Білокуракинський портал (архів)

Список ВО "Свобода" (перші 100 людей) на парламентські вибори 21 липня 2019 року

Олег Тягнибок, голова Всеукраїнського об’єднання “Свобода”

Андрій Білецький, голова «Національного Корпусу», перший командир полку «Азов», підполковник Нацгвардії.

Дмитро Ярош, командир Української Добровольчої Армії.

Андрій Тарасенко, голова Національно-визвольного руху «Правий сектор».

Руслан Кошулинський, віце-спікер Верховної Ради України (2012-2014 рр.), голова Секретаріату ВО “Свобода”, ветеран російсько-української війни.

Богдан Бенюк, народний артист України, актор театру і кіно, заступник голови ВО “Свобода”.

Родіон Кудряшов,керівник Центрального штабу «Національного Корпусу», ветеран російсько-української війни.

Олександр Сич, голова Івано-франківської обласної ради, заступник голови ВО “Свобода”, доктор історичних наук, професор.

Пилип Іллєнко, голова Державного агентства України з питань кіно.

Юрій Сиротюк, директор Недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”, керівник фракції ВО “Свобода” у Київській міській раді, політв’язень, доброволець російсько-української війни.

Олег Петренко, народний депутат України, ветеран полку “Азов”.

Анатолій Вітів, заступник голови ВО «Свобода», голова Волинської обласної організації ВО «Свобода».

Андрій Левицький, керівник Інформаційної служби ВО «Свобода».

Василь Лабайчук, член Проводу та голова Центрального штабу Національно-визвольного руху “Правий сектор”.

Олександр Алфьоров, речник “Національного корпусу”, історик, кандидат наук.

Андрій Мохник, заступник голови ВО «Свобода».

Олексій Кайда, керівник виборчого штабу ВО «Свобода», кандидат наук із державного управління, ветеран російсько-української війни.

Арсентій Клімачов, член Проводу Національно-визвольного руху «Правий сектор».

Віктор Шендибило, юрист «Національного Корпусу», ветеран полку «Азов».

Олег Панькевич, заступник голови ВО «Свобода», голова Львівської обласної організації ВО «Свобода».

Сергій Бевз, громадський активіст, ветеран полку «Азов».

Петро Кузик, голова Київської міської організації ВО «Свобода», депутат Київської міськради від ВО «Свобода», підприємець.

Ігор Сабій, голова Київської обласної організації ВО «Свобода», депутат Київської облради від ВО «Свобода».

Олександр Дроздов, голова Одеської організації «Національного Корпусу», ветеран полку «Азов».

Володимир Загазей, голова Київської міської організації «Правого сектору», підприємець.

Олег Бондарчук, керівник Головного юридичного управління ВО «Свобода», депутат Київської міськради від ВО «Свобода», кандидат юридичних наук.

Денис Котенко, голова Дніпропетровської обласної організації «Національного Корпусу», ветеран полку «Азов».

Євген Лупаков, почесний голова Спілки офіцерів України.

Михайло Королик, голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Свобода», депутат Івано-Франківської облради від ВО «Свобода».

Олег Любінський, депутат Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода».

Максим Зайченко, помічник-консультант народного депутата України, ветеран полку «Азов».

Вадим Єрмілов, волонтер, ветеран ДУК «Правий сектор».

Юрій Черкашин, голова Проводу ГО «Сокіл Свободи», ветеран російсько-української війни.

Андрій Д’яченко, ветеран полку «Азов».

Галина Чорна, головний редактор часопису ВО “Свобода”.

Олексій Бучинський, голова Рівненської обласної організації ВО «Свобода», заступник голови Рівненської облради.

Владислав Кирилов, активіст громадської організації «Цивільний корпус «Азов».

Володимир Постовий, депутат ОТГ Кам’янець-Подільського району Хмельницької області від ВО «Свобода», підприємець.

Діана Виноградова, активістка «Правого сектору», ветеран російсько-української війни.

Валерій Черняков, голова Полтавської обласної організації ВО «Свобода».

Ігор Сухий, голова Рівненської обласної організації «Національного Корпусу».

Марія Чашка, голова Донецької обласної організації ВО «Свобода», ветеран російсько-української війни, підприємець.

Олексій Фурман, голова Вінницької обласної організації ВО «Свобода», депутат Вінницької облради від ВО «Свобода», підприємець.

Ігор Швайка, голова Харківської обласної організації ВО «Свобода».

Олександр Лінський, голова Київської обласної організації «Правого сектору».

Владислав Коренок, ветеран полку «Азов», військовий пенсіонер.

Юрій Ботнар, голова Черкаської обласної організації ВО «Свобода», заступник міського голови Черкас, депутат Черкаської обласної ради від ВО «Свобода».

Богдан Червак, голова Організації Українських Націоналістів, перший заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення.

Олександр Замковий, голова Дніпропетровської обласної організації ВО «Свобода», помічник-консультант народного депутата України.

Михайло Шейда, підприємець, помічник-консультант народного депутата України.

Денис Попов, голова Чернігівської обласної організації ВО «Свобода.

Сергій Супрун, голова ГО «Правий сектор» у Сумській області, лікар-психіатр.

Олексій Єгоров, головний спеціаліст фінансового управління Верхньосироватської сільради Сумського району Сумської області, активіст ГО «Східний корпус».

Віталій Мельничук, голова Чернівецької обласної організації ВО «Свобода», заступник голови Чернівецької обласної ради.

Олег Гаврилко, голова Херсонської обласної організації ВО «Свобода».

Ігор Княжанський, старший лейтенант, ветеран полку «Азов».

Демид Губський, голова Миколаївської обласної організації ВО «Свобода».

Костянтин Василець, заступник голови Одеської обласної організації ВО «Свобода».

Тарас Бобанич, голова ГО «Правий сектор» у Львівській області.

Анатолій Шиян, громадський активіст.

Володимир Мирончук, громадсько-політичний діяч.

Андрій Астраханцев, голова Запорізької обласної організації ВО «Свобода».

Денис Янтар, голова Миколаївської обласної організації «Національного Корпусу».

Сергій Бондарчук, голова Коростишівської районної ради Житомирської області.

Микола Аліфанов, голова Сумської обласної організації ВО «Свобода».

Юлія Кухарська, активістка, член наглядової ради при Міністерстві юстиції України.

Роман Безкостий, студент, громадський активіст.

Артем Заіка, голова Луганської обласної організації ВО “Свобода”, волонтер.

Людмила Байло, керівник секретаріату міжфракційного об’єднання ВО «Свобода» у Верховній Раді України.

Артур Литвиненко, ветеран полку «Азов».

Роман Онуфріїв, депутат Івано-Франківської міської ради від ВО «Свобода», підприємець.

Мар’ян Берездецький, голова фракції ВО «Свобода» в Стрийській районній раді Львівської області, ветеран російсько-української війни.

Наталія Панаско, голова ГО «Правий сектор» Чернігова, підприємець.

Ольга Касьян, помічник-консультант народного депутата України, голова проектів ГО «Всеукраїнський альянс бійців та волонтерів АТО».

Турецька Наталя, директор Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю, депутат Тернопільської міської ради від ВО «Свобода».

Микита Тютюнник, громадський активіст.

Юлія Сабій, керуюча справами виконавчого комітету Хмельницької міської ради, активістка ГО «Яворина».

Святослав Кутняк, депутат Київської міськради від ВО «Свобода», голова Шевченківської районної у місті Києві організації ВО «Свобода», юрист.

Вячеслав Хмельницький, депутат Київської обласної ради від ВО «Свобода», підприємець.

Степан Головко, ветеран полку «Азов», директор підприємства.

Олександр Подвишенний, громадський активіст, член організації «Правий сектор».

Юрій Осіпчук, керівник управління охорони здоров’я Рівненської ОДА, депутат Рівненської міської ради від ВО «Свобода».

Володимир Петришин, голова і співзасновник ГО «Сильна Галичина».

Олександр Бик, адвокат, депутат Волинської обласної ради від ВО «Свобода».

Ігор Шевчук, керуючий справами виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, депутат Івано-Франківської обласної ради від ВО «Свобода».

Сергій Тамарін, ветеран полку «Азов».

Олександр Фірцак, активіст ГО «Правий сектор».

