Кількість українських націоналістів на Луганщині зростає
26 травня 2019 року в Білокуракине відбулась конференція Луганської обласної партійної організації ВО "Свобода" та Організації Українських Націоналістів (ОУН), на якій були присутні представники із кількох районів Луганської області, зокрема: Старобільського, Сватівського, Новопсковського та Білокуракинського. Також відбулось почесне прийняття присяги трьома новими членами ОУН. За участю голови Луганської обласної партійної організації ВО "Свобода" Артема Заіки обговорювались нагальні питання та подальша партійна робота по всіх виборчих округах Луганщини.
Під час зібрання українських націоналістів з'явилось психічно хворе зомбоване лугандонівське бидло, житель селища Білокуракине (Рогозян В.М.), яке висловлювало образливі слова і намагалось спровокувати націоналістів на бійку. Але в результаті це людиноподібне лайно отримало відсіч і втекло... УКРАЇНА, Луганська область, Білокуракине, 26.05.2019 року.
Прочитав прогноз погоди на сайті Sinoptik.ua на 23 травня і навіть не знаю, чи то сміятися з прогнозу, чи то радіти тому, що прогноз абсолютно не співпав із реальністю. Як видно, синоптики обіцяли білокуракинцям 23 травня майже весь день дощ, грозу, шквалисте посилення вітру і навіть град діаметром 6-19 мм! Уявляєте, град майже в 2 см?!!
Ті білокуракинці, які звикли довіряти прогнозам погоди від наших синоптиків, хапалися то за голову, то за серце. Бо багато хто тільки закінчив садити останню розсаду на городах, дехто вже примудрився колорада побризкати на картоплі, і тут - оба-на! - дощ, гроза, шквальний вітер та ще й град з голуб'яче яйце. Не у кожного білокуракинця психіка може витримати таких прогнозів погоди. Особливо після новин по телевізору, де показали, якого лиха наробила негода в західних областях України. Всі з острахом очікували, що подібне може статись і на Білокуракинщині.
Але день 23 травня в Білокуракине минув досить спокійно, жодних подібних катаклізмів і сюрпризів від погоди не відбулось. З ранку четверга ледь-ледь закрапав дощик, а потім протягом дня небо то вкривалося невеличкими хмарами, то знову сяяла яскрава сонячна погода. Можливо, десь неподалік і пройшов дощ в сусідніх районах, але в самому селищі Білокуракине було досить тепло і спокійно. А ті, хто живе досить далеко від заплави річки Білої, взагалі, були б не проти, якби дощ пішов гарненький, бо в декого городи вже давно пересохли і явно потребують дощу.
Синоптики знову обіцяють для білокуракинців дощі і грози протягом наступних трьох днів. Але чи вірити цим прогнозам і чи запасатись валідолом з валер'янкою? Чи може в церкву сходити помолитись, як це роблять в західній Україні? Може, ще раз пощастить і лихо нас омине?..
Інавгураційна промова Президента України Володимира Зеленського, 20.05.2019
Володимир Зеленський склав присягу Президента України, Верховна Рада, 20.05.2019 року
Дорогі українці!
Після моєї перемоги на виборах мій шестирічний син сказав:
«Та! По телевізору кажуть, що «Зеленський – Президент…»
Виходить, що… я… теж Президент?!»
І тоді це прозвучало як жарт, але згодом я зрозумів, що насправді це істина. Тому що кожен з нас Президент. Не 73 відсотки, які за мене голосували, а всі 100 відсотків українців. Це не моя, це наша спільна перемога. І це – наш спільний шанс. За який ми несемо спільну відповідальність. І щойно – не тільки я складав присягу. Кожен з нас поклав руку на Конституцію і кожен з нас присягнув на вірність Україні.
Уявіть собі гучні заголовки: «Президент не платить податків», «Президент напідпитку промчав на червоне світло», «Президент потихеньку краде, бо «всі ж так роблять». Ви згодні, що це ганьба? Ось що я маю на увазі, коли кажу, що кожен з нас – Президент. Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за країну, яку ми залишимо своїм дітям. Кожен з нас, на своєму місці, зможе зробити все для розквіту України.
Європейська країна починається з кожного. Ми обрали шлях до Європи, але Європа – не десь там. Європа ось тут (у голові – ред.). І коли вона буде ось тут – тоді вона з’явиться і ось тут – у всій Україні.
І це – наша спільна мрія. Але у нас є і спільний біль. Кожен з нас загинув на Донбасі. Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас. І кожен з нас – переселенець. Ті, хто втратив власний дім... І ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши біль. І кожен з нас – заробітчанин. Ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині… Ті, хто в боротьбі із бідністю змушений втрачати власну гідність.
Але ми все це подолаємо! Бо кожен з нас – українець.
