представникам публічних засобів масової інформації. Дозвіл потрібен лише на зйомку на приватній території (приватному подвір'ї, в оселі, на режимних, закритих об'єктах і т.п.). Всі інші місця є загальнодоступними і, відповідно, відкритими для отримання будь-якої інформації, в т.ч. державні установи та організації, місця проведення масових заходів, площі, парки, сквери, клуби і т.д.
Таким чином, всі побажання та зауваження кожен може робити і надсилати автору (адміну) всім відомого білокуракинського сайту та його спільнот в соц.мережах в особистих повідомленнях або коментарях. І ваша думка обов'язково буде почута і прийнята до уваги.
Днями центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно з Білокуракинським відділом поліції та Державною службою надзвичайних ситуацій в загальноосвітніх школах I-III ступенів с.Павлівка та с.Курячівка провели бесіду щодо вибухонебезпечних предметів, мета якої розповісти дітям про вибухонебезпечні предмети й речовини, про їхню загрозу життю та здоров’ю. Був продемонстрований фільм, де чітко показано й розказано, що потрібно робити, а що заборонено робити з небезпечними знахідками. Також проведена лекція щодо загрози кіберзлочинності – сукупності злочинів, що вчиняються у віртуальному просторі за допомогою комп’ютерних систем. Учням були роздані буклети з порадами щодо того, як вберегти себе від кіберзлочинів. Всього в заході взяли участь 68 учнів вказаних шкіл.
Двадцять дітей зі Львівщини завітали на гостину до білокуракинців
Трохи більше місяця тому 20 дітей з Білокуракинського району повернулися з незабутньої поїздки у місто Броди Львівської області. Сьогодні львівські учні з візитом у відповідь завітали на Білокуракинщину. Це десять вихованців Бродівської гімназії імені Івана Труша на чолі з начальником відділу освіти Бродівської райдержадміністрації Михайлом Сторожук. Їх гостинно зустрічали голова райдержадміністрації Сергій Іванюченко, голова районної ради Костянтин Бондаренко, заступник голови селищної ради Дмитро Шуть, начальник відділу освіти селищної ради Любов Зубкова, в.о. начальника відділу освіти райдержадміністрації Людмила Бунчужна, педагогічний та учнівський колективи Білокуракинської ЗОШ №1.
З вітальним словом до присутніх звернувся голова райдержадміністрації Сергій Іванюченко. Перш за все він подякував гостям за візит до нашого краю у ці непрості часи, висловлюючи сподівання на те, що добрі традиції взаємних відвідин будуть продовжуватися. Такі поїздки – це не просто формальне виконання програми «Схід і Захід разом», це єднання України реальними людьми. Меморандум про співпрацю між Бродівською і Білокуракинської райдержадміністраціями набирає обертів, попереду багато спільних зустрічей, планів по обміну досвідом. І зовсім невипадково сьогодні разом стоять учні Бродівської гімназії та Білокуракинської ЗОШ №1. Адже наприкінці року було подано спільний проект «Сучасна школа», який передбачає капітальний ремонт цих навчальних закладів. Сергій Іванович побажав гостям насиченого та приємного відпочинку, нових знайомств та яскравих вражень. Після цього директор Білокуракинської ЗОШ №1 Олена Вашура запропонувала зробити перше фото на згадку про знайомство.
Гостей нашого району за чотири дні їх перебування чекає насичена та цікава програма. І сьогодні вона розпочалася з гри-тренінгу «Кубок вогню», яка спільною метою допоможе ближче познайомитися один з одним та отримати позитивний настрій.
Ознайомилися з досвідом роботи Коломийчиської сільради
За ініціативи голови райдержадміністрації Сергія Іванюченка та сприяння радника з питань примирення та соціальної єдності, Програми розвитку ООН Ганни Борової 21 лютого делегація Білокуракинського району відвідала село Коломийчиху Сватівського району аби вивчити досвід розвитку невеличкої сільради за рахунок міжнародних грантів, ознайомитися з напрацюваннями по залученню інвестицій.
Село є центром Коломийчиської сільської ради, що включає населені пункти: с. Коломийчиха та с. Жовтневе. Загальна кількість населення сільради - 570 осіб.
Не дивлячись на те, що Коломийчиха – невеличке село, воно має розвинуту соціальну інфраструктуру, газифіковане, має централізовану систему водопостачання. На його території функціонує Коломийчиська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. та дитячий навчальний заклад “Калинка”. На території сільської ради знаходиться Коломийчиський фельдшерський пункт та фельдшерський пункт с. Жовтневе. Сільський клуб прикрашає центр села (в приміщенні розташована велика сучасна бібліотека). В'їжджаючи до села видніється упорядкований спортивний стадіон. На кошти громади та спонсорів в сумі 280 тис. грн. в 2012-2014 рр. відремонтовано культову споруду церкви Покрова, яка була побудована за кошти парафіян в 1886 році, єдина дерев’яна церква в Луганській області, яка залишилася з тих часів. Також на території Коломийчихи розвинута торгова мережа - 2 магазини, діє ПП АФ “Лан” і дев’ять фермерських господарств, які вирощують не тільки зернові та технічні культури, а й займаються вирощуванням великої рогатої худоби, свиней та овець, де працює близько 150 чоловік.
Відсутність державної підтримки села змусило громаду активізуватися, і в червні 2009 року на території Коломийчиської сільської ради була створена громадська організація “ДЖЕРЕЛО-2009”, основною метою якої є сприяння сталому соціально-економічному розвитку території через підтримку та співфінансування громадських ініціатив. Є досвід співпраці з бюджетами всіх рівнів, з міжнародними фондами. За короткий час громадська організація реалізувала два мікропроекти “Реконструкція центральної системи водопостачання с. Коломийчиха”, завдяки підтримки і співпраці з Проектом ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток орієнтований на громаду” освоєно кошти, з яких: 133900.00 грн — Проект ЄС/ПРООН "Місцевий розвиток орієнтований на громаду", Луганською обласною радою 112200.00 грн, Сватівською районною радою 167186.00 грн, кошти спонсорів 160000.00 грн, громадою 76014.00 грн. Замінено 4500 метрів центрального водогону села Коломийчиха, 5600 м - вуличного, що дало можливість мешканцям села повністю підвести воду в кожне домогосподарство.
Коломийчиська сільська рада, ГО “ДЖЕРЕЛО-2009” є партнерами з ГО «Агентство стійкого розвитку Луганського регіону», де разом брали участь в конкурсах - проектах “Клич друзів - граймо разом” Фонд братів Кличко, Міжнародний Фонд “Відродження » проект “Енергозбереження в дитячому садочку “ Калинка”, в 2011 році завдяки підтримки Німецького Посольства м. Донецьк в проекті ”Покращення умов виховання дітей через облаштування дитячих майданчиків” громада отримала дитячий майданчик, який було встановлено на подвір'ї місцевої школи, де діти з задоволенням проводять свій вільний час на гойдалках. Гордістю села є центр розвитку культури — сільський клуб.
На території громади створено ще одну громадську організацію. ГО «КОЛОМИЙЧИСЬКЕ СУЗІР'Я» обрано переможцем конкурсу «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» ІІІ фази, який буде реалізовуватися за фінансової підтримки ЄС/ПРООН, місцевих бюджетів та коштів громади. Цей Проект був направлений на капітальний ремонт будівлі Коломийчиської ЗОШ І-ІІІ ст.