Костянтин Василькевич, заступник директора з медичної частини, заступник голови Ради ГО «Асоціація учасників АТО Львівщини», керівник спілки ветеранів «Легіон Свободи» у Львівській області.

Василь Чашка, депутат Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода», керівник спілки ветеранів «Легіон Свободи» у Тернопільській області.

Ігор Лучак, активіст громадської організації Цивільний корпус «Азов».

Богдан Галайко, кандидат історичних наук, методист Національного музею «Меморіал жертв Голодомору», член Політради ВО «Свобода».

Віталій Казаков, заступник голови Вінницької обласної організації ВО «Свобода».

Андрій Ромащенко, ветеран полку «Азов».

Дмитро Яковенко, інженер ДП «Укренерго» Дніпровська ЕС, заступник голови Громадської ради Кропивницького.

Тарас Барняк, керівник Управління зв’язків із світовим українством Міністерства закордонних справ України, керівник Міжнародної служби ВО «Свобода».

Роман Усенко, громадський активіст.

Руслан Яремчук, голова Родниківської сільської ради, активіст Черкаської обласної організації ВО «Свобода».

Ігор Гринюк, голова Кіцманської районної організації ВО «Свобода».

Олександр Семененко, керівник Служби розвитку партійної структури ВО «Свобода».

Роман Чернишев, керівник Прес-служби «Національного Корпусу».

Юрій Гуренко, консультант ГО «Живи Вільно».

Роман Чабановський, депутат Шевченківської районної місті Полтаві ради від ВО «Свобода».

Денис Бойко, громадський активіст.

Максим Вілівчук, заступник голови Житомирської обласної ради, депутат Житомирської обласної ради від ВО «Свобода».

Ярослав Пелешак, головний бухгалтер ВО «Свобода».

Олександр Чупринюк, активіст, співзасновник кількох громадських організацій.

Юрій Ноєвий, член Політради ВО «Свобода», голова профспілки «Свобода праці».

Андрій Дем’янчук, студент, громадський активіст.

Юрій Артюх, бухгалтер ВО «Свобода».

Іван Куриленко, ветеран полку «Азов».

Михайло Галущак, керівник Служби ВО «Свобода» з питань національної пам’яті, ветеран російсько-української війни.

Максим Дорофєєв, голова Дніпровської міської організації ВО «Свобода».

Дмитро Дорошенко, ветеран полку «Азов».

Тетяна Сойкіна, керівник відокремленого підрозділу ГО «Правий сектор» в Одеській області.

Владислав Соболевський, майор, ветеран полку «Азов».

Влас Шмідт, помічник-консультант народного депутата України, голова ГО «Студентська Свобода».

Ігор Дебенко, гендиректор Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина», депутат Івано-Франківської облради від «Свобода».

Любомира Вовчок, голова Залізничної районної у м. Львові організації ВО «Свобода».

Олексій Янголенко, ветеран полку «Азов».

Михайло Тимошик, депутат Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода», підприємець, голова ГО «Альянс рекламістів Тернопільщини».

Юрій Євтушенко, ветеран Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор».

В’ячеслав Сірий, активний громадсько-політичний діяч.

Олеся Горгота, доцент кафедри психології і соціології ПрАТ «ВНЗ» «Міжрегіональна Академія управління персоналом», член Правління ГО «Варта життя».

Михайло Буділов, голова Деснянської районної у м. Києві організації ВО «Свобода», депутат Київської міської ради від ВО «Свобода», помічник-консультант народного депутата України.

Олександр Тарнавський, ветеран батальйону «Чернігів» та полку «Азов», ветеран російсько-української війни, співзасновник громадської організації «Правий Сектор Північ».

Олександр Однороманенко, заступник голови Київської обласної організації ВО «Свобода», заступник голови Києво-Святошинської районної ради.

Олександр Савчук, директор КП «Рівнекнига» Рівненської обласної ради, голова фракції ВО «Свобода» у Рівненській обласній раді, заступник голови Рівненської обласної організації ВО «Свобода».

Костянтин Федчун, приватний підприємець, член ГО «Правий Сектор» в Полтавській області.

Сергій Сивачук, голова Народного аматорського драматичного колективу «Думка» Івано-Франківського Міського Народного дому, активний громадсько-політичний діяч.

Микола Сушик, голова Любомльської районної ради, член ВО «Свобода».

Томаш Лелекач, художньо-технічний редактор в МПП «Гражда», голова Ужгородської міської організації ВО «Свобода».

Дмитро Костенков, лейтенант запасу, ветеран російсько-української війни, член ГО «Цивільний корпус «Азов».

Ярина Геращенко, старший викладач кафедри маркетингу, менеджменту та туризму в Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій, голова Запорізького обласного осередку ГО «Сокіл Свободи».

Юрій Нехода, заступник голови Харківської обласної організації ВО «Свобода».

Олександр Дмитрук, засновник ГО «Волинський Світанок», підприємець.

Ірина Драгущак, активний громадсько-політичний діяч.

Олена Лагунова, приватний підприємець, учасник керівництва «Спілка воїнів АТО» Покровського району та міста Покровськ, секретар Громадської ради при виконкомі Покровської міської ради.

Костянтин Денисов, головний спеціаліст Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, заступник Голови правління ГО «Волонтерський центр Запоріжжя», кандидат економічних наук.

Руслан Каплун, член ГО «Цивільний корпус «АЗОВ», волонтер ГО «Національна Служба Допомоги».

Володимир Шумейко, військовий пенсіонер, голова фракції ВО «Свобода» Дніпровської районної у м. Херсоні ради.

Євген Шарій, депутат Первомайської міської ради Миколаївської області від ВО «Свобода».

Олександр Таран, ветеран 2 батальйону спецпризначення НГУ «Донбас», ветеран російсько-української війни, голова Відокремленого підрозділу ГО «Правий сектор» в Запорізькій області.

Денис Когут, ветеран полку «Азов», ветеран російсько-української війни, активний громадсько-політичний діяч.

Артем Попік, ветеран російсько-української війни, активний громадсько-політичний діяч.

Геннадій Дерн, приватний підприємець, активний громадсько-політичний діяч.

Руслан Супрун, комерційний агент, станція «Лантратівка», Донецька залізниця, голова Луганської Організації Українських Націоналістів.

Олег Туєшин, ветеран російсько-української війни у складі Національної гвардії України, депутат Надвірнянської міської ради від ВО «Свобода», голова ГО «Надвірнянське районне об’єднання воїнів АТО».

Ігор Петренко, приватний підприємець, активний громадсько-політичний діяч.

Олександр Солощенко, ветеран полку «Азов», ветеран російсько-української війни.

Сергій Зайцев, пенсіонер, активний громадсько-політичний діяч.

Олександр Башта, депутат Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода», експерт ТОВ «Екор ТЗ», майстер спорту України.

Ігор Зайчук, ветеран полку «Азов», ветеран російсько-української війни.

Руслан Лещишин, приватний підприємець, член обласного комітету Хмельницької обласної організації ВО «Свобода».

Володимир Бохняк, голова Дарницької районної м. Києві організації ВО «Свобода», депутат Київської міської ради від ВО «Свобода».

Дмитро Ткачов, засновник та голова громадської організації «Національний моніторинг».

Роман Рідько, головний інженер ТОВ «ЕКО».

Олег Кривенко, начальник контрольно-ревізійного відділу КП КОР «Фонд комунального майна», депутат Вишгородської районної ради Київської області від ВО «Свобода».

Анна Іванова, депутат Рівненської міської ради від ВО «Свобода».

Сергій Величко, ветеран полку «Азов», сержант, ветеран російсько-української війни.

Валентина Магурчак, приватний підприємець, голова фракції «ВО «Свобода» в Горохівській районній раді.

Юрій Заморський, голова Жмеринської міської організації ВО «Свобода», депутат Жмеринської міської ради від ВО «Свобода».

Степан Віняр, підприємець, громадсько-політичний діяч.

Євген Горлач, повірений у справах ГО «Правий Сектор» в Сумській області.

Андрій Куча, директор Комунального підприємства «Дирекція парків» Черкаської міської ради, депутат Черкаської міської ради від ВО «Свобода».

Зоряна Когут, співачка, громадська активістка.

Іван Апостолюк, громадсько-політичний діяч.

