ПРО КАРАНТИН, АМБРОЗІЮ ТА ВДАВАНУ РОБОТУ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ
У Білокуракинському районі оголошено карантинний режим у зв’язку з виявленням амброзії полинолистої. Про це повідомляється на офіційному сайті Білокуракинської РДА. Відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації №550 від 19 липня 2018 року на території Білокуракинського району Луганської області запроваджено карантинний режим. Зокрема, в с. Олексіївка – 3 га; с. Олександропіль – 2 га; с. Тимошине – 4 га. Згідно з ним надано доручення Білокуракинській селищній раді, Тимошанській сільській раді та Головному управлінню Держпродспоживслужби в Луганській області розробити план фітосанітарних заходів щодо локалізації та ліквідації амброзії полинолистої.
Як не дивно, про боротьбу з амброзією в самому селищі Білокуракине в повідомленні не йдеться. Хоча як раз в Білокуракине, особливо в заплаві річки Білої, яка тягнеться вздовж всього селища, амброзії найбільше. Звичайно, біля річки – це ж не в самому селищі! Нехай собі росте! – Так, мабуть, думають в адміністрації та в селищній раді?
В самій спільноті Білокуракинської РДА на Facebook навіть з’явився такий коментар від імені адміністратора: «Закликаю всіх боротися з амброзією, а не тільки констатувати факти». Дійсно, може треба було б реально боротися з амброзією, а не лише закликати до боротьби з нею, роблячи вигляд, що щось робиться для цього з боку місцевої влади?
А тепер, думаю, треба трішки навести інформації щодо самої рослини амброзії, якщо комусь лінь про неї шукати інформацію в Інтернеті. Є кілька видів амброзії. В Білокуракинському районі найбільш розповсюджена амброзія полинолиста.
Інформація з Вікіпедії: Амбро́зія полиноли́ста - вид отруйних трав'янистих рослин із родини Айстрових. Амброзія полинолиста належить до карантинних бур'янів, які завдають великої шкоди не лише сільському господарству, але й здоров'ю людей, бо пилок амброзії викликає сильну алергічну реакцію. За життєвою стратегією — це рудерал, заселяє сади, городи, узбіччя доріг, залізничні насипи, луки, пасовища, пустирі тощо. Рудеральна рослинність, до якої належить амброзія – це сукупність смітникових видів бур'янів; супутники життєвих відходів людини, зустрічаються на смітниках, біля парканів, на узбіччях асфальтових та ґрунтових доріг, на берегах річок та водоймищ.
Тобто, амброзія найбільш розповсюджена там, де для неї створюються всі необхідні умови саме завдяки зусиллям людини. А тепер згадайте, де у нас такі шикарні умови для вирощування амброзії? Правильно! – Кругом, де є сміття, яке з таким натхненням залишають та розкидають місцеві жителі! А це фактично все наше селище. Бо кругом сміття вистачає. І якби його не прибирали місцеві комунальщики з «Комунсервісу», то, думаю, вже за пару місяців в смітті можна було б купатись прямо посеред центральних вулиць селища. Ну, в центрі селища все ж таки сміття більш-менш прибирають, навіть квіточки понасаджували. Але ж що робиться на його околицях? Що робиться в місцях відпочинку – парках, на пляжах на деяких невеличких вулицях, провулках та вуличних закутках? Це вже не говорячи про деякі лісосмуги (наприклад, біля залізниці) або на пагорбах вздовж вулиці Підгірної. Та навіщо далеко ходити? Вздовж самої річки Білої часто-густо можна бачити купи побутового сміття, яке, як видно, цілеспрямовано і спеціально хтось вивіз і висипав або біля самої дороги, або десь у рівчак. Ну як тут не розповсюджуватись і не рости амброзії чи іншим подібним рослинам, які полюбляють саме таке ставлення до себе недолугих і розумово недорозвинених людей?!
Крім того, амброзія полюбляє розповсюджуватись на тих ділянках землі, де для неї немає великої конкуренції інших рослин. Амброзія любить добре освітлені та прогріті сонцем ділянки і не полюбляє, коли поруч з нею ростуть інші рослини, які можуть рости швидше за неї. А тепер згадайте, як у нас навесні випалюють траву в заплаві річки Білої! Причому випалюють не тільки очерет в рівчаках, а все, що горить. А навесні вся трава суха і горить дуже добре, в результаті практично вся рослинність суцільно вигорає, залишаючи після себе лише чорну ковдру із попелу. При цьому згорає не тільки трава, але і все, що в ній на цей момент знаходиться – тварини, пташки, комахи, плазуни. Пройдіться через кілька хвилин вздовж річки Білої або по заплаві після таких штучних пожеж, створених людьми. Навколо стоїть мертва тиша, все вимирає. Навколо тільки чорний попіл. Звісно, надземна частина рослин при цьому майже повністю гине. Але на ґрунті залишається насіння, яке після весняного дощу і при сприятливій погоді проростає. При цьому саме насіння амброзії та їй подібних рослин після спалення сухої трави проростає найшвидше, тим самим завойовуючи життєвий простір для себе за рахунок інших, менш стійких і пристосованих до високих температур рослин. А враховуючи те, що одна рослина може дати кілька тисяч насінин (від 30 до 100 тисяч), здатних при сприятливих умовах прорости навіть просто знаходячись на поверхні землі, то розповсюдження амброзії відбувається дуже швидкими темпами на великій території.
Крім того, амброзія часто росте і розповсюджується на багатьох сільськогосподарських полях, зокрема там, де росте соняшник чи соя. А соняшник в Білокуракинському районі – одна із найпоширеніших культур. Сама ж амброзія сильно осушує і виснажує ґрунт, викликаючи пригнічення інших рослин. Насіння ж амброзії може зберігати схожість до 40 років. Але якщо на полях сільгосппідприємства можуть використовувати гербіциди і хоч якось боротися з амброзією, то безпосередньо в населених пунктах чи в заплаві річки застосування подібних хімікатів неможливе. Тому єдиний спосіб боротьби з амброзією в селищі та на його околицях залишається скошування. При цьому скошувати треба під самий корінь, бо якщо цього не робити, амброзія дуже швидко відростає і дає нові паростки, на яких з’являється цвіт, а потім і насіння. А ще краще - висмикувати амброзію з коренем, але це вже справа не легка і не для кожного.
А взагалі, замість того, щоб кожного року боротися з амброзією методом скошування, що є абсолютною марною справою в масштабах всього району, необхідно просто припинити випалювати рослинність в заплаві річки Білої, щоб було різнотрав’я, яке значно буде пригнічувати амброзію, яка все ж таки починає рости пізніше від більшості видів трав. А якщо і скошувати амброзію – то не в кінці літа, коли вже явно запізно, а ще на самому початку, коли вона лише ледь-ледь починає з’являтись в різних місцях. І не тільки на центральних вулицях чи парках селища, але і безпосередньо в заплаві річки Білої, на узбіччях доріг, на сміттєзвалищах (часто стихійних), яких вистачає також і в лісосмугах. Насіння амброзії чудово розповсюджується навіть автомобілями, які з полів заїжджають в селище, привозячи його на колесах.
Ну, і звісно, ліквідовувати самі стихійні сміттєзвалища, своєчасно вивозити сміття з місць відпочинку, встановити штрафи як за самовільне викидання сміття в будь-якому не призначеному місці, так і за підпалювання трави в заплаві річки Білої або на полях та інших сільгоспугіддях. А поки що намагання місцевої влади боротись з амброзією нагадує битву з вітряками, від якої немає ніякої користі, а лише гучні слова та вигляд вдаваної роботи.
Глас Народу