Коломийчиська громада живе звичайним життям, щоденно турбуючись про справи насущні, маючи успіхи та проблеми. Її особливість у тому, що вона має активних, ініціативних людей та лідера – голову сільської ради Надію Василівну Чуніхіну. І кожен реалізований проект – це спільні кошти кожного жителя території (членські внески до громадських організацій кожного жителя села), місцевого бюджету та міжнародних фондів. Це, мабуть, і є секрет успіху цієї громади. Адже вони все роблять разом успішно розвиваючи свою малу батьківщину.
Ця поїздка виявилася досить насиченою та продуктивною. Старостам, сільським та селищним головам Білокуракинського району та й всім іншим учасникам є чому повчитися у «сусідів». Адже правильно говорить народна мудрість: «краще один раз побачити, ніж сто разів почути».
Делегація Білокуракинського району взяла участь в публічних діалогах
21 лютого делегація Білокуракинського району, яку очолювала заступник голови райдержадміністрації Наталія Вервейко, відвідала м.Сватове, де пройшов кластерний діалог для зацікавлених осіб із Сватівського, Троїцького та Кремінського районів. Його було організовано Луганською обласною державною адміністрацією у партнерстві зі Східноукраїнським Національним університетом імені Володимира Даля за підтримки Програми відновлення та розбудови миру Програми розвитку ООН. Мета таких заходів - інформування широкого кола громадськості та влади різного рівня з результатами проведених досліджень щодо виявлення життєвих орієнтацій й обраних асоціацій мешканців Луганщини та представлення області у національних ЗМІ з метою обговорення ключових елементів Комунікаційної стратегії області.
В ході зустрічі присутні ознайомилися з рядом важливих питань. Зокрема, впливом іміджу Луганської області на зовнішньо-економічну діяльність та інвестиційну привабливість, результатами опитування громадської думки, роллю ПРООН у підвищенні позитивного іміджу Луганського регіону тощо. Подібні кластерні діалоги, якими буде охоплено вся територія області, дозволять зробити процес спільної роботи більш прозорим та в результаті підвищити рівень обізнаності не менш 300 активних представників організацій громадянського суспільства та органів влади Луганської області щодо діяльності у співпраці з проектом ПРООН, спрямованої на формування та підвищення позитивного іміджу Луганського регіону. Також буде узгоджено основні елементи для формування єдиного образу Луганської області та сфери «стратегічного втручання» (ключові напрямки) Комунікаційної стратегії Луганської області. Також було представлено та обговорено результати досліджень (опитування громадської думки, експертних інтерв’ю, контент-аналізу національних ЗМІ).
До Дня Героїв Небесної Сотні в Білокуракинській дитячий бібліотеці пройшов захід, присвячений вшануванню подвигу українців, загиблих під час Революції Гідності.
Школярам БЗОШ №1 за допомогою відеоматеріалу та книжкової виставки бібліотекарь Рогозян Н.Є. розповіла про Героїв Небесної Сотні. В своєму виступі вона сказала, що завдяки цим людям було змінено хід історії нашої держави. Ці люди вийшли на Майдан, щоб захистити ідеали демократії, відстоюючи права і свободи простих людей. Це були люди різного віку, різних професій, з різних куточків нашої країни. Вони були зовсім різні, але схожі між собою серцем, душею, волею. В їх діях жила віра, надія та любов. Віра в перемогу над владою, віра в краще майбутнє своїх батьків та дітей.
За ці роки люди написали багато віршів, пишуться літературні твори, складаються сценарії для проведення заходів, знімаються фільми, називаються вулиці і площі.
Всім присутнім бібліотекар продемонструвала відбірку документальних матеріалів, фотографії загиблих Янголів Небесної Сотні. Учні взяли участь в конкурсі малюнків «Україна – гідна свободи».
21 лютого у світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Учні та викладачі ліцею цього дня прославляли у піснях та віршах нашу мову колискову – українську мову. До неї можна підібрати чимало епітетів, вона є багатою, мелодійною, суворою та легкою, вишуканою та ніжною…
«Українська мова – це серце нації, це канва, на якій народ вишиває свої візерунки» - такими словами відкрила лінійку викладач української мови та літератури Бриндюк Ольга Іванівна, а учні розповіли про красу і велич, ніжність і мелодійність рідної мови.
Бібліотекар Лавренко Т.Г. підготувала книжкову виставку «Рідна мова – серця мого подих» та провела бібліотечний урок «Кращих, ніж рідної, мов не буває…»
День Святого Валентина в Білокуракинському аграрному ліцеї
В усі часи люди невпинно складали гімн самому великому, самому прекрасному і світлому почутті - любові. Пройшли століття, але й сьогодні всі вихваляють те, без чого б життя на землі втратило б будь-який сенс. Життя починається з любові.
Саме 14 лютого 2018 року в Білокуракинському професійному аграрному ліцеї відбулося свято до Дня всіх закоханих під назвою «Все починається з любові». Ведуча музично-розважальної програми Лобач Крестина привітала всіх зі святом. На протязі вечора за допомогою «Валентинок» були об`єднані пари, які приймали участь в різноманітних конкурсах. Пісні у виконанні Жидких Анни, Вітер Анастасії, Пітеляк Юлії були присвячені Дню закоханих.
В ліцеї відбувся захід – реквієм до дня вшанування пам`яті героїв Майдану «Небесної Сотні». Учні переглянули відео «Євромайдан! Відео, яке повинен побачити кожен українець!», потім викладач Ясиненко В.І. разом з учнями групи № 31 Головко Володимиром та Писаренко Андрієм, учениці групи №15 Супрун Софією та Запорожець Яною розповіли про тих, хто ціною власного життя залишиться в пам`яті українського народу як герої «Небесної Сотні». З трепетом звучать слова в устах Володимира: «Небесна Сотня» - Новітні герої України, вони полягли за нас із Вами, юні чорноброві хлоп`ята. Вони були звичайними хлопцями, а стали Героями, бо вмить останню віддали найдорожче, що мали – своє життя, за нас віддали, аби ми жили, долюбили за них, пісень за них доспівали. І це символічно, бо саме цей юнак в майбутньому обирає шлях захисника України.
Під мелодію гімну Небесної Сотні «Пливе кача» учасники заходу запалюють свічки і передають по колу, світло цих свічок буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам`яті.
Зустріч фахівців Білокуракинського ЦЗ, Білокуракинського ПАЛ з мешканцями Білокуракинського району
16 лютого в приміщенні Білокуракинського центру зайнятості відбулася зустріч фахівців Білокуракинського центру зайнятості, Білокуракинського професійного аграрного ліцею та мешканцями Білокуракинського району з категорії незайнятого населення. Розпочала захід директор Білокуракинського центру зайнятості, яка запропонувала присутнім здобути професію «Кухар» на базі Білокуракинського ПАЛ. Заступник директора ліцею Трощієва Т.В. ознайомила з умовами навчання, проживання та іншими організаційними питаннями. Майстер виробничого навчання Роззувайло Г.М. розповіла про професію «Кухар», її переваги та недоліки, про те, які науки будуть засвоювати майбутні здобувачі професії, яких вмінь та навичок здобудуть під час виробничого навчання. Методист ліцею Газда Ю.Я. ознайомив присутніх з фото та відеоматеріалами щодо матеріальної бази навчального закладу (навчальними кабінетами, навчально-виробничими майстернями та побутовими приміщеннями).