Ганна Міщенко, голова Полтавської обласної організації Всеукраїнського братства ОУН-УПА, голова Козельщинської районної організації ВО «Свобода».

Марія Бовсуновська, голова Житомирської міської організації ВО «Свобода», аспірант Інституту української мови НАН України.

Дмитро Аксьоненко, ветеран полку «Азов», сержант, ветеран російсько-української війни, член ГО «Ветеранське братерство».

Назар Сарабун, голова відокремленого підрозділу ГО «Правий сектор» в Тернопільській області, голова ГО «Дух нашої давнини.

Олександр Молчанов, слюсар з КВП і А, «Кременчуцький сталеливарний завод», депутат Світловодської міської ради від ВО «Свобода».

Дмитро Аузяк, підприємець, активний громадсько-політичний діяч.

Олег Василенко, директор ТОВ «ЕЛІТ ФАРМ», активний громадсько-політичний діяч.

Петро Гавриш, підприємець, депутат Івано-Франківської міської ради від ВО «Свобода», ветеран російсько-української війни.

Максим Забара, молодший юрист ТОВ «ПАРТНЕРС ГРУП», член ГО «Національні дружини».

Василь Спісак, начальник відділу контролю і безпеки ТзОВ «Альянс Маркет», активний громадсько-політичний діяч.

Григорій Волошин, провідний державний інспектор відділу охорони водних біоресурсів “Рибоохоронний патруль”, управління державного агентства рибного господарства у Миколаївській області, ветеран російсько-української війни.

Іван Зінь, директор КП «Еней» Тернопільської міської ради, депутат Тернопільської міської ради від ВО «Свобода».

Геннадій Середа, сержант запасу ОЗСП «Азов», ветеран російсько-української війни.

Володимир Гончарук, заступник Хмельницького міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Прохор Антоненко, голова Святошинської районної організації ВО «Свобода», депутат Київської міської ради, помічник-консультант народного депутата України.

Данило Положухно, підприємець, ветеран полку «Азов», ветеран російсько-української війни.

Ігор Домбровський, депутат Київської обласної ради від ВО «Свобода», голова Ірпінської регіональної ГО «Самозахист», ветеран російсько-української війни.

Михайло Ковалів, директор ТОВ «Арт – Транзит», депутат Любарецької сільської ради VI скликання.

Костянтин Мірошниченко, громадсько-політичний діяч.

Андрій Бортнік, головний лікар КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради, депутат Рівненської обласної ради від ВО «Свобода».

Любов Серба, медичний директор КП «Волинська обласна інфекційна лікарня».

Олена Нікіфорова, громадсько-політичний діяч.

Яна Бондаренко, громадсько-політичний діяч.

Олександр Лошков, юрисконсульт у філії «Центр професійного розвитку персоналу» акціонерного товариства «Українська залізниця», депутат Черкаської обласної ради від ВО «Свобода», голова Золотоніської міської організації ВО «Свобода».

Вадим Караульщук, пенсіонер, громадський активіст.

Олена Толкачова, заступник директора ТОВ “ЛІКО-БЕЗПЕКА”, член ГО “ТСЗСУТВМФ “Цивільний корпус “Азов”.

Ілля Стринадко, член Організації Українських Націоналістів, голова Чернівецької обласної ОУН, голова Вижницької районної Національної Спілки Краєзнавців України.

Ігор Скляр, заступник головного лікаря з АГЧ КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева Полтавської обласної ради», депутат Полтавської обласної ради VII скликання, керівник групи з проведення змагань серед учасників АТО при ГС «Федерація футболу Полтавщини».

Едуард Юрченко, доцент кафедри філософії та педагогіки Національного транспортного університету.

Тетяна Осадчук, директор КУ «Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю», в.о. голови Бердичівської міської організації «Свобода».

Наталія Терновенко, секретар Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, ГО «Всеукраїнське об’єднання українок «Яворина», ГО «Спілка учасників АТО Новоархангельського району».

Володимир Бурча, активний громадсько-політичний діяч.

Владислав Дутчак, голова ініціативної групи «ЦИВІЛЬНИЙ КОРПУС «АЗОВ», м. Жовті Води.

Олена Залевська, головний бухгалтер ТОВ «ГЕЛІОН-ТАЙМ», керівник ПП «Кордон-Сервіс», голова Представництва у Дніпропетровській області Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання українок «Яворина».

Володимир Гапун, директор, ТОВ «КМТ», депутат Тячівської ОТГ.

Юрій Капля, директор ТОВ “АКВІЛОН-ГРУП”.

Олеся Реута, фахівець із соціальної роботи Центру соціальних служб для сім?ї, дітей та молоді Ічнянської міської ради.

Олександра Мосенцова, пенсіонер, громадська активістка.

Лілія Андріюк, активний громадсько-політичний діяч.

Євген Шкірков, голова Харківського осередку ГО “Національні Дружини”.

Наталя Пільгуй, викладач української мови та літератури, Верхньодніпровський коледж ДДАЕУ, депутат VIII скликання Верхньодніпровської міської ради, голова Верхньодніпровської міської організації ВО «Свобода».

Максим Шило, працівник відділу національно-патріотичного виховання департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, депутат Черкаської міської ради від ВО «Свобода».

Олександр Строкін, голова Терену Південь «Національних Дружин».

Ольга Войникова, вчитель історії та правознавства, Бердянський муніципальний ліцей, голова ГО «Бердянське об’єднання «Просвіта», голова запорізького осередку ГО «Яворина».

Віталій Урбанський, депутат Херсонської міської ради від ВО «Свобода», в.о голови Херсонської міської організації ВО «Свобода».

Андрій Бондар, член ГО «ТСЗСУТВМФ «Цивільний корпус «АЗОВ».

Олександр Станков, ветеран російсько-української війни, голова Відокремленого підрозділу громадської організації «Всеукраїнська спілка ветеранів АТО «Легіон Свободи» у Одеській області.

Володимир Губський, керівник Миколаївського обласного осередку громадської організації «Сокіл Свободи», голова Ради громадської організації «Товариство спасіння природи».

Катерина Прохоренко, член ГО «ТСЗСУТВМФ «Цивільний корпус «АЗОВ».

Марина Данилова, вчитель початкових класів Загальноосвітньої школи №10 м. Слов’янська, волонтер Української армії, нагороджена медаллю «Незалежність України» 3 ступеня.

Тетяна Дмитрук, виконувач обов’язків керівника Кропивницького обласного осередку ВГО «Сокіл».

Тараc Дячун, заступник директора з розвитку інфраструктури комунального підприємства «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя», голова фракції ВО «Свобода» у Збаразькій районній раді.

Мар’ян Козбур, заступник директора комунального підприємства Тернопільської обласної ради “Тернопільський обласний інформаційно-туристичний краєзнавчий центр”, депутат Тернопільської міської ради від ВО «Свобода».

Христина Бевз, громадсько-політичний діяч.

Іван Гурмак, голова Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області.

Андрій Холявка, аспірант Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Наталія Мандзюк, директор Збаразького ТЦСО (надання соціальних послуг).

Богдан Стадник, керівник відділу кадрів ВО «Свобода», помічник-консультант народного депутата України.

СКІЛЬКИ ОПОЗИЦІЙНИХ ПАРТІЙ ЙДУТЬ НА ВИБОРИ АБО ХТО КОГО ПІДТРИМУЄ? КОМУ ВІРИТИ?

Після відвідування Білокуракинщини кандидата в депутати від партії "Наш край" Олександра Лукашева, в Білокуракине з'явились листівки з інформацією про іншого кандидата в депутати і основного конкурента Лукашева на виборах до парламенту - Володимира Струка.

До речі, сам Олександр Лукашев під час зустрічі з виборцями постійно наголошував, що він висунутий на вибори партією "Опозиційна платформа - За Життя" (Медведчука-Бойка-Рабіновича). Хоча на всій агітаційній продукції Лукашева стоїть назва партії "Наш край". Крім того, так само про своє висування від партії "Опозиційна платформа - За Життя" постійно заявляють представники-агітатори Володимира Струка.

Також відома інша партія, що йде на вибори, з назвою "Опозиційний блок" (Мураєв, Вілкул, Кернес), яку, як відомо, фінансує олігарх Рінат Ахметов. Також на вибори йде Партія Шарія (відомого відео-блогера на YouTube), яка теж позиціонує себе як опозиційна партія.