Ми всі українці: не існує більших чи менших, правильних чи неправильних. Від Ужгорода до Луганська. Від Чернігова до Сімферополя. У Львові, Харкові, Донецьку, у Дніпрі й в Одесі – ми українці. І ми маємо бути єдині. Адже тільки тоді – ми сильні.
І сьогодні я звертаюсь до всіх українців у світі. Нас 65 мільйонів. Так, не дивуйтесь – нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля. Українці в Європі та Азії, у Північній та Південній Америці, в Австралії і в Африці. Я звертаюсь до всіх українців на планеті!
Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну та успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство. Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому. Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, свої знання, досвід і ментальні цінності.
Все це допоможе нам почати нову епоху. Скептики скажуть: це фантастика. Це неможливо. А може, це і є наша національна ідея? Об’єднавшись – зробити неможливе. Всупереч усьому!
Згадайте збірну Ісландії з футболу на чемпіонаті Європи. Коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися й захищали честь своєї країни. І зробили це, хоча ніхто не вірив.
І це наш шлях. Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами – в обороні рідної землі, японцями – у технологіях, швейцарцями – в умінні щасливо жити одне з одним, незважаючи на будь-які розбіжності.
І наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі. Мене часто питали: а на що ви готові заради припинення вогню? Дивне запитання. А на що готові ви заради життя близьких вам людей? Можу запевнити – задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. І я точно не боюсь ухвалювати складні рішення, я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і якщо буде потрібно – я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наших територій.
Історія – несправедлива річ. Не ми почали цю війну. Але нам цю війну закінчувати. І ми готові до діалогу. И я уверен, что прекрасным первым шагом для начала этого диалога, станет возвращение всех украинских пленных.
Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій. Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне. Бо неможливо втратити те, що й так наше. І Крим, і Донбас – це наша українська земля. Де ми втратили найголовніше. Це – люди.
И сегодня мы должны возвращать их сознание. Вот что мы потеряли. За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Знали – они не чужие, они наши, они украинцы. И пусть кто угодно раздает хоть по 10 паспортов, это ничего не изменит. Украинец – это не в паспорте. Украинец – это вот здесь.
І я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну – наших героїв, і україномовних, и «русскоговорящих». Там, на передовій, немає чвар і розбрату, там є сміливість і честь. І я хочу звернутися до наших захисників.
Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які щодня віддають життя за країну. Я зроблю все, щоб ви відчували повагу. Це гідне, а головне, стабільне фінансове забезпечення, ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин. Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити ці стандарти.
Безумовно, окрім війни, є ще багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принизливі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця. Це медицина, про покращення якої говорять здебільшого ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні. Це міфічні українські дороги, які будуються та ремонтуються тільки у чиїсь бурхливій уяві.
Дозвольте мені процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом: «Уряд не вирішує наших проблем. Уряд і є нашою проблемою».
І я не розумію наш уряд, який тільки розводить руками й каже: ми нічого не можемо зробити.
Неправда. Можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори! Зробіть це. І люди оцінять. Якісь у вас вибіркові оплески. Не всім подобається, що я кажу? Дарма, бо це кажу не я, а народ України.
І моє обрання доводить – громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей. Можливостей «відкатів», «потоків», «дерибанів».
Ми збудуємо країну інших можливостей. Де всі рівні перед законом, де є чесні та прозорі правила гри. Одні для всіх. А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу. І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень. Бо Президент – не ікона, не ідол, Президент – це не портрет. Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивиться в очі їм.
Я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож…
Шановні депутати!
Ви призначили інавгурацію у понеділок, у робочий день. Я бачу в цьому один плюс – це значить, ви готові працювати.
А тому прошу вас ухвалити:
1. Закон про скасування депутатської недоторканності.
2. Закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.
3. Багатостраждальний Виборчий кодекс і зробити відкриті списки.
А також. Прошу звільнити з посад:
1. Голову Служби Безпеки України.
2. Генерального Прокурора України.
3. Міністра оборони України.
Це геть не все, що ви можете зробити. Але для початку – достатньо.
У вас буде два місяці. Ухваліть ці важливі закони та рішення.
Повісьте усі медалі собі. Заробіть непогані бали на дострокові парламентські вибори.
Я розпускаю Верховну Раду України 8-го скликання.
Слава Україні!
І наостанок. Дорогий народе!
Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці усміхалися.
Це була моя місія.
Тепер я робитиму все, щоб українці принаймні більше не плакали.