Відбулися заходи до Дня вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні
20 лютого 2018 року у навчальних закладах Білокуракинського району з метою увічнення великої людськості, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України, проведено ряд заходів. Зокрема, пройшли години спілкування «Небесна Сотня: герої не вмирають…», уроки пам’яті «Герої не вмирають… Просто йдуть…», виховні години «Небесна Сотня. Зима, що нас змінила». Також було продемонстровано відео ролики про Героїв Майдану та документальний фільм. Крім того, виготовлено стенди, присвячені Героям Небесної Сотні та учасникам антитерористичної операції на Сході України.
У Просторому відбувся схід громадян з питання добровільного об’єднання громад
В Україні триває процес децентралізації, у якого багато прихильників. Але є й ті, хто не підтримує реформи, напевно тому, що не розуміє її переваг. 17 лютого в с.Просторе вже вдруге відбувся схід громадян Просторівської сільської ради. На порядку денному стояли доленосні для громади питання: приєднання сіл Просторе, Плахо-Петрівка, Маньківка, Світленьке до Білокуракинської об’єднаної територіальної громади чи до Тимонівської ОТГ.
Головою зібрання була обрана Любов Сабіна. На ньому були присутні 257 мешканців даної території, керівники сільгосппідприємств даної території, голова Тимонівської сільради Троїцького району Сергій Лихоманов. Згідно регламенту всі присутні мали змогу висловити власну думку стосовно подальшого майбутнього власної громади.
В переважній частині виступів звучали слова невпевненості в подальшому розвитку території, нерозуміння й не сприйняття реформи децентралізації. Було безліч питань як до голови Просторівської сільської ради Віктора Кравченка, так і до голови Тимонівської ОТГ Сергія Лихоманова. Присутні хотіли почути чіткі розрахунки, плани, переваги вступу до тієї чи іншої громади.
Просторівський сільський голова Віктор Кравченко запевняв присутніх в тому, що для даної території краще буде приєднатися до Білокуракинської ОТГ. Адже після свого створення вона показує результати на розвиток – зміцнює існуючу інфраструктуру, має фінансові перспективи та значну кількість успішно реалізованих проектів. В свою чергу Тимонівський сільський голова Сергій Лихоманов запрошував присутніх об’єднатися з ними, адже географічно дві сільради знаходяться дуже близько одна від одної. А також запропонував на даному етапі налагоджувати співпрацю між сільрадами, аби побачити дієздатність об’єднання цих сільрад.
Висловлювалися також побоювання щодо успіху реформи децентралізації та подальшого майбутнього сіл. В присутніх було більше питань, ніж відповідей. Саме тому лунали пропозиції проаналізувати фінансові зміни, які можуть настати з об’єднанням чи з Білокуракинською, чи з Тимонівською ОТГ, прорахувати перспективи бюджетного потенціалу Просторівської сільської ради та вивчити можливі варіанти подальшого розвитку громади.
Після обговорення питання подальшої долі сіл Просторівської сільської ради було винесено на голосування. Його результат – Просторівська сільська рада залишається в нинішньому статусі. Рішення було прийнято одноголосно.
18 лютого на території села Луб’янка відбулося святкування - проводи Масляної
18 лютого на території села Луб’янка відбулося святкування - проводи Масляної. На свято завітали всі жителі села і гості навколишніх сіл. Ведучі Заєць Тамара Олексіївна та Носуля Тетяна Олександрівна урочисто розпочали свято закликами провести зиму. Для відтворення атмосфери даного свята було зроблено опудало Масляної. Люди ласували смачними млинцями. Були проведено багато конкурсів, від яких люди отримали позитивні емоції.
Упідготовці свята брали участь: завідуюча сільським клубом Заєць Т.О., творчий колектив з місцевих жителів, староста сіл: Заїківки та Луб’янки Курочка Р.С.
18 лютого в Дем’янівському будинку культури відбулося свято Масляної. Прекрасний концерт подарували жителям учасники художньої самодіяльності: танцювальний колектив "Дем’яночка" (старша група), театральний гурток «Мрія», запальними піснями привітали фольклорний колектив «Струмочок» та вокальний колектив «Зоряна».
Як заведено на святі, всі від душі повеселились: почали концертну програму веселі, запальні та дуже гарні скоморохи, разом з ними всі гості та учасники художньої самодіяльності водили хороводи, виконували українські пісні, згадали традиції масляної неділі. Ігрова програма була дуже веселою, всі охочуючі мали змогу прийняли участь в конкурсній програмі та отримати призи. За доброю традицією виконався обряд спалювання Масляної. Після чого всіх було запрошено до частування. Гостей пригощали традиційними стравами на святі: варениками та млинцями, які приготували учасники художньої самодіяльності, а також гарячим чаєм.
Свято пройшло дуже весело. Сонце світило дуже яскраво та гріло нас своїми променями. Тож весна до Дем'янівки та Шовкунівки вже завітала!!!
Дякуємо за спонсорську допомогу селищній районній раді та директору МТС «Альянс» Писаренку В.Г.
Чудового зимового дня на площі біля Нещеретівського сільського Будинку культури зібралися мешканці села, щоб відсвяткувати традиційне народне свято, яке бере свій початок ще з дохристиянських часів – Масляну.
Ведучі свята – Тетяна Крамарєва та Наталія Заїка відкрили захід, ознайомивши присутніх з історією та традиціями цього свята. Гостей радо вітали Зима (Діденко Н.В.) та Весна (Журба Тетяна), а також господарка цього дня – Масляна (Діденко Л.О.), яка провела веселі конкурси та вікторину та нагородила переможців солодкими призами. З концертною програмою виступили учасники колективу «Калинові зорі», Заїка Н.Ф., Крамарєви Сергій та Тетяна, Журба Тетяна та учні Нещеретівської ЗОШ.
Всі бажаючі пригощалися смачним кулішем, який приготували працівники закладу культури Дубова О.В., Кравцова І.М., Діденко Н.В. та робітник з благоустрою Педько В.Д., та мали змогу поласувати млинцями і варениками від нещеретівських господинь.
Матеріальну допомогу на організацію заходу надали Білокуракинська селищна рада та приватний підприємець Галесов С.Г.
Завершилося свято веселим хороводом та спаленням символічного опудала Масляної і народним гулянням.
17 лютого у місті Рубіжне на базі Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму відбулася першість Луганської області з гирьового спорту. У них взяли участь сім команд – Куп’янськ, Сватове, Новоайдар, Старобільський район (ДЮСШ та с.Веселе). Білокуракинщину представляли дві команди – гирьовики з с.Просторе та Білокуракинської дитячо-юнацької спортивної школи. Загалом участь в даних змаганнях взяли 53 спортсмена.
За результатами змагань призові загальнокомандні місця розподілилися наступним чином: «золото» у команди з с.Веселе Старобільського району, «срібло» вибороли спортсмени ДЮСШ смт Білокуракине, «бронза» у гирьовиків з с.Просторе. Перемогу для Білокуракинського району здобували Діана Козаченко (І місце, Олександропільська ЗОШ), Нікіта Матвєєв (І місце, Олександропільська ЗОШ), Володимир Забайрачний (І місце, смт Білокуракине). З Просторого призові місця вибороли – Роман Урозалієв (І місце, кандидат в майстри спорту), Віолета Головченко (ІІ місце), Кирило Кудінов (ІІІ місце). Також відмінні результати показали Олексій Білей (І місце, с. Олександропіль), Олексій Гринько (І місце, смт Білокуракине), Дмитро Іванов (ІІ місце, с. Олександропіль), та гирьовики з Просторого - Вероніка Гармаш (І місце), Павло Васильєв (ІІІ місце), Іван Пономаренко (І місце), Артур Федорченко (ІІ місце), Даніл Батов (І місце), Богдан Мірошник (ІІІ місце). У естафетному змаганні команда з Просторого виборола І місце (Роман Урозалієв, Кирило Кудінов, Артур Капкан, Богдан Мірошниченко, Вероніка Гармаш).