То кому з них вірити? Хто від якої партії висувається і ким підтримується?

СПИСОК ЗАРЕЄСТРОВАНИХ КАНДИДАТІВ В ДЕПУТАТИ ПО 113-у ВИБОРЧОМУ ОКРУГУ

(Луганська область: Білокуракинський, Кремінський, Сватівський, Старобільський, Троїцький райони, частина Новоайдарського району (виборчі дільниці № 440257 – 440283))

Кількість зареєстрованих кандидатів у депутати - 20

Кількість кандидатів у депутати, реєстрацію яких скасовано до дня виборів - 0

Кількість кандидатів у депутати, які беруть участь у балотуванні - 20, у тому числі висунутих партіями - 3, шляхом самовисування - 17

1. Брижко Роман Ігорович (зняв кандидатуру) - народився 17 вересня 1993 року в селі Козятин Козятинського району Вінницької області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, тимчасово не працює, член Політичної партії ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ, проживає в місті Києві, судимість відсутня, самовисування.

2. Воловенко Олександра Володимирівна - народилася 15 грудня 1990 року в місті Києві, громадянка України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, бортпровідник, ПрАТ Міжнародні авіалінії України, безпартійнa, проживає в місті Києві, судимість відсутня, самовисування.

3. Григоренко Юлія Леонідівна - народилася 16 лютого 1982 року в місті Києві, громадянка України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, менеджер, ФОП Козлова В.М., безпартійнa, проживає в місті Києві, судимість відсутня, самовисування.

4. Живага Микола Олександрович - народився 5 грудня 1991 року в місті Луганську, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, директор, СТОВ АГРОДВІР, безпартійний, проживає в місті Старобільськ Луганської області, судимість відсутня, самовисування.

5. Зеленський Василь Сергійович - народився 2 вересня 1954 року в селі Чабанове Білокуракинського району Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, пенсіонер, безпартійний, проживає в смт Білокуракине Білокуракинського району Луганської області, судимість відсутня, самовисування.

6. Зеленський Олександр Іванович - народився 1 вересня 1974 року в селі Кабичівка Марківського району Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта загальна середня, фізична особа – підприємець, безпартійний, проживає в селі Кабичівка Марківського району Луганської області, судимість відсутня, самовисування.

7. Капля Ольга Станіславівна - народилася 19 червня 1975 року в місті Старобільськ Луганської області, громадянка України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, менеджер з регіонального розвитку, Старобільська районна в Луганській області організація ПАРТІЇ БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА СОЛІДАРНІСТЬ, безпартійнa, проживає в місті Старобільськ Луганської області, судимість відсутня, суб’єкт висування – Політична партія Європейська Солідарність.

8. Красюк Володимир Федорович - народився 27 листопада 1977 року в місті Рубіжне Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта професійно-технічна, директор, ТОВ СВІТ-ІГРАШОК УКРАЇНА, безпартійний, проживає в місті Рубіжне Луганської області, судимість відсутня, самовисування.

9. Курило Віталій Семенович - народився 2 лютого 1957 року в селищі Білокуракине Білокуракинського району Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, народний депутат України, безпартійний, проживає в місті Старобільськ Старобільського району Луганської області, судимість відсутня, самовисування.

10. Курило Павло Миколайович - народився 19 грудня 1968 року в селі Троїцьке Приморського краю, Росія, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, пенсіонер, безпартійний, проживає в місті Житомирі, судимість відсутня, самовисування.

11. Лукашев Анатолій Іванович (зняв кандидатуру) - народився 17 лютого 1953 року в місті Антрацит Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, юрисконсульт, Благодійна організація Фонд Сергія Шахова, безпартійний, проживає в місті Антрацит Антрацитівського району Луганської області, судимість відсутня, самовисування.

12. Лукашев Олександр Анатолійович - народився 1 квiтня 1976 року в місті Антрацит Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, керівник юридичного відділу, благодійна організація Фонд Сергія Шахова, член Політичної партії ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ, проживає в місті Харкові, судимість відсутня, суб’єкт висування – Політична партія ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ.

13. Мурашко Кирило Олексійович - народився 31 сiчня 1995 року в місті Харкові, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, тимчасово не працює, безпартійний, проживає в місті Харкові, судимість відсутня, самовисування.

14. Паденко Деніс Ігоревич - народився 19 сiчня 1976 року в місті Луганську, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, комерційний директор, ПАТ "Аграрний фонд", безпартійний, проживає в місті Києві, судимість відсутня, самовисування.

15. Пащенко Богдан Володимирович - народився 17 серпня 1994 року в місті Бровари Київської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, менеджер зі збуту в торгово-промисловій компанії, ТОВ КТ Україна, безпартійний, проживає в місті Києві, судимість відсутня, самовисування.

16. Полулященко Юрій Едуардович - народився 8 лютого 1975 року в місті Старобільськ Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, військовий комісар, Луганський обласний військовий комісаріат оперативного командування Схід, безпартійний, проживає в місті Луганську, судимість відсутня, самовисування.

17. Ретівова Валентина Іванівна - народилася 15 березня 1972 року в селі Розсохувате Міловського району Луганської області, громадянка України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, фiнансовий директор, ТОВ "ЦИТО ОПТIМА", безпартійнa, проживає в селі Козин Обухівського району Київської області, судимість відсутня, суб’єкт висування – Політична Партія "ПАТРІОТ".

18. Рєуцький Костянтин Сергійович - народився 20 листопада 1974 року в місті Хабаровськ, Російська Федерація, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, фізична особа – підприємець, безпартійний, проживає в місті Києві, судимість відсутня, самовисування.

19. Рибалко Євген Вікторович - народився 4 вересня 1965 року в місті Сватове Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, Сватівський міський голова, безпартійний, проживає в місті Сватове Луганської області, судимість відсутня, самовисування.

20. Сліпець Віта Володимирівна - народилася 11 вересня 1971 року в селі Мілуватка Сватівського району Луганської області, громадянка України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, голова, Сватівська районна рада, безпартійнa, проживає в селі Містки Сватівського району Луганської області, судимість відсутня, суб’єкт висування – ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "СЛУГА НАРОДУ".

21. Струк Артем Євгенович (зняв кандидатуру) - народився 19 березня 1986 року в смт Марківка Марківського району Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, монтажник-верхолаз металоконструкцій, ТОВ "АМТТ", безпартійний, проживає в смт Марківка Марківського району Луганської області, судимість відсутня, самовисування.

22. Струк Валерій Миколайович - народився 9 грудня 1970 року в селі Іванівка Чернігівського району Чернігівської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта професійно-технічна, пенсіонер, безпартійний, проживає в селі Іванівка Чернігівського району Чернігівської області, судимість відсутня, самовисування.

23. Струк Володимир Олексійович - народився 15 травня 1964 року в смт Лозівський Слов'яносербського району Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, Голова наглядової ради, ТОВ ПІНТА Кремінський пивоварений завод, безпартійний, проживає в місті Кремінна Кремінського району Луганської області, судимість відсутня, самовисування.

24. Хруленко Анна Петрівна - народилася 16 вересня 1982 року в селі Комарівка Макарівського району Київської області, громадянка України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, бухгалтер, ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ДОПОМОГИ КРАЇНІ "СЕСТРИ перемоги", член Політичної партії "ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ", проживає в селі Комарівка Макарівського району Київської області, судимість відсутня, самовисування.

25. Яременко Олександр Степанович - народився 5 грудня 1968 року в місті Рубіжне Луганської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, тимчасово не працює, член політичної партії Всеукраїнське об’єднання Батьківщина, проживає в селі Новокраснянка Кремінського району Луганської області, судимість відсутня, суб’єкт висування – політична партія Всеукраїнське об’єднання Батьківщина.

Інформація взята із сайту ЦВК

МЕДВЕДЧУК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. ОСОБОВА СПРАВА

Сергій Медведчук народився 25 березня 1959 року в селі Абан Абанського району Красноярського краю (Росія) в родині службовців. Старший брат, Віктор Медведчук, голова СДПУ(о), був керівником Адміністрації Президента України Кучми Л.Д.

У 1980 році закінчив Київський інститут фізичної культури, в 1994 році заочно закінчив Соціально-економічний інститут Академії праці і соціальних відносин; кандидат економічних наук (1995), доктор економічних наук (березень 2001).