Як Володимир Зеленський йшов до Верховної Ради на інавґурацію, 20.05.2019
Володимир Зеленський йде до Верховної Ради для складання присяги Президента України. Він вітається з людьми біля будівлі парламенту, а також із учасниками команди "Кварталу 95". Євгена Кошового, підстрибнувши, Володимир Зеленський поцілував в лоба... Отакий він, новообраний Президент України, 20.05.2019 року
До речі, 18 травня заблокували ще два сайти адміна "Білокуракинського порталу"! Але ті, хто їх заблокували, не подумали про наслідки для самих себе. Буквально через 30 хвилин такі самі сайти з'явились вже за іншими адресами, а вже за пару днів вони будуть зареєстровані і запросто знаходитись будь-якими пошуковими сервісами і продовжуватимуть працювати і надалі... Бо блокування сайтів - це абсолютно безглузда річ, і мені навіть жаль тих, хто вірить в те, що в Інтернеті можна заблокувати якусь інформацію чи доступ до сайтів. Це абсолютна маячня, яка немає жодного сенсу. Легше просто відключити населення від самого Інтернету (або електрики), аніж відключити користувачів від можливості отримувати інформацію в Інтернеті. Бо сайти, якщо вони взагалі комусь цікаві, можуть запросто копіюватись, клонуватись і розмножуватись (!!!). Бо, як казала одна моя знайома, дурне діло - не хитре! І жоден суд не допоможе! А сайт - це як гідра! Відрубали руки-ноги-голову, а через якийсь час на їх місці з'являються нові руки-ноги-голова! І продовжує сайт жити далі, і спокійно виконувати свою роботу...
В спільноті газети «Життя Білокуракинщини» на Facebook вже вкотре з’явилось оголошення про те, що вони шукають співробітника…
При цьому не вказано ні номера телефону, ні якихось вимог до працівника, ні розмір зарплати… Фактично ніякої конкретної інформації.
Цікаво, поки в редакції будуть шукати співробітників? І яких саме? Прибиральниць чи кореспондентів? А може професійних журналістів та авторів-дописувачів, яких так бракує в редакції? А може чергового бухгалтера чи верстальника? А може дизайнера, маркетолога чи менеджера з реклами? А може, краще знайти одну людину, яка знає і професійно може виконувати обов'язки відео-оператора, фотографа, відео-монтажера, репортера, дизайнера, верстальника, літературного редактора, менеджера з реклами та маркетолога, знає програми Photoshop, InDesign, VegasPro, знає, як створювати веб-сайти, газети, журнали, книги, їхні друковані та цифрові варіанти?.. І багато чого іншого...
А може вже краще відразу знайти головного редактора, який на 100% не піде у декретну відпустку? Які взагалі вимоги до співробітника? І яку зарплату пропонують такому співробітнику та умови праці? І з ким треба домовлятись про працевлаштування - із директором Чорнухою А.В. чи відразу із паном Іванюченком С.І.? Куди і кому телефонувати чи прийти відразу з хабарем?
На жаль, я не можу написати коментарі та задати запитання безпосередньо в спільноті "Життя Білокуракинщини", бо чомусь я в ній заблокований. Тому доводиться писати в спільноті «Білокуракинський портал», в якій можна писати все, що завгодно і кому завгодно… Може, хоч тут прочитають? Все ж таки найпопулярніша спільнота із всіх білокуракинських…
Глас Народу, смт Білокуракине
P.S. Як видно, працівники "ЖБ" дійсно вже прочитали дану статтю і відразу видалили своє оголошення про пошук співробітника!.. Прикольно! Не пройшо і півгодини після публікації! Тепер зрозуміло, яка популярна спільнота "Білокуракинського порталу" на Facebook?
Неймовірно видовищний вогник палав 16 травня в Білокуракине на стадіоні "Здоров'я" наприкінці свята "Джура", біля якого зібрались школярі з усього Білокуракинського району. Багаття намагалося розгорітись хвилин 10, але врешті решт згасло, так і не розгорівшись. Стояла ясна, тиха, майже безвітряна погода... Такого "піонерського" вогника давно вже не було в нашому районі, який надовго запам'ятається білокуракинським школярам...
Вважаю, що інавгурація має відбутися 19 травня. Саме на цій даті я наполягав і на сьогоднішній зустрічі з головами парламентських фракцій. Саме про 19 травня писав у листі голові Верховної Ради Андрієві Парубію. Сподіваюся, що народні депутати підтримають наші пропозиції на своєму засіданні 14 травня, адже нам потрібно працювати. Зокрема і з парламентом. Визначеність вкрай важлива і для народу України, і для іноземних гостей, які вже висловили бажання прибути на урочистості, і для мене особисто.
програма події, телеканал ЛОТ, всі випуски за травень місяць 2019 року, Луганське обласне телебачення, канал UA:Донбас, українське, репортажі, Білокуракине, Білокуракинський, портал, сайт, відео, видео, новини, програма, про Білокуракине, репортер, последние новости, за травень, май 2019 года, события