До цих змагань наших гирьовиків готували тренери - Володимир Чижевський, Олексій Гринько, Дмитро Іванов. Переможці та призери змагань були нагороджені кубками та грамотами.
За кожною великою чи маленькою перемогою стоїть велика праця та безліч тренувань спортсмена та його тренерів. Тож вітаємо їх з призовими місцями! Зичимо гирьовикам високих здобутків та перемог у майбутніх змаганнях на славу нашого району. Нехай ваш приклад буде поштовхом для масового розвитку фізкультури і спорту, взірцем для юних жителів Білокуракинщини.
15 лютого 1989 р. по мосту через річку на кордоні під відеокамери багатьох телеканалів вийшла колона бронетехніки, по мосту пройшовся генерал Борис Громов і сказав: “За моєю спиною немає жодного радянського військовослужбовця…”. Але вивід військ не означав закінчення війни для її учасників та членів їх сімей, та для всієї країни в цілому. Всі, хто побували “там, за річкою”, поділили своє життя на дві половини – “до того” та “після”. Війна після її завершення залишає сліди на тілі та в душі людини. Сім’ям загиблих та однополчанам вона залишає біль втрат, яку не лікують час і медпрепарати. Тим хто прийшов з війни живими вона залишає шрами та контузії, безсонні ночі, кошмарні сни, гіркоту спогадів.
15 лютого 2018 року з цієї нагоди голова Білокуракинської селищної ради С.І.Сірик, заступники селищного голови Носуля В.М. та Шуть Д.А. зустрілися з активом організації УСВА (воїнів-інтернаціоналістів) Білокуракинського району та разом з ними відвідали могили загиблих воїнів – Третяка М.І., Іванова О.Г., Шипилова Н.Д. та Рудяшка О.М. Військові побратими, представники влади, громада вшанували пам'ять загиблих товаришів хвилиною мовчання та покладанням квітів на могили та до пам’ятного знака воїнам-інтернаціоналістам. На знак подяки та скорботи представники Білокуракинської ОТГ вручили матерям загиблих воїнів-інтернаціоналістів продуктові набори. Величезний біль втрати переповнює нас, пам'ять про героїв жива і вічно буде жити в наших серцях.
12.02.2018 – Продавець непродовольчих товарів, термін навчання 4,1 місяці, м.Сєвєродонецьк 19.02.2018 – Електрогазозварник, термін навчання 5,2 місяці, м.Рубіжне 12.03.2018 – Маляр, термін навчання 2,9 місяці, м.Рубіжне 26.03.2018 – Контролер-касир, термін навчання 2,4 місяці, м.Сєвєродонецьк.
Рівненський центр ПТО ДСЗ
14.02.2018 – Водій автотранспортних засобів (категорія С1), термін навчання 1,8 місяці. Водій автотранспортних засобів (категорія В), термін навчання 2 місяці
Лисичанський професійний торгово-кулінарний ліцей
26.02.2018 – Кухар, термін навчання 6,2 місяці
ДНЗ «Сєвєродонецьке вище професійне училище»
27.02.2017 – Охоронник, термін навчання 0,8 місяці 19.03.2018 – Кравець, термін навчання 7,2 місяці. 19.03.2018 – Перукар (перукар-модельєр), термін навчання 4 місяці
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
26.02.2018 – Основи бухгалтерського обліку, термін навчання 3 місяці. 27.03.2018 – Курс «Робота на сучасній комп'ютерній техніці», термін навчання 2 місяці.
Якщо Ви хочете отримати гідну роботу, знайти стабільність у своєму житті, відчути себе успішним - скористайтеся можливістю отримати це через якісне професійне навчання в Центрах професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (ЦПТО ДСЗ) – спеціалізованих навчальних закладах сучасного європейського рівня для дорослого населення. ЦПТО ДСЗ створені для ефективної підготовки висококваліфікованих робітників шляхом професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Інформація із спільноти Білокуракинського РЦЗ на Facebook
Вирішили в Білокуракине на свято Масляної зробити подарунок жителям селища - офіційно відкрити новий тренажерний зал в приміщенні ДЮСШ. І повісили на дверях таке оголошення:
На свято Масляної влаштували в Білокуракине виставку млинців. Кожне підприємство та організація виставили намет і на столах - цілі гори млинців різних видів та з різною начинкою. Запах - на всю площу.
І ось вийшло районне начальство і як завжди по колу почали йти, підходити до кожного столика, пригощатись - наливати по 150 грам і закусювати. Ну, Сірик хильнув чарочку, і відразу потягся за кілечком ковбаски. Кинув до рота, стоїть, жує, аж прицмокує...
Після нього, навипередки (бо не дай бог, не встигне!) хильнула чарку і завідуюча відділом освіти пані Зубкова. І відразу схопила чималенький бутерброд з червоною ікрою. Стоїть, аж пика червона, запихається та все нахвалює, який гарний самогон гонять наші кураківські бюджетники...
І ось дійшла черга до голови РДА Іванюченка. Він теж хильнув чарчину добротного кураківського самогону, та почав обома руками хапати млинці, що лежали величезною купою на тарілці - такі рум'яні та запашні, та пхати їх за обидві щоки... Що аж закашлявся...
- Та ви не поспішайте, Сергій Іванович! - каже йому Зубкова, - встигнете!
Іванюченко, ледь прожовуючи та ковтаючи черговий млинець, невдоволено поглянув на господарів намету, де куштував млинці.
- Щось вони у вас... якісь... дуже товсті... та гливкі.. - каже голова райдержадміністрації.
- Тю!.. - відразу відреагувала господиня намету. - Так ви ж відразу по три млинці на хапайте, Сергій Іванович!..
Відбувся мітинг-реквієм з нагоди 29-річниці виведення військ з Афганістану
15 лютого виповнилося 29 років з того часу, як завершилося виведення військ Радянської Армії з Демократичної Республіки Афганістан. Ця війна, яка забрала життя тисяч українців, кровоточить в пам'яті людей і до сьогодні. З цієї нагоди біля пам’ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам в смт Білокуракине відбувся мітинг-реквієм «Афганістан – вічний біль і вічна пам’ять» з нагоди відзначення 29-ої річниці виведення військ з Афганістану та Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Традиційно в ньому взяли участь представники влади, учасники афганської війни, делегації трудових колективів, громадськість.
З вітальним словом до присутніх звернулися Білокуракинський селищний голова Сергій Сірик та голова Білокуракинської районної організації української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Микола Циганок. Вони наголосили на тому, що час неспроможний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності, вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі юнаків і дівчат, волею долі одягнуті в солдатські шинелі. Не всім їм довелося повернутися додому живими і здоровими. І сьогодні ми схиляємо голову в скорботі за тими, хто не повернувся з гарячих точок, висловлюємо глибоку шану і повагу батькам, які виховали мужніх синів, воїнам-інтернаціоналістам, що змінили військову форму на цивільний одяг і стали вихователями молодого покоління та зайняли активну громадську позицію.
Присутні на мітингу також помолилися за упокій тих, хто загинув, виконуючи інтернаціональний обов'язок, під час панахиди, яку відслужив настоятель Свято-Тихонівського храму архімандрит Володимир (Могильний).
Хвилиною мовчання учасники мітингу вшанували пам’ять загиблих в Афганістані земляків та поклали квіти до підніжжя пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам.