З 1980 по 1982 рік проходив строкову військову службу.

Сім'я і зв'язки

Рідний брат - Віктор Медведчук.

Оперативна справа

Підйом Медведчука-молодшого почався в 1997-му. На той час гендиректор ТОВ «Медик», колишній випускник інфізу і комсомольсько-профспілковий функціонер, мало чим виділявся серед колег-бізнесменів. Але не кожному з них пощастило мати такого брата, як Віктор.

Віктор Медведчук тоді ще, звичайно, не був всесильним головою президентської адміністрації, але вплив на поступово звикаючого до вищої влади Леоніда Кучму вже мав серйозний, будучи його радником. Радником, зауважимо, з питань податкової політики. Тому в тому, що його молодший брат зробив стрімку кар'єру податкового чиновника, нічого дивного немає. У 1997 році Сергій став начальником податкової інспекції Львова, а вже через рік він - головою ДПА у Львівській області, потіснивши з цієї посади здавалося б «вічного» Олега Волинського.

Втім, не можна сказати, що Сергій Медведчук сподівався тільки на допомогу брата. Паралельно він стає близьким до новопризначеного губернатора Львівщини Михайло Гладія, а також вступає в очолювану Гладієм Аграрну партію України. Що аж ніяк не завадило йому активно розвивати брата голови СДПУ(о), неформальним куратором якої на Львівщині він став.

Львівська преса в ті часи чимало писала про те, як зміцнювалися «есдеки» на Львівщині під керівництвом Медведчука-молодшого. Спочатку в партію майже в примусовому порядку вступили чи не всі податківці, далі новонавернені «есдеки» стали заганяти в її ряди керівників місцевих підприємств та інших впливових людей, яким в разі чого було що пред'явити. Втім, частини підприємців давали вибір - можна було просто відкупитися, перерахувавши кошти на рахунок якогось з контрольованих СДПУ (о) благодійних фондів типу «Зоряний шлях» або «Галичина». Недарма в ті часи податково-митне керівництво області (на посаду керівника митниці Медведчук через деякий час просунув свого заступника Тараса Козака) називали найбільш кримінальним угрупованням регіону.

За ті п'ять років, що Сергій Медведчук очолював ДПА у Львівській області, ця фіскальна структура стала настільки потужною, що її голову нерідко називали «тіньовим губернатором» області. Медведчуку також вдалося сформувати потужні фракції в обласній та Львівській міській радах - «Соціальна справедливість» і «Наш Львів» відповідно. Це при тому, що реальна підтримка СДПУ(о) на Львівщині, як показали парламентські вибори 2002 року, ледь перевищувала 2 відсотки. Однак «есдеків» мало цікавила думка електорату, вони мали всі важелі, щоб ефективно «переконувати» ділову еліту. Депутатів з числа великих підприємців, або працівників державних органів просто викликали на «довірливу розмова» в податкову. Таким чином, отримавши всього кілька «партійних» мандатів в облраді, СДПУ(о) в короткий час створила підконтрольну депутатську фракцію, що налічувала 28 слухняних і дисциплінованих багнетів. Втім, наскільки міцним було це збитих примусом депутатське об'єднання, показав вже перший період Помаранчевої революції, коли відразу 7 депутатів одночасно вийшли з фракції.

Головний податківець, він же «тіньової губернатор» Львівщини за роки свого панування лише двічі зустрів серйозний опір. Першим потрапив на суд Степан Сенчук, якого в січні 1999 змінив Гладій на посаді голови Львівської ОДА. Сенчук мав свої погляди на розподіл владних функцій в області, і не збирався ні з ким ділити першість. Як то кажуть, найшла коса на камінь. Конфлікт тривав два роки, поки Кучма вирішив навести нарешті порядок на Львівщині. Вибір був зроблений на користь Медведчука (не забуваємо, хто тоді очолював Адміністрацію Президента) і до Львова повернули Гладія. Ні з добре знайомим Гладієм, ні з його наступником Мироном Янківим, глава податкової проблем вже не мав.

Зате мав жорсткий конфлікт з іншим впливовим персонажем - львівським олігархом Петром Димінським, який на той момент контролював значну частину провідної політичної сили Львівщини, «Нашої України». Особливо помітним протистояння було в стінах обласної ради, де сторони мали приблизно рівні сили. Фракція Медведчука намагалася зняти з посади голови ради ставленика Димінського Михайло Сендака, і для цього навіть тривалий час блокувала роботу обласної ради. У цій війні всі засоби були доречні - і Медведчук не полінившись використовувати податкові важелі, серйозно «наїхавши» на нафтопереробний комбінат «Галичина», що належав бізнес-групі Димінського.

Іншим близьким до Димінського політиком, який добре попив крові Медведчуку і його компаньйонам, був голова обласної організації НРУ і народний депутат Ярослав Кендзьор, шлейф судових справ з яким тягнувся довго.

Запекла боротьба вщухла тільки після призначення Сергія Медведчука на посаду першого заступника ДПА України в січні 2004 року (Сендак поспішив подати це кадрове рішення як перемогу своєї команди). Новий керівник львівської податкової Мирослав Хом'як хоча і був «людиною Медведчука», але до війни з Димінським запалу не було.

Що стосується Медведчука-молодшого, то перехід до Києва відкривав перед вчорашнім «тіньовим губернатором» Львівщини не менше блискучі перспективи. Багато експертів передбачали, що посаду заступника є лише трампліном до вищого посту, і Віктор Медведчук розчищає для брата місце головного фіскала України. Можливо, все б так і сталося, якби не два невеличких нюанси. Перший - у «донецьких», які в епоху пізнього Кучми все активніше нарощували м'язи, були свої плани на цю посаду. І коли в червні 2004-го голову ДПА Юрія Кравченка було звільнено з посади, його місце зайняв донеччанин Федір Ярошенко - на той момент перший заступник міністра фінансів України. Досвідчений апаратник Віктор Медведчук на цей раз програв Януковичу і Ко. Як з'ясувалося трохи пізніше, не в останній раз.

Другий нюанс був ще образливіше для нашого героя. Ще за півроку Помаранчева революція змела, принаймні на деякий час, і «донецьких», і «медведчуківських». Блискуча кар'єра «брата-2» обірвалася на самому злеті. Навіть реванш Януковича п'ять років тому ніяких дивідендів Медведчукам не приніс - в Партії регіонів в той час колишніх конкурентів уже на дух не переносили.

Кучма підписав указ про звільнення першого заступника голови ДПА 20 січня 2005 - за три дні до інавгурації Віктора Ющенка. Після цього Сергій Медведчук зникає з телеекранів і газетних шпальт. Зникає назавжди. Остання спроба повернутися в політичне життя була помічена в 2008 році, коли він спробував стати депутатом Київради за списком СДПУ (о) (що цікаво, поруч з Медведчуком в цьому списку значився його львівський побратим Ігор Шурма). Спроба ця закінчилася закономірним фіаско - партійний список «есдеків», в якому під почесним другим номером значився Медведчук, не викликав ентузіазму у виборців.

Знаючі люди кажуть, що відправці в політичне небуття Сергія Медведчука в чималій мірі послужив його старший брат, який настійно порекомендував молодшому брату піти в тінь. Що стали причиною таких побажань, поки залишається сімейною таємницею.

Зараз Сергій Медведчук - простий бізнесмен, до того ж не надто активний. Багато його активів розділені з Богданом Козаком, братом його колишнього протеже Тараса Козака. Схоже, що саме брат екс-митника безпосередньо керує спільним бізнесом, а Сергій Медведчук задовольняється банальним отриманням дивідендів. Колишній «тіньовий губернатор» Львівщини насолоджується життям в елітній Конча-Заспі, де його сусідами є Сергій Льовочкін, Костянтин Жеваго та Ігор Насалик.

Додамо, що навколо фірм Медведчука-Козака, перш за все будівельних, час від часу виникають скандали при прийнятті відповідних рішень в місцевих радах - політичні лідери сьогодення не пробачили «есдеків» їх бурхливої діяльності на Львівщині. Зокрема, Львівська облрада заблокувала рішення про надання гірничого відводу та дозволів для діяльності підприємств, що належать їм. Депутати прийняли таке рішення саме після оприлюднення інформації про власників цих фірм.