Мешканця Білокуракинського району за навмисне вбивство засуджено до позбавлення волі
Білокуракинським відділом Старобільської місцевої прокуратури підтримано публічне обвинувачення у кримінальному провадженні за фактом вчинення місцевим мешканцем умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК України).
Встановлено, що у липні 2017 року під час вживання спиртних напоїв в будинку місцевого мешканця між двома знайомими на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, виникла сварка, під час якої господар будинку взяв кухонний ніж та наніс знайомому один удар ножем в область передньої поверхні грудної клітини зліва, від якого останній помер на місці.
Під час досудового розслідування підозрюваному обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Процесуальним керівником забезпечено належне процесуальне керівництво у кримінальному провадженні і надано суду беззаперечні докази вини обвинуваченого.
Вироком Старобільського районного суду зловмиснику призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Прокурор Білокуракинського відділу Старобільської місцевої прокуратури І.О.Мозуль
КОГДА БЫЛ ОСНОВАН ПОСЕЛОК БЕЛОКУРАКИНО ИЛИ НЕМНОГО ИСТОРИИ
В одной из Белокуракинских групп прочитал вопрос о том, когда был основан поселок Белокуракино. Как оказалось, многие не знают подробной истории Белокуракинщины и знают только то, что написано на Википедии в Интернете. А это, я думаю, очень интересно.
На самом деле точных данных об основании поселка Белокуракино нет. По крайней мере, каких-либо документов, подтверждающих год основания Белокуракино, не было найдено. Дата 1700 год была установлена приблизительно. А сделано это было официально, когда на выборы шел наш местный олигарх Гапочка. И ради пиара и увеличения своей популярности он в сентябре 2000 года организовал День поселка, и была придумана идея объявить, что в 2000 году круглая дата - юбилей основания Белокуракино, а именно - 300 лет. На эту честь тогда установили даже знак «300 лет Белокуракино» возле нынешнего краеведческого музея. Праздник придумали, чтобы списать с бюджета района как можно больше денег на празднование юбилея, большая часть которых, естественно, была разворована. А решение об установлении возраста (300 лет) принималось такими людьми, как сам Гапочка Н.М., тогдашний редактор районной газеты Коваль Н.А. и зав. отделом культуры (позже - директор музея) Сытник В.С. Тогда всё это согласовали из мэром Сирыком С.И. (он тогда уже был мэром) и приняли решение, что впредь считать датой основания поселка Белокуракино 1700-й год. Хотя в некоторых документах, которые есть в музеях Воронежской области России, уже в 1680-1690-х годах упоминается название Відрадне (Отрадное, Отрадово), або Відрадове - село, в котором испокон веков жили украинцы. И было это село довольно большим по меркам тех времен (более 300 домов). В начале XVIII века после похода на Азов войска Петра I, которое проходило как раз по территории нынешнего Белокуракино, эти земли и были подарены царём князю Борису Куракину (имение которого находилось в Самарской губернии). И уже позже, когда эти земли стали заселяться переселенцами из Центральных регионов России, которые бежали от крепостного права (по сути - рабства) и этими территориями стал распоряжаться сын Бориса Куракина - Александр, и было дано название Бело-Куракино, на честь фамилии князя и реки Белая. Также Александр Куракин, пользуясь своими возможностями, стал переселять на эти земли крестьян из Киевской, Черниговской и Воронежской губерний (все губернии тогда были населены украинцами). Нынешние Харьковская обл., часть Сумской обл., Воронежская, Белгородская области и северные части Луганской и Ростовской областей назывались Слободской Украиной или Слобожанщиной.
Всем известное в Белокуракинском районе русское село Конопляновка было сначала заселено выходцами из Воронежской губернии (скорее всего украинцами), которые бежали от крепостного права. Но позже на эти территории (нынешнее село Демьяновка), узнав и вольных правах, стали прибывать выходцы из Центральных районов Российской империи - Костромской, Орловской, Владимирской губерний. Именно наречие выходцев из этих областей сохранилось среди жителей современной Конопляновки. По другой версии, на эту территорию приехал помещик из Центральной России, любитель дикой охоты и гончих псов. И вместе с собой он привез десять семей крепостных, которых выменял у другого помещика на десять охотничьих псов. Т.к. местные крестьяне были вольными и не хотели работать на русского помещика, ему пришлось везти рабочую силу из российских губерний. Таким образом, возникло поселение, которому дали название Конопляновка, потому что в его окрестностях росло очень много конопли.
Сам поселок Белокуракино стал развиваться более интенсивно уже при сыне Бориса Куракина - Александре. Но следующие поколения этого рода вели не совсем праведный образ жизни. Распутство и постоянные пьянки, гулянки, развлечения на берегу широкой и красивой реки Белая, которая, как говорят, раньше была даже судоходной для небольших судов, и в которой было очень много рыбы, а в пойме реки можно было охотиться за утками и прочей живностью, - все это привело к постепенному упадку и раздорам на этой территории. Среди местных крестьян много было недовольных распутной жизнью потомком Куракина и его друзей. Тогда на территории, где сейчас находится водохранилище Наливное (плотина), было широкое русло реки Белая, а на берегу устанавливались целые шатры (палаты), где куракинцы предавались любовным утехам.
К сожалению, позже эта территория была затоплена водами водохранилища, и многие исторические находки были навсегда утеряны без какого-либо исследования.
Восточнее Белокуракино находится Дититчин яр (Дитячин яр). Сейчас там сделали искусственный пруд Дитячный, в который закачивается вода из водохранилища Наливного и используется для орошения полей. Знаете, почему он так называется? Это название ему дали местные жители ещё со времен правления и распутной жизни семейства Куракиных. В этом яру был небольшой ручей (он и сейчас там есть, только засоренный), где скапливалась вода. И там топили своих незаконнорожденных (нагулянных) детей бедные крестьянки - жительницы Белокуракино. Они беременели от князей Куракиных, их друзей, от разных заезжих князьков и прочих богатых соратников. Приезжали они в основном из Российских губерний, развлекались и снова уезжали, чувствуя себя привольно и безнаказанно. Также они насиловали девушек и грабили местных крестьян.
Сейчас в Дититчин яр на День Здоровья обычно водят школьников БСОШ№1, которые там проводят различные спортивные игры, варят кашу, отдыхают и развлекаются. И даже не догадываются о том, что было недалеко от этой территории всего лишь 300 лет назад...
В конце концов роду Куракиных на этих землях пришел конец. Точных данных, куда исчезли Куракины из нашей земли, нет. Но, имея очень плохую репутацию среди местного населения, когда народ уже стал испытывать ненависть к этому роду, потомки которого сделали много зла и причинив много горя для жителей, скорее всего, этот род исчез навсегда с территории села Отрадного. Хотя, возможно, и выжили некоторые дети, а потом и внуки-правнуки, которых по доброте своей душевной не утопили украинские матери-крестьянки в Дитячном яру, родившие от заезжих московитов и князей Куракиных. И уже сейчас неизвестные потомки этих исторических личностей продолжают жить на территории современной Белокуракинщины, и ведут себя точно так же, как и их безалаберные предки...
Народилася Олена 22 жовтня 1986 року, вона була другою дитиною в сім’ї Любові та Віктора Заботіних, які проживали в м. Горлівка Донецької області. Також в сім’ї був старший син Андрій, 1974 року народження. Мама Любов Миколаївна працювала майстром виробничого навчання в ПТУ №12, а тато Віктор Олексійович був шахтарем. У зв'язку зі своєю постійною активністю у різних сферах та тяжкою працею, тато отримав запалення легенів і пішов з життя у 44 роки.
Коли тато помер, маленькій Оленці було 8 років, старший брат в цей час служив в армії. Звичайно було важко залишитися без голови сім’ї, годувальника та такої рідної людини. На продукти харчування грошей не вистачало, що говорити про одяг, а Оленці, як і будь-якій дівчинці, хотілося бути модною. Тож вона сама вигадувала образи, проектувала сукні, а мама намагалася ці ідеї втілювати в життя. Олена навіть замислювалася з'єднати свою долю з дизайном одягу. В школі дівчина-активістка постійно брала участь в шкільних заходах, тому користувалася авторитетом в однолітків.
Після закінчення 11-ти класів Горлівської ЗОШ, Олена поїхала до м. Луганськ, спочатку дуже хотіла вступити до театрального інституту, але мама настояла, щоб дівчина обрала професію, яка буде надавати стабільний заробіток. Тож вона обрала Луганське вище професійне училище інформаційних технологій, спеціальність «Касир банку, оператор комп’ютерного набору». Слід зазначити, що під час навчання Олена брала активну участь у заходах як навчального закладу, так і міста Луганськ, де займала й перші місця, неодноразово була учасницею конкурсів краси.
Отримавши диплом з відзнакою за спеціальністю «Касир банку, оператор комп'ютерного набору», вона вступила в цей же заклад на спеціальність, яка була нещодавно відкрита, а саме «Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних мереж». 1 вересня, так як Олена мала диплом із відзнакою, їй довірили нести прапор ще з двома відмінниками, серед яких був і Олександр - майбутнє кохання Олени.
Олександр Плужніков на той час навчався на останньому З курсі, Олена була студенткою 1 курсу, так сталося, що у них був один куратор. Наша героїня була старостою своєї групи та й після занять завжди затримувалася аби допомогти куратору. Ось так Сашко та Олена почали частіше бачитися, виникла взаємна симпатія, яка переросла в сильне почуття.
Навчаючись на 2 курсі, під час заходу Олені стало зле, сильно запаморочилась голова та вона втратила свідомість. Після медичного обстеження виявили страшний діагноз - пухлина головного мозку. Потрібне було термінове хірургічне втручання. Всі знайомі, друзі, родичі приїхали до лікарні, щойно дізналися про хворобу. Здавали кров, намагалися хоч якось допомогти. Це трапилося в 2006 році, Олені було всього 20 років. Операція пройшла досить успішно, був певний реабілітаційний період та деякі наслідки, серед яких відсутність лівого бокового зору. Тож Олена за станом здоров'я отримала інвалідність. Особливо молодій дівчині було тяжко розлучитися зі своїми довгими, густими косами. Коли в палаті її стригли, вона пообіцяла собі, що як тяжко не буде, сліз на її очах ніхто не побачить. Коли була на лікарняному, у зв'язку з активною діяльністю вона не могла знайти собі місця, тому почала створювати сценарій для свого випуску, де мала змогу вилити всю душу та висловити вдячність всім, хто її підтримував. Мама, коханий, родичі - це головні люди, які завжди були поруч у тяжкий час.
Після досить тривалого періоду реабілітації Олена вийшла на навчання, розпочала репетиції та втілення в життя сценарію випускного. Захід пройшов на дуже високому рівні, керівництво інституту навіть запропонувало дівчині залишитися в навчальному закладі на посаді художнього керівника, водночас надійшла пропозиція стосовно роботи від коханого Олександра. який вже працював у Східноукраїнському університеті ім. Даля лаборантом на кафедрі «Електротехнічні системи електроспоживання». Слід зазначити, що наша героїня здобула вищу освіту в цьому ж університеті за спеціальністю «Обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних мереж». Тож, довго не думаючи, Олена пішла за коханою людиною. Разом працювали, разом жили і разом боролися з усіма труднощами хвороби. Так як перший час після операції були часті судомні напади, Саша не раз в той час рятував життя Олені.
Проживши разом півтора року, молоді люди вирішили узаконити свої стосунки. Так, 1 серпня 2008 року зіграли весілля, на якому був присутній куратор з навчального закладу, якого позаочі називали Купідоном. На урочистостях були присутні найближчі та найдорожчі люди. Після весілля молодята проживали в сімейному гуртожитку від інституту. В атмосфері кохання й ніжності в 2011 році з'явилася перша дитинка - дівчинка Софійка. Молодята після народження крихітки переїхали до смт Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області. На перший час, щоб допомогти та підтримати доньку, з Горлівки приїхала мама Олени.
Великі навантаження, безсонні ночі далися взнаки, стан здоров’я значно погіршився, приступи відновилися майже кожні 10 хвилин. Під час годування грудьми молода мама не робила МРТ, а ось після закінчення годування здала всі необхідні аналізи і з'ясувалося, що виник рецидив на тому ж місці. Тож в найтяжчий для країни час Олена повторно оперувалася. Коли за вікном в 2014 році починалася війна на Сході України, у молодої дівчини була своя війна з хворобою за життя. Коли молода матуся після операції в одній з Луганських лікарень вийшла на вулицю подихати свіжим повітрям, вперше побачила людей з автоматами, того дня вона зрозуміла, що знаходитися в місті вже небезпечно. Хоч під час другої операції Олені було не так страшно, адже знала чого очікувати, реабілітаційний період проходив досить тяжко, сильно температурило, довгий час почувала себе слабкою. Після виписки разом з мамою вона направилася додому в Горлівку, де на неї чекала маленька кровинка. Під час операції з малечею знаходився Оленин брат Андрій зі своєю дружиною. Сашко на той час працював в «Agricom Group». Але і на малій Батьківщині було вже неспокійно, починали бомбити, тому потрібно було кудись тікати, адже ситуація загострювалась.
Олена чудом придбала квитки до м. Мелітополь для великої родини: мами Любов Миколаївни, свекрухи та брата чоловіка. Сашко залишився працювати в надії заробити кошти для сім’ї. На перший час вся родина зупинилася в бабусі чоловіка. Прожили там недовго, бо одна з родичів наполегливо попрохала покинути житло. Олена з маленькою донькою на руках, її мама, свекруха та маленький брат чоловіка Єгор почали винаймати житло. Гроші закінчувались, не вистачало навіть на продукти харчування, а скільки доведеться жити на іншій території було невідомо.
Життя вносить свої корективи. Коли в місті вже стало дуже небезпечно, то й чоловік, віддавши останні гроші та застрибнувши в останній потяг, поїхав до своєї сім'ї. «Стою я на пероні, чекаю потяг і в голову лізуть погані думки, а раптом щось трапилось, раптом не доїхав. Людей в той день було особливо багато, вони виходили й виходили. І ось, як сонце вийшло з-під хмар, я побачила свого коханого. Радості не було меж, бо сім'я возз'єдналася», - ділиться спогадами героїня. На новому місці чоловік відразу почав шукати нову роботу і знайшов на полі. Олена ж після операції була вдома на господарстві. Одного дня до них в гості прийшли знайомі, де в сім 'ї була дівчинка такого ж віку, як Софійка. Вона з собою принесла цукерку, діти в своїй поведінці дуже непередбачувані та інколи не розуміють, як жорстоко вчиняють. Під час гри дівчинка дала Софійці цукерку і відразу забрала. Так як сім'я дуже обмежувала себе в продуктах, солодощі вона взагалі дозволити собі не могла. Софійка хоч і була маленькою, але все розуміла і нічого не просила в батьків. Ось і цього дня вона не почала сваритися, а просто сіла і тихенько почала плакати. Олена в той момент не знала, що робити, адже як і всім батькам, для своєї дитини хочеться всього найкращого. А коли не має змоги дати навіть цукерку, приходить розпач...