За матеріалами: https://genshtab.info/

P.S. На виборах депутатів до Верховної Ради Сергій Медведчук був зареєстрований кандидатом в депутати на 105 мажоритарному округу Луганської області від партії «Опозиційна платформа – за життя», яку очолює його брат Віктор Медведчук. Вибори програв.

ЛУКАШЕВИ ЙДУТЬ НА ВИБОРИ ПО ОКРУГУ №113!!!

Смотрю на списки кандидатов в депутаты по нашему 113 округу. Обратил внимание на такого себе Александра Лукашева. Такого себе жителя Харькова. Харькова, Карл!!! Никогда не имел никакого отношения к нашей области. Никакого! Никогда! Но не он один такой. Так вот этот товарисч перед выборами был активным помощником Шахова. Раздавал по 5 кило сахара. Взамен просил немного – всего лишь паспортные данные. Всего лишь. Взамен сахарка. Бартер, так сказать. Взаимовыгодный, казалось тогда. Но… Сахарок съели, а осадочек нам будет долго аукаться. Кто ж знал, что сканы наших же паспортов-кодов будут использованы против нас. Вот этот товарищ из Харькова использую наши данные теперь оформляет нашу же землю на себя. Нашу землю на себя!!! Он пришел к нам, мы его приняли, теперь он забирает наши паи!!! Он рейдер!!! Не отдадим нашу землю рейдерам! Пошел вон с нашей земли! Не получишь, грязный помощник Шахова, ни пяди нашей земли! Ни пяди луганской земли!!!

Додано: Михаил Солодкий: https://www.facebook.com/profile.php?id=100034234313904

По округу №113 (Луганська обл.) кандидатами в депутати зареєстровані Лукашев Анатолій Іванович (1953 р.н.) та Лукашев Олександр Анатолійович (1976 р.н.). Обидва працюють у фонді депутата Сергія Шахова (партія "Наш край").

Але один із Лукашевих - самовисуванець, а інший - від партії "Опозиційна платформа - За життя".

Якщо хтось не пам'ятає - і партія "Наш край", і партія "Опозиційна платформа - За життя" - це фактично залишки колишньої партії регіонів, які на нинішніх виборах до Верховної Ради намагаються повернутись до парламенту і є звичайними хуйлопутінськими посіпаками, що служать кремлю, і які при Януковичу грабували Україну, а в 2014 році зробили все, щоб на Донбасі розпочалась війна. Зараз ці гниди знову лізуть до влади всіма способами, купуючи виборців то мішечками по 5 кг цукру, то будуючи бювети питної води за крадені у людей гроші...

До речі, схема збирання персональних даних в обох цих партій схожа - вони записують паспортні дані та номера телефонів виборців, роздаючи цукор (команда Шахова) та окуляри (команда Струка)!

Люди! Думайте, за кого ви будете віддавати свій голос на виборах і як будуть використовуватись ваші персональні дані!

ВЕТЕРАНИ АТО В ГНІВІ: ПАВЛО ЗІБРОВ ПІДТРИМАВ НА ВИБОРАХ ЕКС-РЕГІОНАЛА ВОЛОДИМИРА СТРУКА, ЯКИЙ В 2014 РОЦІ ФІНАНСУВАВ БОЙОВИКІВ «ЛНР»

Український співак Павло Зібров підтримує скандального екс-нардепа з «Партії регіонів» Володимира Струка, який балотується до парламенту за округом №113 в Луганській області. Про це повідомляється на сторінці фонду Струка в Instagram.

«Друг нашого фонду, народний артист України Павло Зібров. З такими людьми Луганщина непереможна!”, – йдеться в повідомленні.

Ветеранів АТО обурило те, що Зібров підтримує відомого сепаратиста і вони написали співакові звернення. У ньому йдеться про те, що Струк фінансував загони терористів «ЛНР» в 2014 році і облаштовував їхні блокпости.

«На профінансованих ним особисто блокпостах загинуло більшість українських патріотів і простих громадян. Він є кримінальним авторитетом з 90-х і злочинцем, якого внесли в базу «Миротворець» як сепаратиста, пособника терористів, особу, яка здійснила дію проти національної безпеки України, світу, безпеки людства і міжнародного правопорядку, руки якого по лікоть в крові. Пан Зібров, по лікоть в крові», – стверджує боєць батальйону “Айдар” Юрій Куліченко.

Українські військові закликали Зіброва подумати, чи готовий народний артист України заплямувати свій авторитет, підтримуючи «вбивцю України».

«Патріотизм Зіброва, ваш авторитет на національному музичному Олімпі, багаторічне служіння Україні є непохитним. Правда, пан Зібров? Не розчаровує нас, воїнів за незалежність України! Тому наступна розмова буде без патетики і дифірамбів. А співакам ми завжди раді – в окопах вас зустрінуть привітно, бурхливими оплесками і переповненими майданчиками!», – додав Куліченко.

Сам Зібров поки ніяк не прокоментував свою підтримку екс-регіонала.

Відомо, що луганчанин Володимир Струк, який будучи нардепом «Партії регіонів» у 2014 році закликав знищувати солдатів ЗСУ, створював загони «ополчення» «ЛНР» і був одним з організаторів «референдуму», йде в Раду від проросійської партії Медведчука-Бойка-Рабіновича по округу №113 (в який входить і Білокуракинський район).

За матеріалами Інтернет ЗМІ

P.S. Насправді, сам артист Павло Зібров завжди "підтримував" на будь-яких виборах партію "Батьківщина" та особисто Юлію Тимошенко. Але на останніх президентських виборах, коли за попередніми даними Юлія Тимошенко мала б вийти в другий тур, команда сепаратиста і кримінального авторитету Струка вирішила підтримати саме Юлію Тимошенко, і вся виборча кампанія "Батьківщина" на Луганщині фінансувалась саме Струком. Всі будівництва бюветів на Луганщині, всі масові заходи "Батьківщини" - були організовані командою Струка. Але, коли Юлія Тимошенко програли на президенських виборах, колишні регіонали вирішили все ж таки йти під знаменами тих, хто і є їхнім справжнім власником - партією "Опоплатформа за життя" (кума хуйлапутіна В.Медведчука). А смисл в тому, що колишні регіонали використовують усі можливі варіанти, щоб знову повернутись до влади і намагаються пройти по будь-яким спискам будь-яких партій чи блоків, іноді навіть змінюючи агітаційну риторику і проголошуючи проукраїнські лозунги.

Артист Зібров сфотографувався зі Струком не тому, що підтримує сепаратистів, а тому, що Струк за це заплатив.

На жаль, іноді деякі українські артисти роблять вибір не на користь держави Україна та керуючись здоровим глуздом, а за гроші, якими так щедро їх осипають в період виборчих кампаній політичні лідери та партії заради публічної агітації та підтримки...

Глас Народу, смт Білокуракине, Луганська обл.

ЛУГАНСКУЮ ОБЛАСТЬ МОЖЕТ ВОЗГЛАВИТЬ ВИТАЛИЙ КОМАРНИЦКИЙ

ЛУГАНСКУЮ ОБЛАСТЬ МОЖЕТ ВОЗГЛАВИТЬ ВИТАЛИЙ КОМАРНИЦКИЙ - РЕКТОР УНИВЕРСИТЕТА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ, БЫВШИЙ ДЕПУТАТ-РЕГИОНАЛ И "ХОРОШИЙ ДРУГ" БОЕВИКОВ "ЛНР"

19 июня правительство планировало рассмотреть пять кандидатов на должности глав обладминистраций. Накануне заседания Кабмина их предложила Администрация президента. Вплоть до начала заседания министры не знали имена претендентов. Четверо из них — Павел Розенко, Иванна Климпуш-Цинцадзе, Владимир Омелян и Степан Кубив — предложили перенести голосование на следующую неделю, а за это время публично обсудить кандидатов. Чиновники опасаются, что среди потенциальных глав ОГА могут оказаться люди с сомнительной репутацией. К примеру, Виталий Комарницкий, которого в Кабмине называют претендентом на пост главы Луганской военно-гражданской администрации. То, что кандидатура Комарницкого обсуждалась в АП, подтвердили источники в окружении президента. Кто такой Комарницкий, что он делал в «Партии регионов» и в чем его обвиняли боевики — читайте далее.