Через деякий час Олександру компанія «Agricom Group» запропонувала посаду інженера комп'ютерних систем в смт Білокуракине, де раніше він був у відрядженнях, тепер же пропозиція була на постійній основі. Не довго думаючи, сім'я відправилася до селища, спочатку вони винаймали будинок у с. Шапарівка. Відчувши полегшення, знаходячись в безпеці та хоч якійсь стабільності, в 2015 році на них чекала нова звістка і неабияке випробування для молодої сім’ї - Олена завагітніла. У зв'язку з цією подією та враховуючи стан здоров'я, сім'я Плужнікових перебралася до селища, щоб бути ближче до лікарні. Через 9 місяців на світ з'явився маленький богатир - Тимофій.
2016 року одного літнього дня Олені стало зле. В результаті медичного обстеження виявили рецидив - пухлина відновилася. Тоді в липні цього ж року наша героїня разом з чоловіком відправилася до обласної лікарні м. Сєверодонецьк, де й оперувалася. Слід зазначити, що непосильну фінансову допомогу надали жителі Білокуракинського району. «Я була дуже здивована, адже люди, які мене взагалі не знали, так підтримали і фінансово допомогли. Дійсно, я побачила, що на території цього краю мешкають добрі та милосердні люди», - зазначила Олена. Після операції молода дівчина пройшла курс променевої терапії. Начебто знову почало життя налагоджуватися.
У березні 2017 року влаштувалася працювати до районної газети «Життя Білокуракинщини». Робота їй дуже подобається, а спілкування з різними людьми надихає. За час роботи в редакції Олена зарекомендувала себе як відповідальний, трудолюбивий, старанний, наполегливий, з неабияким творчим потенціалом та жагою до роботи працівник. Читачам районної газети вона одразу полюбилася за новий погляд у написанні статей, адже кожну із них вона пропускала через власну душу та серце, спонукала читачів замислитися та діяти. Особливо Олена перейнялася темою на сторінках райгазети стосовно ВПО, адже вона і сама в їх числі, тому порушені в статтях проблеми дуже їй близькі. Цим вона залучила нову аудиторію читачів. Олена, як пташка, намагається полетіти, але хвороба тягне назад і не дає можливості піднятися на крилах натхнення, болісно б'є об землю. «Я звикла боротися з труднощами, хоч іноді сил дуже мало, а жити так хочеться...», - поділилася Олена.
На сьогоднішній день виникла потреба у проведенні четвертої операції у м. Сєверодонецьк, бо пухлина невблаганно повертається до Олени, далі на неї чекає курс хіміотерапії у м. Київ. З кожним разом пройти реабілітацію стає все дорожче і важче. Для молодої сім’ї з двома маленькими дітьми суми стають непідйомними. Хочеться звернутися до всіх небайдужих людей з проханням допомогти у зборі коштів, щоб Олена почала повноцінне життя. Повірте, навіть 10, 20, 30, 50 грн. - це суттєвий вклад у життя цієї дівчини.
Наш кор.
Реквізити для допомоги:
Ощадбанк:
р/р 26250511667101, МФО 304665,
отримувач - Плужнікова Олена Вікторівна, ІПН 3170601360.
ПриватБанк:
№ карти 5168742708055169, отримувач - Плужніков Олександр Констянтинович.
Будь ласка, не залишайтесь осторонь та допоможіть нашій колезі!
Матеріали стосовно ВПО надруковані за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади.
За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини» №11-12 від 10.02.2018 року
Вже протягом трьох років по всій Україні, та в Білокуракинському районі зокрема, проходять заходи, присвячені Кузьменко Андрію Вікторовичу ( Кузьмі Скрябіну), лідеру гурту «Скрябін». Сьогодні, 9 лютого, в районному Будинку культури імені Тараса Шевченка знову зібралося чимало прихильників співака, аби згадати особливу людину, людину таку близьку і рідну для всіх українців, яка за своє коротке життя встигла зробити безмежну кількість добрих справ, як для країни в цілому так і для сотень простих українців. Андрій Кузьменко об’єднав навколо себе людей, захопивши їх своєю щирістю, відкритістю, простотою та справжньою любов’ю до своєї Батьківщини. Цього дня зі сцени лунали пісні талановитого співака у виконанні Катерини Хрипун, Валерії Синельнікової, Анастасії Химченко, Ольги Лисиці, Максима Проценка, вокального ансамблю «Новое поколение», вокально-інструментального ансамблю «Берег душі» та інших.
МАСЛЯНА 2018 В УКРАЇНІ: дата, традиції і що не можна робити в це свято
Масниця - стародавнє слов'янське свято, що символізує проводи зими і очікування весни. Гуляння народу тривають тиждень і завершуються Прощеною неділею.
Святкування Масляної безпосередньо прив'язане до Великодня. Для цього потрібно від дати Великодня відрахувати 48 днів - це Великий піст, а потім ще тиждень - безпосередньо Масляна.
У 2018 року Масляна в Україні починається 12 лютого і триватиме до 18 лютого включно. Увесь тиждень ділиться на два періоди: Вузька Масляна - понеділок, вівторок і середу і Широка Масляна - четвер, п'ятниця, субота та неділя. У перші три дні можна займатися господарськими роботами, а з четверга всі роботи припиняються. При цьому кожен день Масляної має свою назву і призначення. У давнину дотримувалися всіх традицій, але сьогодні - більшість з них вже забулися.
ДНІ МАСЛЯНОЇ
Понеділок, 12 лютого - перший день Масляної - "зустріч". У цей день роблять крижані гірки. У давнину вірили, що чим далі котяться сани і чим голосніше сміх над крижаною горою, тим кращим буде врожай.
Вівторок, 13 лютий - "загравання". У цей день прийнято заводити веселі ігри і пригощати за організоване веселощі млинцями.
Середа, 14 лютого - "ласунка". Всі господині цього дня готують різні смаколики у великих обсягах і прикрашають ними багатий стіл, але млинці, звичайно, залишаються на першому місці.
Четвер, 15 Лютий - "розгуляй". З цього дня Масляна розгортається на всю широчінь - гуляють з ранку до вечора, водять хороводи, співають пісні.
П'ятницю, 16 лютого - "тещині вечори". Величезна кількість звичаїв в цей день направлена на прискорення весіль і сприяння молоді в знаходженні собі відповідної пари. Зяті з вечора особисто запрошують в гості своїх тещ - пригощають їх млинцями.
Субота, 17 лютого - "посиденьки зовиці". У цей день молода невістка запрошує своїх рідних до себе.
Неділя, 18 лютого - "Прощена неділя". У цей день прийнято просити вибачення у всіх близьких і скривджених за заподіяне зло, за якісь свої проступки. Це дуже світлий день перед початком Великого посту.
З 19 лютого гуляння припиняються, оскільки в силу вступає Великий піст, який триватиме до 8 квітня - Великодня.
НА БІЛОКУРАКИНЩИНІ ВЗЯТО ПІД ВАРТУ ЧОЛОВІКА, ЯКИЙ ВЧИНИВ ВБИВСТВО ВЛАСНОГО БАТЬКА
Білокуракинським відділом Старобільської місцевої прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом умисного вбивства, а саме злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Розслідуванням встановлено, що ввечері 03 лютого 2018 року між батьком та сином виник конфлікт, в ході якого, маючи умисел на заподіяння смерті, молодик наніс декілька ударів ножем 67-річному батькові в область правого передпліччя та передньої поверхні грудної клітини зліва. Від отриманих тілесних ушкоджень чоловік помер на місці.
Наразі зловмисника затримано в порядку ст. 208 КПК України, останньому повідомлено про підозру та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Довідково: за вчинення інкримінованого правопорушення особі загрожує до 15 років позбавлення волі.
Начальник Білокуракинського відділу Старобільської місцевої прокуратури молодший радник юстиції І.Ніколаєв
З 1 січня 2018 року змінено встановлену вартість на тверде паливо та скраплений газ для субсидій
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2017 року «Про внесення змін у додатку 1 і 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 411» уточнено основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2018-2020 роки за трьома сценаріями, у тому числі індекс споживчих цін з урахуванням актуалізованої інформації щодо поточної економічної ситуації, актуалізації ряду припущень, що враховують вплив зовнішніх та внутрішніх чинників.
За інформацією Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, сценарій першого Прогнозу покладено в основу Державного бюджету України на 2018 рік.
З урахуванням зазначеного при розрахунках граничних показників вартості твердого палива і скрапленого газу для надання пільг і субсидій, застосовується показник індексу споживчих цін на рівні 109 відсотків (у розрахунку грудень до грудня попереднього року).
Тому, для надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого палива застосовуються такі граничні показники вартості: твердого палива – 2424,16 гривень за одну тонну; скрапленого газу – 242,42 гривень за один балон.
Нові ціни застосовуються для розрахунку компенсаційних виплат на придбання твердого палива та скрапленого газу по субсидіях та пільгах з 1 січня 2018 року.
Пам'ятаю, як кілька років тому взимку біля котельні Білокуракинської школи №1 за ініціативою вчителя фізкультури Болкуна О.М. робили льодовий каток, щоб діти могли грати в хокей та просто кататись по кризі, розважатись та весело проводити там свій час. З того катка користь була нетривалою. Завершилась зима і на тому місці вже нічого немає, як і не було. Хоча витратили чималі кошти на облаштування. Потім щось подібне на каток робили вже в центральному парку на місці колишніх гірок, які ще на початку 2000-х років закрили та порізали на металобрухт за вказівкою місцевої влади. І знову витратили чималі кошти, більшу частину з яких, як завжди, вкрали, а частину - у вигляді води - залили в землю. А толку - нуль!
У зв'язку із нестійкими зимами, коли сніг випадає аж в січні, і так само морози тривають лише кілька днів, а потім час від часу відбувається відлига, льодовий каток більше ніхто ніде не робить. Це і фінансово витратно, і зима нестійка - все тане, і просто немає кому на ньому кататись та грати в хокей. Більшість сучасних юнаків в Білокуракине взагалі не знають, що це за гра і як в неї грати.
А зараз, ті хто буває на спорткомплексі "Здоров'я", бачили, яке там поле. Воно перетворилось на крижане дзеркало. Нещодавня відлига після рясних і тривалих снігопадів призвела до того, що сніг спочатку перетворився на воду, яка залила весь стадіон, а потім мороз зробив свою справу - все стало суцільною ковзанкою. Та ще й якою!
Також на ковзанку перетворились і всі інші майданчики на стадіоні - для міні-футболу, волейболу. І все - абсолютно безплатно, ніяких витрат. Природа сама зробила чудову ковзанку. Там також можна запросто не просто кататись по кризі, а й гасати добряче.
Колись в дитинстві саме так ми і робили... Але сучасне молоде покоління до цього не звикло, мабуть... Їм це вже не треба. Комп'ютері, телевізори, смартфони нині в більшому пріоритеті, аніж здоровий спосіб життя та звичайні розваги на відкритому повітрі. На жаль...
Заходи з ліквідації африканської чуми свиней в дикій фауні
Робота по ліквідації вогнища африканської чуми свиней (АЧС) на території урочища «Велика стінка» ДП «Білокуракинське ЛМГ» (Курячівські ліси) проводиться згідно плану затвердженого рішенням №1 від 11.01.2018 р. засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Білокуракинській районній державній адміністрації.
Створені робочі групи провели облік диких свиней в урочищі, та їх знищення. Туші свиней в кількості 12 голів (відстріляних – 9 гол., виявлених трупів – 3 гол.) знешкоджено шляхом спалення у встановленому місці, проведена дезінфекція місць відстрілу, виявлення трупів та знищення туш дикого кабана.
Працівники лісо-мисливського господарства, мисливці які задіяні в заходах не повинні утримувати свиней у власних домогосподарствах, проведено їх інструктаж щодо недопущення розповсюдження АЧС на території району.
В зону нагляду (10 км від вогнища) ввійшли села: Курячівка, Попівка, Рудове, Павлівка. Ветеринарною службою району проведено подвірний обхід домоволодінь в кількості 726 дворів, де виявлено 68 голів свиней в 16 дворах. Державною службою ветеринарної медицини проводяться клінічні огляди даного поголів’я.
Заходи щодо профілактики, недопущення поширення та ліквідації захворювання на АЧС у дикій фауні продовжуються.
2 лютого 2018 року в місті Кремінна Луганської області відбулися міжрайонні змагання серед райдержадміністрацій та районних рад з волейболу, шашок, настільного тенісу та шахів, здобуваючи бажані бали в особистому та загальнокомандному заліку. Спортивні баталії за призові місця та перемогу точилися між командами державних службовців Новоайдарського, Попаснянського, Старобільського, Сватівського, Кремінського та Білокуракинського районів.
Поєдинкам передувала офіційна частина відкриття. Керівництво району та гості заходу в привітальному слові зазначили, що такі змагання єднають державних службовців та сприяють налагодженню тісних зв’язків заради спільної мети — розбудови України.
За результатами спортивних двобоїв у загальнокомандному заліку першою стала збірна команда Старобільського району, другі – держслужбовці з Кремінної, треті – спортсмени Попаснянського району. Команда Білокуракинського району посіла позорне четверте місце.
Ви бачили, який Місяць на небі? Який був вчора та сьогодні? Особливо захоплююче в перші кілька хвилин, коли Місяць тільки з'являється над небосхилом. А в четвер 1 лютого можна було бачити неймовірне явище - два місяці. Один - справжній, зі Сходу, а інший - із Заходу, його дзеркальне відображення. Таке не часто можна побачити. Зазвичай, таке явище буває тільки або високо в горах, де вранці густий туман, а схили гір вкриті блискучим снігом, або і в наших умовах, також під час туману, але в ясну погоду. Саме така погода була в Білокуракине 1 лютого в перші кілька хвилин після сходу повного Місяця...
31 січня також відбувалось повне затемнення Місяця, але в Білокуракине його не було видно. Також Місяць в ці дні знаходиться найближче до Землі - саме тому він видається набагато більшим, аніж зазвичай. І хоча затемнення ми на бачили, але зміну кольору Місяця від криваво-коричневого до яскраво-блакитного можна було спостерігати. Неймовірне видовище!
програма події, телеканал ЛОТ, всі випуски, сюжети, Луганське обласне телебачення, канал UA:Донбас, українське, репортаж, Білокуракине, Білокуракинський, портал, сайт, відео, видео, новини, програма, юрий ромасюк, елена зверхановская, олена зверхановська, юрій ромасюк, про Білокуракине, сюжети, репортер, последние новости, за лютий, февраль, 2018 року, события