Виталию Комарницкому 55 лет. Он родился в Крыму. В 1986 году закончил Харьковский инженерно-строительный институт. После вуза и до 1993 года работал в Управлении внутренних дел Луганской области. С 1993-го по 2002 год был помощником ректора Луганского университета внутренних дел. Параллельно учился в этом вузе и спустя год после выпуска стал его проректором, а в 2007-м – ректором.

В 2010 году Комарницкого избрали депутатом Луганского облсовета от «Партии регионов». Как и многие регионалы, он не скрывал симпатий к России. Цитируя Солженицына, говорил, что России, Украине и Беларуси «суждено быть вместе», продвигал патриотическое воспитание молодежи на ценностях СССР.

В 2011-м вместе с другими регионалами, в том числе главой парламентской фракции ПР Александром Ефремовым, которого сейчас подозревают в госизмене, был на вручении дипломов первым выпускникам Луганского богословского университета. Вручала дипломы жена тогдашнего президента — Людмила Янукович.

Комарницкий знаком с бывшим регионалом Владимиром Струком. Последний с 2006-го был главой поселка Юбилейный, где находился Луганский университет внутренних дел — место работы Комарницкого. Они оба закончили этот вуз в 2001-м году. В 2011-м Комарницкий пригласил Струка на День милиции в университет, где тот спел курсантам рэп. Спустя три года, в 2014-м, Струк поддержал «народного губернатора» Валерия Болотова и вооружал боевиков ЛНР. Сейчас он идет на выборы по 113 округу в Луганской области.

Комарницкий оставался депутатом Луганского облсовета, когда тот 2 марта 2014 года принял решение не признавать украинскую власть. Но поддержал ли Комарницкий это решение – неизвестно.

Когда летом 2014-го пророссийски настроенные вооруженные люди захватили админздания в Луганске, в университете, который возглавлял Комарницкий, шли экзамены. 11 июня вуз «национализировали» боевики, а в общежития заселились люди с оружием. Сам Комарницкий называет другую дату. В одном из интервью он рассказал, что университет захватили 11 августа, а до этого на здании все время висел флаг Украины.

Комарницкий выехал из Луганска 15 сентября 2014 года, после Иловайска, захвата Луганского аэропорта (1 сентября 2014 года) и объявления перемирия (6 сентября). 16 сентября университет прекратил работу. После переезда его пытались запустить в Сумах, потом в Николаеве, в итоге он переехал в Северодонецк.

26 декабря 2014 года на сайте «МВД ЛНР» появился материал о Комарницком. В нем боевики утверждали, что ректор в период боевых действий «позиционировал себя сторонником молодой Луганской Народной Республики», но в сентябре, воспользовавшись военной блокадой Луганска, «под прикрытием представителей МВД Украины просочился» в Северодонецк.

У Комарницкого двое сыновей. Оба закончили вуз, где работает отец. Старший, Максим, после оккупации работал в Николаевской прокуратуре, а с 2018 — прокурором в Главной военной прокуратуры.

Младший, Артем, по сообщениям СМИ, в 2014 году был следователем главного управления МВД Украины в Луганской области в Северодонецке. У него два профиля в Facebook. В одном из них указано, что он родом из Луганска, но проживает в оккупированном Севастополе. Во втором место жительства — Москва. В ноябре 2015-го Артем Виталиевич Комарницкий, выпускник Луганского университета внутренних дел, проживающий в Севастополе, искал работу в сфере рекламы и маркетинга . В июле 2018 года он зарегистрировался в России как частный предприниматель. При регистрации, как видно из выписки российского реестра, у Артема Комарницкого было российское гражданство.

Подтвердить эту информацию у Комарницкого-старшего сейчас невозможно. Мы попытались связаться с ним, но в университете ответили, что он в командировке и общаться по телефону не готов.

Автор: Оксана Коваленко

ПРО СВЯТО ВИШИВАНКИ ТА КОНЦЕРТ ЗІРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЕСТРАДИ В БІЛОКУРАКИНЕ

18 травня 2019 року в Білокуракине відбулось свято вишиванки та концерт зірок української естради. На даному святі були присутні дуже мало людей, можливо, осіб 30-35 (жителів Білокуракинщини). Всі інші, хто був присутній на святі - це гості і учасники фестивалю "Воронцева слобода", який також відбувався в цей день на центральній площі селища (більше 100 учасників). Українські артисти, серед яких Анжеліка Рудницька (колись дуже відома українська телеведуча і співачка), Лесик Сам (колишній учасник гурту "Дзідзьо"), народний артист України, поет, композитор, співак - Анатолій Матвійчук, оперна співачка Марія Кононова (мало кому відома).

Артисти виступили і поїхали далі з гастролями по містам і селищам Східної України.

Дані гастролі організовуються за сприяння Міністерства Культури вже не вперше і мають за мету пропагування української мови, культури, мистецтва, звичаїв, підтримку патріотичного духу серед населення східних областей України, в т.ч. в зоні проведення ООС (операції об'єднаних сил).

Але, як видно, місцева білокуракинська влада була абсолютно не зацікавлена в такому концерті українських артистів і нічого не зробила, щоб добре організувати та посприяти проведенню як самого свята української вишиванки, так і концерту естрадних зірок. Саме тому в районі про даний захід взагалі мало хто знав і не відвідав його.

Білокуракинський портал надає можливість всім охочим переглянути відеозапис святкування Дня вишиванки та концерту зірок української естради від 18 травня 2019 року.

НЕЙМОВІРНО, АЛЕ ФАКТ!

Віталій Курило (народний депутат і колишній ректор Луганського педуніверситету) зробив запит на приєднання до спільноти "Портал Білокуракине" (закрита версія спільноти), де необхідно було дати відповіді на три запитання: Яка назва річки, що протікає через селище Білокуракине? Який рік заснування селища Білокуракине? Який білокуракинський сайт є найпопулярнішим? В результаті виявилось, що він єдиний, хто дав усі три правильні відповіді на ці прості запитання. Абсолютна більшість людей не змогли дати правильні відповіді і тому не можуть приєднатись до даної спільноти.

Варто зазначити, що дана спільнота "Портал Білокуракине" https://www.facebook.com/groups/233108600454182/ є закритою, але всі, хто до неї приєднався, можуть самостійно додавати туди будь-які матеріали, навіть без модерації адміном. Та ця спільнота не є настільки популярною, як відкрита версія спільноти за назвою Portal Bilokurakyne (добове охоплення аудиторії до 10 тис. осіб). Але найбільш цікаві матеріали, які можуть зацікавити багатьох людей, із закритої спільноти Портал Білокуракине перепостяться в спільноту Portal Bilokurakyne і можуть переглядатись досить великою кількістю людей по всій Україні. Наприклад, один з останніх дописів в спільноті Portal Bilokurakyne лише за останній місяць охопив аудиторію більше ніж 500 тис. осіб і мав більше 10 тис. перепостів в інших спільнотах.

Крім того, у зв'язку із передвиборчою кампанією, яка зараз розпочалась щодо виборів депутатів до Верховної Ради, з'явились ті, хто публікує агітаційні або навпаки компрометуючи матеріали про різних кандидатів в депутати. Що викликає додатковий інтерес до найбільш популярних регіональних спільнот в різних соціальних мережах, зокрема, на Facebook.

Адміністрація спільноти Портал Білокуракине, в яку можна додавати будь-які агітаційні матеріали, не втручається в додавання таких матеріалів, але закликає авторів бути толерантними, максимально правдивими і дотримуватись законодавства України щодо розповсюдження інформації в ЗМІ, в т.ч. в соц.мережах.

Адміністрація
сторінки Portal Bilokurakyne:https://www.facebook.com/headeruser/
спільноти Портал Білокуракине: https://www.facebook.com/groups/233108600454182/

P.S. Всі бажаючі можуть приєднуватись та підписуватись на оновлення даних спільнот, щоб отримувати достовірну і максимально об'єктивну інформацію про життя селища Білокуракине та Білокуракинського району Луганської області.

ЖИДО-СРАКОБЛОК ЙДЕ НА ВИБОРИ! НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ ГОЛОСУЙТЕ ЗА ЦИХ ПОКИДЬКІВ!

"Опозиційний блок - За життя" (в народі називається "жопо-сракоблок" продажних жидів та москалів) опублікував список своїх кандидатів в депутати, які йдуть на парламентські вибори за списком. Список не повний, але досить зрозумілий.

Народ України! Запам'ятайте цих гнид, які протягом всіх років незалежності розкрадали Україну, потім привели війну на Донбас та просрали Крим. А зараз вони знову лізуть до Верховної Ради і навіть планують очолити Уряд після виборів. Це ті, хто заслуговує провести останок свого життя за ґратами або взагалі має бути розстріляний (повішений на тополях, розірваний на шматки, посаджений на кіл, забитий палями, закиданий камінням, спалений живцем) в найкоротші строки! Це ті, хто зрадили свою Батьківщину - Україну, продався хуйлопутінській владі Кремля, і нині прислуговує москалям та співпрацює з лугандонами; це ті, хто заробляє на війні і на торгівлі землею, людьми, зброєю, наркотиками; це ті, хто все своє життя брехали, крали, брали хабарі, грабували народ України.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ ЦІ ПРІЗВИЩА! І В ЖОДНОМУ РАЗІ НЕ ГОЛОСУЙТЕ ЗА НИХ НА ВИБОРАХ ДО ПАРЛАМЕНТУ!

Вони вже ПРОКЛЯТІ народом України і мають піти в небуття!

1. Бойко Юрій Анатолійович
2. Рабинович Вадим Зіновійович
3. Медведчук Віктор Володимирович
4. Королевська Наталія Юріївна
5. Льовочкін Сергій Володимирович
6. Німченко Василь Іванович
7. Шуфрич Нестор Іванович
8. Ларін Сергій Миколайович
9. Дунаєв Сергій Володимирович
10. Козак Тарас Романович
11. Столар Вадим Михайлович
12. Іоффе Юлій Якович
13. Папієв Михайло Миколайович
14. Абрамович Ігор Олександрович
15. Ісаєнко Дмитро Валерійович
16. Скорик Микола Леонідович
17. Суркіс Григорій Михайлович
18. Кісільов Ігор Петрович
19. Загородній Юрій Іванович
20. Бурміч Анатолій Петрович
21. Льовочкіна Юлія Володимирівна
22. Колтунович Олександр Сергійович
23. Мамка Григорій Миколайович
24. Кальцев Володимир Федорович
25. Павленко Юрій Олексійович
26. Приходько Наталія Ігорівна
27. Чорний Віктор Іванович
28. Борт Віталій Петрович
29. Макаренко Михайло Васильович
30. Волошин Олег Анатолійович
31. Плачкова Тетяна Михайлівна
32. Пузанов Олександр Геннадійович
33. Мамоян Суто Чолоєвич
34. Ківа Ілля Михайлович
35. Кузьмін Ренат Равелійович
36. Качний Олександр Сталіноленович
37. Славицька Антоніна Керимівна
38. Чубирко Іван Іванович
39. Дубовой Ростислав Миколайович
40. Крючков Леонід Васильович

Олег Ляшко в Білокуракине (відео без цензури), 01.06.2019

УКРАЇНА, Луганська область, Білокуракине. Візит Олега Ляшко. 01.06.2019 року

ПРО СМІТТЯ, ВІДПОЧИНОК ТА ВИХОВАННЯ ПО-БІЛОКУРАКИНСЬКІ

Їду в суботу 01 червня з водосховища "Наливне" (Білокуракине), і бачу, як підлітки стоять на містку через канал на виїзді з водосховища (якщо не помиляюсь, то це учні Білокуракинської ЗОШ№2, приблизно 8-9 клас) і один з них кидає пластикову пляшку з недопитою водою в канал. Я зупиняюсь, запитую в нього: "Ну і навіщо ти кинув туди пляшку? Чи вам так подобається, коли навкруги сміття розкидано?" На що він миттєво відреагував: "Так в цій же річці все одно ніхто не купається!"

Ось така логіка сучасних дітей. Якщо ніхто не купається в цьому місці - значить, можна запросто смітити, гадити, плювати!

Не знаю, чому вчать цих дітей їхні батьки та вчителі, але я постійно помічаю таку поведінку сучасних дітей. Їм абсолютно все одно, де смітити і що буде після них.

Пригадую, як на травневі свята біля криниці Відраднівської в Білокуракине я набирав воду і раптом випадково побачив, як на одному із каменів, що розкидані в кількох метрах вниз від самої криниці до річки, в усій своїй красі лежала чималенька купа явно людського лайна. Тобто, хтось спеціально насрав на каміннях, щоб це «добро» лежало, воняло і «милувало» око всіх, хто приїздить до криниці відпочити чи набрати джерельної води. Побачивши таку купу лайна, мимоволі задумуєшся, чи варто набирати там воду. Гидко і бридко відразу стає... І не тільки від купи лайна, а скоріше від того, що у нас в селищі є такі аморальні виродки, які саме так самостверджуються, накладаючи лайно і розкидаючи сміття де-не-попадя. І вони живуть не десь далеко, а серед нас... На жаль!

В деяких шкільних спільнотах соц.мереж часто можна бачити, як в школах Білокуракинського району періодично проводяться суботники чи інші заходи, де діти начебто прибирають сміття. Вчителі натхненно звітують і показують, як вони привчають дітей до чистоти і порядку. Але на практиці такого виховання абсолютно не помітно. Бо майже на будь-якій території, де хоча б іноді бувають або відпочивають діти, залишаються купи сміття. Погляньте на зони відпочинку в Білокуракине - пляж на водосховищі "Наливне", пляж на річці Білій в центрі селища (який взагалі язик не повертається назвати пляжем), різні дитячі майданчики, яких останнім часом розвелось досить багато завдяки натхненним старанням місцевої влади (де заробляються і відмиваються сотні тисяч гривень, що і є основною мотивацією для влади, а не турбота про дозвілля дітей), інші місця на околицях селища, де особливо полюбляє відпочивати місцева молодь - все це або перетворилось або поступово перетворюється на суцільні сміттєзвалища, серед яких дуже гидко знаходитись, а не те, щоб відпочивати. Підніміться на крейдяну гору (біля вул. Підгірної) на місце, яке в народі називають «Голівуд»! Раніше там досить часто відпочивала молодь! А зараз там розкидане сміття і так тхне сечею та лайном, що довго в цьому місці не протримаєшся. Бо і їли, і пили, і коноплю курили, і сексом займались, і срали, і ссяли, і обригували все довкола – це те, що найефективніше вміють робити білокуракинці під час свого «культурного» відпочинку… Навіть природа не встигає відновлюватись від такого нелюдського ставлення до неї…

Побудували в центральному парку фонтан - це добре. Але чи надовго? Бо, як кажуть дорослі, там вже деякі діти примудрились повідкручувати розпилювачі води. Біля тієї ж самої криниці Відраднівської ще перед травневими святами місцевою владою був встановлений дерев’яний туалет. Але вже за кілька днів його турнули і кинули в річку невідомі особи. Уявляєте, скільки дурі треба мати (чи курнути), щоб до такого додуматись?! Мабуть, зайва енергія в когось? І навряд чи це зробили дорослі, скоріше діти чи підлітки. Хоча не зрозуміло, навіщо там взагалі туалет, якщо все одно в нього ніхто не ходить, а воліють краще спорожнюватися біля самої криниці, де і ссють, і серуть, і воду п’ють. Три задоволення в одному! Ляпота!

Як ще можна виховувати людей – і дорослих і дітей? Як їм пояснити, що гадити і смітити навколо – це неправильно, не культурно, і просто робить наше життя гіршим. Українська влада, депутати постійно кричать про те, що Україна – це Європа, а колись ми все одно приєднаємось до культурної, розвиненої і цивілізованої Європи. Та яка нах… Європа? Ви себе в дзеркало бачили? Ви задумувались (кожен з вас), як ви відпочиваєте, як і куди викидаєте сміття, як поводитесь на природі? Бо природа – це живий організм, який рано чи пізно відреагує саме на таке ставлення людей до себе… Це – обов’язково! Такий закон природи!

Діти стають недбалими, нехлюйськими ідіотами і ставляться до природи так, як їх навчили дорослі. Саме з дорослих вони беруть приклад! Потім діти виростають, самі стають дорослими і продовжують жити в тому лайні, в якому вони звикли… І так з покоління в покоління… І нічого не змінюється.. На жаль…